Рішення

від 11.10.2018 по справі 826/12707/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 жовтня 2018 року № 826/12707/18

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Порше страхове агентство до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Порше страхове агентство (далі також - ТОВ Порше страхове агентство , позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 17 жовтня 2017 року № 0086061212.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на нормах чинного податкового законодавства, підлягає визнанню протиправним та скасуванню з підстав, зазначених у позові.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Крім того, ухвалою суду від 15 серпня 2018 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

У встановлений судом строк ГУ ДФС у м. Києві надано відзив на позовну заяву, в якому контролюючий орган просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений законодавством.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності спати суми (зобов'язання) по податку на прибуток ТОВ Порше страхове агентство (код ЄДРПОУ 38021053), за результатами якої було складено акт від 19 вересня 2017 року №7990/26-15-12-12-12/38021053 (далі також - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення термінів сплати товариством самостійно визначеної суми авансового внеску у розмірі 2/9 податку на прибуток, що підлягає сплаті до 31 грудня 2016 року, задекларованого в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартали 2016 року (кількість днів затримки сплати - 38).

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2017 року № 0086061212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 461 684, 00 грн.

Незгода з оскаржуваним рішенням обумовила звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до п. 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Положеннями п. 49.18 статті 49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до п. 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. (п. 75.1 статті 75 ПК України).

Положеннями пп. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно п. 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ Порше страхове агентство було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства від 08 листопада 2016 року № 9211849710 за ІІІ квартали 2016 року, яким товариством самостійно визначено суму податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 1 846 736, 00 грн., граничним терміном сплати 30 грудня 2016 року.

У той же час, як було встановлено в акті перевірки позивачем сплачено вказані вище податкові зобов'язання 06 лютого 2017 року, тобто з порушення граничних строків сплати на 38 днів, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Суд зазначає про те, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п. 57.1 статті 57 ПК України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету або встановлення обставин, які перешкоджали платнику податків здійснити таку сплату без наявності його вини.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1 статті 31 ПК України).

Згідно з п. 38 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, платники податку на прибуток підприємств сплачують до 31 грудня 2016 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 2/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за три квартали 2016 року.

Розрахунок такого авансового внеску подається платником податку у податковій декларації за три квартали 2016 року. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірах, визначених статтею 123 цього Кодексу.

З метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881 (далі - Порядок № 422).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаного Порядку облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Як вбачається з постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2015 року у справі № 826/22179/15, у квітні 2015 року працівниками ДПІ у Дніпровському районі проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ Порше страхове агентство з податку на прибуток (податкова декларація за звітний податковий період 2014 рік від 02 березня 2015 року № 9081439996 та уточнююча податкова декларація від 25 березня 2015 року № 9081692272). У ході перевірки встановлено, зокрема, що позивачем в порушення пп. 153.3.3 п. 153.3 статті 153 ПК України враховано у зменшення нарахованої суми податку (р. 13 декларації) суму 1 095 800,00 грн. авансового внеску у зв'язку з виплатою дивідендів (р. 13.5.1 табл. 1 дод. ЗП до рядку 13 декларації). Крім того, під час перевірки виявлено, що платіжним дорученням № 189 від 28 березня 2014 року сплачено 3 350 158,38 грн., але, починаючи з 08 вересня 2014 року до кінця року відбувалося перерахування коштів на інший рахунок. Загальна сума повернення становить 1 095 800, 00 грн., а залишок сплаченої суми авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів 2 254 358, 38 грн., що може бути враховано відповідно до пп. 153.3.3 п. 153.3 статті 153 ПК України у зменшення нарахованої суми податку.

Крім іншого, за наслідками перевірки встановлено, що ТОВ Порше страхове агентство не у повному обсязі враховано у зменшення нарахованої суми податку (р. 13 декларації) суму нарахованого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до п. 57.1 статті 57 ПК України (р. 13.7 табл. 1 дод. ЗП до р. 13 декларації), оскільки сума нарахованого протягом 2014 року авансового внеску з податку на прибуток складає 4 262 702,00 грн.

Встановлені обставини стали підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення форми Р від 21 квітня 2015 року № 0003781503, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 273 950,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 03 липня 2015 року № 10354/10/26-15-10-06 задоволено скаргу позивача та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21 квітня 2015 року №0003781503.

Разом з тим, відповідачем 07 квітня 2015 року винесено податкову вимогу форми Ю №2325-23 у зв'язку з тим, що станом на 06 квітня 2015 року сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на прибуток підприємств (КБК 11021000) (згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік від 02 березня 2015 року № 9081439996 з урахуванням переплати у розмірі 3 067 797,38 грн.) складала 1 145 789, 62 грн.

Крім того, 07 квітня 2015 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення №2325-23 про опис майна у податкову заставу.

У вересні 2015 року ТОВ Порше страхове агентство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва (справа № 826/22179/15) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування вимоги від 07 квітня 2015 року № 2325-23 та рішення від 07 квітня 2015 року №2325-23 про опис майна, переданого у податкову заставу, який був задоволений (постанова набрала законної сили 05 квітня 2016 року в розумінні положень статті 254 КАС України,в редакції до 15 грудня 2017 року).

Водночас, як вбачається з витягу з електронного кабінету платника податків ТОВ Порше страхове агентство за 2015-2018 роки починаючи з 11 березня 2015 року за товариством обліковується від'ємне сальдо розрахунків у сумі 1 145 789, 62 грн.

У зв'язку із зарахуванням сплаченої за платіжним дорученням № 462 від 22 вересня 2015 року суми коштів 50 407, 00 грн. станом на 06 жовтня 2015 року сума від'ємного сальдо розрахунків становить 1 095 382, 62 грн. та з цього часу підприємству нараховується пеня за податковою декларацією від 02 березня 2015 року.

При цьому, не зважаючи на скасування в адміністративному порядку податкового повідомлення-рішення 21 квітня 2015 року №0003781503, а також оскарження в судовому порядку податкової вимоги від 07 квітня 2015 року № 2325-23, сплачені позивачем кошти почали зараховуватися відповідачем у сплату пені та основного боргу.

Таким чином, у зв'язку із зарахуванням частини коштів, спрямованих на погашення поточних зобов'язань, в рахунок погашення заборгованості, зазначеній у податковій вимозі від 07 квітня 2015 року № 2325-23, яка продовжувала обліковуватися в обліковій картці позивача, у товариства утворилася заборгованість зі сплати поточних зобов'язань.

Тобто, у платника податків в обліковій картці продовжувала значитись заборгованість із сплати обов'язкових платежів, розмір якої відповідає сумі зазначеній у первісній вимозі від 07 квітня 2015 року № 2325-23 плюс нарахована пеня.

Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток № 9276301234 від 29 лютого 2016 року товариством самостійно визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3 821 833, 00 грн., яке було сплачено згідно платіжного доручення № 93 від 03 березня 2016 року.

Однак, як зазначалось вище, частина суми коштів за вказаним платіжним дорученням була зарахована на сплату податкового боргу, що станом на час сплати з урахуванням нарахованої пенсі вже становив 1 244 638, 00 грн.

Таким чином, оскільки кошти, сплачені за податковим повідомленням рішенням, не були зараховані в повному обсязі на сплату поточного зобов'язання, у позивача утворилася заборгованість із сплати такого самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток та в подальшому на вказану суму заборгованості податковим органом товариству 29 березня 2016 року виставлена нова вимога про сплату боргу № 1001-17 на суму 1 368 084, 37 грн.

Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток № 9068866589 від 03 травня 2016 року товариством самостійно визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4 217 720, 00 грн., яке було сплачено згідно платіжного доручення № 189 від 17 травня 2016 року.

При цьому, частина коштів, сплачених за вказаним платіжним дорученням, була також зарахована на сплату податкового боргу у розмірі 1 368 084, 37 грн., що, як і в попередньому випадку, призвело до утворення заборгованості із сплати цього самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток.

В той же час, кошти, сплачені товариством згідно платіжного доручення від 15 серпня 2016 року № 352, спрямовані податковим органом на сплату вищезазначеної заборгованості.

Отже, на думку податкового органу заборгованість за самостійно визначеним платником податків грошовим зобов'язанням з податку на прибуток за податковою декларацією з податку на прибуток № 9068866589 від 03 травня 2016 року сплачено позивачем 15 серпня 2016 року, що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2016 року № 0009781205.

Вказане податкове повідомлення-рішення скасовано в судовому порядку відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року по справі № 826/2819/17.

Фактичні обставини даної справи свідчать про те, що періодичне виникнення податкового боргу у ТОВ Порше страхове агентство є похідною неврегульованості питання щодо самостійно нарахованих грошових зобов'язань, відповідно до поданої декларації з податку на прибуток за 2014 рік та невиконанням постанови суду від 16 грудня 2015 року у справі № 826/22179/15 в частині внесення змін до інтегрованої картки платника по податку на прибуток.

В подальшому податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 грудня 2016 року № 0014671205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за штрафними санкціями у розмірі 1 368 083, 29 грн., та оскаржуване в межах розгляду даної справи податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2017 року № 0086061212.

Як було зазначено вище, ТОВ Порше страхове агентство було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства від 08 листопада 2016 року № 9211849710 за ІІІ квартали 2016 року, яким товариством самостійно визначено суму податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 1 846 736, 00 грн., граничним терміном сплати 30 грудня 2016 року.

Згідно відомостей інтегрованої картки платника податків позивача за період з 08 листопада 2016 року по 06 лютого 2017 року було зараховано кошти у розмірі 2 856 465, 00 грн. згідно платіжного доручення від 09 листопада 2016 року, у розмірі 1 083 153, 00 грн. згідно платіжного доручення від 16 листопада 2016 року № 547, а також у розмірі 2 239 883, 00 грн. згідно платіжного доручення від 06 лютого 2017 року № 65.

Так, відповідно до п. 87.9 статті 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Проте, кошти сплачені до 06 лютого 2017 року, на думку суду, були спрямовані на погашення штучно сформованого відповідачем податкового боргу та пені, оскільки відсутність такого податкового боргу була встановлена як в судовому порядку, так і в порядку адміністративного оскарження рішення податкового органу, про які було зазначено вище.

Таким чином, податковим органом було протиправно визначено в акті перевірки порушення строків сплати товариством самостійно визначеної суми авансового внеску у розмірі 2/9 податку на прибуток за декларацією від 08 листопада 2016 року.

Виходячи з наведеного в сукупності, відповідачем за час розгляду справи судом не було доведено правомірності визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не може вважатись таким, що прийняте з урахуванням критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

Тому, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення не ґрунтується на нормах чинного податкового законодавства, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, суд присуджує на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 6 925, 56 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Порше страхове агентство (02152, місто Київ, проспект Павла Тичини, будинок 1-В; код ЄДРПОУ 38021053) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2017 року № 0086061212, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Порше страхове агентство судові витрати у розмірі 6 925, 56 грн. (шість тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень п'ятдесят шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк