Постанова

від 11.10.2018 по справі 823/322/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 823/322/16

адміністративне провадження № К/9901/10724/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 823/322/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Айова до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи - ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс Плюс , про визнання протиправним та скасування рішення;

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс Плюс на постанову Черкаського окружного адміністративного суду (суддя Рідзель О. А.) від 05 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (колегія суддів у складі: Коротких А. Ю. , Літвіної Н. М., Чаку Є. В.) від 15 вересня 2016 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Айова (далі - ТОВ Айова ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області (далі - Тальнівське РУЮ), треті особи - ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс Плюс (далі - ТОВ ВП Імпульс Плюс ), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області (індексний номер 28240446 від 15 лютого 2016 року).

2. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року залучено до участі у якості другого відповідача - Тальнівську районну державну адміністрацію Черкаської області (далі - Тальнівська РДА).

3. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ ВП Імпульс Плюс звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить:

- зупинити виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року до закінчення касаційного провадження Вищим адміністративним судом України;

- скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року;

- ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою; задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс Плюс та зупинено виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року до розгляду справи Вищим адміністративним судом України.

6. 22 листопада 2016 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення ТОВ Айова , в якому позивач просив відмовити в задоволенні касаційної скарги ТОВ ВП Імпульс Плюс , залишити без змін постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року.

7. 13 лютого 2017 року ТОВ ВП Імпульс Плюс до Вищого адміністративного суду України подано додаткові пояснення до касаційної скарги.

8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалась.

9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII Перехідні положення зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 29 січня 2018 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс Плюс на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі № 823/322/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11. Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

12. Станом на 11 жовтня 2018 року заперечення або відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- 10 серпня 2007 року між позивачем (орендар) та ОСОБА_2 (орендодавець) укладено договір оренди землі, предметом якого є оренда земельної ділянки, строком на 10 років загальною площею 2,81 га, що належить орендодавцю на праві власності відповідно до Державного акту від 13 грудня 2006 року серії ЯГ № 636180. Зазначений договір зареєстровано у Тальнівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах 16 серпня 2007 року за № 040779300019.

- 16 серпня 2007 року між орендарем та орендодавцем підписано додатковий договір № 166 до основного договору оренди землі. Відповідно до п. 3 додаткового договору, термін дії договору становить 7 років з моменту його державної реєстрації. Державну реєстрацію додаткового договору здійснено 10 грудня 2010 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 041079300343.

- у період дії зазначеного договору державний реєстратор Тальнівського РУЮ Озюменко О. В. 15 лютого 2016 року прийняла рішення № 28240446 про реєстрацію за ТОВ ВП Імпульс плюс права оренди на зазначену земельну ділянку на підставі договору оренди від 15 вересня 2015 року № 114, укладеного між ТОВ ВП Імпульс плюс та ОСОБА_2

- відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строк дії права оренди по договору від 15 вересня 2015 року № 114, укладеного між ТОВ ВП Імпульс плюс та ОСОБА_2 починається з 16 серпня 2017 року.

14. Вважаючи вказані дії та рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов виходили з того, що реєструючи право оренди на ту саму земельну ділянку за іншою юридичною особою, державний реєстратор не з'ясував наявність та дійсність вже зареєстрованого речового права позивача, не перевірив наявність цього запису про державну реєстрацію.

16. Суди, покликаючись на норми Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року № 21-760а15, дійшли висновку, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

17. Суди взяли до уваги, що на підставі оскаржуваного рішення під час дії договору позивача про оренду зареєстровано за ТОВ ВП Імпульс плюс право оренди вищевказаної земельної ділянки, яке виникне з 16 серпня 2017 року, тобто на майбутнє. Оскільки на підставі Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом, має місце порушення оскаржуваним рішенням прав позивач.

18. Сторони договору мають право визначати будь-який строк, з якого почнуть діяти їхні права та обов'язки. Однак державній реєстрації підлягає виключно діюче речове право і за умови, що відносно його предмета в цей період відсутні інші діючі зареєстровані цього виду речові права.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. У касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що:

- наявність оскаржуваного рішення відповідача не порушує право позивача на володіння та користування земельною ділянкою, а відтак не може бути скасовано;

- позовні вимоги заявлені до неналежних відповідачів, оскільки суб'єктом, який наділений повноваженням щодо реєстрації права оренди, є державний реєстратор;

- позивач в порушення ст. 2, 6 КАС України звернувся до суду за захистом прав, які не порушені та не довів такого порушення суб'єктом реєстрації.

20. У додаткових поясненнях до касаційної скарги скаржник просить врахувати наступні доводи щодо незаконності судових рішень, а саме, зазначає, що:

- суди попередніх інстанцій не врахували те, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності рішення, яким було зареєстроване право оренди (користування) земельною ділянкою. При цьому, судом з матеріалів справи встановлено, що земельна ділянка, щодо якої виник спір, на момент винесення оскаржуваного рішення, знаходилась у фактичному користуванні позивача, адже право оренди у ТОВ ВП Імпульс Плюс виникає після фактичного закінчення договору оренди позивача;

- цей спір має не публічний, а приватно-правовий характер, відтак його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

22. Предметом оцінки у справі є рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди на земельну ділянку, як таке, що прийняте посадовою особою суб'єкта владних повноважень. Водночас, підставами його скасування є наявність державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за іншою особою, тобто наявність подвійної державної реєстрації прав на один і той самий об'єкт нерухомості за двома різними юридичними особами.

23. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Згідно ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV) право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

25 . Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

26 . Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

27 . Відповідно до ч. 2, 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-IV (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1952-IV) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

28 . Згідно ч. 1 ст. 18 Закону 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

27. Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

29. Згідно ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV передбачено, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;

7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі. Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

30. Із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора слідує, що одним із його обов'язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. І для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо.

31. Такий обов'язок узгоджується із закріпленими п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1952-IV засадами державної реєстрації прав, зокрема гарантуванням державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

32. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що договір оренди земельної ділянки між ТОВ Айова та ОСОБА_2, не припинений на час прийняття оскаржуваного рішення, був зареєстрований в установленому законодавством порядку.

Таким чином, наявність такої суперечності між заявленим ТОВ ВП Імпульс плюс та вже зареєстрованим правом ТОВ Айова у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV є підставою для відмови у державній реєстрації прав.

33. Однак через неналежне виконання державним реєстратором його обов'язків під час розгляду заяви ТОВ ВП Імпульс плюс про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою та прийняття відповідного рішення факт існування реєстрації права ТОВ Айова на користування цією ж ділянкою залишився поза увагою державного реєстратора Тальнівського РУЮ, що призвело до подвійної державної реєстрації права.

34. Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося.

Аналогічний висновок, щодо спірних правовідносин, міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16.

35. Окрім цього, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неналежного відповідача у справі, з огляду на таке. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону 1952-IV організаційну систему державної реєстрації прав становлять суб'єкти державної реєстрації прав, зокрема виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації.

Оскільки Тальнівське РУЮ Черкаської області ліквідовано, відповідно припинено трудові правовідносини з державним реєстратором, який безпосередньо вчиняв оскаржувану реєстраційну дію. Вчинення реєстраційних дій покладено на Тальнівську РДА Черкаської області, яка і є належним відповідачем у даній справі, про що судом першої інстанції зазначено в ухвалі від 23 травня 2016 року.

Відтак, висновки судів попередніх інстанцій у цій частині зроблені на підставі вірного застосування норм матеріального та процесуального права.

36. Суд також не приймає до уваги доповнення до касаційної скарги у вигляді додаткових пояснень, які надійшли до Вищого адміністративного суду України 13 лютого 2017 року, щодо не підсудності даного спору адміністративному суду з огляду на те, що вказані доповнення подано поза межами строку на касаційне оскарження, і з урахуванням того, що окрім як у доповненні до касаційної скарги учасник справи не оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, справа підлягає розгляду Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.

37. Решта доводів касаційної скарги не спростовують вищенаведені основні правові висновки суду та висновків судів попередніх інстанцій.

38. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про обґрунтованість позовних вимог, протиправність та скасування рішення державного реєстратора від 15 лютого 2016 року № 28240446 про реєстрацію за ТОВ ВП Імпульс плюс права оренди на земельну ділянку, право на яку вже зареєстроване.

39. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

40. З огляду на викладене, висновки суду першої та апеляційної інстанцій є правильними та обґрунтованими, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

41. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс Плюс без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі № 823/322/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб