Рішення

від 12.10.2018 по справі 161/12280/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/12280/18

Провадження № 2/161/3334/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Подзірова А.О., за участю секретаря судового засідання Кубяк О.В., сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

02 серпня 2018 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом.

Як підставу позову позивач зазначає, що сторони мають двох спільних дітей. Посилаючись на положення ст.ст.180-183 СК України позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі по 3 000,00 грн. щомісячно на кожну дитину. Також з посиланням на приписи ч.2 ст.191 СК України, позивач просить суд стягнути аліменти за минулий час, а саме починаючи з 25 березня 2017 року. Крім того просила стягувати аліменти на її утримання у розмірі 1500 грн. до досягнення найменшою дитиною трьох років.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов заперечив та пояснив, що готовий сплачувати аліменти у розмірі по 1 500,00 грн. на кожну дитину, а на утримання жінки не готовий сплачувати аліменти. На питання суду пояснив, що має офіційний дохід у вигляді заробітної плати у розмірі 10 000,00 грн. щомісяця, а також дохід від здачі нерухомого майна в оренду у розмірі 6 500,00 грн., які він витрачає на бензин та утримання бабусі.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони з 04 червня 2010 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. Наразі, з пояснень сторін слідує, що вони фактично припинили шлюбні відносини та знаходяться в процесі розлучення.

Від шлюбу сторони мають:

1)доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1;

2)доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Сторони не планують проживати разом після розірвання шлюбу.

Як зазначено у статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Під час судового розгляду встановлено, що відповідач, не приймає участі в утриманні дітей, а отже він зобов'язаний сплачувати аліменти на користь позивача, яка проживає разом з дітьми.

Визначаючи розмір та порядок стягнення аліментів, суд виходить з наступного.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Під час судового розгляду не встановлено обставин щодо поганого матеріального становища дитини, або поганий стан її здоров'я. Позивач доказів протилежного суду не надала.

Відповідач інших утриманців не має і доказів протилежного суду не надав. Його доводи про утримання бабусі не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами.

Інших істотних обставин при визначенні розміру аліментів суд не знаходить.

При цьому, частиною дев'ятою статті 7 СК України визначено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

На думку суду, виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, а також беручи до уваги рівність прав та обов'язків батьків в утриманні дитини, зважаючи на те, що відповідач у судовому засіданні визнав наявність в нього щомісячного доходу у загальному розмірі 16 500,00 грн., а також зважаючи на мінімальний допустимий розмір аліментів на двох дітей у розмірі 1/3 від доходу платника аліментів, суд дійшов висновку, що справедливим та належним до стягнення буде розмір аліментів у розмірі 5 500,00 грн. на обох дітей починаючи з дня звернення до суду (02 серпня 2018 року) та до досягнення найстаршою дитиною повноліття, що складає 1/3 частино від доходу відповідача. Заявлена позивачем сума у 6 000,00 грн. на обох дітей є явно завищеною та не підлягає до задоволення.

Також частиною другою статті 182 СК України, визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, ч.2 ст.184 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Оскільки суд присуджує аліменти у твердій грошовій сумі, вони підлягають до індексації відповідно до закону.

Стосовно вимог про стягнення аліментів за минулий період, а саме з 25 березня 2017 року по день звернення до суду, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 191 СК України визначено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Всупереч вищенаведеному позивач не надала суду будь-яких доказів того, що вона вживавала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. Твердження позивача у позові про неодноразові звернення до чоловіка з вимогою сплачувати аліменти не підкріплені жодними належними та допустимими доказами (листуванням, в тому числі електронним, показами свідків тощо).

Отже, позовні вимоги про стягнення аліментів за минулий період до задоволення не підлягають.

Стосовно позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 84 СК України визначено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Оскільки з позивачем проживає неповнолітня дитина - донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, враховуючи те, що позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, тобто не в змозі матеріально себе забезпечувати, а відповідач, в свою чергу, офіційно працевлаштований та має постійний дохід, у розмірі 16 500 грн., суд дійшов висновку, що він здатен сплачувати аліменти на утримання дружини у розмірі 1 000,00 грн. Такий розмір аліментів буде справедливим та належним враховуючи ситуацію, яка склалася у даній родині. Заявлений позивачем розмір аліментів у 1 500,00 грн. є явно завищеним та до задоволення не підлягає.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У статті 1 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Оскільки при зверненні до суду позивач не сплачувала судового збору, як особа звільнена від його сплати, тому його слід стягнути з відповідача на користь держави пропорційно задоволеним вимогам.

Ціна позову у даній справі за правилами п.3 ч.1 ст.176 ЦПК України становила 36 000,00 грн. (3 000,000 х 6 + 3 000,00 x 6) за матеріально-правовими вимогами про стягнення аліментів на дітей, і 9 000,00 грн. (1 500,00 х 6) за матеріально-правовими вимогами про стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трьох років. Відповідно ставка була у розмірі по 704,80 грн. за кожну із цих вимог окремо.

Всього суд задовольнив позовні вимоги з ціною позову 33 000,00 грн.(5 500,00 х 6) за вимогами про стягнення аліментів на дітей та 6 000,00 грн. (1 000,00 х 6) за вимогами про стягнення аліментів на дружину.

Отже суд присуджує у пропорційному розмірі судовий збір у розмірі 646,10 грн. (704,80 * (33 000 /36 000)) за позовними вимогами про стягнення аліментів на дітей, і 469,90 грн. (704,80 * (6 000 /9 000)) за вимогами про стягнення аліментів на дружину, а всього - 1 116,00 грн., які і слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, судове рішення слід допустити до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 141, 265, 430 ЦПК України, статтями 180, 181 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягувати щомісяця з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 5 500,00 грн. (п'ять тисяч п'ятсот гривень) але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 серпня 2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, з індексацією стягуваних сум відповідно до закону.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень) щомісяця починаючи з 02 серпня 2018 року до досягнення донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, трьох років.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1116 грн. (одна тисяча сто шістнадцять гривень).

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачем у справі є ОСОБА_1, яка проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідачем у справі є ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, працює на Товаристві з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Електросервіс (м. Луцьк, вул. Єршова, буд.11, корп.А, код ЄДРПОУ 36064089).

Повне судове рішення складено та підписано 12 жовтня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_5