Рішення

від 03.10.2018 по справі 914/1270/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2018 Справа №914/1270/18

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув судовому засіданні справу

за позовом Представництва Американського Об"єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, м.Львів

до відповідача ОСОБА_1 районної ради Львівської області, м. Жидачів, Львівської області

про визнання недійсним Рішення ОСОБА_1 районної ради № 146 від 25 грудня 2007 року "Про стан використання комунальної власності районної ради" в частині затвердженого додатку до цього рішення за номером 97 (назва об"єктів: ГАРАЖІ; адреса: м. Жидачів, вул. Загір"я, 2; назва будівлі: Гаражі-9шт+мойка, котельня).

Представники сторін:

від позивача: Шейхет Мейлах - керівник, ОСОБА_2-представник (довіреність № б/н від 08.12.17р.)

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

16.07.2018р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Представництва Американського Об"єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу до ОСОБА_1 районної ради Львівської області про визнання недійсним Рішення ОСОБА_1 районної ради № 146 від 25 грудня 2007 року "Про стан використання комунальної власності районної ради" в частині затвердженого додатку до цього рішення за номером 97 (назва об"єктів: ГАРАЖІ; адреса: м. Жидачів, вул. Загір"я, 2; назва будівлі: Гаражі-9шт+мойка, котельня).

Ухвалою від 23.07.2018 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 31.07.2018 року У підготовчому судовому засіданні 31.07.18 року розгляд справи відкладався на 04.09.18р.

Ухвалою суду від 04.09.18р. закрито підготовче провадження у справі та призначено до судовго розгляду по суті на 17.09.18р. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Представники позивача у судове засідання з'явилися, підтримують позовні вимоги та просять суд задоволити позов.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, відзив на позов не подав, проти позовних вимог в судовому засідання забезпечив.

АРГУМЕНТИ СТОРІН:

Аргументи позивача:

Позовні вимоги мотивовані тим, що в березні 2017 року позивачу стало відомо про наявність Рішення ОСОБА_1 районної ради № 93 від 10 квітня 2003 року, яким в комунальну власність прийнято приміщення гаражів по вул. Загір'я, 2. Позивач оскаржив вказане рішення у судовому порядку. Рішенням Господарського суду Львівської області у справі 914/582/17 від 29.05.2017 р., залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, визнано недійсним рішення ОСОБА_1 районної ради №93 від 10.04.2003 в частині пункту 2, яким прийнято до комунальної власності приміщення гаражів по вул. Загіря, 2, що розміщуються на землях історико-культурного призначення, що належать до охоронної зони площею 1.72 га (на старовинному єврейському кладовищі), що визначалася компетентними органами ще до прийняття спірного рішення.

Також ОСОБА_1 районною радою було прийнято Рішення № 146 від 25 грудня 2007 року Про стан використання комунальної власності районної ради , що є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до п.2 цього рішення, ОСОБА_1 районна рада керуючись ст.43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вирішила затвердити перелік об 'єктів, що перебувають в спільній власності територіальних громад району згідно додатку.

Згідно додатку до цього рішення за номером 97 в такий перелік входять гаражі за адресою м.Жидачів вул.3агіря,2. Вказані гаражі були предметом спору у справі 914/582/17 за позовом Представництва Американського Об єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу до ОСОБА_1 районної ради Львівської області про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 районної ради №93 від 10.04.2003 року в частині пункту 2, яким прийнято до комунальної власності приміщення гаражів по вул. Загіря, 2, що розміщуються на землях історико-культурного призначення, що належать до охоронної зони площею 1.72 га.

На думку позивача, незаконність прийняття таких гаражів відповідачем у комунальну власність встановлена судом, тому позивач просить суд визнати недійсним рішення ОСОБА_1 районної ради №146 від 25.12.2007 року Про стан викорситання комунальної власності районної ради .

Аргументи відповідача :

Відповідач відзиву чи заперечень на позов до суду не подав, в судовому засіданні повністю заперечив щодо задоволення позову.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Рішенням відповідача від 10 квітня 2003 р. за № 93 Про передачу об'єктів у комунальну власність ОСОБА_1 районної ради (п. 2) прийнято в комунальну власність ОСОБА_1 районної ради приміщення гаражів по вул. Загір'я, 2 відповідно до пропозицій комісії по інвентаризації комунального майна районної ради.

Також ОСОБА_1 районною радою було прийнято Рішення № 146 від 25 грудня 2007 року Про стан використання комунальної власності районної ради .

Відповідно до п.2 цього рішення, ОСОБА_1 районна рада керуючись ст.43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вирішила затвердити перелік об 'єктів, що перебувають в спільній власності територіальних громад району згідно додатку.

Згідно додатку до цього рішення за номером 97 в такий перелік входять гаражі за адресою м.Жидачів вул.3агіря,2.

ОЦІНКА СУДУ.

Згідно п.4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом .

Рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/582/17 вирішено визнати недійсним Рішення ОСОБА_1 районної ради № 93 від 10 квітня 2003 р. в частині пункту 2, яким в комунальну власність прийнято приміщення гаражів по вул. Загір'я,2.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для висновку про законність оспорюваного рішення відповідача в частині пункту 2 цього рішення, адже відповідно до статті 120 Земельного кодексу України в редакції від 20.12.2001 року до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Згідно зі ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції від 20.12.2001 року) до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать: землі під історико-культурними об'єктами. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" в редакції від 10.01.2002 р. до історичних об'єктів культурної спадщини відносять будинки, споруди, їхні комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів. Рішенням від 30.08.1996 року ОСОБА_1 міська рада дозволила іудейській релігійній громаді будівництво Храмів-капличок на могилах святих Праведників, які є пам»ятками історії та культури в складі староєврейського кладовища у м. Жидачеві на вул. Загір'я 2.

Вказане рішення господарського суду залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 року та постановою Верховного суду від 26.06.2018 року.

Отже, судами встановлено, що земельна ділянка, що знаходиться під гаражами, які на підставі рішення, що оскаржується передавались в комунальну власність ОСОБА_1 районної ради (відповідача) належить до земель історико-культурного призначення, а звіди і спеціальний режим охорони як об'єкта культурної спадщини. Як правильно встановлено судом першої інстанції в матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані докази на підтвердження законності виникнення й існування речового права власності на ці споруди-гаражі, а звідси і підстави прийняття у комунальну власність цих об'єктів нерухомого майна.

Частиною другою ст.19 Конституції України закріплено обов язок органів державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що предбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ст. 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Зазначені положення Конституції України реалізовані у ст. 15 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, вищенаведене свідчить, що приймаючи гаражі у комунальну власність та включаючи їх в подальшому у перелік обєктів спільної власності Жадачівська районна рада вчинила дії з перевищенням повноважень, оскільки не було отримано дозволу на таку передачу від ОСОБА_1 міської ради.

Отже, на підставі наявних доказів по справі, судом встановлено, що при прийнятті рішення №93 від 10.04.2003 року не було дотримано вимог земельного законодавства та законодавства, що регулює відносини у сфері охорони культурної спадщини, що тягне за собою наслідки, передбачені статтею 21 ЦК України визнання недійсним в судовому порядку рішень органів місцевого самоврядування за позовами зацікавлених осіб.

Суд зазначає, що за відсутності доказів правомірності підстав набуття права власності на нерухоме майно відповідачем, суд не може дійти обґрунтованого висновку про законність прийнятого в подальшому відповідачем рішення на тій лише підставі, що він діяв відповідно до наданих йому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноважень.

Оскільки рішення органу місцевого самоврядування про передачу об єктів у комунальну власність рішенням суду визнане недійсним, тому спірне рішення, яким затверджено перелік об єктів, що перебувають у спільній власності територіальних громад району, зокрема, гаражів, також підлягає визнанню недійсним.

Відтак, суд дійшов до висновку, що даний позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судовий збір в порядку статті 129 ГПК України слід покласти на відповідача.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1 . Позов Представництва Американського Об"єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу до ОСОБА_1 районної ради Львівської області про визнання недійсним Рішення ОСОБА_1 районної ради № 146 від 25 грудня 2007 року "Про стан використання комунальної власності районної ради" в частині затвердженого додатку до цього рішення за номером 97 (назва об"єктів: ГАРАЖІ; адреса: м. Жидачів, вул. Загір"я, 2; назва будівлі: Гаражі-9шт+мойка, котельня) - задоволити.

2 . Визнати недійсним Рішення ОСОБА_1 районної ради № 146 від 25 грудня 2007 р. Про стан використання комунальної власності районної ради в частині затвердженого додатку до цього рішення за номером 97 (назва об єктів: гаражі, адреса: м.Жидачів, вул. Загір'я,2; назва будівлі: Гаражі - 9шт.+мойка, котельня).

3 . Стягнути з ОСОБА_1 районної ради Львівської області (81700, м. Жидачів, вул. Шашкевича, 2, код ЄДРПОУ 25234118) на користь Представництва Американського об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу (79054, м. Львів, вул. О. Кульчицької, 1/94, код ЄДРПОУ 21720365) 1762,00 грн. судового збору

4. Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 12 жовтня 2018 р.

Суддя Горецька З. В.