Постанова

від 16.12.2009 по справі 2-а-7094-2009

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

           

                                                                                               Справа № 2-а-7094-2009

П О С Т А Н О В А

І  М  Е  Н  Е  М      У  К  Р  А  Ї  Н  И

               16 грудня  2009 р.                  Артемівський міськрайонний суд Донецької області у  складі:  головуючого судді                           Мальованого Ю.М.,

при секретарі                                                       Великородній М.О.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області про визнання бездіяльності по невиплаті соціальної надбавки як дитині війни противоправною та стягнення невиплаченої соціальної надбавки як дитині війни за період з 01.01.06. по 01.01.08., -

В С Т А Н О В И В:  

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в  м. Артемівську, в якому просить визнати бездіяльність відповідача щодо невиплати соціальної  надбавки  як дитині війни противоправною та стягнути з останнього невиплачену соціальну надбавку як дитині війни за вказаний період у розмірі 2733 гривні 30 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона, як дитина війни, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак, ця допомога відповідачем їй не виплачувалась. Пунктом 17 статті 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.05. № 3235 - IV, дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” на 2006 рік було зупинено. Пунктом 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.06.  № 489 - V, дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” також зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07.  № 6-рп/2007 визнано неконституційним п.12 ст.71 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

У зв’язку з викладеним, просила суд визнати неправомірною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті їй соціальної надбавки як дитині війни за період з 01.01.06. по 01.01.08. та стягнути заборгованість по виплаті даної надбавки за вказаний період у розмірі 2733 грн. 30 коп.

            Від позивачки надійшла заява, в якій вона підтримала свої позовні вимоги, та просила суд розглянути справу без її участі.  

Представник відповідача, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з’явився, надавши письмові заперечення.

В обґрунтування заперечень представник відповідача посилається на те, що у 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Ст. 111 ЗУ "Про держаний бюджет України на 2007 р." передбачено підвищення до пенсії "дітям війни" в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07. у справі № 1-29/2007 ухвалено рішення, відповідно до якого визнані такими, що не відповідають Конституції  України, (є неконституційними) положення, зокрема п.12 ст. 71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Однак, оскільки ст. 7 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а ЗУ про Держбюджет на 2007 р. видатки на підвищення дітям війни не передбачено, то і після рішення Конституційного суду України вказане підвищення цій категорії громадян не виплачувалося. Також відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, який передбачено ст. 99 КАС України, та який був пропущений позивачем без поважних причин, просить в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Суд, ознайомившись з позовною заявою, дослідивши заперечення відповідача і письмові докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.04. № 2195-IV, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення  (2 вересня 1945 року)  Другої світової війни було менше 18 років.

Позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії осіб із статусом дитина війни. Таким чином, на позивача повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України ”Про соціальний захист дітей війни”.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Артемівську, що підтверджується пенсійним посвідченням та  довідкою відповідача . Згідно довідки відповідача  у 2006-2007 роках  позивачу  надбавка по категорії  "Діти війни" не виплачувалась.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 7 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 17 статті 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.05. № 3235 - IV, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2006 рік.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.06.  № 3367 - IV  п. 17 ст. 77 вказаного Закону виключено, а ст.110 цього ж Закону викладено в новій редакції, згідно якої пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення ст. 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” в зазначеній частині не реалізовані. Положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” рішеннями Конституційного Суду України  неконституційними не визнавались, тому, у позивача  не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в період за  2006 рік  і тому в задоволенні вимог в цій частині слід відмовити .

Відповідно до п. 12  ст. 71 та ст. 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.06.  № 489 - V, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07. № 6-рп/07 у справі № 1-29/2007 положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо призупинення дії положення статті 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” визнані неконституційними. Відповідно до п. 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, зазначене рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, враховуючи норми ч. 2 ст.152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України N6-рп/2007 від 09.07.07. зворотної дії в часі не має, і на період до 09 липня 2007 року не поширюється.

В період  з 09.07.07.  до 31.12.07. позивач мав право на  отримання підвищення  до пенсії на підставі ст. 6 ЗУ " Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30%  мінімальної   пенсії за віком.    

               Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа  дізналася або повинна  була  дізнатися про порушення  своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на  цьому наполягає одна із сторін.

               Відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян, обов’язково підлягають оприлюдненню. Рішення  Конституційного Суду України  від 09.07.07. № 6-рп/2007 було офіційно оприлюднене. Зміни в законодавстві є загально відомими, освітлюються і публікуються не тільки  в друкованих  засобах  масової  інформації, а тому  можливі посилання на незнання діючого законодавства не є поважною причиною.  Таким чином,  позивач  повинен був дізнатися, що  право на отримання  щомісячної  державної  допомоги у 2007 році порушено саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України.

                  Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав лише 18.11 .08 ., надавши клопотання про поновлення пропущеного строку. Відповідач при цьому наполягає на застосуванні строку, передбаченого ст. 99 КАС України. З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у поновленні пропущеного строку та задовольнити його вимоги в частині, що припадають на термін з 18.11.07. по 31.12.07.

                  За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.06. (у редакції Закону  України від 15.03.07. N 749-V, який набрав чинності 28.03.07.) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року - 380 грн., з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп.

Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01.10.07. складає  - 124 грн. 53 коп.

           Таким чином, розмір невиплаченої відповідачем суми доплати до пенсії за період з  18.11.07.  по  31.12.07. складає: 178 грн. 49 коп. (листопад 2007 року - 124 грн. 53 коп.: 30 день х 13 днів = 53 грн. 96 коп.; грудень 2007 року – 124 грн.53 коп.)

             У зв’язку з викладеним, суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині: - визнання неправомірною бездіяльності Пенсійного Фонду України в м. Артемівську Донецької області щодо невиплати їй соціальної надбавки як дитині війни за період з 18.11.07. по 31.12.07. та стягнення з УПФУ в м. Артемівську Донецької області на її користь підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за вказаний  період  у розмірі 178 грн. 49 коп.

 Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Тому суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на  приписи статті 88 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” та статті  113 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в яких визначено, що в разі  недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов'язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій  між  Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені  законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі  за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.

Судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин  нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.  

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, посилання відповідача на неврегульованість питання               обчислення розміру пенсії дітям війни чинним законодавством, не приймається судом  до уваги, оскільки ст. 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З огляду на викладене, дане питання цілком врегульоване чинним законодавством України.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для нездійснення таких виплат або відмови в  задоволенні позову.

           Керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 10, 17-20, 69-72, 86, 94, 159-163, 167, 185, 186, 254 КАС України, суд -    

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Артемівську Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення невиплаченої суми соціальної щомісячної доплати до пенсії як дитині війни - задовольнити частково.

 Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області по не нарахуванню щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1,  як дитині війни, за період з 18.11.07. по 31.12.07., виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

              Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Артемівську Донецької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 18.11.07. по 31.12.07., виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 178 грн. 49 коп., стягнувши цю суму  з розрахункового рахунку Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області на користь позивачки за рахунок коштів Державного бюджету України.  

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті і проголошена в повному обсязі в судовому засіданні 16.12.09.

      На постанову може бути подана заява про оскарження до Донецького апеляційного адміністративного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі – з дня складенні в повному  обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її подано у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

              Суддя Артемівського

              міськрайонного суду                                   ОСОБА_2