Рішення

від 11.10.2018 по справі 0940/1438/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2018 р. справа № 0940/1438/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю Інкубатор про стягнення заборгованості в сумі 17 293, 09 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулося в суд з адміністративним позовом до ТОВ Інкубатор про стягнення заборгованості в сумі 17 293,09 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості по сплаті орендної плати з юридичних осіб, яка виникла внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання згідно податкових декларацій за 2015-2018 роки в розмірі 15 074,20 грн., штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення №0000231500 від 30.03.2016 року в розмірі 1020 грн. та податкового повідомлення-рішення №0008375101 від 03.04.2018 року в розмірі 170 грн., а також штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток приватних підприємств згідно податкового повідомлення-рішення №0000221500 від 30.03.2016 року в розмірі 1020 грн. та податкового повідомлення-рішення форми Ш №0002071500 від 28.07.2015 року в розмірі 8,89 грн. Загальна сума податкового боргу становить 17 293, 09 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Заяв про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін на адресу суду не поступало. У відповідності до вимог ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, хоча отримав ухвалу про відкриття провадження 22.08.2018 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.

Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статей 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши подані докази, встановив наступне.

ТОВ Інкубатор 29.08.1988 року зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на обліку в Калуській державній податковій інспекції (Галицьке відділення) Головного управління ДФС в Івано-Франківській області як платник податків (а.с.10-12).

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ТОВ Інкубатор є платником орендної плати (земельна плата) з юридичних осіб, податку на прибуток приватних підприємств, та у відповідності до вимог пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обовязку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Приписами пункту 49.1. статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно пункту 49.2. статті 49 Податкового кодексу України платник податків за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають обєкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобовязання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 49.18. статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Нормами підпункту 14.1.72. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

У відповідності до підпункту 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 285 даного Кодексу передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

У відповідності до пункту 137.4 статті 137 Податкового кодексу України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Приписами пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до пункту 287.3. статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно підпункту 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 зазначеного Кодексу контролюючі органи наділені правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Судом встановлено, що 20.02.2015, 04.06.2015, 30.03.2016, 14.02.2017 та 15.03.2018 року позивачем подано відповідачу податкові декларації з плати за землю (орендна плата з юридичних осіб) за 2015, 2016, 2017, 2018 роки, де самостійно визначено до сплати по кожному окремому місяцю суми орендної плати, на загальну суму 15 074,20 грн.(а.с.14-23).

Камеральними перевірками даних задекларованих у податкових деклараціях з орендної плати за землю, податку на прибуток, що виражена в актах перевірки №16/1500/5414373 від 30.03.2016 року та №5049/09-19-51-01/5414373 від 03.04.2018 року, встановлено порушення відповідачем термінів подання звітності по земельному податку за 2016 рік, за 2018 рік, а також по податку на прибуток за 2015 рік (а.с.24-25, 27-28).

Камеральною перевіркою своєчасності сплати податку на прибуток за 2014 рік, що виражена в акті перевірки за №359/1500/05414373 від 28.07.2015 року встановлено порушення відповідачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, відповідальність за які передбачено ст.126 Податкового кодексу України (а.с.29).

На підставі зазначених актів перевірок позивачем, за порушення термінів подання звітності з орендної плати за землю, податку на прибуток, винесено податкове повідомлення-рішення за №0000231500 від 30.03.2016 року, яким до відповідача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1020 грн. та податкове повідомлення-рішення за №0008375101 від 03.04.2018 року, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 170 грн. (а.с.26, зворот а.с.28). Податковим повідомленням - рішенням, за порушення термінів подання звітності з податку на прибуток №0000221500 від 30.03.2016 року до відповідача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1020 грн., податковим повідомленням-рішенням форми Ш №0002071500 від 28.07.2015 року - штрафну санкцію в розмірі 8,89 грн.(зворот а.с.26, а.с.30).

Вказані податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи, однак суми податкових зобов'язань своєчасно не сплачені.

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.

Сума узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі та податку на прибуток згідно поданих декларацій та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій згідно податкових повідомлень-рішень в загальному розмірі 17 293,09 грн. є узгодженою.

У відповідності до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Позивачем надсилалася ТОВ Інкубатор податкова вимога форми "Ю" від 18.09.2017 року за №16002-17, яка отримана відповідачем, однак неоскаржена та є невідкликаною (а.с.13).

Відповідно пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг (п. 14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в порядку оскарження, але несплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань по орендній платі з юридичних осіб та податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 17 293,09 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про податковий борг (а.с.9), корінцем податкової вимоги (а.с.13), податковими деклараціями (а.с.14-23), актами камеральних перевірок (а.с.24-25, 27-28, 29), податковими повідомленнями - рішеннями (а.с.26, зворот а.с.26, 28, а.с.30).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг по орендній платі з юридичних осіб та з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 17 293,09 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, цей обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують товариство з обмеженою відповідальністю Інкубатор (код ЄДРПОУ 05414373, вул.Сагайдачного 26-Г, м. Бурштин, Івано-Франківська область, 77111) та за рахунок готівки, що йому належить в дохід бюджету податковий борг по орендній платі з юридичних осіб та податку на прибуток приватних підприємств в сумі 17 293,09 грн. (сімнадцять тисяч двісті дев'яносто три гривні 09 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ ОСОБА_1