Рішення

від 02.10.2018 по справі 813/2745/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2745/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АВР-БУД» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВР-БУД» (далі - позивач, ТОВ «АВР-БУД» ) звернулося з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Львівській області) про визнання протиправною та скасування постанови від 14.06.2018 № ЛВ/496/589/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Відповідач при прийнятті постанови про накладення штрафу діяв не на підставі, не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Висновок ГУ Держпраці у Львівській області про те, що відносини між Позивачем та гр. ОСОБА_3 мають ознаки трудових, що не були оформлені у відповідності до чинного законодавства зроблені без достатніх на те підстав. 25.05.2018 року інспектором праці було здійснено інспекційне відвідування товариства з обмеженою відповідальністю АВР - БУД щодо проведення розслідування нещасного випадку з ОСОБА_3 ОСОБА_3 діяв згідно з цивільно-правовим Договором від 30.04.2018 року, укладеного з ТОВ АВР - БУД та виконував роботи по влаштуванню цегляної кладки стін та перегородок 10 (десятого) поверху на об'єкті будівництва будинку №2Б по вул. Володимира Великого, 10 у м. Львові, а саме об'ємом 20 метрів кубічних в термін з 10.05.2018 року по 31.05.2018 року. Результати вказаних робіт відображені в акті №ЛВ 496/589/АВ від 25.05.2018 року. На підставі зазначеного акта перевірки за порушення вимог ч.1 та 3 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 року Відповідач прийняв оскаржувану Постанову про накладення штрафу, в якій вважає, що Позивачем вчинено підміну трудових відносин цивільно-правовими. Позивач просить визнати таку Постанову протиправною та скасувати.

17 липня 2018 року у судовому засіданні представником Відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому Відповідач заперечує проти доводів позову, посилаючись на законність прийнятої постанови, просить відмовити у задоволенні позовної заяви. В обґрунтування законності прийнятої постанови про накладення штрафу Відповідач посилається на те, що в ході інспекційного відвідування встановлено, що ОСОБА_3 виконував роботу по влаштуванню цегляної кладки стін та перегородок 10-го поверху на об'єкті будівництва будинку №Б-2 по вулиці В.Великого, 10 у місті Львові, а саме 20 м. куб. При цьому, всупереч приписам ст.24 КЗпП України з даним працівником не було укладено трудового договору у письмовій формі, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року відкрито провадження по вказаній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 17 липня 2018 року .

10 липня 2018 року Позивач подав через канцелярію суду клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі № 813/2745/18 - було відмовлено.

09 серпня 2018 року допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що дійсно між ним та Позивачем був укладений цивільно-правовий Договір на виконання роботи, а саме влаштуванню цегляної кладки стін та перегородок 10 (десятого) поверху на об'єкті будівництва будинку №2Б по вул. Володимира Великого, 10 у м. Львові в об'ємі 20 метрів кубічних в термін з 10.05.2018 року по 31.05.2018 року. Свідок підтвердив, що уклав вказаний договір за власним волевиявленням, оскільки він не мав намірів працевлаштовуватися у Позивача у зв'язку з тим, що зайнятий іншими справами. Ствердив, що працювати на постійній основі не налаштований так, як за домовленістю між Сторонами готовий виконати лише визначену у договорі роботу. Зазначив, що Позивач перед укладенням вказаного Договору звертався до нього з пропозицію працевлаштування, нащо ОСОБА_3 відмовився.

16 серпня 2018 року підготовче судове засідання було відкладене за клопотанням Позивача.

21 серпня 2018 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 02.10.2018.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив її задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача, пояснення свідка ОСОБА_3, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

11 травня 2018 року ТОВ АВР-БУД було скеровано Повідомлення про нещасний випадок, який мав місце 10 травня 2018 року за участі ОСОБА_3 при виконанні ним робіт згідно з цивільно-правовим Договором на виконання роботи за адресою будівництва ТОВ АВР-БУД багатоквартирного будинку Б-2 у місті Львові по вулиці В.Великого 10.

14 травня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області у відповідності до наказу першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області №116-НВ від 14.05.2018 року з метою проведення спеціалізованого розслідування нещасного випадку, що стався 10 травня 2018 року з ОСОБА_3, який виконував роботи відповідно до цивільно-правового договору від 30 квітня 2018 року укладеного з ТОВ АВР-БУД , було призначено комісію для спеціального спеціалізованого розслідування нещасного випадку.

23 травня 2018 року Головного управління Держпраці у Львівській області було видано наказ №1139-П та направлення від 23.05.2018 року №1041 на проведення інспекційного відвідування в термін з 23.05.2018 по 25.05.2018 додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманим працівником, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці у ТОВ АВР-БУД : АДРЕСА_1.

25 травня 2018 року Наказом заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області №123-НВ від 25.05.2018 року термін спеціалізованого розслідування було продовжено до часу отримання відповідних матеріалів.

На підставі наказу Управління від 23.05.2018 року №1139-П та направлення від 23.05.2018 року №1041 було проведено інспекційне відвідування на ТОВ АВР-БУД за результатами якого було складено акт інспекційного відвідування від 25.05.2018 року №ЛВ 496/589/АВ, в якому відображено порушення законодавства про працю виявлені в ході здійснення контрольного заходу.

05 червня 2018 року Позивачем було скеровано на адресу Відповідача ОСОБА_4 на ОСОБА_2. На вказаний ОСОБА_4 Відповідачем було надано відповідь за вих.№5336/4/04.03-09 від 08.06.2018 року.

14 червня 2018 року за результатами розгляду зазначеного акту Відповідачем прийнято оскаржувану Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ/496/589/АВ/ФС у розмірі 111 690,00 грн. (сто одинадцять тисяч шістсот дев'яносто гривень 00 копійок) за порушення вимог ч.1 та 3 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України №413.

Не погодившись із вказаною постановою Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу ТОВ АВР-БУД оскаржило її до суду.

Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України; постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 26.04.2017 року № 295, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі Порядок № 295), постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення .

Правові та організаційні засади, основні принципи контролю за додержанням законодавства про працю визначаються Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, що ратифікована Законом України № 1985-IV від 08.09.2004 року.

Стаття 68 ОСОБА_5 України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися ОСОБА_5 України, законів України.

Статтею 8 ОСОБА_5 України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_5 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_5 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_5 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_5 України гарантується.

Відповідно до ст.19 ОСОБА_5 України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_5 та законами України.

В статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 2 Положення № 96 Держпраці у своїй діяльності керується ОСОБА_5 та законами України, указами Президента України та постановами Верховної ОСОБА_1 України, прийнятими відповідно до ОСОБА_5 та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 встановлено, що Держпраці, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Державна служба України з питань праці (Держпраця) відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм Головному управлінню Держпраці в Львівській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 №877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі Порядок №295).

Згідно з ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

За результатами проведення інспекційного відвідання ТОВ АВР-БУД Головним управлінням Держпраці у Львівській області було оформлено ОСОБА_2 інспекційного відвідування від 25.05.2018 року №ЛВ 496/589/АВ та винесено оскаржувану Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ/496/589/АВ/ФС від 14.06.2018 року у розмірі 111 690,00 грн. (сто одинадцять тисяч шістсот дев'яносто гривень 00 копійок), якою визнано оформлення відносин між ТОВ АВР-БУД та ОСОБА_3 такими, що містять ознаки підміни трудових відносин - цивільно-правовими, що на думку Відповідача не були оформлені у відповідності до чинного трудового законодавства, що у свою чергу призвело до порушення Позивачем ч.1, 3 ст.24 КЗпП України Постанови КМ України №413 від 17.06.2015 року.

Суд, дослідивши зміст цивільно-правового договору на виконання роботи, який містяться в матеріалах справи, а також наданих суду доказів, зокрема акта прийому-передачі виконаних робіт від 31.05.2018 року, відомості на виплату готівки №29 за травень 2018 року від 06.06.2018 року, показів свідка та пояснень представників сторін зазначає наступне.

30.04.2018 року між ТОВ АВР-БУД та ОСОБА_3 було укладено цивільно-правовий договір на виконання роботи.

У відповідності до п.1.1. вказаного Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи (надати послуги) по влаштуванню цегляної кладки стін та перегородок 10-го поверху на об'єкті будівництва будинку Б-2 по вулиці В. Великого 10 у м. Львові, а саме об'ємом 20 метрів куб. в строк з 10.05.2018 року по 31.05.2018 року. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує безпечне виконання роботи, не підпадає під дію Правил внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємстві Замовника, не сплачує єдиний внесок на загальнообов'язкове державне страхування, на Виконавця не поширюються норми законодавства щодо захисту прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Згідно з п.1.2. Договору Замовник забезпечує Виконавця усіма необхідними для виконання роботи матеріалами, не здійснює облік робочого часу та не заводить на Виконавця трудову книжку.

Факт виконання відповідних робіт з сторони ОСОБА_3 засвідчується актом прийому - передачі виконаних робіт від 31.05.2018 року за підписом ОСОБА_3 та директора ТОВ АВР - БУД , що міститься в матеріалах справи. Факт оплати за виконані роботи підтверджується Відомістю на виплату готівки №29 за травень 2018 року від 06.06.2018 року.

У відповідності до норм ЦК України діє принцип свободи договору. Згідно ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас частинами 1, 2 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України (в редакції чинній станом на листопад 2013 року) трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Особа, яка працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, вона сама організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Умовами п.1.1. Договору визначено зобов'язання виконати роботи (надати послуги) по влаштуванню цегляної кладки стін та перегородок 10-го поверху на об'єкті будівництва будинку Б-2 по вулиці В. Великого 10 у м. Львові, а саме об'ємом 20 метрів куб. в строк з 10.05.2018 року по 31.05.2018 року, що вказує на те, що предметом цього договору її кінцевий результат, а не процес праці.

Судом встановлено, що в договорі зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату.

Також суд врахував, що договором встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, конкретний результат роботи, які повинні передати виконавець замовникові, визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик що були відображені в акті прийому - передачі виконаних робіт від 31.05.2018 року за підписом ОСОБА_3 та директора ТОВ АВР - БУД .

Факт оплати за виконані роботи підтверджується Відомістю на виплату готівки №29 за травень 2018 року від 06.06.2018 року.

Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначених договорів.

Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях Позивача щодо укладення з фізичною особою ОСОБА_3 цивільно-правового договору на виконання робіт порушення чинного законодавства України.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст.ст.902-903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши цивільно-правий договір на виконання роботи, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у відповідному договорі.

На підтвердження виконання сторонами вищезазначеного Договору Позивачем надано суду акт прийому - передачі виконаних робіт від 31.05.2018 року за підписом ОСОБА_3 та директора ТОВ АВР - БУД , а також Відомість на виплату готівки №29 за травень 2018 року від 06.06.2018 року за вказаним Договором та актом.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у укладеному між ТОВ АВР-БУД та ОСОБА_3 цивільно-правовому Договорі на виконання роботи від 30.04.2018 року - ознак нікчемних правочинів Відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даного договору недійсним. Також таких фактів уповноваженими працівниками Відповідача - не встановлено і в акті перевірки та у протоколі - не зафіксовано, що підтверджує цивільно-правовий характер правовідносин між Позивачем та ОСОБА_3

Пунктом 11 Порядку №295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Таким чином, наведені інспектором в акті інспекційного відвідування від 25.05.2018 року №ЛВ 496/589/АВ твердження не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між ТОВ АВР-БУД та ОСОБА_3 з згідно цивільно-правовим договором на виконання роботи не є відносинами цивільно-правового характеру. А дії позивача щодо укладення даного договору не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору та підміни трудових відносин - цивільно-правовими, що свідчить про відсутність в діях Позивача ознак порушення ч.1 та 3 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 року.

Також суд зазначає, що жодних відомостей щодо непогодження ОСОБА_3 з укладенням цивільно-правового договору в акті інспекційного відвідування не було зазначено. На підставі чого суд робить висновок, що вказаний договір укладено за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними.

Чинне законодавство України не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець, працівник чи виконавець) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

При цьому, слід зазначити, що зобов'язати підприємство та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці.

Відповідно до ст.19 ОСОБА_5 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_5 та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_5 та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної Постанови.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, Рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Також, як зазначив Вищий адміністративний суд України (Ухвала від 15.09.2015 року у справі №К/800/33578/13) у разі виконання робіт (надання послуг) не на підставі трудового договору, а відповідно до договору підряду (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають. Цивільно-правовий договір - це будь-який вид договору, що укладається відповідно до вимог цивільного законодавства. Порядок укладання договорів підряду (на виконання певних робіт) регулюється главою 61 Цивільного кодексу України.

Основа цивільно-правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають. Сторонами таких договорів є Замовник і Виконавець , а не працівник і роботодавець. Таким чином, за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу. Більше того, відповідно до п.2 ч.1 ст.208 ЦК України такі Договори між фізичною та юридичною особою мають укладатися в письмовій формі.

Таким чином, проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, враховуючи при цьому доводи сторін, а також наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, а оскаржувана Постанова - скасуванню.

Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасування постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 14.06.2018 № ЛВ/496/589/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, вул. Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 39778297) за рахунок його бюджетних асигнувань 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн сплаченого судового збору на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АВР-БУД» (79014, м. Львів, вул. Личаківська, 145/1, код ЄДРПОУ 37484497).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2018.

Суддя Р.М. Брильовський