Рішення

від 04.10.2018 по справі 902/361/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2018 р. Cправа № 902/361/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Бершадської місцевої прокуратури, м.Бершадь, Вінницька область в інтересах держави в особі Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області, смт Чечельник, Чечельницький район, Вінницька область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет", смт Чечельник, Чечельницький район, Вінницька область

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

прокурор: Міняйло Інна Миколаївна, службове посвідчення № 033869 видане 15.06.2015 р.

позивача: Яговкін Сергій Юрійович, доручення № 02.21/1014 від 31.08.2018 р., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 03.07.1997 р.

відповідача: не з'явився.

третьої особи (ОСОБА_1.): ОСОБА_4, довіреність № 273 від 13.03.2017 р., паспорт серії НОМЕР_2 виданий Бершадським РВ УМВС України у Вінницькій області 12.09.1995 р.

третьої особи (ОСОБА_2.): ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_3 виданий Чечельницьким РВ ГУМВС України у Вінницькій області 07.09.2009 р.

В С Т А Н О В И В :

Керівником Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет" про розірвання договору оренди землі від 16.08.2005 р., який зареєстровано у Державному підприємстві "Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" Вінницька регіональна філія 28.02.2006 за № 040655100042 та повернення Чечельницькій селищній раді земельної ділянки площею 2,9348 га (кадастрові номери: № НОМЕР_4; № НОМЕР_5), яка відноситься до земель підприємств іншої промисловості, що розташована за адресою: смт Чечельник, Чечельницький район, Вінницька область, вул.Зарічна (Кірова), 372, за актом приймання-передачі.

Ухвалою суду від 03.07.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/361/18 у порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче судове засідання на 19.07.2018 р.

Ухвалою суду від 19.07.2018 р. відкладено підготовче засідання до 03.09.2018 р.

03.09.2018 р. на адресу суду від Бершадської місцевої прокуратури надійшло клопотання № 88-4987вих18 від 27.08.2018 р. про приєднання до матеріалів справи додаткових документів.

Відповідно до ухвали суду від 03.09.2018 р. відкладено підготовче засідання до 27.09.2018 р. Також даною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження передбачений ч. 3 ст. 177 ГПК України на 30 днів.

Ухвалою суду від 04.09.2018 р. залучено до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

24.09.2018 р. на адресу суду від Бершадської місцевої прокуратури надійшов лист № 88-5371вих-18 від 19.09.2018 р. на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 27.09.2018 р. призначено у справі судове засідання для її розгляду по суті на 04.10.2018 р.

В судове засідання 04.10.2018 р. представник відповідача не з'явився, витребуваних доказів не подав, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, ухвалою суду від 27.09.2018 р., яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим адресована відповідачу ухвала від 27.09.2018 р. підприємством зв'язку до суд не повернута.

При цьому згідно інформації отриманої з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, адресована відповідачу ухвала значиться в стані "відправлення до відділення".

В той же час адресовані відповідачу попередні ухвали суду від 03.07.2018 р., 19.07.2018 р. та 03.09.2018 р. повернуті відділення зв'язку на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 104-108, 127-131, 166-170, т. 1).

З огляду на вказане при неявці відповідача судом враховується наступне.

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17 .

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/361/18 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами від 03.07.2018 р., 19.07.2018 р., 03.09.2018 р. та 27.09.2018 р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( http://reyestr.court.gov.ua/Review/75070254; http://reyestr.court.gov.ua/Review/75396908; http://reyestr.court.gov.ua/Review/76235238; http://reyestr.court.gov.ua/Review/76797058 ).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&еі рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним , є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді .

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу , суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача заявлений позов підтримали та просили суд його задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви прокурор в якості обґрунтування позовних вимог про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки посилається на систематичну несплату відповідачем орендної плати за Договором оренди землі від 16.08.2005 р., заборгованість з якої станом на 23.04.2018 р. становить 40 976 грн 66 коп.

В якості нормативно-правового обґрунтування заявленого позову прокурор, з поміж іншого, зазначає положення ст.ст. 83, 93, 96, 141 ЗК України, ст.ст.1, 2, 13, 15, 21, 24, 31, 32, 34 ЗУ "Про оренду землі", ст.ст.525, 526, 629, 638, 651, 782 ЦК України.

Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення з долученням відповідних доказів в яких би відповідач вказав власну процесуальну позицію щодо поданого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 20.07.2005 р. двадцять першою сесією четвертого скликання Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області прийнято рішення № 398 про затвердження проекту відведення земельних ділянок ТОВ "Паритет" та передачу ТОВ "Паритет" в користування на умовах оренди земельної ділянки із земель запасу Чечельницької селищної ради площею 2,9348 га для переробки та реалізації сировини терміном на 49 років 11 місяців по АДРЕСА_2 (а.с. 33, т. 1).

16.08.2005 р. між Чечельницькою селищною радою (Орендодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паритет" (Орендар, Відповідач) укладено договір оренди землі б/н (Договір) відповідно до п. 1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земельну ділянку із земель запасу на території селища Чечельник знаходиться за адресою: смт Чечельник, АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4; НОМЕР_6 (а.с. 27-30, т. 1).

Згідно із п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,9348 га, в тому числі землі підприємств іншої промисловості - 2,9348 га.

Договір укладено терміном на 49 років 11 місяців. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (п. 8 Договору).

Відповідно до п.п. 9, 10 Договору орендна плата вноситься орендарем щорічно лише у вигляді грошової плати у сумі 5576,12 грн на рахунок місцевого бюджету Чечельницької селищної ради код платежу 13050200 код організації 21727947 розрахунковий рахунок 33213815500671, УДК у Чечельницькому районі МФО 802015 у розмірі 0,19 грн за 1 м.кв. земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Оренда плата вноситься орендарем поквартально у 10-денний термін з дня початку фізичного кварталу оренди, але не менше 25 відсотків за квартал (п. 11 Договору).

Згідно із п. 20 Договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний термін після державної реєстрації Договору за актом її приймання-передачі.

Дія Договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених Договором , та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 38 Договору).

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 Договору).

28.02.2006 р. укладений Договір зареєстровано у Державному реєстрі "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040655100040 (а.с.30, т. 1).

Цього ж дня, сторонами підписано акт приймання-передачі об'єкту оренди, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у користування земельну ділянку із земель запасу на території селища Чечельник загальною площею 2,9348 га (а.с. 31, т. 1).

16.08.2005 р. сторонами підписано акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с. 32, т. 1).

Як вбачається із листа Головного управління ДФС у Вінницькій області від 23.04.2018 р. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Паритет" станом на 23.04.2018 р. рахується податковий борг по орендній платі за землю в сумі 40 796 грн 66 коп., який виник в серпні 2012 року (а.с. 34, т. 1).

Аналогічне значиться в інформації Чечельницької селищної ради вих.№ 0217/230 від 20.02.2018 р. згідно якої заборгованість орендаря - ТОВ "Паритет" за Договором б/н від 16.08.2005 р. по орендній платі становить 40 976 грн 66 коп. (а.с. 35-36, т. 1).

На підтвердження розміру вказаної заборгованості відповідача (її виникнення) в матеріалах справи також міститься рішення Бершадської МДПІ № 07/12 від 21.11.2012 р. про опис майна у податкову заставу, корінець податкової вимоги "Ю" від 02.09.2012 р., рішення Чечельницького відділення Бершадської МДПІ № 01/16 від 30.03.2016 р. про опис майна у податкову заставу, інтегровані картки платника, постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2012 р. у справі № 2а/0270/5020/12 за позовом Чечельницького відділення Бершадської ОДПІ до ТОВ "Паритет" про стягнення з ТОВ "Паритет" коштів за податковим боргом та від 31.05.2016 р. у справі № 802/503/16-а за позовом Бершадської ОДПІ до ТОВ "Паритет" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна (а.с. 41-73, 78-83, т. 1).

Доказів погашення заборгованості з орендної плати грошовими коштами чи в порядку встановленому п.12 Договору оренди (передача продукції або надання послуг) матеріали справи на момент прийняття судового рішення не містять.

Систематична несплата орендних платежів відповідачем стала підставою звернення прокурора з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та щодо оцінки наявних у справі доказів, суд виходить із наступного.

Згідно із п. 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою господарські зобов'язання, які виникли між сторонами, є зобов'язаннями, котрі за своєю правовою природою являються орендою земельної ділянки.

Згідно з ч.ч.1, 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж , який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч.1-4 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що намір змінити або розірвати договір може бути реалізований за погодженням з іншою стороною. У випадках коли сторони не досягли домовленості щодо зміни або розірвання договору, а одностороння зміна/розірвання договору не допускається, заінтересована сторона має право звернутися до суду із відповідним позовом.

Поряд з цим, частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до правової позиції, що викладена в постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 18.09.2013 р. № 6-75цс13 істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За частиною першою статті 24 Закону "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Водночас п."д" ч.1 ст.141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків ) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12.12.2012 р. у справі № 6-146цс12 та від 28.09.2016 р. у справі № 6-977цс16, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 126/1553/17, від 11.07.2018 р. у справі № 587/186/15-2 .

Отже, виходячи із аналізу наведених норм, саме систематична несплата орендної плати законодавством визначена як одна з підстав для дострокового розірвання договору оренди землі (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.05.2018 р. у справі № 481/126/17 ).

Тобто, визначальним в даному випадку є сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати, що є підставою для розірвання такого договору навіть за умови коли така заборгованість в подальшому виплачена, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 р. у справі № 925/549/17 ).

З матеріалів справи слідує, що на момент звернення до суду та на час прийняття рішення у даній справі за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі за землю в сумі 40 796 грн 66 коп., утворення якої бере початок в серпні 2012 року, що розцінюється судом як систематична несплата орендної плати .

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, судом встановлено, що у визначений Договором строк, відповідачем не було сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою і при цьому зазначений факт є тривалим у часі та має місце близько 6 років.

Вказані обставини, на думку суду, є ніщо іншим як істотним порушенням відповідачем умов укладеного з позивачем Договору оренди, що стало підставою для звернення прокурора із позовом до суду про дострокове розірвання вказаного договору.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору .

Абзацом 3 пункту 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 р. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" встановлено, що питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання Договору оренди землі від 16.08.2005 р. є обґрунтованими, оскільки підтверджують наявність факту порушення договору зі сторони відповідача, який кваліфікується як систематична несплата орендної плати, який призвів до того, що позивачем не отримано того результату, на який він розраховував при укладенні договору, що в свою чергу, на думку суду, є поважною причиною для розірвання договору.

Приймаючи рішення про задоволення позову в частині розірвання Договору, судом враховано, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, процесуальним правом захисту своїх інтересів при розгляді справи в суді не скористався, не надав відзив на позов і витребувані судом документи, не брав участі у судовому засіданні, ніяким чином не сприяв всебічному та повному з'ясуванню всіх обставин справи при її розгляді.

При цьому, у матеріалах справи відсутні відомості на підтвердження, а відповідно, судом не встановлено обставин того, що відповідач нараховував або вживав заходи для того, щоб позивач отримав орендну плату.

Відтак, будучи достеменно обізнаним щодо предмету позовних вимог про розірвання договору, відповідач взагалі не надав жодного документального обґрунтування по суті даного спору, з огляду на що, суд дійшов висновку, що подальше ухилення відповідача від виконання своїх зобов'язань порушує інтереси позивача.

Розглядаючи вимоги прокурора в частині вимог про повернення земельної ділянки суд приймає до уваги наступні положення законодавства.

Згідно з ч.4 ст.291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до приписів ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Положеннями ч.1 ст.34 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що у разі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором . Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

З огляду на вказане позовні вимоги в цій частині також є такими, що підлягають задоволенню судом як обґрунтовані та правомірні.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін . Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч.1 статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів на спростовування заявленого позову.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов прокурора підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

04.10.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди землі від 16.08.2005 р., укладений між Чечельницькою селищною радою, вул. Героїв Майдану, 36, смт Чечельник, Чечельницький район, Вінницька область, 24800 (ідентифікаційний код - 04326247) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паритет", вул. Зарічна (Кірова), 372, смт Чечельник, Чечельницький район, Вінницька область, 24800 (ідентифікаційний код - 32225721), який зареєстровано у Державному підприємстві "Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" Вінницька регіональна філія 28.02.2006 р. за № 040655100042.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Паритет", вул.Зарічна (Кірова), 372, смт Чечельник, Чечельницький район, Вінницька область, 24800 (ідентифікаційний код - 32225721) повернути Чечельницькій селищній раді, вул.Героїв Майдану, 36, смт Чечельник, Чечельницький район, Вінницька область, 24800 (ідентифікаційний код - 04326247) земельну ділянку загальною площею 2,9348 га (кадастрові номери: № НОМЕР_4, № НОМЕР_5), яка відноситься до земель підприємств іншої промисловості, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, Вінницька область, за актом приймання-передачі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет", вул.Зарічна (Кірова), 372, смт Чечельник, Чечельницький район, Вінницька область, 24800 (ідентифікаційний код - 32225721) на користь прокуратури Вінницької області, вул.Монастирська, 33, м.Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 02909909) - 3 524 грн 00 коп. відшкодування витрат по сплаті судового збору за наступними реквізитами: р/р 35213099003988, ЄДРПОУ 02909909, ДКСУ, МФО 820172, отримувач Прокуратура Вінницької області.

5. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

6. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 11 жовтня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 7 прим.:

1 - до справи.

2 - Бершадській місцевій прокуратурі - вул.Шевченка, 4, м. Бершадь, Вінницька область, 22400.

3 - позивачу - вул.Героїв Майдану, 36, смт Чечельник, Чечельницький район, Вінницька область, 24800.

4, 5 - відповідачу - вул.Зарічна (Кірова), 372, смт Чечельник, Чечельницький район, Вінницька область, 24800.; ОСОБА_6 - АДРЕСА_1, 20300.

6 - ОСОБА_1 - АДРЕСА_3

7 - ОСОБА_2 - АДРЕСА_4