Рішення

від 11.10.2018 по справі 476/428/18

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/428/18

Провадження № 2/476/185/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.10.2018 року Єланецький районний суд

Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Безкровної А.С.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Єланець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом

В С Т А Н О В И В :

06.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Свої вимоги мотивує тим, що 18.12.2014 року помер його рідний дядько ОСОБА_2, який на випадок своєї смерті 24.02.2014 року зробив розпорядження, склавши заповіт, згідно якого належні йому житловий будинок, розташований в с. Возсіятське, вул. Кірова, 57 Єланецького району Миколаївської області та земельну ділянку розміром 0,25 га, призначену для обслуговування вищевказаного житлового будинку, заповів йому. Після смерті спадкодавця, він звернувся для оформлення своїх спадкових прав на вказане майно до нотаріальної контори, проте, йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з тим, що ним не пред'явлено правоустановчих документів на вказане майно.

Посилаючись на викладене, просив визнати за ним право власності на вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку, призначену для обслуговування вищевказаного житлового будинку, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого 18.12.2014 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просив слухати справу за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого.

Так, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України ).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України ).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України ).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу . Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини(ст. 1223 ЦК України ).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї (частини 1, 3 ст. 1268 ЦК України ).

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 18.12.2014 року помер ОСОБА_2 (а. с. 9), який 18.12.2014 року зробив розпорядження, склавши заповіт, згідно якого належні йому житловий будинок, розташований в с. Возсіятське, вул. Кірова, 57 Єланецького району Миколаївської області та земельну ділянку розміром 0,25 га, призначену для обслуговування вищевказаного житлового будинку, заповів позивачу, а земельну ділянку площею 8,23 га з кадастровим номером 4823081000:02:000:0050, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, та грошові кошти, які знаходяться в установі АТ "Ощадбанк" №10014/0186 ОСОБА_3 (а. с. 6-8, 33-34).

З матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , померлого 18.12.2014 року , заведено спадкову справу №1/2015. Із заявами про прийняття спадщини, відповідно до зробленого спадкодавцем розпорядження, звернулися позивач та ОСОБА_3 (а. с. 63-72, 80-127).

Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок та земельну ділянку, призначену для його обслуговування (а. с. 5).

В ході судового розгляду встановлено, що державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-МК №028938 від 20.09.1995 року та свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 25.10.1988 року втрачено.

Так, згідно положень ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як слідує зі змісту п. п. 5, 10, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. За відсутності умов для одержання свідоцтва про право на спадщину, або у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину спадкоємець має право пред'явити вимоги про визнання права на спадщину у судовому порядку за правилами позовного провадження.

Згідно із ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4/-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

Відповідно до п.4.15. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 , видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Таким чином, передумовою для застосування положень ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Зі системного аналізу вищевикладеного слідує, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Оскільки, в ході судового розгляду достовірно встановлено неможливість позивача реалізувати свої спадкові права на вищевказане майно, то суд приходить до висновку про необхідність судового захисту прав позивача та вважає за необхідне позов ОСОБА_1 до Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом задовольнити повністю.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, померлого 18.12.2014 року, на житловий будинок, розташований в с. Возсіятське, вул. Кірова, 57 Єланецького району Миколаївської області.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, померлого 18.12.2014 року, на земельну ділянку розміром 0,25 га, призначену для обслуговування житлового будинку, розташованого в с. Возсіятське, вул. Кірова, 57 Єланецького району Миколаївської області.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 22.10.2018 року.

Суддя Н.В. Чернякова