Рішення

від 10.10.2018 по справі 826/8340/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 10 жовтня 2018 року                      № 826/8340/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом   Приватного акціонерного товариства                      "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" до                  Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління                                         Державної фіскальної служби  у м. Києві                      про                визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ВСТАНОВИВ: Позивач - Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі – відповідач), в якому просить суд:   - визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві, яка виражається у неподанні органу Державної казначейської служби висновку про повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання Приватному акціонерному товариству «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34240804); - зобов'язати Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві вчинити дії щодо подання територіальному органу Державної казначейської служби висновку про повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання за зверненням ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ». В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при вчиненні оскаржуваної бездіяльності. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Державна фіскальна служба України вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що 05 квітня 2016 року позивач надав до ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» (далі - Банк) платіжні доручення щодо сплати зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 %, а саме: № 7 від 05.04.2016 р. на суму 200 000,00 грн. (а.с. 9); № 8 від 05.04.2016р. на суму 300 000,00 грн. (а.с. 11); № 9 від 05.04.2016 р. на суму 300 000,00 грн. (а.с. 13); № 10 від 05.04.2016 р. на суму 300 000,00 грн. (а.с. 15); № 11 від 05.04.2016 р. на суму 200 000,00 грн. (а.с. 17); № 12 від 05.04.2016 р. на суму 200 000,00 грн. (а.с. 19); № 13 від 05.04.2016 р. на суму 300 000,00 грн. (а.с. 21). Банк отримав зазначені платіжні доручення 05 квітня 2016 року, що підтверджується відповідною відміткою Банку про їх одержання для виконання. Поряд з вказаними вище платіжними дорученнями містяться виписки з банку (а.с. 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22) про повернення їх без виконання з вини банку ПАТ «КБ Хрещатик на підставі п.1 ч.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та п.1.25 глави 1 розділу III Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої юстиції України 14.09.2012р. №1581/21893».                             Дата повернення 08.04.2016р. 26.01.2018р. позивач звернувся до відповідача з листом № 25012018/1 (а.с. 28-29) про повернення суми переплати з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1  800  000,00 грн. шляхом спрямування на оплату грошових зобов'язань позивача відповідно до ст. 43 ПК України. Підставою для повернення надміру сплачених сум податків зазначено те, що грошові кошти сплачені за  вказаними платіжними дорученнями № 7 від 05.04.2016р., № 8 від 05.04.2016р., № 9 від 05.04.2016р.,  № 10 від 05.04.2016р.,  № 11 від 05.04.2016р., № 12 від 05.04.2016р., № 13 від 05.04.2016р. не були враховані контролюючим органом на зменшення грошових зобов'язань позивача перед бюджетом. Листом-відповіддю № 6724/10/26-15-13-01-12 від 16.02.2018р. відповідач повідомив позивача, що у нього відсутня інформація про надміру сплачені або сплачені не в повному обсязі грошові зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб в ІКП ПАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ". Також відповідач повідомив, що встановити наявність або відсутність вказаної переплати (податкового боргу) можливо тільки після проведення документальної перевірки підприємства. Не погоджуючись з такими діями відповідачів позивач і звернувся з даним позовом. Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків. Згідно пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України), надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. За змістом пункту 41.3 статті 41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Статтею 43 ПК України, визначено особливості та умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені. Відповідно п. 43.1 ст. 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. За змістом п. 43.3 ст. 43 ПК України, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (ст. 43.4. ПК України). В силу п. п. 43.5, 43.6. ст. 43.4. ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані (ст. 43.6 ПК України). Отже, чинне податкове законодавство передбачає можливість повернення певної суми коштів, яка була помилково або надмірно сплачена платником податку до бюджету, таке відшкодування здійснюється шляхом подання податковим органом у встановлений строк до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку, складеного за результатами отриманої від платника податків заяви із зазначенням порядку повернення таких коштів. Як було встановлено судом, 05 квітня 2016 року позивач надав до ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» платіжні доручення щодо сплати зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб № 7 від 05.04.2016 р. на суму 200 000,00 грн.; № 8 від 05.04.2016р. на суму 300 000,00 грн.; № 9 від 05.04.2016 р. на суму 300 000,00 грн.; № 10 від 05.04.2016 р. на суму 300 000,00 грн.; № 11 від 05.04.2016 р. на суму 200 000,00 грн.; № 12 від 05.04.2016 р. на суму 200 000,00 грн.; № 13 від 05.04.2016 р. на суму 300 000,00 грн. Банк отримав зазначені платіжні доручення 05 квітня 2016 року, що підтверджується відповідною відміткою Банку про їх одержання для виконання, проте відповідно до виписок (а.с. 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22) повернув їх без виконання. У вказаних виписках зазначено, що платіжні доручення повертаються з вини банку ПАТ «КБ Хрещатик на підставі п.1 ч.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та п.1.25 глави 1 розділу III Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої юстиції України 14.09.2012р. №1581/21893». Дата повернення 08.04.2016р. Також судом встановлено, що відповідно до постанови Національного банку України від 05.04.2016 № 234 ПАТ КБ «Хрещатик» віднесений до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №463 від 05.04.2017 у ПАТ КБ «Хрещатик» запроваджено тимчасову адміністрацію. Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки кошти не були фактично перераховані до бюджету, у зв'язку з поверненням їх банком позивачу, вимоги останнього є безпідставними, оскільки не можуть бути повернуті з державного бюджету кошти, які фактично туди не надійшли. Крім того, згідно наказу Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 «Про затвердження Поряду ведення органами ДФС України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881 (далі - Порядок) доведено перелік форм ведення органами ДФС України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування. Відповідно до п.1 ст. 1 розділу II зазначеного Порядку контролюючими органами по кожному платнику податків ведеться інтегрована картка платника (ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. В свою чергу Податковим кодексом України не передбачено проведення в особових картках платників податків - юридичних осіб нарахування по податку на доходи фізичних осіб. Зазначений податок сплачується до бюджету, в день проведення виплат найманим працівникам, та зараховується на картку особового рахунку підприємства Ф-15. Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ВИРІШИВ:                             У задоволенні позову відмовити  повністю.            Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України. Суддя                                                                                                О.В. Патратій