Рішення

від 01.10.2018 по справі 916/1076/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1076/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

від позивача:Кушніренко І.С.- по довіреності;

від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державне підприємство "Стивідорна компанія "ОЛЬВІЯ"; (а/с 170,Миколаїв,Корабельний район,54052)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕФЕМДЖІ ОДЕСА" (вул.Грецька,3/4,офіс 736,Одеса,Одеська область,65202)

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій 229259,11 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Стивідорна компанія "ОЛЬВІЯ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕФЕМДЖІ ОДЕСА", в якому просить господарський суд: про стягнення заборгованості та штрафних санкцій 229259,11 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання умов договору № 456П-2014 від 30.12.2014року .

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.06.2018 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/1078/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.07.2018 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.07.2018 року продовжено строк підготовчого провадження до 05.09.2018року та відкладено підготовче засідання на 03.09.2018року.

Ухвалою суду від 03.09.2018року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті в засіданні суду на 24.09.2018року.

24.09.2018року у судовому засіданні було проголошено протокольну ухвалу про перерву та повідомлено відповідача ухвалою, що наступне судове засідання по справі відбудеться 01.10.2018року.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004163240 від 03.07.2018року. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „не зареєстровано організацію". Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 01.10.2018р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

30.12.2014р. між Державним підприємством "Спеціалізований морський порт "Октябрьск" (нині - Державне підприємство "Стивідорна компанія "ОЛЬВІЯ", Портовий оператор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕФЕМДЖІ ОДЕСА" (Замовник, відповідач) укладений договір №456П-2014, який визначає порядок та умови надання послуг з вантажних операцій, за замовленням Замовника, на території Портового оператора з вантажами, які прибули для Замовника, що перевозяться водним, залізничним, автомобільними видами транспорту та пов'язаних з цим робіт і послуг.

Відповідно до п.1.1. Договору, цей Договір визначає порядок та умови надання послуг з вантажних операцій, за замовленням Замовника, на території Портового оператора з вантажами, які прибули для Замовника, що перевозяться водним, залізничним, автомобільним видами транспорту та пов'язаних з цим робіт і послуг.

За приписами п.2.2.2 Договору, замовник отримує рахунки та акти надання послуг в бухгалтерії Портового опера відповідно до п. 3.10.3. цього Договору.

У відповідності до п.2.2.3. Договору, Замовник своєчасно сплачує Портовому оператору платежів за виконані їм роботи послуги за цим Договором.

Згідно з п.3.10.3. Договору, оплата здійснюється згідно з рахунками Портового оператора, які попередньо направляються разом з Актами надання послуг факсом (048) 757-88-03 або по електронній пошті general@fmg.od.ua на адресу Замовника, з наступним врученням протягом трьох робочих днів представнику Замовника під розпис у спеціальному журналі обліку видачі первинних бухгалтерських документів контрагентам/клієнтам, який знаходиться в бухгалтерії Портового оператора. При цьому представник Замовника повинен бути належним чином уповноважений для одержання від Портового оператора документів (для Замовника).

У разі якщо представник Замовника не отримав рахунок в бухгалтерії Портового оператора протягом визначеного терміну, бухгалтерія Портового оператора направляє рахунки поштою на адресу Замовника.

Оплата здійснюється Замовником протягом 10 (десяти) банківських днів з дати Акту надання послуг вказаної Портовим оператором.

Згідно з п.9.1 договору даний договір вступає в силу з 01.01.2015р. та діє по 31.12.2015р., при цьому умови цього договору зберігають сили протягом усього строку дії цього договору, а в частині зобов'язань Замовника щодо оплати заборгованості та інших зобов'язань Замовника - до виконання зобов'язань. Якщо за місць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін письмово не заявить іншій стороні про бажання не продовжувати правовідносини за цим договором - договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік.

Відповідно до Статуту позивача Державне підприємство "Стивідорна компанія "ОЛЬВІЯ" є правонаступником реорганізованого Державного підприємства "Спеціалізований морський порт "Октябрьск" у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчого балансу.

Згідно п. 2.1.6. Договору Портовий оператор забезпечує збереження вантажу під час його перевалки та зберіганні на території Портового оператора.

Відповідно до п. 3.. 5. Договору у разі перебування вантажу Замовника на території Портового оператора понад 65 діб. Портовий оператор має право провести звірку по кількості наявного вантажу та нараховувати і виставляти щоквартально (з моменту надходження вантажу) плату за зберігання вантажу та інші пов'язані із цим послуги, а Замовник зобов'язується їх оплачувати.

На виконання умов договору позивач надав послуги з критого зберігання вантажу, у зв'язку із чим супровідним листом вих. № 01-7/2999 від 29.12.2017 року на підставі акту наданих послуг № 1642 від 31.12.2017 року за надані Відповідачу послуги із зберігання вантажу виставив рахунок № 1615 від 31.12.2017 на загальну суму 109 319,36 гри. (у т. ч. ПДВ - 18 219,89 грн.) та супровідним листом вих. № 01-7/618 від 02.04.2018 року на підставі акту наданих послуг № 287 від 30.09.2017 року за надані Відповідачу послуги із зберігання вантажу направив на оплату рахунок № 1289 від 30.09.2017 на загальну суму 103 297,33 грн. (у т. ч. ПДВ - 17 216,22 грн.)

Крім того, факт прийняття майна на зберігання підтверджується приймання-передачі від 11.06.2015року, інвентаризаційною відомістю станом на 21.11.2017року, а також встановлений рішеннями Господарського суду Одеської області у справах №916/192/16, № 916/3305/16, № 916/1173/17, № 916/2727/17, яке набрали законної сили.

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як зазначає позивач, відповідач всупереч п. 2.2.2., п. 3.10.3. Договору не отримав рахунки та акти виконаних робіт в бухгалтерії в результаті чого, позивач був змушений супровідним листом вх.№ 01-7/2999 від 29.12.2017р. та супровідним листом вх№ 01-7/618 від 02.04.2018р. надіслати рахунки та акти виконаних робіт відповідачу поштою, що підтверджується відповідними повідомленнями про направлення поштового відправлення та та інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного веб-сайту УДППЗ „Укрпошта"

Натомість виходячи з наявних матеріалів справи надані позивачем послуги за договором №456П-2014 від 30.12.2014р. у встановлений строк відповідачем не оплачені.

Враховуючи неналежне виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №456П-2014 від 30.12.2014р. позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 210456 грн. 44коп.- основного боргу, 17250 грн. 21 коп. - пені, 1552,46 грн. - 3% річних, 3438 грн. 89 коп. - судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Виходячи з наявних матеріалів справи господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором №456П-2014 від 30.12.2014р. в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 210456,44 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором 3% річних у розмірі 1552,46 грн.

Згідно пункту 6.5. Договору у разі прострочення оплати Замовником Портовий оператор, відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України, має право стягнути суму боргу з Замовника, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від суми простроченого платежу.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1552,46грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 17250,21 грн. - пені.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно пункту 6.4. Договору, за порушення строків оплати встановлених цим Договором, Портовий оператор має право стягнути з винної Сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, яка діяла у період прострочення.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо надання послуг, відповідачу позивачем нарахована пеня в розмірі 17250,21грн.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 17250,21 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судові засідання відповідач не з'являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕМДЖІ ОДЕСА" про стягнення 229259,11 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕМДЖІ ОДЕСА" (65202, м. Одеса, вул. Грецька, буд. 3/4, оф. 736, код ЄДРПОУ 38437170) на користь Державного підприємства "Стивідорна компанія "ОЛЬВІЯ" (54052, м. Миколаїв, Корабельний р-н, а/с 170, код ЄДРПОУ 19290012) 210 456 /двісті десять тисяч чотириста п'ятдесят шість/ грн. 44 коп. - заборгованості, 17250 /сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят/ грн. 21 коп. - пені, 1 552 /одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві/ грн. 46 коп. - 3% річних та 3 438 /три тисячі чотириста тридцять вісім/ грн. 89 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 11 жовтня 2018 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов