Рішення

від 04.10.2018 по справі 910/7050/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.10.2018Справа № 910/7050/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп Ойл"

про присудження до виконання обов'язку в натурі

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники учасників сторін:

від позивача - Петраш С.А.

від відповідача - Шишка Ю.М.

від третьої особи - не з'явились

В судовому засіданні 04.10.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про присудження до виконання обов'язку в натурі.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог договору поруки не передав позивачу оригіналів документів, які підтверджують право вимоги до боржника за кредитним договором, в зв'язку з вимокання позивачем своїх зобов'язань як поручителя.

Одночасно, з позовною заявою позивачем подано клопотання про залучення до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп-Ойл", Національний банк України та Національне антикорупційне бюро України та клопотання про витребування доказів.

Враховуючи, що позивач не обгрунтував, яким чином рішення з даного спору вплине на права та обов'язки Національного банку України та Національного антикорупційного бюро України, суд ухвалою від 13.06.2018 відмовив позивачу у задоволенні поданого клопотання в частині залучення до участі в справі зазначених осіб.

Ухвалою суду від 13.06.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 09.07.2018. Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп-Ойл".

Через канцелярію суду 06.07.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечував, зазначивши про відсутність передбачених Законом підстав для задоволення позову, оскільки позивач не виконав у повному обсязі всі обов'язки боржника за кредитним договором. Крім того, позивачем не доведено обставини щодо порушення прав позивача, оскільки, право вимоги у разі виконання зобов'язань боржника поручителем до нього переходить право вимоги до боржника в силу приписів закону, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

В підготовче засідання 09.07.2018 представник третьої особи не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

До позовної заяви було долучено клопотання про витребування доказів, в клопотанні не зазначено: які саме обставини, що впливають на суть спору, можуть бути встановлені кожним заявленим до витребування доказом та не зазначено, які дії вчинялись позивачем для отримання від відповідача перелічених в клопотанні доказів та не обґрунтував необхідність їх витребування саме в судовому порядку. Представником позивача в підготовчому засіданні 09.07.2018 зазначене клопотання не було заявлено.

Ухвалою суду від 09.07.2018 відкладено розгляд справи на 02.08.2018.

18.07.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що до матеріалів справи надано докази виконання зобов'язань боржника за кредитним договором на суму 738507904,33 грн. Крім того, позивачем зазначено, що обов'язок кредитора передати поручителю документи в підтвердження зобов'язань боржника за кредитним договором, після виконання поручителем зобов'язань боржника передбачено ЦК України та договором поруки. Оскільки в добровільному порядку банк не передав позивачу оригінали документів, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Через канцелярію суду 31.07.2018 від відповідача надійшли заперечення, в яких зазначено, що ні умовами укладеного договору, ні положеннями чинного законодавства не передбачено обов'язок кредитора в межах договору поруки передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

Через канцелярію суду 31.07.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він додатково зазначає, що ст. 517 ЦК України передбачено обов'язок відповідача передати йому оригінали документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/7050/18 до судового розгляду по суті на 20.09.2018.

В судовому засіданні 20.09.2018 представником позивача заявлено клопотання про витребування доказів, розгляд якого судом перенесено.

В судовому засіданні 20.09.2018 оголошено перерву до 04.10.2018.

В судове засідання 04.10.2018 представник третьої особи не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні судом розглянуто клопотання позивача про витребування у відповідача доказів: документів, що підтверджують акредитацію ключів, рішення центрального засвідчу вального органу про акредитацію Центру сертифікації ключів, свідоцтво про акредитацію, дані про статус посилених сертифікатів, посилений сертифікат ключа відповідача, угоду про використання цифрового електронного підпису, роздруківку в підтвердження договору договору поруки, виписку з банківського рахунку платника позивача по виконанню зобов язань третьої особи, виписку по банківському рахунку відповідача, доказів передачі відповідачем позивачу документів, що підтверджують зобов язання третьої особи за кредитним договором №4О15080И від 16.12.2015, кредитний договір та договору в забезпечення кредитного договору.

Відповідно до частини другої статті 81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Подане позивачем клопотання не відповідає наведеним вище вимогам процесуального Закону, зокрема щодо зазначення заходів, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; та причин неможливості отримати цей доказ самостійно; щодо деяких доказів не вказано які саме обставини чи аргументи може підтвердити чи спростувати кожний конкретний доказ. Враховуючи викладене ухвалою суду не витребовувались докази в порядку ст. 81 ГПК України та відмовлено у задоволенні поданого клопотання.

Представник позивача у судовому засіданні 04.10.2018 підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.10.2018 та письмовому відзиві проти позову заперечував.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Тип акціонерного товариства зазначається у статуті акціонерного товариства. Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день прийняття рішення з ідентифікаційним кодом 14360570 зареєстровано Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".

Судом встановлено, що відповідачем було змінено найменування не пов'язане з перетворенням, яке не передбачає правонаступництва. З огляду на вказане, відповідачем у даній справі є Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".

Згідно ч. 7 ст. 233 ГПК України виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.

При проголошені скороченого рішення судом помилково зазначено колишнє найменування відповідача - "Приватне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"" замість вірного найменування "Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"".

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" (поручитель) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (нове найменування Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк") (кредитор) 25.10.2016 укладено договір поруки № 4О15080И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп-Ойл" своїх зобов'язань за кредитним договором від 16.12.2015 № 4О15080И, а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору (п. 1 договору поруки).

За умовами пункту 2 договору поруки № 4О15080И/П від 25.10.2016 поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до пункту 4 договору поруки № 4О15080И/П від 25.10.2016 у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і кредитор відповідають перед відповідачем як солідарні боржники в сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

У випадку невиконання боржником обов'язку п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора протягом 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у п. 5 договору (п. 5, 6 договору поруки).

Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 03.06.2016, укладеної сторонами (пункт 17 договору).

Строк дії договору поруки № 4О15080И/П від 25.10.2016 відповідно до пункту 11 сторони погодили з моменту підписання та скріплення печатками до повного виконання зобов'язань за договором.

За статтями 6, 627 та 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що всупереч умов договору поруки № 4О15080И/П від 25.10.2016, відповідач не передав оригінали кредитного договору 16.12.2015 № 4О15080И та усі інші документи, що підтверджують перехід права вимоги до ТОВ "Олімп-Ойл" за вищезазначеним кредитним договором.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до пункту 8 договору поруки № 4О15080И/П від 25.10.2016 до поручителя, що виконав обов'язки боржника, за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договором застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконання зобов'язань.

Позивач стверджує, що ним виконано у повному обсязі зобов'язання за кредитним договором 16.12.2015 № 4О15080И, однак матеріали справи таких доказів не містять та суду їх не надано. Крім того ні в позовній заяві, ні в договорі поруки не вказано розмір зобов'язань боржника за кредитним договором та розмір його заборгованості перед кредитором. Тобто позивачем не визначено та доведено який саме розмір зобов'язань виник у нього на підставі договору поруки.

Долучені позивачем до матеріалів копії платіжного доручення № 362 від 26.10.2016 на суму 738507904,33 грн. та виписки по рахунку (період з 26.10.2016 по 26.10.2016) не можуть бути прийняті судом до уваги як докази повного виконання позивачем зобов'язань по кредитному договору 16.12.2015 № 4О15080И згідно договору поруки № 4О15080И/П від 25.10.2016, оскільки, як зазначено вище, розмір зобов'язань боржника за кредитним договором, а відповідно і розмір зобов'язань позивача за договором поруки перед кредитором не був вказаний позивачем, а відповідач до нього з вимогою про виконання обов'язку зі сплати заборгованості боржника не звертався. Отже розмір зобов'язань поручителя перед кредитором не був визначений згідно вимог чинного законодавства та умов договору поруки у відповідній вимозі.

Відповідачем не заперечується та не спростовується та обставина, що між ним та відповідачем був укладений договір поруки № 4О15080И/П від 25.10.2016 та, що позивачем були перераховані грошові кошти у розмірі 738507904,33 грн.

За приписами частини першої та другої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 555 ЦК України, яка регламентує права і обов'язки поручителя у разі пред'явлення до нього вимоги, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Отже згідно ст. 553, 555 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником. У разі наявності порушень з боку боржника кредитор направляє поручителю відповідну вимогу. Однак, з поданих позивачем доказів не вбачається, що боржником було порушено зобов'язання за кредитним договором, оскільки, як не заперечується та не спростовується сторонами у справі вимога про виконання зобов'язань за договором поруки не направлялась позивачу відповідачем. Тобто сторони не заперечують відсутність відповідної вимоги.

Відповідно до ст. 556 ЦК України, яка регламентує права поручителя , який виконав зобов'язання, після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

З вищезазначених норм вбачається та обставина, що первинно у поручителя виникає обов'язок погасити заборгованість боржника, але лише у разі, якщо до нього звернувся кредитор з відповідною вимогою (ст. 555 ЦК України) натомість вторинно виникають права, передбачені ст. 556 ЦК України, в тому числі і на отримання документів на підтвердження зобов'язань боржника. Отже підставою для виникнення у поручителя прав та обов'язків є звернення до нього кредитора з вимогою виконати зобов'язання боржника за кредитним договором.

Оскільки, відповідача, як кредитор не звертався до позивача як поручителя з вимогою про виконання зобов'язань третьої особи (боржника) за кредитним договором на підставі договору поруки № 4О15080И/П від 25.10.2016 у позивача не виникло обов'язку з перерахування коштів відповідачу та не виникли права, обумовлені виконанням обов'язку.

Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

При цьому, законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, оскільки з огляду на частину третю статті 553 Цивільного кодексу України та частину третю статті 556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

За умовами пункту 6 договору поруки № 4О15080И/П від 25.10.2016 позивач зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж п'яти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 договору.

Таким чином, суд відзначає, що сторони у договорі чітко передбачили обов'язок кредитора направити поручителю вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання, як підставу виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором, включаючи сплату основного боргу та сплати відсотків за користування кредитом відповідно до пункту 1 договору поруки, як і передбачили обов'язок поручителя виконати зобов'язання зазначене в письмовій вимозі кредитора, впродовж п'яти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 договору. Однак, суду не надано доказів того, що боржник прострочив виконання свого обов'язку за кредитним договором і, що позивачу направлялась відповідна вимога, що є підставою для виникнення у позивача обов'язку з погашення заборгованості, з огляду на те, що договір поруки був укладений 25.10.2016, а грошові кошти були сплачені поручителем на наступний день - 26.10.2016.

В матеріалах справи відсутні докази направлення Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" на адресу позивача письмової вимоги, як підставу виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором. Сторонами не заперечується обставина щодо відсутності відповідної вимоги.

Позивачем у заявах по суті справи не вказано, коли і яка саме сума кредиту була видана боржнику кредитором за кредитними договорами, чи є видана сума простроченою заборгованістю чи поточною і чи настав строк повернення кредитних коштів і відповідно дату настання відповідного строку повернення; не вказано, яка саме сума, з урахуванням суми виданого та не повернутого кредиту, суми нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, у разі прострочення виконання зобов'язання за кредитними договорами боржником, підлягає стягненню з боржника чи поручителя за договором поруки. Вказані вище обставини представником позивача також не зазначені усно в судових засіданнях.

Отже обсяг зобов'язань боржника, а відповідно і поручителя за договором поруки № 4О15080И/П від 25.10.2016 позивачем взагалі не вказаний і з наданих до матеріалів справи доказів не може бути встановлений.

Позивачем не зазначено у позові та не долучено до матеріалів справи доказів того, що кредитор згідно п. 4-6 договору поруки звертався до нього з вимогою, в якій зазначено про порушення зобов'язання за кредитним договором з боку боржника. Також відсутні докази щодо повідомлення поручителем боржника про звернення до нього кредитора з вимогою. А з огляду на те, що зобов'язання за договором поруки є похідним від основного зобов'язання, то до прострочення боржника за основним зобов'язанням та звернення кредитора з відповідною вимогою до поручителя у останнього не виник обов'язок з оплати грошових коштів на виконання договору поруки.

Згідно ст. 540 ЦК України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Оскільки, позивач та третя особа є солідарними боржниками, то саме відповідачу належить право вибору боржника до якого він може звернутись з вимогою про виконання зобов'язань як за основним договором так і за договором, укладеним для забезпечення виконання основного зобов'язання. І як зазначалось вище, оскільки, договір поруки є договором, який укладено саме на забезпечення виконання основних договорів (кредитних), то до виникнення обов'язку у третьої особи з повернення кредитних коштів та сплати відсотків та відповідного звернення кредитора до поручителя з вимогою про виконання зобов'язань боржника за кредитними договорами, у поручителя не виникає обов'язку з перерахування коштів на виконання своїх зобов'язань за договором поруки.

Отже з наданих до справи документів неможливо встановити строк настання виконання зобов'язань боржником за кредитними договорами, суми заборгованості за кредитними договорами, в тому числі суми основного боргу, нарахованих відсотків та штрафних санкцій. Доказів того, що у поручителя виник обов'язок виконати свої зобов'язання за договором поруки (що кредитор звернувся до нього з відповідною вимогою) суду не надано.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Таким чином, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Як зазначено вище, сторонами у Договорі поруки погоджено, що у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитними договорами, банк зобов'язується передати поручителю саме належним чином посвідчені копії документів , що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, а не їх оригінали.

Отже не зважаючи на те, що ст. 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, сторони у договорі погодили, що саме належним чином засвідчені копії документів передаються новому кредитору.

Судом встановлено, що умовами договору поруки, не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

Позивачем не наведено жодного акту чинного законодавства України, з якого б безпосередньо виникав обов'язок відповідача виконати дії, про зобов'язання вчинення яких просить позивач, за умови визначення самими сторонами обов'язку передати копії документів, а також не доведено існування будь-яких інших підстав виникнення у відповідача обов'язку передати позивачу оригінали відповідних документів.

Встановивши відсутність правових та фактичних підстав позову, суд відмовляє в його задоволенні повністю.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування .

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" (65013, місто Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 141, код ЄДРПОУ 39711838) до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, місто Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп Ойл" (61166, місто Харків, проспект Леніна, будинок 21, код ЄДРПОУ 39796599) про зобов'язання виконати обов'язок в натурі: передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" оригінал кредитного договору № 4О15080И від 16.12.2015 та усіх інших документів, що підтверджують перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп Ойл" за вищезазначеним кредитним договором (платіжні доручення, квитанції тощо та всі інші документи, які свідчать про їх виконання, на підставі договору поруки № 4О15080М\П від 25.10.2016) відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 12.10.2018

Суддя І.В. Усатенко