Постанова

від 02.10.2018 по справі 815/1939/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2018 року

м. Київ

справа №815/1939/14

касаційне провадження №К/9901/8369/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Клуб-ТВ на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 (суддя Стефанов С.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 (головуючий суддя - Романішин В.Л., судді: Димерлій О.О., Домусчі С.Д.) у справі № 815/1939/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Клуб-ТВ до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Клуб-ТВ звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просило визнати протиправними дії відповідача та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2013 № 0000032250.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 27.10.2014 в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.12.2014 залишив постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Клуб-ТВ звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2014, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 2, 11, 69, 71, 86, 158, 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

При цьому зазначає, що ним подано всі необхідні та достатні докази реального характеру здійснених з Товариством з обмеженою відповідальністю Приємна пропозиція господарських операцій.

Крім того, звертає увагу на те, що судом першої інстанції не розглянуто по суті ряд поданих представником позивача клопотань.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Клуб-ТВ щодо документального підтвердження господарських відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю Приємна пропозиція , їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2012 року, результати якої оформлено актом від 12.12.2012 № 7675/22-5/33659151.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю Приємна пропозиція послуг з організації та забезпечення художньої постановки документального репортажу для розміщення в ефірі телеканалу GTV, з підстави фіктивного характеру задекларованих поставок.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.01.2013 № 0000032250, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 48650,00 грн. за основним платежем та 12162,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового (грошового) зобов'язання на підставі таких операцій.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації суди першої та апеляційної інстанцій виходив із того, що долучені позивачем до матеріалів справи копії податкових накладних, актів надання послуг та платіжних доручень не є достатніми доказами фактичного здійснення оспорюваних операцій.

Зокрема, надані документи оформлені неналежним чином: у них не зазначено прізвище осіб, що їх склали, у зв'язку з чим неможливо встановити осіб, відповідальних за здійснені операції; в актах надання послуг не вказано перелік послуг, які були надані виконавцем та прийняті замовником, не зазначено прізвище осіб, відповідальних за здійснення спірних господарських операцій, які безпосередньо підписали акти від виконавця та замовника.

Також, на підтвердження реальності оспорюваних операцій Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Клуб-ТВ надано диск з відеозаписом документального репортажу дитячого свята, зробленим, за його твердженням, на виконання умов укладеного договору про надання послуг від 07.07.2012 № 18. Однак, судами за наслідками дослідження зазначеного репортажу встановлено, що він містить інформацію про проведення дитячого свята іншого, ніж узгоджено сценарним планом до договору від 07.07.2012 № 18.

Більш того, предметом укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Приємна пропозиція договору було надання комплексу послуг щодо документального репортажу для розміщення в ефірі телеканалу GTV, однак отримання зазначеного репортажу станом на час проведення перевірки як нематеріального активу в оборотно-сальдових відомостях позивача відображено не було.

Щодо доводів Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Клуб-ТВ про те, що судом першої інстанції не розглянуто по суті ряд поданих ним клопотань, то вони спростовуються журналом судового засідання Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 (т. 2 а. с. 99 - 103).

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Клуб-ТВ без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Клуб-ТВ залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі № 815/1939/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова