Рішення

від 03.10.2018 по справі 2040/6472/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2018 р. № 2040/6472/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГВАС" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.07.2018 року № 00002671403 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки перевірки, на підставі яких було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях та спростовуються наявними у нього первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які, в свою чергу, свідчать про реальне здійснення спірних господарських операцій. Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву, просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з огляду доводів наданого суду відзиву на позов в контексті того, що зважаючи на наявність матеріалів податкової інформації та вироку суду щодо контрагентів позивача та з наданих до перевірки документів, які, серед іншого, містять в собі певні недоліки, було встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що свідчить про те, що діяльність останнього спрямована на надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного .

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГВАС", ідентифікаційний код юридичної особи 37578768, адреса місцезнаходження: 61017, м. Харків, вул. Благоєва, буд.17, пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи, перебуває на обліку у Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області як платник податків за основним місцем обліку ( а.с.16-17).

ТОВ "МЕГВАС" є платником податку на додану вартість, що не заперечувалось сторонами.

Відповідно до реєстраційних відомостей видами діяльності позивача, зокрема, є: виробництво інших виробів із пластмас (основний) (Код КВЕД 22.2); оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (Код КВЕД 46.49).

Судом встановлено, що контролюючим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Мегвас (податковий номер 37578768) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.03.2018р., валютного законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.03.2018р., з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.03.2018р.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області складено акт від 09.07.2018 р. №2789/20-40-14-03-07/37578768 ( т.1 а.с.20-72).

Перевіркою встановлені порушення ТОВ Мегвас : п. 44.1 ст. 44, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 733 427 грн., в т.ч. січень 2016 року на суму 26505 грн., березень 2016 на суму 352256, вересень 2016 на суму 971291 грн., жовтень 2016 на суму 383375 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом складено податкове повідомлення-рішення від 23.07.2018 року №00002671403, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 600 140,50 грн., у тому числі за основним платежем 1 733 427 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 866 713,50 грн.( т.1 а.с.18)

Позивач, не погодившись з зазначеним рішенням, звернувся до суду за його оскарженням.

По суті виявлених порушень суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення, при наявності матеріалів податкової інформації інших контролюючих органів та вироку суду по одному контрагенту, стали висновки про неправомірне декларування у перевіряємому періоді ТОВ "МЕГВАС" господарських операцій із реалізації товару на адресу ТОВ "Сегін Лайн", ТОВ "Каліпсо-2015", ТОВ "Бакун", ТОВ "Амра Груп", ПП "Секюріті Профі" та ТОВ "Логістична компанія "Експрес Делівері" за відсутності факту реального здійснення цих господарських операцій, що свідчить про їх безтоварність та виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (згідно із Законом №1724-VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом №1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення).

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (згідно із Законом №1724-VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом №1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції).

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Виходячи з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України ( в редакції після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, а в редакції, до внесення змін зазначеним законом - до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду ( в редакції після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, а в редакції, до внесення змін зазначеним законом - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Перевіряючи висновки перевірки та, як наслідок, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на предмет їхньої відповідності положенням ч.2 ст. 2 КАС України, в розрізі господарських операцій позивача та його контрагентів у перевіряємому періоду, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Сегін Лайн", ТОВ "Каліпсо-2015", ТОВ "Бакун", ТОВ "Амра Груп", ПП "Секюріті Профі" та ТОВ "Логістична компанія "Експрес Делівері".

Щодо господарських операцій між ТОВ "Мегвас" та ТОВ "Сегін Лайн".

Між ТОВ "Мегвас" (у якості Продавця) та ТОВ "Сегін Лайн" (у якості Покупця) було укладено Договір купівлі-продажу № 30/11 від 30.11.2015 року ( т.1 а.с.135).

Відповідно до умов зазначеного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товари народного споживання: пластик виробництва Туреччини, а Покупець прийняти й оплатити його. Кількість, асортимент та якість товару наводяться у видаткових накладних, загальна сума - 2503818,85 грн., у т.ч. ПДВ 417303,14 грн. Доставка товару здійснюється за домовленістю обох сторін. Здача-приймання товару проводиться уповноваженими представниками сторін. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною. Договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим на тих умовах і на той же строк, якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення строку дії цього Договору не заявила про його розірвання.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Мегвас" передало ТОВ "Сегін Лайн" у власність товар (пластик виробництва Туреччини в асортименті) на загальну суму 2503818,85 грн., у т.ч. ПДВ 417303,14 грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-209 від 30.11.2015 р. на загальну суму 310603,21 грн., у т.ч. ПДВ 51767,20 грн., №РН-210 від 30.11.2015 р. на загальну суму 243170,02 грн., у т.ч. ПДВ 40528,34 грн., №РН-211 від 30.11.2015 р. на загальну суму 355443,30 грн., у т.ч. ПДВ 59240,55 грн., №РН-212 від 30.11.2015 р. на загальну суму 426232,15 грн., у т.ч. ПДВ 71038,69 грн., №РН-213 від 30.11.2015 р. на загальну суму 326057,00 грн., у т.ч. ПДВ 54342,83 грн., №РН-214 від 30.11.2015 р. на загальну суму 439017,59 грн., у т.ч. ПДВ 73169,60 грн., №РН-215 від 30.11.2015 р. на загальну суму 403295,58 грн., у т.ч. ПДВ 67215,93 грн. ( т.1 а.с.136-142) та податковими накладними: №33 від 30.11.2015 р. на загальну суму 310603,21 грн., у т.ч. ПДВ 51767,20 грн., №34 від 30.11.2015 р. на загальну суму 243170,02 грн., у т.ч. ПДВ 40528,34 грн.,№35 від 30.11.2015 р. на загальну суму 355443,30 грн., у т.ч. ПДВ 59240,55 грн., №36 від 30.11.2015 р. на загальну суму 426232,15 грн., у т.ч. ПДВ 71038,69 грн., №37 від 30.11.2015 р. на загальну суму 326057,00 грн., у т.ч. ПДВ 54342,83 грн., №38 від 30.11.2015 р. на загальну суму 439017,59 грн., у т.ч. ПДВ 73169,60 грн., №39 від 30.11.2015 р. на загальну суму 403295,58 грн., у т.ч. ПДВ 67215,93 грн.

Фактична поставка здійснювалась силами продавця, ТОВ "Мегвас", безпосередньо на адресу місцезнаходження покупця, ТОВ "Сегін Лайн", що підтверджується товарно-транспортними накладними: №30112015-1 від 30.11.2015 р., №30112015-2 від 30.11.2015 р., №30112015-3 від 30.11.2015 р., №30112015-4 від 30.11.2015 р, №30112015-5 від 30.11.2015 р., №30112015-6 від 30.11.2015 р., №30112015-7 від 30.11.2015 р. ( т.1 а.с.143-149)

З товарно-транспортних накладних вбачається, що товар поставлений постачальником, автомобілем НОМЕР_1, який знаходиться у користуванні ТОВ "Мегвас" згідно договору оренди №2014-8 від 01.01.2014 р. ( т.2 а.с.168-169) на адресу покупця ТОВ "Сегін Лайн" - м. Київ, пров. Тбіліський, буд. 4/10, оф. 111.

Зобов'язання по оплаті наданих послуг були виконані ТОВ "Сегін Лайн" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на рахунок ТОВ "Мегвас", що підтверджується платіжними дорученнями та меморіальними ордерами ( т.1 а.с.150-168). Станом на 31.03.2018 р. заборгованості між підприємствами відсутні. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем та знайшли своє відображення у спірному акті перевірки №2789/20-40-14-03-07/37578768 від 09.07.2018 р.

Щодо господарських операцій між ТОВ "Мегвас" та ТОВ "Каліпсо-2015".

Між ТОВ "Мегвас" (у якості Продавця) та ТОВ "Каліпсо-2015" (у якості Покупця) було укладено Договір купівлі-продажу №3008-1 від 30.08.2016 року (т.2 а.с.1-2).

Відповідно до умов зазначеного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товари народного споживання: товари виробництва Туреччини в асортименті (пластик), а Покупець прийняти й оплатити його. Кількість, асортимент та якість товару наводяться у видаткових накладних. Доставка товару здійснюється за домовленістю обох сторін. Здача-приймання товару проводиться уповноваженими представниками сторін. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною. Договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2016 року. Договір вважається продовженим на тих умовах і на той же строк, якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення строку дії цього Договору не заявила про його розірвання.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Мегвас" передало ТОВ "Каліпсо-2015" у власність товар (пластик виробництва Туреччини в асортименті), що підтверджується видатковими накладними: №РН-106 від 30.08.2016 р. на загальну суму 633374,16 грн., у т.ч. ПДВ 105562,36 грн., №РН-107 від 30.08.2016 р. на загальну суму 606006,00 грн., у т.ч. ПДВ 101001,00 грн., №РН-108 від 30.08.2016 р. на загальну суму 756991,20 грн., у т.ч. ПДВ 126165,20 грн.( т.2 а.с.3-5) та податковими накладними №12 від 30.08.2016 р., №13 від 30.08.2016 р., №14 від 30.08.2016 р.

Фактична поставка здійснювалась силами продавця, ТОВ "Мегвас", безпосередньо на адресу місцезнаходження покупця, ТОВ "Каліпсо-2015", що підтверджується товарно-транспортними накладними: №30082016-1 від 30.08.2016 р., №30082016-3 від 30.08.2016 р., №30082016-4 від 30.08.2016 р.( т.2 а.с.6-8).

З товарно-транспортних накладних вбачається, що товар поставлений постачальником, автомобілем НОМЕР_2, який знаходиться у користуванні ТОВ "Мегвас" згідно договору оренди транспортних засобів від 14.01.2015 р., на адресу покупця ТОВ "Каліпсо-2015" - м. Київ, вул. Цитадельна, буд. 7 ( т.2 а.с.164-165).

Зобов'язання по оплаті наданих послуг були виконані ТОВ "Каліпсо-2015" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на рахунок ТОВ "Мегвас", що підтверджується платіжними дорученнями та меморіальними ордерами ( т.1 а.с.84-152). Станом на 31.03.2018 р. заборгованості між підприємствами відсутні. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем та знайшли своє відображення у спірному акті перевірки №2789/20-40-14-03-07/37578768 від 09.07.2018 р.

Щодо господарських операцій між ТОВ "Мегвас" та ТОВ "Бакун".

Між ТОВ "Мегвас" (у якості Продавця) та ТОВ "Бакун" (у якості Покупця) було укладено Договір купівлі-продажу №25/12 від 25.12.2015 року ( т.2 а.с.9-10).

Відповідно до умов зазначеного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товари народного споживання: товари виробництва Туреччини в асортименті згідно видаткових накладних, а Покупець прийняти й оплатити його. Кількість, асортимент та якість товару наводяться у видаткових накладних. Доставка товару здійснюється за домовленістю обох сторін. Здача-приймання товару проводиться уповноваженими представниками сторін. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною. Договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим на тих умовах і на той же строк, якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення строку дії цього Договору не заявила про його розірвання.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Мегвас" передало ТОВ "Бакун" у власність товар (пластик виробництва Туреччини в асортименті), що підтверджується видатковими накладними: №РН-228 від 25.12.2015 р. на загальну суму 400756,36 грн., у т.ч. ПДВ 66792,73 грн., №РН-229 від 25.12.2015 р. на загальну суму 434244,00 грн., у т.ч. ПДВ 72374,00 грн., №РН-230 від 25.12.2015 р. на загальну суму 665082,82 грн., у т.ч. ПДВ 110847,14 грн. ( т.2 а.с.11-13) та податковими накладними: №19 від 25.12.2015 р., №20 від 25.12.2015 р., №21 від 25.12.2015 р.

Фактична поставка здійснювалась силами продавця, ТОВ "Мегвас", безпосередньо на адресу місцезнаходження покупця, ТОВ "Бакун", що підтверджується товарно-транспортними накладними: №25122015-1 від 25.12.2015 р., №25122015-2 від 25.12.2015 р., №25122015-3 від 25.12.2015 р.( т.2 а.с.14-16).

З товарно-транспортних накладних вбачається, що товар поставлений постачальником, автомобілем НОМЕР_3, який знаходиться у користуванні ТОВ "Мегвас" згідно договору оренди вантажного автомобіля та причепа №1 від 03.01.2015 р., на адресу покупця ТОВ "Бакун" - м. Київ, вул. Симиренка, буд. 2/19, оф.4 (т.2 а.с.166-167)

Зобов'язання по оплаті наданих послуг були виконані ТОВ "Бакун" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на рахунок ТОВ "Мегвас", що підтверджується платіжними дорученнями та меморіальними ордерами ( т.2 а.с.17-56). Станом на 31.03.2018 р. заборгованості між підприємствами відсутні. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем та знайшли своє відображення у спірному акті перевірки №2789/20-40-14-03-07/37578768 від 09.07.2018 р.

Щодо господарських операцій між ТОВ "Мегвас" та ТОВ "Амра Груп".

Між ТОВ "Мегвас" (у якості Продавця) та ТОВ "Амра Груп" (у якості Покупця) було укладено Договір купівлі-продажу №2410-1 від 24.10.2016 року ( т.2 а.с.57-58).

Відповідно до умов зазначеного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товари народного споживання: товари виробництва Туреччини в асортименті (пластик), а Покупець прийняти й оплатити його. Кількість, асортимент та якість товару наводяться у видаткових накладних. Доставка товару здійснюється за домовленістю обох сторін. Здача-приймання товару проводиться уповноваженими представниками сторін. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною. Договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2016 року. Договір вважається продовженим на тих умовах і на той же строк, якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення строку дії цього Договору не заявила про його розірвання.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Мегвас" передало ТОВ "Амра Груп" у власність товар (пластик виробництва Туреччини в асортименті), що підтверджується видатковими накладними: №РН-198 від 24.10.2016 р. на загальну суму 723477,48 грн., у т.ч. ПДВ 120579,58 грн., №РН-199 від 25.10.2016 р. на загальну суму 744686,28 грн., у т.ч. ПДВ 124114,38 грн., №РН-200 від 25.10.2016 р. на загальну суму 832086,00 грн., у т.ч. ПДВ 138681,00 грн. ( т.2 а.с.59-61) та податковими накладними: №77 від 24.10.2016 р., №78 від 25.10.2016 р., №79 від 25.10.2016 р.

Фактична поставка здійснювалась силами продавця, ТОВ "Мегвас", безпосередньо на адресу місцезнаходження покупця, ТОВ "Амра Груп", що підтверджується товарно-транспортними накладними: №24102016-6 від 24.10.2016 р., №2510-1 від 25.10.2016 р., №2510-2 від 25.10.2016 р. ( т.2 а.с.62-67).

З товарно-транспортних накладних вбачається, що товар поставлений постачальником, автомобілем НОМЕР_2, який знаходиться у користуванні ТОВ "Мегвас" " згідно договору оренди транспортних засобів від 14.01.2015 р. ( т.2 а.с.164-165) на адресу покупця ТОВ "Амра Груп" - Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, Карат промисловий майданчик, буд. 5-А, оф.208.

Зобов'язання по оплаті наданих послуг були виконані частково ТОВ "Амра Груп" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на рахунок ТОВ "Мегвас", що підтверджується платіжними дорученнями та меморіальними ордерами ( т.2 а.с.68-73) та частково ТОВ "НВП АКВАХИМ" за договором переводу боргу з ТОВ "Амра Груп" на ТОВ "НВП АКВАХИМ" від03.02.2017 року № 2410-01/1 ( т.2 а.с.74-80).

Станом на 31.03.2018 р. заборгованості між підприємствами відсутні. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем та знайшли своє відображення у спірному акті перевірки №2789/20-40-14-03-07/37578768 від 09.07.2018 р.

Щодо господарських операцій між ТОВ "Мегвас" та ПП "Секюріті Профі".

Між ТОВ "Мегвас" (у якості Продавця) та ПП "Секюріті Профі" (у якості Покупця) було укладено Договір купівлі-продажу №17/03 від 17.03.2016 року ( т.2 а.с.81).

Відповідно до умов зазначеного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товари народного споживання: товари виробництва Туреччини в асортименті згідно видаткових накладних, а Покупець прийняти й оплатити його. Кількість, асортимент та якість товару наводяться у видаткових накладних. Доставка товару здійснюється за домовленістю обох сторін. Здача-приймання товару проводиться уповноваженими представниками сторін. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною. Договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2016 року. Договір вважається продовженим на тих умовах і на той же строк, якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення строку дії цього Договору не заявила про його розірвання.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Мегвас" передало ПП "Секюріті Профі" у власність товар (пластик виробництва Туреччини в асортименті), що підтверджується видатковими накладними: №РН-031 від 17.03.2016 р. на загальну суму 622582,86 грн., у т.ч. ПДВ 103763,81 грн., №РН-032 від 18.03.2016 р. на загальну суму 677414,35 грн., у т.ч. ПДВ 112902,39 грн. ( т.2 а.с.82-83)та податковими накладними: №7 від 17.03.2016 р., №8 від 18.03.2016 р.

Фактична поставка здійснювалась силами продавця, ТОВ "Мегвас", безпосередньо на адресу місцезнаходження покупця, ПП "Секюріті Профі", що підтверджується товарно-транспортними накладними: №17032016 від 17.03.2016 р., №18032016 від 18.03.2016 р. ( т.2 а.с.84-85).

З товарно-транспортних накладних вбачається, що товар поставлений постачальником, автомобілем НОМЕР_2, який знаходиться у користуванні ТОВ "Мегвас" згідно договору оренди транспортних засобів від 14.01.2015 р. ( т.2 а.с.164-165), на адресу покупця ПП "Секюріті Профі" - м. Львів, вул. Малоголосівська, буд. 8д/87.

Зобов'язання по оплаті наданих послуг були виконані ПП "Секюріті Профі" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на рахунок ТОВ "Мегвас", що підтверджується платіжними дорученнями та меморіальними ордерами ( т.2 а.с.86-129). Станом на 31.03.2018 р. заборгованості між підприємствами відсутні. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем та знайшли своє відображення у спірному акті перевірки №2789/20-40-14-03-07/37578768 від 09.07.2018 р.

Щодо господарських операцій між ТОВ "Мегвас" та ТОВ "Логістична компанія "Експрес Делівері".

Між ТОВ "Мегвас" (у якості Продавця) та ТОВ "Логістична компанія "Експрес Делівері" (у якості Покупця) було укладено Договір купівлі-продажу №31/03 від 31.03.2016 року ( т.2 а.с.130).

Відповідно до умов зазначеного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товари народного споживання: товари виробництва Туреччини в асортименті (пластик), а Покупець прийняти й оплатити його. Кількість, асортимент та якість товару наводяться у видаткових накладних. Доставка товару здійснюється за домовленістю обох сторін. Здача-приймання товару проводиться уповноваженими представниками сторін. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною. Договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2016 року. Договір вважається продовженим на тих умовах і на той же строк, якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення строку дії цього Договору не заявила про його розірвання.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Мегвас" передало ТОВ "Логістична компанія "Експрес Делівері" у власність товар (пластик виробництва Туреччини в асортименті) на загальну суму 800042,44 грн., у т.ч. ПДВ 133340,41 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-35 від 31.03.2016 р. на загальну суму 800042,44 грн., у т.ч. ПДВ 133340,41 грн. ( т.2 а.с.131)та податковою накладною №16 від 31.03.2016 р.

Фактична поставка здійснювалась силами продавця, ТОВ "Мегвас", безпосередньо на адресу місцезнаходження покупця, ТОВ "Логістична компанія "Експрес Делівері", що підтверджується товарно-транспортною накладною №31032016-1 від 31.03.2016 р. ( т.2 а.с.132-133).

З товарно-транспортної накладної вбачається, що товар поставлений постачальником, автомобілем НОМЕР_2, який знаходиться у користуванні ТОВ "Мегвас" згідно договору оренди транспортних засобів від 14.01.2015 р.( т.2 а.с.164-165), на адресу покупця ТОВ "Логістична компанія "Експрес Делівері" - м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 66-Б.

Зобов'язання по оплаті наданих послуг були виконані ТОВ "Логістична компанія "Експрес Делівері" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на рахунок ТОВ "Мегвас", що підтверджується платіжними дорученнями та меморіальними ордерами ( т.2 а.с.134-233). Станом на 31.03.2018 р. заборгованості між підприємствами відсутні. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем та знайшли своє відображення у спірному акті перевірки №2789/20-40-14-03-07/37578768 від 09.07.2018 р.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що такі укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.77 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Позивач, як платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Матеріали даної справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж отримання прибутку та поставлений товар.

Отже, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ "Мегвас", наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Щодо посилання контролюючого органу на результати опрацьованих податкових інформацій від ГУДФС у м. Києві №31609/7/26-15-14-07-02-13 від 12.10.2016 щодо ТОВ "Сегін Лайн" та №32989/7/26-15-14-07-02-13 від 26.10.2016 щодо ТОВ "Бакун" ( т.2 а.с.182-207), в підтвердження нереальності господарських операцій позивача з останніми, суд зазначає, що така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Окрім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені покупцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Суд також зазначає, що принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України. Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Отже, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу щодо обставин нереальності господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються виключно на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати такі обставини.

Крім того, суд зазначає, що норми п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вищезазначених норм були складені податкові накладні та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Жодних зауважень щодо правильності оформлення податкових накладних, які виписувалися позивачем, а також щодо належної реєстрації цих податкових накладних в ЄРПН, в акті перевірки не має та не висловлювалось у судовому засіданні представником відповідача.

Щодо посилання відповідача на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 19.04.2017 року по справі №464/2507/17 пр. №1-кп/464/206/17 ( т.2 а.с.208-209) про визнання винуватим за ч.1 ст. 205 КК України ОСОБА_3 (фіктивне підприємництво), як на підставу щодо нереальності господарських відносин позивача з ПП "Секюріті Профі", суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту вищевказаного вироку, останній стосується саме фіктивної діяльності ОСОБА_3 та не стосується господарської діяльності позивача по справі.

Такі обставини ще не надають підстав для висновку про порушення позивачем правил податкового обліку і не є підставою для застосування до позивача заходів відповідальності.

Суд зазначає, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 27 лютого 2018 року у справі № 802/1853/16-а, від 27 лютого 2018 року у справі № 813/1766/17.

Судом встановлено, що ПП "Секюріті Профі" було виключно покупцем товарів ТОВ "Мегвас".

Матеріалами справи доведений факт реального постачання та отримання платником податку коштів за товари виробництва Туреччини в асортименті (пластик).

Таким чином, посилаючись на порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України податковим органом не надано достатніх доказів неправомірного декларування спірних господарських операцій з боку позивача та його посадових осіб.

Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікатів якості продукції, суд зазначає, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні пояснила, що поставлений товар (пластик в асортименті) не підлягає сертифікації, на зазначений товар видається лише санітарно-гігієнічний висновок СЕС, який у позивача є в наявності.

Щодо посилань відповідача на неподання до перевірки документального підтвердження щодо переміщення товарів, суд зазначає наступне.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 804/4787/16, від 11 вересня 2018 року у справі №820/477/18, від 11 вересня 2018 року у справі №815/6105/17 та ін.

Разом з цим, суд зазначає, що транспортування товарно-матеріальних цінностей підтверджується первинними документами, а також технічними можливостями ТОВ "Мегвас" здійснити зазначене транспортування.

Встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Щодо посилань відповідача на те, що надані позивачем по справі для перевірки видаткові накладні підписані невстановленою особою та відсутні довіреності на отримання товару, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що видаткові накладні містять підписи та печатки зі сторони постачальника - директора ТОВ "Мегвас" ОСОБА_4 та зі сторони одержувачів - директорів ТОВ "Сегін Лайн" ОСОБА_5, ТОВ "Каліпсо-2015" ОСОБА_6, ТОВ "Бакун" ОСОБА_7, ТОВ "Амра Груп" ОСОБА_8, ПП "Секюріті Профі" ОСОБА_3 та ТОВ "Логістична компанія "Експрес Делівері" ОСОБА_9

Аналогічні підписи та печатки зі сторони одержувачів - директорів ТОВ "Сегін Лайн" ОСОБА_5, ТОВ "Каліпсо-2015" ОСОБА_6, ТОВ "Бакун" ОСОБА_7, ТОВ "Амра Груп" ОСОБА_8, ПП "Секюріті Профі" ОСОБА_3 та ТОВ "Логістична компанія "Експрес Делівері" ОСОБА_9 містять також і Договори купівлі-продажу та ТТН.

З аналізу вказаних документів вбачається можливим ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, господарські операції ТОВ "МЕГВАС" з його контрагентами підтверджуються вже наведеними вище документами первинного бухгалтерського обліку, які також досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки позивача, та підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача.

На підставі вищевикладеного, висновок відповідача стосовно неправомірного декларування у перевіряємому періоді ТОВ "МЕГВАС" господарських операцій із реалізації товару на адресу ТОВ "Сегін Лайн", ТОВ "Каліпсо-2015", ТОВ "Бакун", ТОВ "Амра Груп", ПП "Секюріті Профі" та ТОВ "Логістична компанія "Експрес Делівері", що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, спростовується наведеними нормами податкового законодавства.

Виходячи з вищевказаного, суд вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкове повідомлення-рішення, прийняте на його підставі, - протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно ТОВ "МЕГВАС" податкового повідомлення-рішення від 23.07.2018 року №00002671403.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГВАС" (вул. Благоєва, буд. 17,м. Харків,61017, код ЄДРПОУ37578768) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська буд. 46,Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 23.07.2018 року № 00002671403, яке винесено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГВАС".

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГВАС" (вул. Благоєва, буд. 17,м. Харків,61017, код ЄДРПОУ37578768) у розмірі 39002,12 грн. ( тридцять дев'ять тисяч дві гривні 12 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11 жовтня 2018 року.

Суддя Заічко О.В.