Рішення

від 11.10.2018 по справі 910/8857/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 11.10.2018Справа №  910/8857/18 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу за позовом          Державного підприємства "Київський державний завод "Буревісник" до            Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколог-Інтер" про           стягнення 445 953,86 грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ВСТАНОВИВ: Державне підприємство "Київський державний завод "Буревісник" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Еколог-Інтер" про стягнення  445 953,86 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна № 50-87 від 22.04.2013 року належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі. Ухвалою господарського суду від 11.07.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали. 27.07.2018 до канцелярії суду позивач подав доповнення до позовної заяви з доданими документами. Позовна заява, після усунення позивачем недоліків, встановлених ухвалою від 11.07.2018, відповідає вимогам ст. 162 ГПК України, та підстави для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, судом на даний час не встановлені. З огляду на ціну позову та незначну складність справи, спір підлягає вирішенню в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.08.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.08.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколог-Інтер", зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме:          вул. Механізаторів, 2, м. Київ, 03035. Однак, станом на дату розгляду справи у судовому засіданні в матеріалах справи міститься повернутий поштою конверт за номером поштового відправлення 0103047128904 із копією ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.08.2018 з адреси відповідача із зазначенням причини повернення “за закінченням встановленого терміну зберігання”. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Між Державним підприємством «Київський державний завод «Буревісник» (далі - ДП «КДЗ «Буревісник» - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколог-Інтер» (далі - ТОВ «Еколог-Інтер» - Відповідач) був укладений договір оренди нерухомого майна від 22.04.2013 № 50-87. Згідно з п. 3.6 договору оренди Відповідач повинен перераховувати орендну плату до Державного бюджету та ДП «КДЗ «Буревісник» у співвідношенні 30% і 70% щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, встановленого Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786. За твердженням позивача, котрі не спростовані Відповідачем, свої зобов'язання за зазначеним договором Відповідач виконує неналежним чином, або в окремі періоди не виконує взагалі. Оплата за оренду здійснюється Відповідачем невчасно, не в повному обсязі, або взагалі не здійснюється. Результатом неналежного виконання Відповідачем умов договору оренди нерухомого майна від 22.04.2013р. №50-87 є виникнення загальної заборгованості станом на 01.07.2017р. в розмірі 265126,38 грн., що підтверджується актом звірки. Таким чином, в матеріалах справи наявна копія акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2017, що підписана уповноваженими представниками обох сторін, з якого вбачається, що сума боргу, котра не заперечується боржником, становить 265   126,38 грн. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором оренди нерухомого майна від 22.04.2013 р. № 50-87. Вирішуючи спір суд виходить із наступного. Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір оренди нерухомого майна від 22.04.2013 № 50-87, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором найму (оренди). Відповідно до  ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). 19.07.2017р. Позивачем було виставлено Відповідачу претензію за № 400/138 на суму заборгованості, яку було надіслано на юридичну адресу Відповідача замовним листом та вручено особисто. Однак, за твердженням Позивача, Відповідач не здійснив розрахунки з погашення наявної заборгованості самостійно у встановлений час. Однак, як свідчать матеріали справи, свого обов'язку щодо своєчасного та в повному обсязі внесенню зазначених сум оплати за Договором оренди нерухомого майна від 22.04.2013 № 50-87 Відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього станом на 01.07.2017р. перед Позивачем утворилась заборгованість в розмірі 265 126,38 грн. Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та пункту 13 Договору, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав. Доказів оплати відповідачем заборгованості в сумі 265 126,38 грн., яку заявлено Позивачем до стягнення, матеріали справи не містять. Окрім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13   781,39 грн. 3% річних. Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.10.). Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, погоджується з наданими розрахунками та приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 13   781,39 грн. 3% річних. Також, позивач на підставі п. 3.7 Договору просить суд стягнути з відповідача 167   046,09 грн. пені. За умови п. 3.7 Договору, Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Орендодавцю у визначеному в п.3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства У країни з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано Провівши перерахунок пені на підставі наведених обставин та вимог закону, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 167   046,09 грн., тобто в сумі, заявленій позивачем. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 2, 3   ст. 80 ГПК України   передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості з орендної плати в розмірі 265   126,38 грн.. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Київський державний завод "Буревісник" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколог-Інтер" про стягнення заборгованості у розмірі 445 953,86 грн. підлягають задоволенню. Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129,  233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Державного підприємства "Київський державний завод "Буревісник" задовольнити. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколог-Інтер" (вул. Механізаторів, 2,м. Київ, 03035, ідентифікаційний код - 21684528) на користь Державного підприємства "Київський державний завод "Буревісник" (вул. Здолбунівська, 2, м. Київ, 02081, ідентифікаційний код - 14312358) 265   126 (двісті шістдесят п'ять тисяч сто двадцять шість) грн. 38 коп. – суму основної заборгованості, 13   781 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят одну) грн. 39 коп. – 3% річних, 167 046 (сто шістдесят сім тисяч сорок шість) грн. 09 коп.  пені та 6 689 (шість тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 31 коп. – судового збору. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.                                                                           Суддя                                                                                                               С.М. Мудрий