Рішення

від 21.09.2018 по справі 914/694/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2018 Справа №914/694/18

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Зубкович Д.С., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького, м. Львів,

до відповідача: Акціонерного товариства «Польські авіалінії «ЛОТ» , м. Варшава, в особі ОСОБА_1 Фірми « PLL « LOT» S.A. («ПЛЛ «ЛОТ» С.А.), ОСОБА_2, місцезнаходження м. Львів,

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача : Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів,

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Львівського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, м. Львів,

предмет позову : стягнення 52 971,67 грн.,

підстава позову : порушення умов договору оренди державного нерухомого майна №124 від 12.09.2014 року,

за участю представників :

позивача: ОСОБА_3 - представник на підставі довіреності №9 від 26.01.2018року,

відповідача: ОСОБА_4 - представник на підставі довіреності від 17.05.2018 року,

третьої особи 1: ОСОБА_5 - представник на підставі довіреності №18-11-00018 від 02.01.2018 року,

третьої особи 2: не з'явився.

ПРОЦЕС.

17.04.2018 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького, м. Львів, до Акціонерного товариства «Польські авіалінії «ЛОТ» , м. Варшава, в особі ОСОБА_1 Фірми « PLL « LOT» S.A. («ПЛЛ «ЛОТ» С.А.), ОСОБА_2, місцезнаходження м. Львів, про стягнення 52 971,67 грн.

Ухвалою суду від 23.04.2018 року відкрито провадження у справі за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького до Акціонерного товариства «Польські авіалінії «ЛОТ» в особі ОСОБА_1 Фірми « PLL « LOT» S.A. («ПЛЛ «ЛОТ» С.А.) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, про стягнення 52 971,67 грн.

Відводів складу суду учасниками справи не заявлено.

Ухвалою суду від 21.05.2018 року продовжено процесуальний строк для подання відзиву на позов до 31.05.2018 року включно. 31.05.2018 року суду надано відзив на позовну заяву, заяву з процесуальних питань та клопотання про застосування загальної позовної давності, 15.08.2018 року - клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, 23.08.2018 року - письмові пояснення, клопотання про долучення документів до матеріалів справи, 05.09.2018 року - письмове пояснення.

04.06.2018 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області надано пояснення.

Ухвалою суду від 06.06.2018 року продовжено позивачу процесуальний строк для подання відповіді на відзив.

У судовому засіданні 25.06.2018 року ухвалено здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_6 управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

У судовому засіданні 15.08.2018 року закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 27.08.2018 року. розгляд справи відкладався, про що зазначено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

27.08.2018 року ОСОБА_6 управлінням офісу великих платників податків Державної фіскальної служби подано пояснення по справі.

У судовому засіданні 21.09.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти позовних вимог заперечив. Третя особа 2 явки представника не забезпечила, однак, її явка обов'язковою судом не визнавалась, що вбачається з ухвали суду.

У судовому засіданні 21.09.2018 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Спір між сторонами виник з підстав несплати відповідачем сум ПДВ, включених в рахунки по орендній платі за період з вересня 2014 року-лютий 2018 року. Позивач стверджує, що він є платником податку по операціях, що випливають з договору оренди від 12.09.2014 року, і у орендаря існує обов'язок сплачувати ПДВ на суму орендної плати балансоутримувачу, яким по договору є позивач.

Відповідач заперечив позовні вимоги. Стверджує, що орендар не має обов'язку сплачувати ПДВ у зв'язку з положеннями п.196.1.15 ПК України; у балансоутримувача відсутні підстави вимагати сплати ПДВ на суму орендної плати - 30% від орендної плати, яка сплачується балансоутримувачу, оскільки по договору оренди послуги надає орендодавець, відповідно орендодавець є платником ПДВ по договору, а не балансоутримувач; договором сторони визначили ціну договору без ПДВ. Крім цього, заявляє про необхідність закриття провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, заявляє про сплив строку трирічної позовної давності, зазначає, що ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького є неналежним позивачем у справі.

Третя особа 1 вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, та зазначає про відсутність заборгованості додержавного бюджету по договору оренди.

Третя особа 2 надала пояснення про те, що платник податку в даній ситуації має право на застосування нульової ставки податку на додану вартість.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

12.09.2014 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (згідно з договором - орендодавець) та Акціонерне товариство «Польські авіалінії «ЛОТ» , місцезнаходження ОСОБА_2 (згідно з договором - орендар) в особі ОСОБА_7 - керівника ОСОБА_1 Фірми « PLL « LOT» S.A. («ПЛЛ «ЛОТ» С.А.), місцезнаходження м. Львів уклали договір оренди державного нерухомого майна №124, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення (№113-118 згідно копії поверхового плану), площею 37,7 кв.м., які розташовані на другому поверсі будівлі аеровокзалу за адресою м. Львів, вул. Любінська, 168, реєстровий номер 33073442.1.БИКУГЧ021, та перебувають на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького. Згідно з п.1.2 майно передається в оренду з метою розміщення офісних приміщень.

12.09.2014 року орендодавець, балансоутримувач та орендар підписали акт приймання-передавання державного нерухомого майна №124, визначеного договором.

27.10.2015 року, 07.11.2016 року та 20.10.2017 року сторонами підписано договори про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна №124, а саме змінено п.3.6 договору в частині строку оплати - не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця, п.1.1 в частині вартості предмета оренди, п. 10.1 в частині строку дії договору.

Згідно з п.3.6 орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу що місяця, не пізніше 10 числа (згідно з додатковою угодою від 27.10.2015 року - з 15 числа) наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України, і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні:

- 70 відсотків до державного бюджету на рахунок, визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, а саме: одержувач коштів - Держбюджет м. Львова, код ЄДР одержувача - 38008294, банк одержувача - ГУДКСУ у Львівській області, МФО - 825014, № рахунку 31114092702002 (код 22080300);

- 30 відсотків на рахунок балансоутримувача.

Умовами договору (п. 5.3) також передбачено, що орендар зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується "призначення платежу" за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).

Упродовж вересня 2014-лютого 2018 року ДП Міжнародний аеропорт Львів ім. Данила Галицького виставляв ОСОБА_1 ПЛЛ ЛОТ СА рахунки по орендній платі, а саме на суму 30% орендної плати, включаючи ПДВ, та на суму ПДВ на 70% орендної плати.

Згідно з випискою по рахунку та платіжними дорученнями ОСОБА_1 ПЛЛ ЛОТ СА здійснювало часткову оплату таких рахунків, оскільки суму 30% орендної плати, тобто суму ПДВ, яка згідно з рахунками становить 52 971,67 грн., не сплачував.

Листом вих.№2490 від 19.10.2015 року позивач повідомив керівника ОСОБА_1 Фірми « PLL « LOT» S.A. про наявність заборгованості в сумі 13 674,94 грн. за договором оренди від 12.09.2014 року та вимагав їх сплатити.

У відповідь на таку претензію відповідач надіслав лист і зазначив, що для регулювання відносин оподаткування застосовується положення пп. в п.195.1.3 ПК України, у зв'язку з чим по договору оренди від 12.09.2014 року нарахування ПДВ здійснюється за нульовою ставкою.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовані.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, суд вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Позиція суду щодо належного відповідача у справі.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області та Акціонерне товариство «Польські авіалінії «ЛОТ» , місцезнаходження ОСОБА_2 в особі ОСОБА_7 - керівника ОСОБА_1 Фірми « PLL « LOT» S.A. («ПЛЛ «ЛОТ» С.А.), місцезнаходження м. Львів уклали договір оренди державного нерухомого майна №124.

Згідно з Положенням ОСОБА_1 «ПЛЛ «ЛОТ» ОСОБА_1 є відокремленим підрозділом авіакомпанії - «ПЛЛ «ЛОТ» С.А., яка є резидентом ОСОБА_2, не є юридичною особою, є суб'єктом господарювання України , що здійснює свою господарську діяльність без мети одержання прибутку. ОСОБА_1 включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код - 21682895 (п.1.3-1.5, п.1.10).

Договір оренди, акт приймання-передачі майна, договори про внесення змін до договору оренди підписані зі сторони орендаря керівником ОСОБА_1 « PLL « LOT» S.A. («ПЛЛ «ЛОТ» С.А.), ідентифікаційний код 21682895. Вказані документи містять відтиски печатки ОСОБА_1 « PLL « LOT» S.A. («ПЛЛ «ЛОТ» С.А.). Крім цього, одержувачем рахунків по орендній платі за договором від 12.09.2014 року є ОСОБА_1 «ПЛЛ «ЛОТ» С.А.; оплата таких рахунків згідно з платіжними дорученнями та випискою по рахунку здійснювалась ОСОБА_1 «ПЛЛ «ЛОТ» С.А.; акти про надання послуг на підставі договору від 12.09.2014 року від замовника також підписані ОСОБА_1 «ПЛЛ «ЛОТ» С.А.

Наведене свідчить про те, що правовідносини по договору оренди від 12.09.2014 року фактично існують з орендарем, від імені якого діє ОСОБА_1, і спір про стягнення заборгованості з юридичної особи в особі ОСОБА_1 виник саме з діяльності представництва юридичної особи, що відповідно до ч.3 ст.29 ГПК України дає позивачу право пред'являти позов за місцезнаходженням представництва, а не юридичної особи.

Так, відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (ч.1 ст.45 ГПК України), тобто юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.95 ЦК України представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Проте, позивачем пред'явлено позовну вимогу юридичній особі в особі відокремленого підрозділу (оскільки спір виник з діяльності представництва), що відповідає вимогам закону, адже стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу. Заперечення відповідача щодо відсутності у представництва процесуальної правосуб'єктності спростовуються п.3.1 Положення ОСОБА_1 «ПЛЛ «ЛОТ» С.А., яким визначено, що основним завданням представництва, зокрема, є представництво інтересів авіакомпанії на території України в державних органах, установах, організаціях (п.3.1). Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Господарський суд Львівської області є державною організацією (установою, закладом).

Зазначаючи про неналежність відповідача, останній заявляв клопотання про закриття провадження у справі з посиланням на те, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Однак, враховуючи наведене вище, суд не вважає твердження відповідача обґрунтованим і доведеним, а клопотання про закриття провадження вважає безпідставним. Відтак, спір за участю відповідача - юридичної особи в особі представництва підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, при цьому з правом позивача обирати територіальну юрисдикцію за місцезнаходженням представництва.

Позиція суду щодо належного позивача у справі.

Відповідач стверджує, що договір оренди №124 не породжує для позивача ніяких прав щодо нього, оскільки сторонами договору є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області та Акціонерне товариство «Польські авіалінії «ЛОТ» , іншого договору на користь третьої особи - позивача щодо перерахування йому відповідачем ПДВ не укладалося.

Суд не вважає твердження відповідача обґрунтованими і такими, що доводять факт неналежності позивача у даній справі, у зв'язку з наступним. Як вбачається з договору, орендоване по договору від 12.09.2014 року державне нерухоме майно перебуває на балансі Державного підприємства Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького . Державне підприємство Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького є державним комерційним підприємством цивільної авіації, яке засноване на державній власності та входить до системи управління Міністерства інфраструктури України.

Згідно зі ст.3 Закону України Про управління об'єктами державної власності об'єктами управління державної власності є, зокрема, майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям. Відповідно до ст.4 Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є, серед іншого: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні; Фонд державного майна України. Згідно зі ст.7 Закону Фонд державного майна України відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна виступає відповідно до законодавства орендодавцем державного майна; розробляє методичні засади визначення орендної плати відповідно до ринкової вартості майна; здійснює контроль за використанням майна, переданого в оренду, виконанням договорів оренди державного майна.

Суд зазначає, що у зв'язку з укладенням договору оренди №124 між сторонами спору виникли взаємні права та обов'язки, тому відповідач безпідставно стверджує, що відповідний договір не породжує для позивача жодних прав. Незважаючи на незазначення в тексті договору позивача як сторони договору, визначено його статус як балансоутримувача та, зокрема, визначено його право на отримання орендної плати по відповідному договору. Так, п.3.6 договору визначено розподіл орендної плати, 30 відсотків якої орендар повинен сплачувати на рахунок балансоутримувача. Крім цього, договір та акт приймання-передачі нерухомого майна підписано балансоутримувачем. Відтак, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» є належним позивачем у справі про стягнення заборгованості по договору оренди державного нерухомого майна №124 від 12.09.2014 року.

Позиція суду щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості по договору оренди державного нерухомого майна №124 від 12.09.2014 року.

Як вбачається з позовної заяви, позивач вважає порушеним своє право на отримання орендної плати по договору оренди №124, так як орендарем не оплачувались виставлені рахунки у повному обсязі. Так, за період з вересня 2014 року по лютий 2018 року у відповідача, на переконання позивача, утворилась заборгованість в сумі 52 971,67 грн.

Як вбачається з виставлених у вказаний період рахунків, такі включали орендну плату в розмірі 30% разом з ПДВ, а також суму ПДВ з 70% орендної плати, перерахованої до бюджету. З платіжних доручень вбачається, що орендар сплачував на користь позивача орендну плату в розмірі 30% без ПДВ. Платіжних доручень про оплату рахунків на суму ПДВ, нарахованого на 70% орендної плати, сторонами не подано. Факту не здійснення таких оплат представник відповідача також не заперечив.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 ГПК України).

Згідно зі ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Договором оренди сторонами погоджено розмір орендної плати та порядок її внесення. Так, згідно з п.3.1 договору орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорційна її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2014 року 4067,28 грн. без ПДВ.

Отже, сторонами договору оренди не погоджено ціну оренди із врахуванням податку на додану вартість та не погоджено розподіл сплати податку між Орендодавцем та Балансоутримувачем.

Згідно з п.3.2 нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Дана норма договору зобов'язує сторони договору дотримуватись вимог чинного законодавства у сфері сплати податку на додану вартість. Така норма договору зумовлена тим, що сторони договору не вправі врегульовувати в договорі порядок сплати податків і зборів у інший спосіб, ніж передбачений податковим законодавством.

Відповідно до ст. 1 Податкового кодексу України, він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 14.1.156. Податкового кодексу України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Відповідно до п.п. 14.1.175. Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до п. 36.1. Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Порядок сплати податку на додану вартість регламентований розділом V Податкового кодексу України.

ОСОБА_6 управлінням офісу великих платників податків Державної фіскальної служби як учасником даної справи не надано відомостей про наявність у позивача заборгованості по сплаті ПДВ за договором оренди державного нерухомого майна №124 від 12.09.2014 року, не надано доказів існування податкового обов'язку, зобов'язання чи податкового боргу відповідача по сплаті податку на додану вартість.

Більше того, у поясненні від 27.08.2018 року третя особа ОСОБА_6 управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби зазначила, що платник податку в розглянутій ситуації має право на застосування нульової ставки податку на додану вартість, тобто - не сплачувати податок на додану вартість з операцій з постачання послуг з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси.

Однак, суд звертає увагу на те, що доводи сторін щодо наявності чи відсутності обов'язку відповідача сплачувати податок на додану вартість із господарських операцій не оцінюються судом в межах даного спору, оскільки справи про стягнення податків та зборів не належать до юрисдикції господарських судів. У межах даного спору суд не має повноважень ухвалювати рішення, наслідком якого буде врегулювання питання сплати податку на додану вартість для платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з виконанням сторонами погоджених умов договору оренди, між сторонами відсутній спір щодо стягнення орендної плати, розмір якої та розподіл якої визначено договором. Відповідно, стягнення суми ПДВ, сплата та спосіб розподілу якого не визначена договором оренди №124 та не включена до вартості орендної плати договором оренди №124, не може вважатися заборгованістю по відповідному договору.

Беручи до уваги той факт, що обов'язку орендаря по сплаті ПДВ на суму орендної плати та порядку здійснення сплати орендарем суми ПДВ пропорційно його розподілу договором оренди сторони не визначили, суд робить висновок про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору оренди щодо сплати суми ПДВ при сплаті орендної плати. Відповідно, відсутні докази порушення відповідачем прав позивача на отримання суми ПДВ по договору оренди №124.

Позиція суду щодо застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідач одночасно з поданням відзиву на позовну заяву подав клопотання про застосування загальної позовної давності тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 4 статті 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи встановлену вище відсутність порушення права позивача відповідачем та висновки суду про необгрунтованість позовних вимог, суд зазначає про відсутність підстав для застосування до правовідносин між сторонами строків позовної давності та застосування наслідків їх спливу.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 01.10.2018 року.

Суддя Матвіїв Р.І.