Рішення

від 10.10.2018 по справі 910/6655/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.10.2018Справа № 910/6655/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ Укрмет", м. Київ

про стягнення 104 845,64 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАЛ" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ Укрмет" (відповідач) суми попередньої оплати вартості товару за Договором поставки №УМ0113 від 26.01.2017р. розмірі 104 845,64 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Мельник В.І.) від 01.06.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.07.2018р.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2018 року, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Мельника В.І., справу № 910/6655/18 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2018р. справу прийнято до свого провадження суддею Морозовим С.М., підготовче засідання призначено на 11.09.2018р.

Відповідач у запропонований судом строк своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.10.2018р.

В судове засідання 02.10.2018р. представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, докази чого містяться у матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомили та їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

За приписами ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2017р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено Договір поставки № УМ0113 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному Договорі, металопрокат (товар), сортамент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах та/або Специфікаціях, оформлених як додатки до даного Договору, які є його невід'ємними частинами.

В п. 2.2. Договору сторони домовились, що кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в рахунках-фактурах та/або Специфікаціях до Договору. З моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами.

У відповідності до п. п. 3.1., 3.2. Договору ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах. Загальна сума Договору визначається на підставі сплачених рахунків.

Згідно п. 3.4. Договору оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів моменту виставлення рахунку або на інших умовах вказаних у Специфікаціях до даного Договору поставки. У разі одержання від покупця передплати частково (якщо це не суперечить умовам розрахунків), постачальник має обов'язки з поставки товару лише на суму одержаних коштів. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв'язком.

Датою оплати вартості товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.6. Договору).

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідачем на виконання умов договору були виставлені відповідні рахунки-фактури № УК-0003990 від 30.01.2017р. на суму 296 514,57 грн. та № УК-0004444 від 22.02.2018р. на суму 14 911,92 грн., які були оплачені позивачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача за 30.01.2017р. та 23.02.2017р. та платіжними дорученнями № 7008 від 30.01.2017р. на суму 296 514,57 грн. та № 7100 від 22.02.2017р. на суму 14 911,92 грн.

За умовами п. 4.2. Договору строк поставки товару - протягом 10 (десяти) робочих днів після 100 % передоплати, інші строки поставки та умови оплати окремих партій Товару узгоджуються Сторонами у Специфікаціях до цього Договору.

Датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем або третьою особою (перевізником) на складі постачальника, вказана в видатковій накладній (п. 4.4. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору товар приймається покупцем відповідно до видаткової накладної.

В п. 6.1.1. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання передати покупцю товар, погоджений сторонами, в строк та на умовах, передбачених даним Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання умов договору було поставлено позивачеві товар на загальну суму 126 944,50 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме:

- № УК-0000056 від 31.01.2017р. на суму 26 734,42 грн., товар отримано позивачем у повному об'ємі;

- № УК-0000060 від 31.01.2017р. на суму 251 111,46 грн., товар отримано позивачем на суму 66 629,47 грн., про що у матеріалах справи міститься бухгалтерська довідка позивача за 31.01.2017р., а у видатковій накладній зроблено відповідний запис про недостачу товару;

- № УК-0000116 від 24.02.2017р. на суму 14 911,92 грн., товар отримано позивачем у повному об'ємі;

- № УК-0000120 від 27.02.2017р. на суму 18 668,69 грн., товар отримано позивачем у повному об'ємі.

Крім того, як зазначає позивач у своїй позовній заяві, відповідачем 03.05.2017р. було здійснено поставку товару за договором на суму 79 636,35 грн., при цьому, останнім позивачеві супровідні документи (видаткова накладна товар, тощо) не надавались, про що позивачем складено бухгалтерську довідку від 03.05.2017р.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами. Сканкопії та факсокопії Договору, підписані з обох сторін, є дійсними при подальшому їх підтвердженні оригіналами (п. п. 10.1., 10.4. Договору).

Матеріалами справи підтверджується звернення позивача з листом без номеру та дати (претензією) до відповідача (докази отримання листа відповідачем у справі), в якому позивач вимагав у останнього виконати свої зобов'язання з поставки товару або повернути надмірно отримані грошові кошти протягом 10 днів з моменту отримання претензії, який залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв'язку з нездійсненням поставки обумовленого договором товару та неповерненням відповідачем суми попередньої оплати вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зважаючи на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов'язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, в силу положень п. 4.2. Договору, обов'язок відповідача щодо поставки обумовленого сторонами товару мав бути виконаний протягом 10 (десяти) робочих днів після 100 % передоплати, тобто станом на час розгляду справи у суді строк виконання зобов'язання з поставки товару є таким, що настав.

Матеріалами справи підтверджується факт виставлення відповідачем рахунків-фактур № УК-0003990 від 30.01.2017р. на суму 296 514,57 грн. та № УК-0004444 від 22.02.2018р. на суму 14 911,92 грн. на оплату товару за договором.

Судом встановлено факт здійснення позивачем оплати вартості товару на умовах п. 3.4. Договору, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача за 30.01.2017р. та 23.02.2017р. та платіжними дорученнями № 7008 від 30.01.2017р. на суму 296 514,57 грн. та № 7100 від 22.02.2017р. на суму 14 911,92 грн.

Матеріалами справи (вказані вище видаткові накладні) документально підтверджується здійснення відповідачем поставки товару на суму 126 944,50 грн.

Щодо здійснення відповідачем поставки товару на суму 79 636,35 грн., про що вказував позивач у позовній заяві, за результатами чого останнім було складено бухгалтерську довідку від 03.05.2017р., суд відзначає наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд констатує відсутність у матеріалах справи будь-яких первинних доказів в розумінні названих вище норм законодавства на підтвердження здійснення відповідачем поставки товару на суму 79 636,35 грн., а надана позивачем до матеріалів справи бухгалтерська довідка від 03.05.2017р. не є таким (первинним) доказом на підтвердження здійснення відповідної господарської операції.

Проте, в силу положень ст. ст. 2, 4, 5, 14 ГПК України, суд виходить з заявленого у даній справі предмету позову (стягнення попередньої оплати вартості товару за Договором поставки №УМ0113 від 26.01.2017р. розмірі 104 845,64 грн.) та доказів обґрунтованості таких вимог.

Як вказує позивач, що не спростовано відповідачем належними засобам доказування, останнім у добровільному порядку взяті на себе зобов'язання з поставки обумовленого сторонами товару на суму 104 845,64 грн. не виконано, доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплаченого позивачем товару матеріали справи не містять.

У розумінні приписів частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

До аналогічного висновку приходив і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 18.01.2010р. у справі № 42/423.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/6655/18 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 104 845,64 грн. суми основного боргу (передоплати вартості товару).

Судовій збір в розмірі 1 762,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ Укрмет" (ідентифікаційний код 40160748, місцезнаходження: 04208, м. Київ, просп. Гонгадзе, буд. 5 літ. А, офіс 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛ" (ідентифікаційний код 19038175, місцезнаходження: 02166, м. Київ, вул. Маршала Жукова, буд. 51, кв. 86) 104 845,64 грн. (сто чотири тисячі вісімсот сорок п'ять гривень 64 коп.) суми основного боргу та 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 10.10.2018р.

Суддя С.М. Морозов