Постанова

від 09.10.2018 по справі 924/1096/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 924/1096/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Хмельницькій області

на рішення Господарського суду Хмельницької області

(суддя - Димбовський В.В.)

від 04.04.2018

та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

(головуючий - Демидюк О.О., судді: Савченко Г.І., Павлюк І.Ю.)

від 16.07.2018

у справі № 924/1096/17

за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Хмельницький квартал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління ДФС у Хмельницькій області

про стягнення 599 257,67 грн, з яких 483 401,67 грн - інфляційних втрат та 115 856, 00 грн - 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Житлово-будівельний кооператив "Хмельницький квартал" (далі - ЖБК "Хмельницький квартал") звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" (далі - ТОВ "Хмельницькі барви") про стягнення 599 257, 67 грн, з яких 483 401, 67 грн - інфляційних втрат та 115 856 00 грн - 3% річних.

1.2.Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов підписаних представниками сторін договорів безвідсоткової цільової позики, які за своєю правовою природою є змішаними договорами позики та доручення.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 04.04.2018 позов задоволено. Суд стягнув з ТОВ "Хмельницькі барви" на користь ЖБК "Хмельницький Квартал" 483 401, 67 грн інфляційних втрат, 115 856, 00 грн - 3% річних.

2.2. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.04.2018 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між ЖБК "Хмельницький квартал" (кредитор-повірений) та ТОВ "Хмельницькі барви" (позичальник-довіритель) було підписано договори під назвою "безвідсоткової цільової позики", а саме: №03/11 від 03.11.2015, №21/10 від 21.10.2015, №02/10 від 02.10.2015, №11/09 від 11.09.2015, №28/08 від 28.08.2015, №19/08 від 19.08.2015, №29/07 від 29.07.2015, №27/07 від 27.07.2015, №15/07 від 15.07.2015, №21/07 від 21.07.2015, №18/06 від 21.10.2015, №15/06 від 15.06.2015, №10/06 від 10.06.2015, №09/07 від 09.07.2015, №02/10 від 02.06.2015, №28/05 від 28.05.2015, №27/05 від 27.05.2015, №08/05 від 08.05.2015, №24/04 від 24.04.2015;

- умови зазначених договорів є ідентичними, окрім пунктів 2.1, 2.4, 3.1;

- відповідно до умов вказаних договорів кредитор зобов'язується надати позичальнику безвідсоткову цільову позику, а останній зобов'язується використати таку позику за цільовим призначенням і повернути її кредиторові (пункти 1.1 договорів);

- згідно з пунктами 2.3 договорів з моменту набуття права власності позичальником на грошові кошти кредитора, відносини щодо виконання наступних юридичних дій регулюються елементами договору доручення, а саме позичальник виступає довірителем, а кредитор - повіреним;

- цей договір є достатнім для виконання повіреним своїх обов'язків і не потребує видачі останньому довіреності для підтвердження його представницьких повноважень (пункти 2.5 договорів);

- відповідно до пунктів 4.1. договорів, кредитор зобов'язаний надати позику протягом трьох днів з моменту підписання сторонами цього договору;

- пунктами 4.3. договорів передбачено, що позика вважається наданою в момент прийняття банківською установою кредитора платіжного доручення до виконання, з цього часу вважається, що позичальник набув права власності на грошові кошти кредитора, та одночасно надав кредитору (повіреному) розпорядження здійснити оплату за позичальника (довірителя);

- відповідно до пунктів 4.4. договорів, кредитор протягом 2-х банківський днів після переказу суми позики зобов'язаний повідомити останнього про переказ коштів та надати копію платіжного доручення;

- строк використання позики позичальником становить 12 місяців (пункти 5.1 договорів);

- розділом 6 договорів визначений порядок повернення позики, де в пунктах 6.1. договорів вказано, що по закінченню строку, вказаного в пункті 5.1. цього договору, позичальник зобов'язується протягом 10 днів повернути суму позики;

- згідно із пунктами 6.2. договорів позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок кредитора;

- пунктами 6.3. договорів передбачено, що позичальник протягом 2-х днів після переказу суми позики кредитору зобов'язаний повідомити останнього про переказ коштів;

- відповідно до пунктів 6.4. договорів кредитор протягом 2-х днів після надходження суми позики на свій поточний рахунок зобов'язаний повідомити позичальника про це;

- ці договори набувають чинності з моменту їх підписання і діють до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цими договорами (пункти 8.1. договорів);

- матеріали справи містять договори, укладені між ТОВ "Хмельницькі барви" та третіми особами, на виконання яких, діючи на підставі договорів безвідсоткової цільової позики, ЖБК "Хмельницький квартал" було сплачено контрагентам ТОВ "Хмельницькі барви" 15 489 790, 72 грн, що підтверджується копіями відповідних документів (повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів), платіжними дорученнями), які також містяться в матеріалах справи.

2.4. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з такого:

- зміст договору не залежить від його назви, а залежить від умов, які відображені в договорі та дій сторін договору, які вчинено на його виконання. Так, за умовами ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), за якими не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача;

- з огляду на те, що сторонами справи не було доведено факту передання позикодавцем (відповідачем) грошових коштів позичальнику (позивачу), наявні договори між позивачем та відповідачем в якості договорів позики є неукладеними. Аналогічна правова позиція з приводу неукладеності договору позики у зв'язку з непереданням грошових коштів міститься у постанові ВГСУ від 14.11.2016 по справі №914/4145/15 та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.09.2015 у справі №6-22599св15;

- натомість, проаналізувавши зміст умов договорів, укладених між сторонами, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони підпадають під ознаки умов договорів доручення;

- у договорах безвідсоткової цільової позики визначено, які саме юридичні дії відповідач доручає виконати позивачу і в якому обсязі, визначено коло контрагентів за договорами, які мають бути виконані позивачем, спосіб та порядок здійснення ним юридичних дій. При цьому виконання юридичних дій позивачем передбачалося за рахунок відповідача, тому сторони встановили строки повернення відповідачем витрат позивача, пов'язаних із виконанням юридичних дій, що не суперечить статті 1007 ЦК України, пункт другий частини другої якої передбачає обов'язок довірителя відшкодування повіреному витрат, пов'язаних із виконанням доручення;

- про те, що правочини, укладені між позивачем та відповідачем, містять ознаки договорів доручення свідчать і дії сторін, спрямовані на виконання цих договорів. Так, наявні в матеріалах справи платіжні доручення містять опис юридичних дій, що відображалися у договорах та були здійснені позивачем за дорученням відповідача. Відомості про юридичні дії є достатніми, вагомими, чіткими та взаємоузгодженими. Вказані документи підтверджують реальні результати роботи позивача, тобто виконання позивачем доручених йому відповідачем юридичних дій, а саме: оплата вартості товару, виконаних робіт та наданих послуг перед третіми особами. Вчинені позивачем дії були направлені на створення, зміну та припинення прав та обов'язків відповідача за договорами, які останній уклав з третіми особами;

- з огляду на те, що позивач виконав доручені йому відповідачем юридичні дії, сплативши вартість товару та оплативши виконані роботи (надані послуги) третім особам за відповідача, натомість, відповідач не повернув у встановлені договорами строки витрати позивача, пов'язані із виконанням здійснених юридичних дій, місцевий господарський суд вважав правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних%;

- перевіривши здійснені нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції погодився з розрахунками позивача.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 та рішенням Господарського суду Хмельницької області від 04.04.2018, Головне управління ДФС у Хмельницькій області подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

- встановивши, що змішані договори безвідсоткової цільової позики в частині договорів позики були неукладеними, суди попередніх інстанцій безпідставно дійшли висновку про укладеність та фактичне виконання змішаних договорів безвідсоткової цільової позики в частині договорів доручення;

- в матеріалах справи відсутні необхідні довіреності, які б мали бути видані на підтвердження вчинення юридичних дій за договорами безвідсоткової цільової позики в частині договорів доручення, що є порушенням вимог Цивільного кодексу України. Позивач не може вважатися уповноваженим на здійснення будь-яких дій за договором безвідсоткової цільової позики в частині договору доручення;

- в "призначенні платежу" платіжних доручень вказано про перерахування коштів на підставі договорів поставки, купівлі-продажу, підряду або додаткових угод до них, а не договорів безвідсоткової цільової позики;

- судами попередніх інстанцій порушено статтю 1000 Цивільного кодексу України, оскільки не враховано, що перерахування коштів позивачем було здійснено за власний рахунок, а не за рахунок відповідача;

- господарськими судами порушено статтю 1007 Цивільного кодексу, оскільки витратами повіреного не можуть бути кошти, що перераховувались на виконання договору;

- позовні вимоги обґрунтовані умовами пунктів 5.1. договорів, які передбачають строки повернення позики, але не регулюють відносини в частині доручення.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Хмельницькі барви" просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані рішення змінити в мотивувальній частині. При цьому наводить такі доводи:

- судами попередніх інстанцій не взято до уваги умови пунктів 4.2 договорів, згідно з якими позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на рахунок контрагента позичальника. Позика вважається наданою в момент прийняття банківською установою кредитора платіжного доручення до виконання, з цього часу вважається, що позичальник набув права власності на грошові кошти кредитора та одночасно надав кредитору розпорядження здійснити оплату за позичальника.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

4.1. Відповідно до частини 1 статті 237 Цивільного кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

4.2. Згідно з частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

4.3. Господарськими судами встановлено, що між ЖБК "Хмельницький квартал" (кредитор-повірений) та ТОВ "Хмельницькі барви" (позичальник-довіритель) було підписано ряд договорів під назвою "безвідсоткової цільової позики", які містили елементи договору позики та договору доручення.

4.2. Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

4.3. Договір позики є класичним прикладом реального договору, про що свідчить положення абзацу 2 частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України. Така норма сформульована імперативно. Окрім того, із дефініції даного договору, яка закріплена в абзаці 1 частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України, можна зробити висновок, що оскільки позика спрямована до обов'язку повернути взяте в позику, то немає позики там, де не було заздалегідь взято в позику, тому що тоді не може бути мови про повернення.

4.4. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що сторонами справи не було доведено факту передання позикодавцем (відповідачем) грошових коштів позичальнику (позивачу), дійшли висновку, що наявні договори між позивачем та відповідачем в якості договорів позики є неукладеними. При цьому суди виходили з того, що не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), за якими не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача (абзац 6 пункту 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

4.5. Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, оскільки договір позики передбачає фактичне передання грошових коштів від однієї особи іншій з відповідним документальним оформленням такої господарської операції. Разом з тим умови укладених між сторонами договорів безвідсоткової цільової позики не передбачали вчинення такої дії, натомість містили пункти 4.3., згідно з якими позика вважається наданою в момент прийняття банківською установою кредитора платіжного доручення до виконання, з цього часу вважається, що позичальник набув права власності на грошові кошти кредитора, та одночасно надав кредитору (повіреному) розпорядження здійснити оплату за позичальника (довірителя). Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи також не свідчать про оформлення фактичної передачі грошових коштів від ЖБК "Хмельницький квартал" до ТОВ "Хмельницькі барви".

4.6. Разом з тим суди попередніх інстанцій дійшли висновку про укладеність договорів безвідсоткової цільової позики в частинах, які містять елементи договору доручення.

При цьому ні місцевим господарським судом, ні судом апеляційної інстанції не було взято до уваги встановлену ними обставину справи щодо визначення пунктами 2.3 договорів, що з моменту набуття права власності позичальником на грошові кошти кредитора, відносини щодо виконання наступних юридичних дій регулюються елементами договору доручення, а саме позичальник виступає довірителем, а кредитор - повіреним.

Виходячи зі змісту наведеного пункту договору, у випадку якщо вважати неукладеними зазначені договори в частині позики, то відсутні підстави вважати укладеними такі договори і в частині доручення.

4.7. Окрім того, згідно з частиною 1 статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

4.8. Виходячи з наведеного законодавчого положення, однією із особливостей договору доручення є те, що повірений зобов'язується вчинити певні юридичні дії саме за рахунок довірителя, а не за власний рахунок.

4.9. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі встановлених ним фактичних обставин справи, дійшов висновку, що ЖБК "Хмельницький квартал" виконав доручені йому ТОВ "Хмельницькі барви" юридичні дії, сплативши вартість товару та оплативши виконані роботи (надані послуги) третім особам за ТОВ "Хмельницькі барви", понісши таким чином витрати пов'язані із виконанням здійснених юридичних дій в розумінні пункту 2 частини 2 статті 1007 Цивільного кодексу України.

4.10. Обов'язок довірителя відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, випливає із загального положення про те, що повірений діє за рахунок довірителя, проте їх не можна ототожнювати, оскільки категорія "за рахунок довірителя" є ширшою, ніж "витрати, пов'язані з виконанням доручення".

4.11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов договорів безвідсоткової цільової позики, позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок контрагента позичальника, в якості виконання обов'язку щодо оплати вартості продукції за ТОВ "Хмельницькі Барви" згідно додаткової угоди до відповідного господарського договору, укладеного між ТОВ "Хмельницькі Барви" та його контрагентами.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не було надано оцінки умовам таких додаткових угод до відповідних господарських договорів, укладених між ТОВ "Хмельницькі Барви" та його контрагентами.

4.12. Так, коли особа діє від імені та за рахунок другої сторони мають місце правовідносини, що випливають з договору доручення, коли ж особа діє в чужих інтересах від власного імені та за власний рахунок може мати місце, зокрема виконання обов'язку боржника третьою особою.

4.13. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою (пункт 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України).

4.14. Згідно з частиною 1 статті 528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.3. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5.4. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились порушення норм процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, що, в свою чергу, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.5. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

6. Судові витрати

6.1. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.04.2018 у справі № 924/1096/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді Г. Вронська

І. Ткач