Рішення

від 05.10.2018 по справі 497/800/17

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05.10.2018

Справа № 497/800/17

Провадження № 2/497/21/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2018 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кодінцевої С.В.,

секретарів судового засідання - Ковтун О.І., Стоянової І.М.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача СВК Прогрес Владичень - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 виробничого кооперативу Прогрес Владичень про визнання недійсним договору про передачу права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис),

ВСТАНОВИВ:

01.06.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з названим позовом (а.с.2-4), який згодом уточнила 12.07.2017 року (т.1 а.с.56-58) та просить постановити рішення, яким:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 21 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 виробничим кооперативом Прогрес Владичень та позивачем ОСОБА_1;

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати та витребувати у відповідача деякі документи на підтвердження своїх вимог.

Позовні вимоги в частині про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34966370 від 27.04.2017 року, державного реєстратора Одеської філії державного підприємства Державний інститут економіко-правових та технічних експертних досліджень на договір оренди земельної ділянки, виданий 21 березня 2017 року, видавник: СВК Прогрес Владичень , ОСОБА_1, номер запису на інше речове право 20171327 від 21.04.2017 року позивач просила залишити без розгляду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що їй, позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3.14 га, розташована на території Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області.

20.08.2016 року між нею, позивачем та ПП Кара ДОН було укладено договір оренди належної їй земельної ділянки строком на десять років.

02.09.2016 року даний договір було належним чином зареєстровано державним реєстратором - приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу ОСОБА_4, номер запису 16192170.

Згідно Наказу Міністерства юстиції України від 14.04.2017 року скасовано рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснену державним реєстратором - приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу ОСОБА_4, номер запису 16192170.

21.04.2017 року державним реєстратором Одеської філії державного підприємства Державний інститут економіко-правових та технічних експертних досліджень ОСОБА_5 проведено державну реєстрацію іншого речового права - договору оренди належної їй, позивачу, земельної ділянки площею 3.14 га, кадастровий номер 5121482000:01:003:0025, ОСОБА_3 виробничим кооперативом Прогрес Владичень .

В актуальній інформації про державну реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право: 20171327 вказано підставу виникнення іншого речового права: договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: б/н, виданий 21.03.2017 року, видавник ОСОБА_3 виробничий кооператив Прогрес Владичень ; ОСОБА_1, строк дії 7 років.

Однак, позивач категорично заперечує укладення такого договору, стверджуючи, що вона ніколи, в тому числі і 21 березня 2017 року не укладала і не підписувала договору оренди земельної ділянки з СВК Прогрес-Владичень .

Ухвалою суду від 19.09.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської філії державного підприємства Державний інститут економіко-правових та технічних експертних досліджень в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34966370 від 27.04.2017 року, державного реєстратора Одеської філії державного підприємства Державний інститут економіко-правових та технічних експертних досліджень на договір оренди земельної ділянки, виданий 21 березня 2017 року, видавник: СВК Прогрес Владичень , ОСОБА_1, номер запису на інше речове право 20171327 від 21.04.2017 року - залишено без розгляду (т.1 а.с.69).

Позивач в судовому засіданні підтримала свої уточнені позовні вимоги, та доводи викладені в позовній заяві, стверджуючи, що оскаржуваний договір вона не підписувала, та відповідно підпис на ньому не її, що є безумовною підставою для визнання договору користування земельною ділянкою недійним. В силу важкого матеріального становища, наявності на утриманні дитини інваліда, яка постійно потребує медичного обстеження та лікування, вимушена була взяти в 2017 році натуроплату за земельну ділянку, яку незаконно без її волі використовував СВК Прогрес Владичень , оскільки СВК категорично не бажає повернути їй земельну ділянку, хоча вона письмово зверталася на ім'я засновника СВК, і просила не обробляти належну їй земельну ділянку та повернути. До теперішнього часу СВК не надав їй, позивачу екземпляр договору, на який вони посилаються, та стверджують, що вона його укладала.

Відповідач ОСОБА_3 виробничий кооператив Прогрес Владичень зареєстрований як юридична особа 22.03.2016 року (т.1 а.с.28-30).

Представник відповідача ОСОБА_2, діючий за довіреностями №08/17-17 від 17.08.2017 року (т.1 а.с.93-94), №01/15-18 від 15.01.2018 року (т.1 а.с.181), позов не визнав, просив відмовити в задоволенні. Стверджував, що позивач договір укладала, він був належним чином зареєстрований, а тому є дійсним, плату за користування землею позивач також отримувала. Оригінал договору СВК надати не може, оскільки ідуть інші судові тяжби, та усі оригінали договорів знаходяться в адміністративній справі.

Ухвалою від 19.09.2017 року (т.1 а.с.70) суд вживав заходів забезпечення доказів шляхом витребування у ОСОБА_3 виробничого кооперативу Прогрес Владичень оригінал договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), б/н від 21.03.2017 року укладений між ОСОБА_1 та СВК Прогрес Владичень , яка протягом всього розгляду справи судом виконана не була.

Ухвалою від 11.01.2018 року суд зобов'язував відповідача повторно виконати ухвалу суду від 19.09.2017 року про забезпечення позову, та надати оригінал оскаржуваного договору (т.1 а.с.152-153).

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті за своїм внутрішнім переконанням, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 5 ЦПК України, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.5) є власником земельної ділянки загальним розміром 3.4180 га, з кадастровими номерами №5121482000:01:003:0025 (3.1434 га - рілля), №5121482000:01:001:0718 (0.2747 га - багаторічні насадження), розташованої на території Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №117788 від 10 березня 2011 року (т.1 а.с.6).

20 серпня 2016 року ОСОБА_1 уклала з Приватним підприємством Кара Дон договір оренди землі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 3.14 га (рілля), кадастровий номер 5121482000:01:003:0025, строком на 10 років (т.1 а.с.7).

Вказаний договір був зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_4 Болградського районного нотаріального округу Одеської області 02.09.2016 року, рішення №31205368 (т.1 а.с.9).

Наказом Міністерства юстиції України №1261/5 від 14.04.2017 року скаргу ОСОБА_3 виробничого кооперативу Прогрес Владичень від 24.12.2015 року №1128 - задоволено, та скасовано усі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих державним реєстратором речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4, щодо договорів оренди земельних ділянок укладених між ПП Кара Дон та жителями с.Владичень, в тому числі і рішення за №31205368 від 02.09.2016 року (т.1 а.с.12-14).

У подальшому ПП Кара Дон подало в Окружний адміністративний суд адміністративний позов до Міністерства юстиції України, третя особа СВК Прогрес-Владичень про визнання неправомірним та скасування висновку і наказу Міністерства Юстиції України (т.1 а.с.98-114).

За наслідками розгляду вказаного позову Окружним адміністративним судом м. Києва прийнято постанову від 06.10.2017 року, яким адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1261Ї5 від 14.04.2017 року Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняті державним реєстратором ОСОБА_5 Одеської філії ДП ДІСЕД , в тому числі і земельної ділянки позивачки (т.1 а.с.115-120).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.10.2017 року, ухвалив нову, якою у задоволенні позову ПП Кара Дон відмовлено (т.1 а.с.135-151).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виніс постанову від 11.04.2018 року, якою касаційну скаргу Приватного підприємства Кара Дон задовольнив частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 року скасував. Позовні вимоги Приватного підприємства Кара Дон задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України №1261/5 від 14.04.2017 року Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень . В задоволенні решти позовних вимог відмовив (т.1 а.с.208-214).

Згідно Актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права 21.04.2017 року державним реєстратором ОСОБА_5, Одеської філії державного підприємства Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень було здійснено реєстрацію Договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: б/н, виданий 21.03.2017 року, видавник: ОСОБА_3 виробничий кооператив Прогрес Владичень ; ОСОБА_1, строком дії 7 років на земельну ділянку площею 3.14 га, кадастровий номер 5121482000:01:003:0025 (т.1 а.с.8).

За повідомленням Одеської філії Державного підприємства Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень (ДП ДІСЕД ) від 14.06.2017 року за №10/215 державний реєстратор ОСОБА_5 був звільнений згідно наказу №64-к від 07.06.2017 року (т.1 а.с.33). Частиною 4 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державний реєстратор, який не перебуває у трудових відносинах з суб'єктами державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, та провів державну реєстрацію прав, забезпечує передачу реєстраційної справи у паперовій формі або документів, що були видані, оформлені або отримані ним під час проведення такої реєстрації, до відповідного суб'єкта державної реєстрації прав, який забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі відповідно до цієї статті. Документи, які підлягали долученню до реєстраційної справи на земельну ділянку кадастровий номер 5121482000:01:003:0025 від 15.05.2017 року було направлено на адресу Болградської районної державної адміністрації Одеської області (т.1 а.с.34-36).

ДП ДІСЕД на виконання ухвали суду надало роздруковану за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на аркушах паперу форматом А4 без використання спеціальних бланків, проставлення підписів та печаток, копію договору про передачу прав користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 21.03.2017 року (т.1 а.с.38-39).

З тексту цього договору слідує, що нібито ОСОБА_1 та СВК Прогрес Владичень уклали Договір про передачу права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб 21.03.2017 року на земельну ділянку розміром 3.14 га, кадастровий номер 5121482000:01:003:0025, розташовану на території Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області, строком на 7 років (т.1 а.с.38-39).

Дослідивши в судовому засіданні копію цього договору, позивач категорично заперечувала факт його укладання, та стверджувала, що підпис на ньому не належить їй, в зв'язку з чим наполягала на судовій почеркознавчій експертизі (т.1 а.с.95).

Крім того, позивач надала суду копію заяви на ім'я Генерального прокурору України щодо здійснення перевірки з приводу не укладання нею вказаного договору (т.1 а.с.85-88).

03 березня 2017 року позивач зверталася з заявою на ім'я засновника СВК Прогрес Владичень з вимогою не здійснювати ніяких агротехнічних заходів на її земельній ділянці (т.1 а.с.89).

На запит суду Болградська районна державна адміністрація повідомила про те, що державний реєстратор направив документи щодо державної реєстрації Договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) укладеного між ОСОБА_3 виробничим кооперативом Прогрес Владичень та ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 3.14 га, кадастровий номер 5121482000:01:003:0025, проте сам договір надісланий не був. В зв'язку з чим Болградська РДА вела переписку з ДП ДІСЕД про надання пакету документів у повному обсязі, однак оригінал договору надано не було (т.1 а.с.77-84).

Судом було задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи (т.1 а.с.95-96)

Ухвалою суду від 12.04.2018 року призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, та на вирішення експерта поставлено ряд питань. Разом з цим було зобов'язано відповідача надати експерту для дослідження оригінал оскаржуваного договору (т.1 а.с.201-203).

12 червня 2018 року експертом надіслано клопотання про надання вільних зразків підпису ОСОБА_1, вільних зразків почерку ОСОБА_1, експериментальних зразків почерку позивача у вигляді запису Сафта , а також оригінал договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б/н від 21.03.2017 року (т.1 а.с.215-218).

Суд в черговий раз на виконання клопотання експерта зобов'язував відповідача надати оскаржуваний договір (т.1 а.с.219, 220-221, 223).

Крім того, на запит суду з метою перевірки доводів представника відповідача, чи знаходиться оригінал договору в адміністративній справі за позовом ПП Кара Дон (т.1 а.с.225, 249), суду надано відповідь Окружним адміністративним судом м. Києва, що матеріали вищеназваної справи оглянуто на предмет наявності оригіналів документів (зокрема договору про право користування земельною ділянкою від 21.03.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та СВК Прогрес Владичень ), вісім томів справи не містять жодного оригінального документа та сформовані тільки із ксерокопій та процесуальних документів (т.2 а.с.4).

Для проведення експертизи позивачем було надано вільні та експериментальні зразки підпису (т.1 а.с.230-231, 323-248) та ряд документів, що були спрямовані експерту.

Відповідачем, а ні на адресу суду, а ні на адресу експерта оскаржуваного договору так і не було надано.

ОСОБА_1 з цих підстав, експерт позбавлений був можливості провести почеркознавчу експертизу, в зв'язку з чим повернуто матеріали цивільної справи суду без виконання ухвали про призначення почеркознавчої експертизи (т.2 а.с.4, 5).

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 64 Конституції України передбачено право кожного на судовий захист. За положенням ст. 5 ЦПК України (в редакції Закону України №2147-VІІ від 03.10.2017 року, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст.16 ЦК України).

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів …

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно ч.1 ст. 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Частиною 5 зазначеної статті визначено, що укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.407 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно з п.3 ч.1 ст.395 ЦК України, речовим правом на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а відповідно ч.2 цієї статті законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

На підставі ст.408 ЦК України, строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором.

Таким чином, діюче законодавство передбачає можливість права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на підставі договору, укладеного між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Крім того, згідно зі статтею 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення(стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

Крім того, частина 4 статті 81 ЦПК України передбачає, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд неодноразово зобов'язував відповідача надати оригінал оскаржуваного договору, втім ухвала суду про забезпечення доказів від 19.09.2017 року (а.с.70-71) за весь період розгляду справи, тобто більше року - виконано не було.

Таким чином, в силу вимог ст.81 ч.4 ЦПК України суд вважає, що при розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.

Відповідач же в свою чергу, скориставшись своїм правом на сласний розсуд, не надав суду необхідних доказів, на спростування доводів позивача.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі ОСОБА_13 Девелопментс ЛТД проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Позивач, будучи власником земельної ділянки, має право на власний розсуд розпоряджатися нею, та сподіватися на отримання відповідного доходу.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, розглянувши спір між сторонами з підстав, зазначених в позові, суд приходить до остаточного висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Положеннями ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, в силу названих процесуальних вимог закону, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати: 1004.73 гривен - судового збору.

Керуючись ст.ст.4, 10, 13, 76-81, 83, 95, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України (в новій редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII), суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 виробничого кооперативу Прогрес Владичень про визнання недійсним договору про передачу права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис),- задовольнити.

Договір про передачу права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений 21 березня 2017 року між ОСОБА_3 виробничим кооперативом Прогрес Владичень та ОСОБА_1, предметом якого є земельна ділянка, загальною площею 3.14 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області, кадастровий номер 5121482000:01:003:0025, належна ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №117788 від 10.03.2011 року - визнати не дійсним.

Стягнути з ОСОБА_3 виробничого кооперативу Прогрес Владичень : вул.Тиха, 56, с.Владичень, Болградський район, Одеська область, 68741, код ЄДРПОУ 40360212 на користь ОСОБА_1: вул. Горького, 47, с. Владичень, Болградський район, Одеська область, НОМЕР_1, виданий Болградським РВ ГУМВС України в Одеській області від 28.05.1996 року, ідентифікаційний № НОМЕР_2 судові витрати в розмірі 1004.73 гривен.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Болградський районний суд Одеської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст судового рішення виготовлено 12.10.2018 року.

Суддя С.В.Кодінцева