Рішення

від 10.09.2018 по справі 0440/5851/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року Справа № 0440/5851/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська-СТК" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Нікопольська-СТК з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.05.2018 року № НОМЕР_1 про донарахування 70 075,00 грн. та застосування 17518,75 грн. штрафних санкцій та від 22.05.2018 року №0011741422, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану варість - 23 394,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Нікопольська-СТК (код ЄДРПОУ 34610536) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану варітсть по взаємовідносинам з ТОВ Лінгел (код ЄДРПОУ 40931816) за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) придбаних у ТОВ Лінгел за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року за результатами якої було складено акт № 21148/04-36-14-22/34610536 від 25.04.2018 за висновками якого було встановлено заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2016 на суму 70 075 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за грудень на суму 23 394 грн. Позивач вважає вказані висновки відповідача необгрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам, такими, що грунтуються на припущеннях фахівця контролюючого органу та вільному трактуванні зафіксованих в первинних документах фактів та обставин, пов'язаних із здійсненням позивачем господарських операцій із ТОВ Лінгел . Окрім того, позивач посилається і на те, що жодних судових рішень чи іншої інформації щодо фіктивності безпосередньо господарської діяльності позивача, ТОВ Лінгел або його безпосередніх контрагентів фіскальний орган не навів, а лише зазначає про неправомірінсть дій ТОВ Лінгел та інших суб'єктів при здійсненні господарських операцій з іншими контрагентами по ланцюгу постачання, грунтуючись на суб'єктивних припущеннях органів досудового слідства. За таких обставин, вважає податкові-повідомлення рішення від 22.05.2018 року №0011761422 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 87 593,75 грн. та від 22.05.2018 року №0011741422 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану варість - 23 394,00 грн., винесених на підставі акта перевірки № 21148/04-36-14-22/34610536 від 25.04.2018 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.09.2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року відкладено підготовче засідання на 10.09.2018 року.

05 вересня 2018 року до суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольська-СТК про розгляд справи за відсутності представник Позивача.

Предстаник відповідача просили вирішити вказане питання на розсуд суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у поданному відзиві на адміністративний позов, просив у задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на те, що надані позивачем документи, свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської опреації за грудень 2016 по взаємовідносинам з ТОВ Лінгел . Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення купівлі - продажу товарів та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Позивачем не доведено фактичного отримання товару саме від ТОВ Лінгел (надана ТТН №19 від 19.12.2016 містить недостовірну інформацію щодо водія перевізника ФОП ОСОБА_2 та заповнена з порушенням вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні) у період з 01.12.2016 по 31.12.2016 та правомірністю їх включення до складу податкового кредиту. Також, підприємство ТОВ Лінгел є фігурантом в декількох кримінальних провадженнях за ознаками кримінальних порушень передбачених ч.1,2 ст.205, ч.3 ст. 212 КК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені рішення виходив з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Нікопольська-СТК 13.11.2006р. зареєстровано як юридична особа Нікопольською районною державною адміністрацією, знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул.Альпова, будинок 2 та перебуває на податковому обліку в Нікопольській ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та є платником податків та обов'язкових платежів до бюджету, що підтверджується копією виписки з ЄДРПОУ від 23.11.2015р. та відомостями, наведеними в акті перевірки від 25.04.2018 року.

У період з 12.04.2018р. по 18.04.2018 р. контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Нікопольська- СТК (код ЄДРПОУ 34610536) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану варітсть по взаємовідносинам з ТОВ Лінгел (код ЄДРПОУ 40931816) за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) придбаних у ТОВ Лінгел за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року за результатами якої було складено акт №21148/04-36-14-22/34610536 від 25.04.2018 згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за грудень 2016 року на суму 70 075 грн.; та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за грудень на суму 23 394 грн. На підставі вищевказаного акту перевірки, контролюючим органом 22.05.2018 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 87 593,75 грн. в тому числі: основного платежу - 70 075,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 17 518,75 грн. та №0011741422, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану варість - 23 394,00 грн.

Не погоджуючись із винесенними рішеннями контролюючого органу позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірного акту індивідуальної дії, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згіднопп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, 198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

У відповідності до положень п.2 ст. 3 Закону № 996-ХІУ, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 9 Закону №996-ХІУ, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, отримання позивачем податкової накладної від ТОВ Лінгел є підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту з податку на додану вартість протягом звітного періоду згідно до вимог ст.198 ПК України.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно із наданих документів, 01.12.2016р. між ТОВ Лінгел (Продавець) та ТОВ Нікопольська-СТК (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу №0112 будівельних матеріалів (далі - Товар) згідно супровідних документів, які є невідємною частиною цього Договору. За умовами Договору Продавець зобов'язується передати товар Покупцю відповідно кількості, зазначеній у видатковій накладній (п.2.1 Договору). Продавець зобов'язаний надати покупцеві документи які посвідчують якість, відповідність стандартам та вимогам встановленим діючим закондавством України на кожний окремий вид товару (п.2.2 Договору).

У відповідності до розділу 4 Договору: Продавець оформляє передачу товару видатковою накладною, яка є достатнім доказом передачі товару за даним Договором. ТОВ Лінгел на адресу позивача виставлено для оплати рахунок - фактуру №0112 від 01.12.2016 наступного товару: грати металеві; вогнезахисний матеріал (композиція ОК - ГФМ), який в подальшому був реалізований за видатковою наклданою № 1912 від 19.12.2016 та оплачений згідно платіжного доручення № 28661 від 23.01.2017 року на банківський рахунок ТОВ Лінгел . Призначення платежу: оплата за вогнез.матеріал, грати мет. згідно договору №0112 від 01.12.2016у т.ч.ПДВ - 3333.33 грн., що підтверджується банківською випискою залученою до матеріалів справи.

Суми податку на додану вартість по податковій накладній №89 від 19.12.2016 року на суму 560 813, 20 грн. в т.ч ПДВ - 93 468,87 грн. включено до складу податкового кредиту за грудень 2016року, які відображені у реєстрі виданих податкових накладних та відповідають даним додатку 5 до декларації з ПДВ.

Також, на підтвердження реальності здійснення озанченої гоподарської операції із вищевказаним контрагентом позивачем надано договір купівлі - продажу, видаткову накладну, рахунок - фактуру, товаро-транспортну накладну щодо отримання товару, а також звіти про дебетово/кредиторські операції по рахунку з 19.12.2016 по 24.01.2017.

Поставка товару здійснена на підставі товаро-транспорних накладних №19 від 19.12.2016 автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_3

Висновки контролюючого органу, що наданий сертифікат відповідності від ПП Агросинтез 1 не можна вважати сертифікатом відповідності на прибданий товар у ТОВ Лінгел , тому що ТОВ Лінгел не придбавав вищевказаний товар по ланці походження ТМЦ від ПП Агросинтез 1 є помилковим, оскільки за змістом Сертифікат не є документом первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксує рух активів, та не можє впливати на податковий кредит позивача як однієї із сторін договору. Крім цього, наявність сертифікату є лише підтвердженням дотримання сторонами вимог п.2.2 Договору.

Крім того, посилання відповідача на недоліки в оформленні документах, а саме: в видатковій накладній не зазначено місце складання, в рахунку - фактурі в графі виписаний не вказано особу; в товаро - транспортних накладних вказано лише місто, але не вказаний повну адресу та інше (стор. 5 акту) суд також вважає помилковими, оскільки недоліки в окремих первинних документах по господарській операції, ще не свідчить про факт неправомірного її відображення у бухгалтерському та податковому обліку, якщо з інших первинних документів вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі платника податків у зв'язку з даною операцією дійсно мали місце.

Крім цього, судом критично оцінюються посилання контролюючого органу на кримінальні провадження: №420171000000003710 від 28.03.2017; №32017100060000031 від 26.04.2017; №32017110080000003 від 10.04.2017 в яких ТОВ Лінгел є фігурантом, оскільки саме по собі порушення кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва контрагентів платника податків без доведеності фіскальним органом, на підставі належних та допустимих доказів здійснення контрагентом протиправної, злочинної діяльності, що спрямована на формування необґрунтованих податкових вигод, та без доведення обізнаності платника податків про незаконний характер діяльності контрагентів, не може бути належним доказом протиправного формування платником податків даних податкового обліку. Заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності створеної та керованої ним юридичної особи не є достатньо об'єктивною та достовірною інформацією, позаяк відповідні пояснення можуть бути надані з метою можливого уникнення для себе негативних кримінально-правових наслідків. Водночас, ухвали суду, якими судом надано слідчому дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів позивача, не можуть бути належними доказами відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки вказані судові рішення не містять відомостей про встановлення обставин щодо здійснення спірних господарських операцій (ухвала Вищого адміністративного суду України від 20.04.2016р. по справі № К/800/5760/16).

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. Невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що надані вище досліджені судом копії первинних бухгалтерських документів підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Лінгел , а тому висновки акту перевірки щодо встановлених порушень не відповідають дійсності, спростовуються вищевказаними документами та доказами, які відповідачем не спростовані жодними належними та допустимими доказами (не надано ухвал суду про відкриття кримінальних проваджень та копій протоколів допитів свідків, посилання про які наявні в акті перевірки), у зв'язку з чим прийняте на підставі таких висновків оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 1 статті 77 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийнятих оспорюваних рішень з підстав виявлених у ході перевірки порушень, оскільки жодними нормами чинного законодавства України не передбачено позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі відсутності певних недоліків у оформленні первинних бухгалтерських документів, зокрема, за наявності податкових накладних, що підтверджують отримання відповідних послуг.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту. Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїх ухвалах від № К-46076/09, від 26.11.2012р. № К/9991/54239/12, а також в постанові від 14.11.2012р. №К/9991/50772/12.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009року ( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України ).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіривши правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки від 25.04.2018р. обставини, що слугували прийняттю оскаржуваних рішень є неправомірними, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги позивача про скасування податкоих повідомлень-рішень, прийняті на підставі вищевказаних висновків підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно платіжного доручення № 4055653 від 01.08.2018р. у розмірі 1762 грн.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю Нікопольська-СТК до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2018 року №0011761422 та №0011741422 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 22.05.2018 року №0011761422 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 87 593,75 грн. в тому числі основного платежу в сумі 70 075,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 17 518,75 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 22.05.2018 року №0011741422, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану варість - 23 394,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ-39394856, 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Нікопольська-СТК (ЄДРПОУ -34610536, 53200, м. Нікополь, вул. Альпова, 2) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1