Рішення

від 04.10.2018 по справі 922/2042/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2042/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області, 61002, м. Харків, вул. Сумська, 76 в інтересах держави в особі Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Харківській області, 61057, м. Харків, м-н Театральний, 1, код 23148337 за участю Прокуратури Харківської області, 61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код 02910108 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - 1", 61009, м. Харків, вул. Штерівська, 6, код 23148337 про стягнення 525 115,66 грн. за участю представників:

прокурора - Чирик В.Г. за посвідченням № 036688 від 11.12.23015

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю № 15 від 02.01.2018

відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Харківській області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - 1" 525 115,66 грн. неустойки за період з 01.03.2017 по 31.05.2018.

В обґрунтування своїх вимог, прокурор вказує, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю »Основа-1» (орендар) 01.10.2003 було укладено договір оренди № 442. З 04.02.2014 договір оренди № 442 від 01.10.2003 розірвано. Прокурор зазначає, що Відповідач фактично продовжує використання цілісного майнового комплексу. Відповідно до розрахунку Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області за період фактичного користування державним майном з 01.03.2017 по 31.05.2018 підлягає стягненню неустойка в розмірі 525 115,66 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2018, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 30.07.2018 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Позивачем надані пояснення по справі (вх. № 24644 від 28.08.2018) відповідно до яких він підтримує позовні вимоги прокурора.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідач своїм правом на участь в розгляді справи не скористався, свого уповноваженого представника до суду не направляв, про причини неприбуття не повідомив.

Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві. Проте ухвала суду повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за незапитом".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 27.08.2018 року, місцезнаходження відповідача - м. Харків, вул. Штерівська, 6, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а прокурором позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 17.09.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.10.2018.

Прокурор підтримував вимоги, викладені в позовній заяві.

Представник позивача підтримує вимоги, викладені в позовній заяві.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.10.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Харківською місцевою прокуратурою № 2 опрацьовано матеріали Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області щодо стану розрахунків по сплаті орендної плати до бюджету та використання об'єкту державного майна.

Вказаною перевіркою встановлено, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю »Основа-1» (орендар) 01.10.2003 було укладено договір оренди № 442, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Харківського хлібозаводу № 1- структурний підрозділ Харківського державного підприємства робітничого постачання Південної залізниці, розташований за адресою: м. Харків, вул. Штерівська, 6, склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 31 липня 2003 року, вартість якого становить: первісна - 245 825,98 грн., залишкова - 228 023,0 грн.

Відповідно до п. 1.7 договору орендар виступає правонаступником усіх прав та обов'язків Харківського хлібозаводу № 1 - структурного підрозділу Харківського державного підприємства робітничого постачання Південної залізниці у частині активів і пасивів останнього, переданих відповідно до передавального балансу Підприємства.

Згідно з п. 1.8 договору майно підприємства враховується окремо від іншого майна орендаря на окремому балансі із зазначенням того, що це майно є орендованим.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником підприємства залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Факт передачі майна підтверджується актом приймання - передачі орендованого майна від 01.10.2003 (додаток № 2 до договору оренди № 442 від 01.10.2003), підписаний сторонами.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - серпень 2003 року, 1 561,13 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2003 року, визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень, жовтень 2003 року.

Згідно з п. 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3. договору оренди № 442 від 01 жовтня 2003 року встановлено, що орендна плата перераховується орендарем безпосередньо до

державного бюджету щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітнім, на рахунки, визначені фінансовими органами.

За умовами п. 5.2. укладеного договору оренди, відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Крім вказаних договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі відповідно до ч. Зет. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Пунктами 10.1, 10.2 договору сторонами передбачено, що цей договір укладено строком на три роки, що діє з 01.10.2003 до 30.09.2006. Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що порушують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

У подальшому договір оренди № 442 від 01.10.2003 сторонами неодноразово продовжувався.

Зокрема, додатковою угодою № 4 від 28.07.2010, укладеною між сторонами до договору оренди, цей договір продовжено строком на 2 роки, тобто з 28.07.2010 року до 28.07.2012 року.

Додатковою угодою № 6 від 23.04.2012, укладеною між сторонами до договору оренди № 442 від 01.10.2003, розділ 3 "Орендна плата" п. 3.1 викладено в новій редакції з 20.09.2011: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, зі змінами, (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за перший місяць перерахунку - вересень 2011 року - 5 946,92 грн. (розраховано згідно з додатком № 1 до цієї додаткової угоди). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни орендної ставки, за період з 20.09.2011 до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена орендарем протягом місяця після ЇЇ підписання".

Додатковою угодою № 7 від 25.05.2012, укладеною між сторонами до договору оренди № 442 від 01.10.2003, розділ 3 "Орендна плата" абзац 3 п. 3.1 викладено в новій редакції: "Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни орендної ставки, повинна бути сплачена орендарем в термін до 01.11.2012".

Додатковою угодою № 8 від 10.01.2013, укладеною між сторонами до договору оренди № 442 від 01.10.2003, розділ 3 "Орендна плата" абзац 3 п. 3.1 викладено в новій редакції: "Різниця по сплаті орендної плати, що виникла внаслідок зміни орендної ставки, повинна бути сплачена орендарем рівними частками щомісячно в термін до 01.07.2013".

Додатковою угодою № 9 від 29.03.2013, укладеною між сторонами до договору оренди № 442 від 01.10.2003, розділ 3 "Орендна плата" п. 3.1 викладено в новій редакції з 30.09.2013: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від

04.10.1995 № 786, зі змінами, (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць перерахунку - вересень 2012 року- 8 712,70 грн. (з урахуванням індексу інфляції за вересень 2012 року) (розраховано згідно з додатком № 1 до цієї додаткової угоди). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Різниця по сплаті орендної плати, що виникне, повинна бути сплачена орендарем протягом трьох місяців з дати підписання цієї додаткової угоди.".

Додатковою угодою № 10 від 11.04.2013, укладеною між сторонами до договору оренди, цей договір продовжено строком на 1 рік, тобто з 28.07.2012 до 28.07.2013"

Пунктом 10.6. договору оренди № 442 від 01.10.2003 сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір підлягає продовженню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.11.2013 по справі № 922/4535/13 позов РВ ФДМУ по Харківській області до ТОВ Основа- 1 про стягнення заборгованості з орендної плати за період з червня 2012 року по вересень 2013 року у сумі 128 522,06 грн., пені у сумі 16 292,22 грн. та розірвання договору оренди задоволено у повному обсязі.

Вказане рішення суду залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2014.

З 04.02.2014 договір оренди № 442 від 01.10.2003 розірвано.

Разом з цим, як зазначають прокурор та позивач, та, що не спростовано відповідачем, вищевказане рішення суду на сьогодні ТОВ Основа-1 не виконано. Відповідач фактично продовжує використання цілісного майнового комплексу, у зв'язку з чим рішенням господарського суду Харківської області від 22.12.2014 по справі № 922/5186/14 з ТОВ Основа-1 стягнено заборгованість з орендної плати за період з жовтня 2013 року по 04.02.2014 у сумі 36 233,75 грн., пені у сумі 6 580,47 грн. та неустойки у сумі 150 572,72 грн.

У подальшому рішенням господарського суду Харківської області від

07.10.2015 по справі № 922/4994/15 стягнуто з ТОВ Основа-1 неустойку за період з 01.10.2014 по 31.07.2015 у сумі 258 639,09 грн.

Крім того, рішенням господарського суду Харківської області від

18.08.2016 по справі № 922/2470/16 стягнуто з ТОВ Основа-1 неустойку за період з 01.08.2015 по 31.05.2016 у сумі 311 099,92 грн.

Також, рішенням господарського суду Харківської області від 27.02.2017 по справі № 922/333/17 стягнуто з ТОВ Основа-1 неустойку за період з 01.06.2016 по 30.11.2016 у сумі 188 217,48 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.05.2017 по справі № 922/1080/17 стягнуто з ТОВ Основа-1 неустойку за період 01.12.2016 по 28.02.2017 у сумі 95 116,02 грн.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа-1" систематично порушувались умови договору оренди та не виконувались вимоги Регіонального віддання, як орендодавця за договором.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму і при розгляді справи застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (надалі Закону), так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в мазурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України та ч. 1ст. 10 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. З ст. 19 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського Кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна".

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання,

настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцю майно. Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно із її. 2.4. договору оренди № 442 від 01.10.2003 підприємство вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Проте, до теперішнього часу орендар фактично не повернув об'єкт оренди.

Відповідно до розрахунку Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області за період фактичного користування державним майном з 01.03.2017 по 31.05.2018 підлягає стягнення неустойка в розмірі 525 115,66 грн.

Судом перевірено наданий прокурором розрахунок та встановлено, що від відповідає дійсності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно приписів ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 130, 185, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області в інтересах держави в особі Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - 1" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - 1" (61009, Харківська область, м. Харків, вул. Штерівська, 6, код ЄДРПОУ 32238463) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1; код ЄДРПОУ 23148337; р/р 31113094700011 ГУДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, ГУДКСУ в Харківській області) неустойку за період 01.03.2017 по 31.05.2018 в сумі 525 115, 66 грн.

Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа - 1".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - 1" (61009, Харківська область, м. Харків, вул. Штерівська, 6, код ЄДРПОУ 32238463) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код 02910108) 7 876,73 грн. судового збору.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1; код ЄДРПОУ 23148337).

Відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - 1" (61009, Харківська область, м. Харків, вул. Штерівська, 6, код ЄДРПОУ 32238463).

Прокуратура, якою подано позов до суду - Керівник Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області, 61002, м. Харків, вул. Сумська, 76.

Прокуратура, що приймала участь у справі - Прокуратура Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код 02910108)

Повне рішення складено 10.10.2018 р.

Суддя ОСОБА_1