Рішення

від 28.09.2018 по справі 826/19678/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2018 року 10:22 № 826/19678/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Баранов М.С., Тагвей Т.І., від відповідача - Колток О.М., Бондар О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до третя особа:Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коровайко Оксани Сергіївни Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Дівос проВизнання дій протиправними та скасування рішення, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коровайко Оксани Сергіївни, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коровайко Оксани Сергіївни щодо прийняття рішення від 02.10.2015 №24983483 про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 1,0741 га, розташовану за адресою: вул. Крамського Івана, 10 у м. Києві (кадастровий №8000000000:75:213:0006) за приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма Дівос (номер запису про інше речове право 11440657);

- скасувати рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коровайко Оксани Сергіївни щодо прийняття рішення від 02.10.2015 №24983483 про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 1,0741 га, розташовану за адресою: вул. Крамського Івана, 10 у м. Києві (кадастровий №8000000000:75:213:0006) за приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма Дівос (номер запису про інше речове право 11440657).

Протокольною ухвалою від 20.06.2017 суд залучив приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Дівос в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2018 залучено до участі у справі відповідачем Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна реєстрація права оренди на об'єкт проведена державним реєстратором з порушенням вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, а також Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141. Зазначає, що документи, які були подані державному реєстратору для прийняття рішення про реєстрацію права оренди на землю, були не повними та містили суперечності.

В наданих письмових запереченнях, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві проти задоволення позову заперечувало, з підстав правомірності спірних дій та рішень державного реєстратора, прийнятих в законодавчо визначений порядок та спосіб.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 21.12.2000 №124/1101 передано в оренду на 25 років приватному підприємству Виробничо-комерційна фірма Дівос земельну ділянку площею 1,0741 га для експлуатації та обслуговування будівлі санаторію-профілакторію по вул. Івана Крамського, 10, корп. 6 у м. Києві.

На підставі рішення від 21.12.2000 №124/1101 між Київською міською радою та приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма Дівос 25.05.2001 укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий №8000000000:75:213:0006), який зареєстровано Київським міським управлінням земельних ресурсів у книзі записів державної реєстрації договорів за №75-6-00012.

02 жовтня 2015 року державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коровайко О.С. прийнято рішення №24983483 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки в м. Києві по вул. Крамського Івана, земельна ділянка 10, за приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма Дівос .

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, вважаючи, що вказаним рішення про реєстрації права оренди земельної ділянки, порушено інтереси держави та територіальної громади, звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі статтею 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (частина третя статті 6 Закону України Про оренду землі )

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав; 7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі. Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

При цьому, у силу п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, у тому числі, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4 2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Як вбачається з матеріалів справи, підставу для прийняття спірного рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку слугувало рішення Господарського суду м. Севастополя від 24.03.2014 у справі №819/299/14, яким , зокрема, внесено зміни у пункт 1 Договору оренди земельної ділянки від 25.05.2001 року , який зареєстровано Київським міським управлінням земельних ресурсів, запис від 26.06.2001 за №75-6-00012 шляхом викладення пункту 1 договору у наступній редакції : п.1 Орендодавець передає, а Орендар приймає у оренду на 25 (двадцять п'ять) років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Івана Крамського, 10 (десять) корпус 6 (шість) у Святошинському районі міста Києва , розміром 1,0741 (одна ціла і сімсот сорок одна десятитисячна) га для будівництва та обслуговування житлових будинків у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору . Зобов'язано Головне управління державного земельного агентства України у м. Києві ( 03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, 69) зареєструвати відповідні зміни у договорі оренди земельної ділянки від 25.05.2001 року.

В матеріалах реєстраційної справи №13481046 міститься відповідна копія згаданого рішення з відміткою про дату набрання законної сили.

Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення у державного реєстратора, виходячи з поданих заявником документів, були відсутні законодавчо мотивовані підстави для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмову у вчиненні реєстраційної дії.

Щодо дійсності вказаного рішення Господарського суду м. Севастополя від 24.03.2014 у справі №819/299/14, суд зазначає, що обов'язок використання державним реєстратором під час вчинення реєстраційної дії відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, що відкриті для загального доступу на офіційному веб-порталі судової влади, щодо наявності в Реєстрі електронної копії такого рішення, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами, виник у державних реєстраторів лише після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення зміни до пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 08.09.2016 №594, а саме: 14.09.2016, тобто вже після прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд вказує про необґрунтованість позовної вимоги про визнання незаконними дії державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коровайко Оксани Сергіївни щодо прийняття рішення від 02.10.2015 №24983483.

Поряд з цим, у ході судового розгляду справи судом встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 24.01.2017 у справі №910/20618/16 визнано відсутність у приватного підприємства Виробничо-Комерційна фірма Дівос (03170, м. Київ, бул Ромена Роллана, будинок 7, код ЄДРПОУ 22868160) права користування земельною ділянкою площею 1,0741 га (кадастровий номер 8000000000:75:213:0006) по вулиці Івана Крамського, 10, корп.. 6 у Святошинському районі міста Києва з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлових будинків .

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 24.01.2017 №910/20618/16 речове право приватного підприємства Виробничо-Комерційна фірма Дівос припинено рішенням державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Пилипчука Віталія Анатолійовича від 12.04.2017 №34743602, про що внесено відповідний запис.

На час вирішення даної справи, рішенням державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Пилипчука Віталія Анатолійовича від 12.04.2017 №34743602 , на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , зареєстровано право комунальної власності а земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:75:213:0006) по вулиці Івана Крамського, 10, корп. 6 у Святошинському районі міста Києва за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.

Проаналізувавши вищевикладене, оскільки в даному випадку державна реєстрація права оренди на земельну ділянку, відповідно рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коровайко Оксани Сергіївни від 02.10.2015 №24983483 втратило свою чинність, відповідно, це рішення не створює для Київської міської ради обов'язків і не її прав, відтак, не створює жодних правових наслідків.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочиснтваУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 11.10.2018.

Суддя С.К. Каракашьян