Постанова

від 27.03.2012 по справі 2а-281/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 березня 2012 року № 2а-281/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання дії протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова група - звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.11.2011 №0001102330, №0001112330, №0001122330.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог законодавства за зазначає, що в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено невірно встановлені факти, що призвело до невірного застосування норм закону.

Відповідач -Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби -заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що позивачем порушено вимоги п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 138962 грн. та порушення пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого: занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8454, 00 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду рядка 24 податкової декларації з податку на додану вартість на суму 102686 грн.

Відповідач в судове засідання не прибув хоча був належним чином повідомлений хоча й був завчасно повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи.

19.03.2012 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою відповідача. Представник позивача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не прибув хоча й був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено перевірку ТОВ Агропромислова група , за результатами чого складено Акт від 27.10.2011р. № 427 /23-304/32251264 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ Агропромислова група код за ЄДРПОУ 32251264 з питань здійснення контролю з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП Югтрансагро код за ЄДРПОУ 36580289 за період з 01.06.08 по 30.06.2011 (далі Акт перевірки ).

В ході проведеної перевірки було встановлено порушення Позивачем вимог:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України від 28.12.1994р.

№334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 138926грн.

- пп. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, абз. а) п. 198.1., п. 198.6. ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.04.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого: занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8454грн; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду рядка 24 податкової декларації з податку на додану вартість на суму 102686грн., в т.ч. по періодах.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято:

- податкове повідомлення рішення форми Р від 16.11.2011 №0001102330, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 141 569,00 грн., в тому числі за основним платежем 138 926,00 грн.; за штрафними санкціями 2 643,00 грн.;

- податкове повідомлення рішення форми Р від 16.11.2011 №0001112330, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 568,00 грн., в тому числі за основним платежем 8 454,00 грн.; за штрафними санкціями 2 114,00 грн.;

- податкове повідомлення рішення форми В1 від 16.11.2011 №0001122330, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2011 року у розмірі 102 686,00 грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 1 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень рішень, скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Як вбачається з Акту перевірки (а.с.10-46), порушення податкового законодавства з боку ТОВ Агропромислова група обґрунтовано нікчемністю господарських договорів, укладених між ТОВ Агропромислова група , як покупцем, та ПП Югтрансагро .

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП. Югтрансагро 17.09.2010 укладено договір поставки №АПГ10-1709/41 (а.с. 51-53).

Так, розділом 1 зазначеного договору визначено, що ПП. Югтрансагро (постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність, а Позивач (покупець) прийняти й оплатити сільськогосподарську культуру: ріпак 1 класу врожаю 2010 року (далі Товар). Загальна кількість товару становить 14 тонн, умови поставки визначаються відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів (Інкотермс в редакції 2000 року), а саме EXW -зернові склади ТОВ Млинівці (тернопільська обл., м. Підволочиськ, вул. Б. Хмельницького, 18) надалі зерносклад .

Відповідно до п. 3.4 Договору №АПГ10-1709/41 постачальник зобов'язаний виконати зобов'язання з поставки товару в повному обсязі терміном до 30.09.2010.

Як вбачається з матеріалів на виконання умов зазначеного договору ПП. Югтрансагро надано:

- рахунок-фактуру №СФ-00659 від 16.09.2010 (а.с. 54),

- видаткову накладну №РН-0000650 від 16.09.2010 (а.с. 55),

- податкову накладну від 16.09.2010 №683,

Крім того на підтвердження реальності зазначеного договору позивачем надано:

- копію складської квитанції №64 від 16.09.2010 (а.с 56)

- копію розрахункових документів про переказ позивачем ПП. Югтрансагро грошових коштів (а.с. 58),

- витяг з реєстру податкових та видаткових накладних (а.с 59),

- витяг з реєстру складських документів на зерно №5098 від 30.01.2010 (а.с. 174),

Також, позивачем надано суду копію договору складського зберігання зерна №2010 від 28.07.2010, укладеного між Позивачем та ТОВ Млинівці (а.с. 175-180), відповідно до умов якого ТОВ Млинівці надає позивачу послуги зі складського зберігання зерна, в тому числі ріпаку.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 37 Закону України про зерно та ринок зерна в Україні , зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів:

подвійне складське свідоцтво;

просте складське свідоцтво;

складську квитанцію .

Отже, наявні в матеріалах справи складська квитанція та витяг з реєстру складських документів на думку суду є належними та достатніми доказами реального виконання спірного договору.

Крім того, позивачем надано суду копію товарно-транспортної накладної №001276 на перевозу ріпаку (а.с.181), квитанцію про приймання вантажу (а.с. 182), копії сертифікатів якості (а.с 183-186).

Також, позивачем надано суду копію договору транспортного експедирування №ТАК-0401/21Э від 04.01.2010 (а.с 187-189) укладеного між позивачем та ТОВ Техагроком з надання послуг з організації та забезпечення транспортування вантажу, на виконання якого надано:

- Акт від 30.09.2010 №3 про надані послуги (а.с. 190),

- доповнення до п. 1.1 акту від 30.09.2010 №3 (а.с. 191),

- доповнення №2 (а.с. 192),

- податкову накладну від 30.09.2010 №56 видану ТОВ Техагроком (а.с 193).

Відповідно до ч. 3 ст 631 Цивільного кодексу України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання.

Отже, суд дійшов висновку, що твердження Відповідача, що операція з передачі зерна (16.09.2010) відбулась раніше, ніж укладання договору поставки (17.09.2010) не може розцінюватись як доказ нікчемності правочину.

Також, як вбачається з матеріалі справи, між позивачем та ПП Югтрансагро укладено договір поставки від 14.01.2011 № АПГ11-1401/21 (а.с. 78-80) з поставки зерна сільськогосподарської культури - сої, в кількості 120 тон +/- 10%, на умовах СРТ - Одеса порт, термінал ЗАТ Укрелеваторпром в строк по 31 січня 2011р. за ціною 3 041,67грн без ПДВ за 1 тону, ПДВ 608,83 грн, ціна із ПДВ З 650,00 грн за 1 тону.

Як вбачається з матеріалів на виконання умов зазначеного договору ПП. Югтрансагро надано:

- видаткову накладну №РН-0000021 від 17.01.2011 (а.с 81),

- товарно транспортну накладну від 15.01.2011 (а.с 82-85),

- податкову накладну від 17.01.2011 (а.с 87).

- Виписку по розрахунковому рахунку (а.с. 86)

Крім того, як вбачається з матеріалі справи, між позивачем та ПП Югтрансагро укладено договір поставки від 17.01.2011 №АПГ11-1701/51 (а.с. 88-90) з поставки сої українського походження в кількості 35 тонн +/- 10%, на умовах СРТ - Одеса порт, термінал ЗАТ Укрелеваторпром в строк по 20 січня 2011 за ціною 3125,00 грн. Одеса порт, термінал ЗАТ Укрелеваторпром в строк по 31 січня 2011р. за ціною 3 041,67грн без ПДВ за 1 тону, ПДВ 625,00 грн., ціна із ПДВ 3750,00 грн. за 1 тону.

Як вбачається з матеріалів на виконання умов зазначеного договору ПП. Югтрансагро надано:

- видаткову накладну №РН-0000022 від 17.01.2011 (а.с 91),

- товарно транспортну накладну від 17.01.2011 (а.с 92),

- податкову накладну від 17.01.2011 №22 (а.с 94),

- Виписку по розрахунковому рахунку (а.с. 93),

- витяг з реєстру отриманих накладних (а.с. 95).

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Отже, наявні у справі матеріали, а саме видаткові і податкові накладні за результатами проведених операцій за спірними договорами, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд звертає увагу, що відповідачем не заперечується правильність оформлення зазначених накладних.

В той же час, як вбачається з висновку Відповідача, викладеному в акті перевірки Позивача, правочини, укладені між позивачем та ПП Югтрансагро , не спричинили жодних правових наслідків для його сторін. Даний висновок Відповідачем зроблено на підставі того, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа порушена за фактом фіктивного підприємництва ТОВ Луганськ -Індустріал ХНІ вік , ТОВ Фірон , ТОВ Анчоус Плюс , ТОВ Захід Інтеграція вчиненого невстановленим слідством особами, за фактом підробки та використання невстановленими особами документів ТОВ Транспортно-промислова компанія , ТОВ Сайвік , ТОВ Легат-М , ТОВ Виробничо-комерційна компанія ДВМ та ПП. Ніка і Компанія , за ознаками злочинів, передбачених ст. 205 ч. 2, чт 358 ч. 1, 3 КК України.

Як вбачається з акту перевірки в ході досудового слідства встановлено, що невстановлені особи, які діяли від імені ТОВ Легат-М , ТОВ Виробничо-комерційна компанія ДВМ та ПП Ніка і Компанія в період з грудня 2010 року по січень 2011 року внесли до офіційних документів (податкових декларацій з податку на додану вартість) завідомо неправдиві відомості та використали їх у своїй злочинній діяльності з метою надання послуг ПП Стилет -Юг , ПП Альтекс Юг , ПП. Агропрайд та іншим підприємствам України по мінімізації своїх податкових зобов'язань.

За результатами проведеної контрольно-ревізійної роботи співробітниками ДПІ у Подільському районі м. Києва складено висновки №3/23-404/32594607 від 04.02.2011 по ТОВ Легат-М , №2/23-618/36632352 від 04.02.2011 по ПП. Ніка і Компанія , №4/23-404/34482339 від 04.02.2011 по ТОВ Виробничо-комерційна компанія ДВМ , відповідно до яких встановлено, що господарські операції щодо придбання зазначеними підприємствами товарів (робіт, послуг)у контрагентів-постачальників ПП Стилет Юг , ПП Альтекс Юг , ПП. Агропрайд та його продажу не підтверджується з урахуванням реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Тому, з боку постачальників ПП Стилет Юг , ПП Альтекс Юг , ПП. Агропрайд вбачається незаконне формування податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ Легат-М , ТОВ Виробничо-комерційна компанія ДВМ та ПП Ніка і Компанія .

Також, в ході досудового слідства встановлено, що невстановлені особи використовуючи реквізити та печатки ТОВ Легат-М , ТОВ Виробничо-комерційна компанія ДВМ та ПП Ніка і Компанія створили видимість проведення фінансово-господарських операцій за результатами яких незаконно сформували податковий кредит ряду СПД. Які зареєстровані в м. Києві, в тому числі ПП Югтрансагро підприємство першого ланцюга, яке зареєстровано в м. Херсон.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази наявності кримінальної справи стосовно ПП Югтрансагро .

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Суд погоджується з твердженням Позивача, що висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ТОВ Легат-М , ТОВ Виробничо-комерційна компанія ДВМ та ПП Ніка і Компанія , ПП Югтрансагро , ПП Стилекс-Юг , ПП Альт екс-Юг , ПП Агропрайд не є належними доказами по справі, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача.

При цьому, судом встановлено, що зазначений договір у судовому порядку недійсними не визнавався. Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 221, 226, 224, 228 Цивільного кодексу України нікчемними, зокрема, є правочини, укладені з недодержанням вимог обов'язкової письмової форми, якщо його недійсність прямо передбачена законом, укладені з недодержанням вимоги закону про обов'язкову нотаріальну форму, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення, укладені недієздатною фізичною особою, вчинені без дозволу органу опіки та піклування або, які порушують публічний порядок, тобто спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Аналіз вказаний статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що недійсність правочину може наступати лише за умови наявності певних порушень закону, викладених вище.

Зміст договору, зокрема його предмет, прямо не спрямований на порушення публічного порядку, а саме не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним. Сторонами додержано форму угоди, яка вчинена у межах дієздатності юридичної особи. Будь-яких законодавчих актів, які б прямо вказували на недійсність цього договору судом не встановлено.

Диспозиція зазначених норм Цивільного кодексу України, при визначенні питання про нікчемність правочину, не містить такої підстави як неможливість виконання умов договору контрагентом. При цьому визнання такого договору нікчемним можливо лише у судовому порядку. В судовому порядку він нікчемними не визнавався. Натомість, договір був фактично виконаний сторонами у повному обсязі, про що свідчать матеріали по справі. Враховуючи реальність настання наслідків за вказаним договором, ознак нікчемності правочинів не вбачається, отже висновок відповідача про нікчемність правочину та порушення у зв'язку з цим податкового законодавства позивачем не відповідає дійсності.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що Позивачем надано належні докази на підтвердження реального здійснення господарських операцій відповідно до зазначених договорів, право позивача на податковий кредит підтверджене податковими накладними виданими особою, яка належним чином зареєстрована платником податку на додану вартість.

Підсумовуючи викладене, суд встановлено що в діях Позивача наявна господарська мета, а саме встановлено зв'язок між фактом придбання товарів та послуг відповідно до вказаних договорів та господарською діяльністю Позивача.

Суд також звертає увагу, що Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження наявності умислу в діях осіб, що уклали вказані правочини, що є необхідною умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи, що витрати Позивача за вказаними договорами №10/13-09 від 13.10.2009 та №01/05 від 03.05.2007 підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 3.1 ст. 3, п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Також, відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази анулювання реєстрації як платника податку ПП Югтрансагро .

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Отже, правомірність віднесення витрат щодо придбання товарів за вказаними договорами та формування податкового ТОВ "Агропромислова група", підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037. Відповідна сума ПДВ позивачем сплачена в вартості поставленого товару, що підтверджується платіжним дорученням з відміткою банку про їх виконання.

Таким чином, наявність у ТОВ "Агропромислова група" умислу на укладення вказаних договорів з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, ідповідачем не доведено, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ПП Югтрансагро податкових накладних, а також віднесення до валових витрат, які були здійсненні у зв'язку з закупкою товарів, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок про нікчемність договорів укладених між позивачем та ПП Югтрансагро є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 16.11.2011 №0001102330, №0001112330, №0001122330 безпідставні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 16.11.2011 №0001102330, №0001112330, №0001122330 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірного формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП Югтрансагро , а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група" задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.11.2011 №0001102330, №0001112330, №0001122330, прийняті Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда