Рішення

від 12.10.2018 по справі 910/9631/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2018Справа № 910/9631/18

За позовом Кам'янського міського центру зайнятості

до Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор електронної реєстрації та звітності

про стягнення 1 950,00 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Репа Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Кам'янський міський центр зайнятості (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор електронної реєстрації та звітності (відповідач) про стягнення 1950,00 грн. за невиконання умов Ліцензійного договору № 20299857 від 15.01.2018 та про визнання ліцензійного договору № 20299857 від 15.01.2018 недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за наведеним договором в частині надання послуг та повернення оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 залишено позовну заяву Кам'янського міського центру зайнятості без руху, встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали суду.

10.08.2018 через відділ діловодства суду від представника Кам'янського міського центру зайнятості надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви та викладення позовних вимог в новій редакції по справі № 910/9631/18 (далі - заява про усунення недоліків). У наведеній заяві міститься клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Судом враховано, що згідно поданої заяви про усунення недоліків позивач виклав позовні вимоги в новій редакції та фактично заявив лише позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 1950,00 грн. за невиконання умов договору № 20299857 від 15.01.2018.

Керуючись положеннями ч. 3 ст. 46 ГПК України, виходячи зі змісту поданої позивачем заяви про усунення недоліків, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд розцінює подану позивачем заяву про усунення недоліків як заяву про зміну предмету позову та приймає її до розгляду, враховуючи при цьому, що позивач дотримався порядку подання відповідної заяви, визначеного ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд розглядає вимоги, заявлені позивачем у заяві про усунення недоліків, а саме: про стягнення з відповідача на користь позивача 1950,00 грн. за невиконання умов договору № 20299857 від 15.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9631/18 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та позивачу - відповіді на відзив.

11.09.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов лист на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 про відкриття провадження у справі № 910/9631/18. В якості додатку до вказаного листа позивач надав оригінал Ліцензійного договору № 20299857 від 15.01.2018 та акт наданих послуг № Б-20299857 від 15.01.2018. Крім того позивач надав пояснення стосовно того, що станом на 07.08.2018 інтернет-портал WEB-сервіс Єдине вікно електронного документообігу" не є функціонуючим. Позивачем в якості додатку до вказаного листа додано роздруківку станом на 07.09.2018 з мережі інтернет. Позивач повідомив суд, що для здачі звітності через дану програму необхідно зайти на сайт оператор електронної звітності , перейти в особистий кабінет, в особистому кабінеті є посилання на здачу звітності. Як зазначає позивач, для цього необхідно ввести логін та пароль, які є конфіденційною інформацією. Однак, враховуючи, що справа знаходиться на розгляді в господарському суді та дана функція є недоступною, для об'єктивного вирішення справи по суті, позивач надав логін та пароль.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

Зокрема, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 у справі № 910/9631/18 було направлене відповідачу за адресою: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, Н/П № 43, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуте органами зв'язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 у справі № 910/9631/18 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, та яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність адреси одержувача, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Оператор електронної реєстрації та звітності (ліцензіар, відповідач) та Кам'янським міським центром зайнятості (ліцензіат, позивач) було укладено Ліцензійний договір № 20299857 (далі - Договір). Цим Договором регламентуються правовідносини пов'язані із наданням невиключного права на використання об'єкта права інтелектуальної власності - ліцензія на права користування програмним продуктом інтернет-портал WEB-сервіс Єдине вікно електронного документообігу (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, ліцензіар, маючи достатній об'єм майнових прав інтелектуальної власності на комп'ютерну програму, визначений у цьому Договорі, надає ліцензіатові дозвіл на використання даної комп'ютерної програми, а ліцензіат в порядку та у розмірах, визначених у цьому Договорі, виплачує ліцензіарові плату за використання комп'ютерної програми, у вигляді авторської винагороди (роялті). Доступ до комп'ютерної програми надається ліцензіаром ліцензіату у стані як є та може містити у своєму складі помилки (п. 1.10 Договору).

Строк дії дозволу на використання комп'ютерної програми, що надається за цим Договором ліцензіату, становить 1 рік з моменту підписання сторонами Акту надання послуг на передачу ліцензії на право використання комп'ютерної програми (п. 1.7 Договору).

Пунктом 2.2.1 Договору встановлено обов'язок ліцензіата прийняти право на використання комп'ютерної програми за відповідним Актом надання послуг на передачу ліцензії на право використання комп'ютерної програми. Ліцензіар протягом однієї доби з дати підписання Акту надання послуг на передачу ліцензії на право використання комп'ютерної програми активує ліцензію ліцензіата (п. 3.3 Договору).

Згідно пунктів 2.4.1 та 2.4.3 Договору ліцензіар зобов'язаний надати доступ ліцензіату до комп'ютерної програми у строки та на умовах, передбачених цим Договором, та надавати консультації ліцензіату щодо забезпечення нормального функціонування комп'ютерної програми.

Сторони погодили, шо, ліцензіат сплачує ліцензіару роялті - платіж, який отримується ліцензіаром як винагорода за надання ліцензіату невиключного права на користування авторським правом на комп'ютерну програму (у значенні, встановленому п. 14.1.225 ст. 14 розділу 1 Загальні положення Податкового кодексу України), у сумі 1 950,00 грн. без ПДВ.

Цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 7.1 Договору). Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього Договору та продовжується на строк дії дозволу на використання комп'ютерної програми, визначений у п. 1.7 Договору (п. 7.2 Договору).

В позовній заяві позивач зазначив, що на виконання умов Ліцензійного договору № 20299857 від 15.01.2018 та Акту надання послуг № Б-20299857 від 15.01.2018, ним було перераховано на рахунок відповідача 1 950,00 грн. плати за право користування програмним продуктом інтернет-портал WEB-сервіс Єдине вікно електронного документообігу , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 79 від 19.01.2018.

Позивач стверджує, що інтернет-портал WEB-сервіс Єдине вікно електронного документообігу не є функціонуючим, на підтвердження чого позивач надав суду копії службових записок начальника відділу бухгалтерського обліку головного бухгалтера Кам'янського міського центру зайнятості ОСОБА_2 На думку позивача, зазначене свідчить про порушення відповідачем умов Ліцензійного договору № 20299857 від 15.01.2018 та не надання послуг, передбачених таким договором.

З огляду на зазначене, позивач був змушений звернутись до відповідача з листом-претензією № 248 від 13.02.2018, відповідно до якої просив останнього у десятиденний термін з моменту отримання листа-претензії повернути кошти в розмірі 1 950,00 грн. Факт отримання відповідачем 19.02.2018 зазначеного листа-претензії підтверджується позивачем доданою до позовної заявою копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, станом на 05.03.2018, відповідач відповіді на зазначений лист-претензію не надав і кошти на рахунок позивача не повернув.

Позивач стверджує, що, у зв'язку з неналежним наданням послуг згідно Ліцензійного договору № 20299857 від 15.01.2018, у нього відсутня можливість подавати звітність по державній установі до органів Фіскальної служби України, Пенсійного фонду України та ін., за що даними органами нараховуються штрафні санкції та адміністративні стягнення, відповідно до чинного законодавства України.

З метою недопущення штрафних санкцій та адміністративних стягнень позивач був змушений укласти угоду з ТОВ АйФін Звіт щодо користування програмною продукцією електронного документообігу.

В позовній заяві позивач зазначає, що Кам'янський міський центр зайнятості є державною установою, що фінансується з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. На думку позивача, неповернення відповідачем коштів у розмірі 1 950,00 грн. призведе до завдання шкоди інтересам держави, оскільки це перешкоджає належному акумулюванню у державному Фонді коштів та своєчасному наданню соціальних послуг громадянам у разі їх безробіття, що в свою чергу обмежує, гарантоване ст. 46 Конституції України, право громадян на соціальний захист, а держава, відповідно до ст. 8 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм соціальних послуг.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом ( в редакції заяви про усунення недоліків позовної заяви) до відповідача про стягнення 1 950,00 грн. за невиконання умов Ліцензійного договору № 20299857 від 15.01.2018.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1109 ЦК України передбачено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір (ч. 3 ст. 1109 ЦК України). Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (ч. 4 ст. 1109 ЦК України).

Судом встановлено, що, відповідно до п. 1.2 Ліцензійного договору № 20299857 від 15.01.2018, цим Договором регламентуються правовідносини пов'язані із наданням невиключного права на використання об'єкта права інтелектуальної власності - ліцензія на права користування програмним продуктом інтернет-портал WEB-сервіс Єдине вікно електронного документообігу .

В той же час, умовами пунктів 2.4.1 та 2.4.3 встановлено обов'язок ліцензіара надати доступ ліцензіату до компютерної програми у строки та на умовах, предбачених цим Договором, та надавати консультації ліцензіату щодо забезпечення нормального функціонування комп'ютерної програми.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Проаналізувавши умови, укладеного між сторонами Ліцензійного договору № 20299857 від 15.01.2018, судом встановлено, що за своєю юридичною природою вказаний договір є змішаним договором, оскільки він одночасно містить елементи ліцензійного договору та договору про надання послуг.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).

По матеріалами справи судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання за Ліцензійним договором № 20299857 від 15.01.2018 щодо оплати 1 950,00 грн. вартості за право користування програмним продуктом інтернет-портал WEB-сервіс Єдине вікно електронного документообігу , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 79 від 19.01.2018.

Натомість, як стверджує позивача та як встановлено судом, відповідач порушив свої зобов'язання щодо надання доступу позивачу до комп'ютерної програми інтернет-портал WEB-сервіс Єдине вікно електронного документообігу у строки та на умовах, передбачених цим Договором. Факт того, що комп'ютерна програма інтернет-портал WEB-сервіс Єдине вікно електронного документообігу є не функціонуючою підтверджується позивачем доданими до позовної заяви копіями службових записок начальника відділу бухгалтерського обліку головного бухгалтера Кам'янського міського центру зайнятості ОСОБА_2

В матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких відповідач заперечував би проти позовних вимог.

Як встановлено судом, станом на час розгляду спору по суті матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які свідчили б про те, що комп'ютерна програма інтернет-портал WEB-сервіс Єдине вікно електронного документообігу є функціонуючою та про те, що відповідачем належним чином надані послуги з доступу позивачу до зазначеної комп'ютерної програми.

Пунктом 5.3 Договору сторони погодили, що, у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору (надалі іменується порушення Договору ), сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору (п. 5.4 Договору).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 950,00 грн. за невиконання умов Ліцензійного договору № 20299857 від 15.01.2018 є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем разом із заявою про усунення недоліків подано попередній розрахунок суми судових витрат.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 762,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор електронної реєстрації та звітності (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, Н/П № 43; ідентифікаційний код 36520481) на користь Кам'янського міського центру зайнятості (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Медична, буд. 6; ідентифікаційний код 20299857) 1 950,00 грн. (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят гривень 00 коп.) за невиконання умов Ліцензійного договору № 20299857 від 15.01.2018 та 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 12.10.2018.

Суддя Гумега О.В.