Рішення

від 02.10.2018 по справі 906/512/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/512/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Голюк Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №08/7078 від 23.04.2018;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

до Публічного акціонерного товариства "Продцентр"

про стягнення 386763 грн. 52 коп.

Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 378741,28 грн. коштів за недовраховану електричну енергію.

02.10.2018 до суду позивачем подано заяву з додатковими обґрунтуваннями понесених судових витрат, а також детальний опис та розрахунок наданих послуг.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові,, просив задовольнити в повному обсязі, а також стягнути понесені судові витрати.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштових відправлень.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31.10.2012 між Приватним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (постачальник/відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Продцентр" (споживач/позивач) було укладено договір № 377 про постачання електричної енергії (далі - договір, а. с. 46 - 48), відповідно до якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Розділом 2 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до пп. 2.2.3 договору споживач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України.

Згідно з пп. 4.2.6 договору передбачено, що споживач сплачує постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої унаслідок порушення споживачем - юридичною особою ПКЕЕ, затверджених постановою НКРЕ від 18.12.2008 №1384, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій споживача:

- самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії;

- пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку;

- споживання електроенергії поза засобами обліку;

- інших умов, визначених Методикою.

У відповідності до умов п. 4.2.7 договору сторони погодили, що відповідальність за технічний стан засобів обліку несе організація, на балансі якої вони перебувають, або організація, яка здійснює їх експлуатацію на підставі відповідного договору.

Відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку та пломб покладається на їх власника або організацію, на території якої вони встановлені (п. 4.2.10 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору у разі виявлення однією із сторін договору порушень умов договору іншою стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій, чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників обох сторін договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стала причиною складання акта, має право внести до акта свої зауваження. Сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобов'язана попередити іншу сторону про необхідність складання акта інша сторона не може без поважних причин відмовитись від складання та підписання акта.

За приписами п. 10.1 договору, останній укладається на строк до 31 грудня поточного року, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією зі сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Як встановлено в рішенні господарського суду Житомирської області від 26.10.2017 у справі №906/808/17 (що набрало законної сили), з Акту № 012710 про пломбування та технічну перевірку засобів обліку електричної енергії, вбачається, що 14.07.2016 в точці обліку за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вул. М. Грушевського, буд. 61, яка належить споживачу електричної енергії ПАТ "Продцентр", на лічильнику електроенергії типу Меркурій 230 AR 03 R № 12423014 було встановлено три пломби: дві з них це пломби енергопостачальної організації (на клемній кришці - С 30349068, на дверцятах комірки, ЩО, КДЕ або інше - С 30349069), та пломба Держповірки (ІІІ/12); проведено технічну перевірку точки обліку електричної енергії споживача на предмет дотримання ПУЕ, ПКЕЕ, за результатами якої порушень не виявлено.

26.01.2017 працівниками позивача в присутності представника відповідача (директора - ОСОБА_2), за адресою: вул. Михайла Грушевського, 61, що в м. Житомирі, було виявлено порушення п. 10.2.26 Правил користування електричною енергією Відповідачем, шляхом пошкодження цілісності корпусу лічильника, а також пошкодження встановлених на ньому пломб, а саме: пломби Держповірки (ІІІ/12) та пломби вхідного контролю "ПАТ ЖОЕ" № 4177767, що зафіксовано в п. 2 Акту про порушення ПКЕЕ № 015697 (а.с. 20). Слід зазначити, що Акт підписаний представником відповідача.

Також слід зазначити, що Господарським судом Житомирської області при розгляді справи №906/808/18 встановлено, що згідно висновку експертного трасологічного дослідження №4592/17-33 від 06.06.2017, проведеного КНДІСЕ, встановлено, що наявні на лічильнику Меркурій 230 AR-03R заводський номер № 12423014 пломби із позначками виробника та "ПАТ ЖОЕ" піддавалися зняттю та повторному встановленню, що в свою чергу свідчить про можливе втручання у внутрішню частину лічильника.

Крім цього, зазначено, що зі змісту висновку експертного дослідження (абз. 4 ст. 6 Висновку) вбачається, що досліджувані пломби на кріпильних гвинтах піддавалися видаленню та повторному опломбуванню із заміною мастики. Крім того, судячи з знак, що відобразились у відбитку пломбіратора, при повторному опломбуванні використовувалась неякісна копія первинного пломбіратора. Разом з тим, дослідженню також піддавалась пломба-наклейка заводу виробника "Інкотекс" на якій відображено дату повірки приладу обліку, а саме липень 2012 року, що в свою чергу відповідає третьому кварталу 2012 року.

На засіданні комісії з розгляду акту про порушення ПКЕЕ 09.08.2017, яка проводилась за участю директора ПАТ "Продцентр" ОСОБА_2, було прийнято наступні рішення:

- акт від 26.01.2017р. № 015697 про порушення ПКЕЕ визнати правомірним;

- розрахунок по акту виконати відповідно пункту 2.5 Методики по дозволеній потужності з урахуванням коефіцієнта використання електрообладнання з дати останнього контрольного огляду (6 місяців) по дату усунення порушення. Сторонами досягнуто згоди щодо застосування коефіцієнта використання електрообладнання рівням - 0,5. Так як в висновку КНДІСЕ є заключення про те, що на лічильнику Меркурій 230 AR 03 R заводський № 12423014 пломби із позначками виробника та ПАТ "ЖОЕ" піддавалися зняттю та подальшому встановленню, порушення й перевстановлення пломб, які є на лічильнику свідчать про можливе втручання у внутрішню частину лічильника, споживачу надати рахунок за проведену експертизу;

- розрахунок обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕ додається (додаток до протоколу № 1);

- обсяг та вартість не облікованої електричної енергії складає А + 156927 кВт. год. на суму 365086,46 (з ПДВ) грн., Р + 156927 кВт. год. на суму 13654,824 (з ПДВ) грн.;

- нарахована сума повинна бути сплачена до 11.09.2017.

Вказане Рішення зафіксовано Протоколом засідання комісії № 976 від 09.08.2017р.

На підставі прийнятих комісією рішень та акта № 015697 від 26.01.2017р. про порушення ПКЕЕ, відповідачем було виписано відповідачу рахунки за електроенергію №71880 та №71891 від 09.08.2017р. на загальну суму 378741 грн. 28 коп.

Також позивачем виставлено відповідачу рахунок №02 від 08.08.2017 на суму 8022,2 грн. (а.с. 25), як відшкодування витрат за проведення експертизи, які сплачені позивачем згідно платіжного доручення №10075084 від 24.04.2017 (а.с. 26).

Також слід зазначити, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.05.2018 (справа №906/808/17), в задоволенні позову ПАТ "Продцентр" до ПАТ "ЕК "Житомирбленерго" про скасування оперативно-господарської санкції відмовлено.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з преамбулою Закону України "Про електроенергетику" цим Законом визначаються правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулюються відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Приписами статті 27 наведеного Закону передбачено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, порушення вимог нормативно-правових актів, порушення Правил користування енергією.

Положення Закону України "Про електроенергетику" деталізовані, зокрема, нормами Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. №28 (в подальшому за текстом ПКЕЕ), Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 р. № 562 (у наступному Методика від 04.05.2006 р. № 562).

Відповідно до п.1.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України №28 від 31.07.1996 (далі - ПКЕЕ), ці правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Відповідальною за технічний стан засобів обліку є організація, на балансі якої вони перебувають, або оператор засобів комерційного обліку (електропередавальна організація або інша організація) на підставі відповідного договору (п.3.2. ПКЕЕ).

За змістом п. 3.3. ПКЕЕ відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.

Відповідно до розділу 10 ПКЕЕ споживач зобов'язаний: забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок; не допускати безоблікового користування електроенергією від технологічних електричних мереж споживача (внутрішньобудинкових мереж); оперативно повідомляти щодо виявлення безоблікового користування електроенергією від технологічних електричних мереж споживача.

Зокрема, підпунктом 26) пункту 10.2 ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний забезпечувати збереження і цілісність встановлених на його території (у його приміщенні) розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування.

Згідно п.6.40 ПКЕЕ у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, встановлених у місцях, вказаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 №562.

Відповідно до п.6.41 ПКЕЕ у разі виявлення уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень ПКЕЕ або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень. У разі відмови споживача підписати акт у ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше, ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).

Пунктом 6.42 ПКЕЕ передбачено, що на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Згідно частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частинами 1, 2 статті 235 названого Кодексу встановлено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Частиною 1 статті 236 ГК України встановлено види оперативно-господарських санкцій, які вправі застосувати в односторонньому порядку управнена сторона.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений в її першій частині, не є вичерпним.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 Господарського кодексу України є підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною.

Підстави та порядок застосування санкції зазначені в Правилах користування електричною енергією (ПКЕЕ), обов'язковість застосування яких також встановлена сторонами в договорі про постачання електричної енергії.

У відповідності до ч. 2 ст. 237 ГК України у разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Крім того, право споживача на оскарження в судовому порядку рішення комісії постачальника електроенергії передбачено пунктом 6.42 Правил № 28, а саме: споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.

Як зазначалося вище постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.05.2018 (справа №906/808/17), в задоволенні позову ПАТ "Продцентр" до ПАТ "ЕК "Житомирбленерго" про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої згідно Акта від 26.01.2017 №015697 про порушення правил користування електричною енергією, оформленого протоколом засідання комісії від 09.08.2017 №976, відмовлено.

У відповідності до ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Таким чином, обставини, встановлені судами в судових актах, що набрали законної сили, у господарській справі №906/808/17, не потребують повторного доказування в межах даної справи про стягнення 386763,52 грн. вартості не облікованої електроенергії внаслідок порушення правил користування електричною енергією, донарахованої позивачем на підставі рішення комісії з розгляду актів порушення правил користування електричною енергією, оформленого протоколом №976 від 09.08.2017, на підставі акту про порушення ПКЕЕ №015697 від 26.01.2017.

Враховуючи вищевикладене та наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 378741,28 грн. обґрунтовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 1статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 серії ЖТ №000735 від 23.02.2015 (а.с. 46).

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).

Через недотримання норм частини 4 статті 126 ГПК України за змістом частини 5 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту пункту 6 статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Таких доказів або обґрунтувань, в тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката до справи, позивач не надав.

ГПК України не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, що повною мірою відповідає принципу диспозитивності господарського процесу. Відтак, питання про зменшення неспівмірних витрат на послуги адвоката може бути ініційоване лише іншою стороною процесу.

Співмірність витрат - це суб'єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників та може тлумачитися судом відповідно до його повноважень, але дискреція суду в такому випадку обмежена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно неспівмірності таких витрат заявлених АТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" позивачем до суду першої інстанції не подавалось. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було направлено позивачу заяву з доданими до неї документами, яка фактично є заявою про розподіл витрат на правничу допомогу, з додатками до неї.

16.01.2018 між Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (клієнт) та адвокатом ОСОБА_1 (адвокат) укладено договір №3 про надання правової допомоги (а.с. 41-42).

Згідно з п.1.1 договору №3, предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті юридичних послуг, відповідач також надав до матеріалів справи копію додаткової угоди №19 від 06.06.2018 до договору про надання правничої допомоги №3 від 16.01.2018 (а.с. 43), детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт).

Отже, сума 20000,00 грн. була погоджена у додатковій угоді №19 від 06.06.2018 та підлягає сплаті після набрання законної сили рішення.

Дослідивши подані представником позивача документи щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн., суд вважає останні обґрунтованими.

Разом з цим, суд зазначає, що до стягнення підлягають витрати на оплату експертизи лічильника в сумі 8022,24 грн., оскільки такі підтверджені матеріалами справи (а.с.26).

Також судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Продцентр" (10029, м.Житомир, вул. Михайла Грушевського, 61, ід. код 01549863)

- на користь Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, ід. код 22048622) 378741,28 грн. коштів за недовраховану електричну енергію, а також 5681,12 грн. сплаченого судового збору, 20000,00 грн. витрат на правничу допомогу, 8022,24 грн. витрат на оплату експертизи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.10.18

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2,3 - сторонам (рек. з повід.)