Постанова

від 09.10.2018 по справі 826/20614/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

09 жовтня 2018 року

справа №826/20614/14

адміністративне провадження №К/9901/9451/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2015 року у складі судді Арсірія Р.А. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у складі колегії суддів Файдюка В.В., Чаку Є.В., Мєзєнцева Є.І. у справі № 826/20614/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вантажно-Транспортна Компанія до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вонтажно-Транспортна компанія" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними дії податкового органу щодо проведення зустрічної звірки, оформленої актом № 371/22-03/38926718 від 21 липня 2014 року Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Вантажно-Транспортна компанія (код ЄДРПОУ 38926718) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період з 01 грудня 2013 року по 31 січня 2014 року (далі акт від 21 липня 2014 року), визнати протиправними висновки податкового органу, які викладені в акті від 21 липня 2014 року, зобов'язати податковий орган утриматись від вчинення певних дій, а саме використання та поширення іншим органам Міністерства доходів і зборів України та/або Державної фіскальної служби України акта від 21 липня 2014 року, зобов'язати податковий орган вилучити з АІС Податковий блок та інших інформаційних баз органів доходів і зборів акт від 21 липня 2014 року та зобов'язати податковий відновити в АІС Податковий блок та інших інформаційних базах органів доходів і зборів, показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих Товариством, які були змінені податковим органом на підставі акта від 21 липня 2014 року.

02 березня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року, адміністративний позов Товариства задоволено частково, внаслідок чого визнані протиправними дії податкового органу щодо внесення змін до АІС Податковий блок в частині показників податкової звітності Товариства на підставі акта від 21 липня 2014 року, зобов'язано податковий орган вилучити з АІС Податковий блок та інших інформаційних баз органів доходів і зборів, інформацію, внесену на підставі цього акта, та зобов'язано податковий орган відновити в АІС Податковий блок та інших інформаційних базах органів доходів і зборів, показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих Товариством, які були змінені податковим органом на підставі акта від 21 липня 2014 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

21 квітня 2015 року податковим органом подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на право проведення зустрічних звірок відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України.

23 квітня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/20614/14.

22 жовтня 2015 року справа № 826/20614/14 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

25 січня 2018 року справа № 826/20614/14 з Вищого адміністративного суду України передана до Верховного Суду.

Заперечення на касаційну скаргу (відзив) на адресу суду від Товариства не надходили, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом здійснено заходи з метою проведення зустрічної звірки Товариства з метою проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01 грудня 2013 року по 31 січня 2014 року, за результатами яких складено акт № 371/22-03/38926718 від 21 липня 2014 року Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ВАНТАЖНО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ (код ЄДРПОУ 38926718). З висновку оскаржуваного акта слідує, що у позивача відсутні об'єкти оподаткування при придбанні товарів (робіт, послуг).

За результатами проведеної перевірки встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, однак податкових повідомлень-рішень не виносилось.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій, висновуючись на аналізі пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, положень Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 (далі - Порядок), обґрунтовано вважали, що зустрічна звірка проводиться лише у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, а, отже, й висновки в тому числі для з'ясування реальності господарських відносин та повноти відображення їх в обліку платника податків можуть бути зроблені та викладені у довідці за результатами проведення зустрічної звірки лише у випадку співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто, спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного здійснення таких дій, не можуть вважатись діями по проведенню зустрічної звірки. Разом з тим, як встановили суди попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин податковий орган зустрічної звірки Товариства не проводив, дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів позивача не здійснював, відповідної довідки не складав, про що свідчить й сам акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Висновуючись на аналізі положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, якими надано визначення документальної перевірки та її видам, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, податкової інформації тощо, суди попередніх інстанцій установили відсутність такої перевірки у плані роботи контролюючого органу, а також зазначили про не надання відповідачем доказів на підтвердження існування в межах спірних правовідносин будь-якої підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, перелік яких визначений в пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Висновки викладені податковим органом у акті про неможливість проведення зустрічної звірки є за своєю суттю нічим іншим, як висновками складеними за результатами перевірки, які здійснюються податковим органом з метою контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства суб'єктами господарювання, а не з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, чим є по суті зустрічна звірка.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що визнання недостовірними показників податкової декларації платника податків у інший спосіб, ніж винесення податкового повідомлення-рішення, чинним законодавством - не передбачене. Не прийняття (та неможливість прийняття) податкового повідомлення - рішення за результатами не проведеної звірки, відсутність підстав для внесення до бази даних інших відомостей ніж зазначені Товариством у поданих ним податкових деклараціях, обумовлює протиправність вчинених відповідачем дій та доводить порушення способу реалізації податковим органом владних управлінських функцій.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження податковим органом з оцінкою обставин справи судами попередніх інстанцій. Це питання знаходиться поза межами перегляду судом касаційної інстанції відповідно до положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

На час касаційного перегляду судові рішення судів попередніх інстанцій виконані, державна реєстрація Товариства 05 серпня 2018 року припинена, що посвідчується записом в ЄДРПОУ за номером 10691170011031750.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, частиною 2 статті 354, статтями 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі № 826/20614/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер