Рішення

від 04.10.2018 по справі 902/448/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2018 р. Cправа № 902/448/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр Енергооблік", с.Сербинівці, Жмеринський район, Вінницька область

до : Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", м. Вінниця

про стягнення 54 047 грн 28 коп.

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

Представники сторін не з'явились.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр Енергооблік" подано позов до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 54 047 грн 28 коп., з яких 37 151 грн 22 коп. основний борг, 12 522 грн 43 коп. - пені, 42 грн 64 коп. - 0,001% річних, 4 330 грн 99 коп. інфляційні втрати у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 247/33 від 26.04.2017 р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану позовну заяву розподілено до розгляду судді Лабунській Т.І., яка ухвалою від 03.08.2018 відкрила провадження у даній справі вирішивши здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 03.09.2018.

В подальшому на підставі заяви судді Лабунської Т.І. від 20.08.2018 та розпорядження керівника апарату суду від 20.08.2018 у зв'язку з тим, що підстави для проведення автоматизованого розподілу без врахування спеціалізації відпали здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/448/18 за результатами якого справу передано на розгляд судді Банаську О.О.

Ухвалою суду від 23.08.2018 р. справу № 902/448/18 прийнято до провадження новим складом суду.

За результатами підготовчого судового засідання 03.09.2018 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Крім того, ухвалою суд від 03.09.2018 р. призначено у справі судове засідання для її розгляду по суті на 01.10.2018 р.

У зв'язку з перебуванням судді Банаська О.О. з 01.10.2018 р. по 03.10.2018 р. включно у незапланованій відпустці, ухвалою суду від 25.09.2018 р. призначено судове засідання у справі на 04.10.2018 р.

04.10.2018 р. представником позивача до суд подано заяву б/н від 04.10.2018 р. в якій остання позовні вимоги ТОВ "Інженерно-технічний центр Енергооблік" підтримує в повному обсязі та просить суд провести розгляд справи за її відсутності.

Крім того, 04.10.2018 р. до суду надійшло клопотання представника відповідача б/н від 04.10.2018 р. в якому останній просить суд провести розгляд справи за його відсутності. При цьому у даному клопотанні останній заперечує проти стягнення пені та просить суд зменшити розмір оплати на правову допомогу відповідно до заперечень, що зазначені у відзиві на позовну заяву.

В судове засідання 04.10.2018 р. представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином ухвалою суду, яка надсилалась їм рекомендованою кореспонденцією.

Факт належного повідомлення сторін підтверджується наявними в матеріалах справи заявою та клопотанням останніх б/н від 04.10.2018 р. в яких сторони, окрім іншого, просять суд провести розгляд справи за їх відсутності.

Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними .

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищевказане, враховуючи наявні в справі докази стосовно повідомлення сторін про розгляд справи в суді, а також той факт, що у відповідності до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи за відсутності позивача та відповідача.

У зв'язку з неявкою представників сторін фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення 24.04.2017 р. з відповідачем договору поставки товару № 247/33 відповідно до якого останньому поставлено товар, а саме елементи електричних систем на загальну суму 37 151 грн 22 коп. за який відповідач не розрахувався.

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Договором у відповідача утворилась заборгованість по оплаті товару в сумі 37 151 грн 22 коп.

З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 54 047 грн 28 коп., з яких 37 151 грн 22 коп. основний борг, 12 522 грн 43 коп. - пені, 42 грн 64 коп. - 0,001% річних, 4 330 грн 99 коп. інфляційні втрати.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву заявлені ТОВ "Інженерно-технічний центр Енергооблік" вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на наступні обставини:

- свої зобов'язання за договором постачальник в повному обсязі не виконав, не поставлено дві позиції з специфікації, а саме: фотореле АС-112гз16А в кількості 15 шт. та термістори T7335D1016 в кількості 15 шт., в зв'язку з цим, покупцем не було проведено своєчасно оплату відповідно умов Договору;

- відповідач є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг споживачам, бюджетних коштів та є організацією, метою якої є перш за все надання соціально-значимих послуг. В другому півріччі 2017 р. та першому півріччі 2018 р. всі обігові кошти підприємство змушене було направляти на оплату природного газу для забезпечення безперебійного гарячого водопостачання усіх споживачів м. Вінниці. Дефіцит вільних обігових коштів обумовлений неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів на теплову енергію фактичним витратам на її виробництво. Крім того, розрахунки споживачів послуг підприємства мають сезонний характер: в опалювальний сезон - зростають, в неопалювальний - значно знижуються;

- відповідач звертався до позивача з проханням надати відстрочку з оплати заборгованості по Договору, яке було задоволене - отримано відстрочку до 01.06.2018 р.;

- розрахунок штрафних санкцій заперечується, так як вони протирічать умовам Договору та чинному законодавству. Жодної відповідальності покупця, крім передбаченої п. 6.8 Договору, в Договорі не передбачено. Таким чином, вимога щодо стягнення пені в розмірі 12 522 грн 43 коп. є незаконною;

- оцінивши витрати позивача на оплату послуг адвоката з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, вважаємо, що дана справа не потребувала затрат значного часу, відповідачем не заперечуються позовні вимоги щодо основного боргу, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, тому розмір витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. є завищеним.

У відповіді на відзив позивач не погоджуючись з позицією відповідача зазначає наступні обставини:

- відповідачем було отримано весь товар зазначений у видатковій накладній. Підтвердженням того, що товар на суму 37151 грн 22 коп. був поставлений відповідачу свідчить підпис та печатка останнього. Інших поставок не було;

- посилання позивача на те, що він є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг споживачем, бюджетних коштів, а також дефіцит вільних обігових коштів не може бути прийняте до уваги, оскільки ТОВ "ІТЦ "Енергооблік" хоч і є приватним підприємством, але все ж таки працює від своєї господарської діяльності. Позивач постачає товари та надає послуги як фізичним так і юридичним особам. На підприємстві працює чималий штат працівників, які повинні отримувати вчасно заробітну плату. ТОВ "ІТЦ "Енергооблік" дотримується позиції вчасної сплати податків та вчасної виплати заробітної плати працівникам;

- поставка була здійснена у 2017 р., тоді як нині 2018 р. Тобто, відповідач, всіма способами уникає та відтягує розрахунок з позивачем;

- у своєму відзиві відповідач фактично визнає свій борг вказуючи на те, що має намір розрахуватися з позивачем;

- розмір судових витрат абсолютно відповідає затратам по роботі над даною справою, а саме: витратою часу на збирання доказів, вияснення деталей обставин справи, спілкування з відповідачем щодо оплати, підготовкою позову, подачею позову, участь у судовій справі в суді та подачі усіх процесуальних документів під час розгляду справи.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 26.04.2017 р. між Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Покупець, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр Енергооблік" (Постачальник, Позивач) укладено договір поставки № 247/33 (Договір) відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується на умовах, визначених Договором, поставити покупцю товари, зазначені в специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується на умовах визначених Договором, прийняти та оплатити такі товари: ДК 021:2015 31220000-4 Елементи електричних схем. Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість ціна за одиницю товару вказується у специфікації, видаткових накладних/рахунках-фактурах та будь-які інші характеристики товару (Специфікація) (а.с. 12-13, т. 1).

Загальна вартість Договору становить 48 490 грн 22 коп. в т.ч. ПДВ. Оплата вартості товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.п. 2.1., 2.4. Договору).

Згідно із п. 2.5. Договору розрахунок за товар покупець здійснює на протязі п'ятнадцяти банківських днів після отримання товару від продавця.

Відповідно до п. 5.1. Договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар; приймати поставлений товар згідно видаткової накладної.

Покупець має право: контролювати поставку товару у строк, встановлений Договором; не приймати товар, якість якого не відповідає умовам Договору (п. 5.2. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 01.12.2017 р. та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1. Договору).

Додатком № 1 до Договору сторони узгодили специфікацію товару, в якій визначили найменування товару, його кількість та вартість (а.с. 15, т. 1).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товару на суму 37 151 грн 22 коп ., що стверджується наявною в матеріалах справи обопільно підписаною та скріпленою печаткою сторін видатковою накладною № 001861 від 10.05.2017 р. (а.с. 16-17, т. 1).

Крім того, факт передачі позивачем та отримання відповідачем товару на вказану суму безпосередньо підтверджується сторонами даної справи, що в силу ст. 75 ГПК України не потребує доказуванню в ході розгляду даного спору.

Натомість відповідач за отриманий товар не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за вказаним Договором в сумі 37 151 грн 22 коп.

05.04.2018 р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 110 від 02.04.2018 р. щодо оплати поставленого згідно Договору товару у відповідь на яку останній листом вих. № 34/2223 від 16.04.2018 р. просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр Енергооблік" надати відстрочку по оплаті заборгованості за Договором до 01.06.2018 р. (а.с. 18-22, т. 1).

Листом вих. № 148 від 07.05.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр Енергооблік" повідомлено Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про надання згоди на відстрочку оплати заборгованості за Договором до 01.06.2018 р. та зауважено на необхідності вчасного розрахунку зі сторони відповідача за наданні послуги не пізніше вказаної дати (а.с. 23-24, т. 1).

Однак , як слідує з матеріалів справи, відповідачем не здійснено розрахунок за поставлений товар за Договором у строк до 01.06.2018 р. Докази протилежного у справі відсутні.

Несплата відповідачем заборгованості за Договором в добровільному порядку слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 2.5. Договору сторонами погоджено, що розрахунок за товар покупець здійснює на протязі п'ятнадцяти банківських днів після отримання товару від продавця.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 37 151 грн 21 коп. заборгованості за отриманий товар є правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 42 грн 64 коп. - 0,001% річних за період з 01.06.2018 р. по 25.07.2018 р. та 4 330 грн 99 коп. інфляційних втрат за період з 01.06.2018 р. по 20.07.2018 р., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Умовами п. 6.8. Договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за Договором покупець зобов'язується сплатити постачальнику на його вимогу суму боргу з урахуванням 0,001 процента річних від простроченої суми (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 0,001% річних є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного Договору.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум інфляційних втрат та 0,001% річних у вказаних позивачем періодах судом отримано їх в наступних розмірах: 4 040 грн 64 коп. - інфляційні втрати та 00 грн 43 коп . - 0,001% річних, які є меншими ніж ті, які заявлені позивачем ( 4 330 грн 99 коп. - інфляційні втрати та 42 грн 64 коп. - 0,001% річних), в зв'язку з чим решта заявлених 290 грн 35 коп. інфляційних втрат та 42 грн 21 коп. - 0,001% річних задоволенню судом не підлягає.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 12 522 грн 43 коп. пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі . Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним .

Зі змісту укладеного між сторонами Договору слідує, що останній не містить умов щодо погодження застосування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення виконання зобов'язання щодо оплати товару. Не містять такого застереження і Специфікація до Договору, а також видаткова накладна.

Отже, враховуючи, що між сторонами не укладався відповідний письмовий правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання відповідачем, чинним законодавством України також не встановлено нарахування пені у спірних правовідносинах, вимога ТОВ "Інженерно-технічний центр Енергооблік" про стягнення пені є безпідставною та необґрунтованою, а тому задоволенню судом не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2018 р. у справі № 910/8153/17 .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 0,001% річних та інфляційних втрат в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов ТОВ "Інженерно-технічний центр Енергооблік" підлягає задоволенню судом частково, з урахуванням наведених вище мотивів щодо часткового задоволення щодо стягнення 0,001% річних та інфляційних втрат та відмови у стягненні пені в повному обсязі.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву судом оцінюються критично та не беруться до уваги позаяк спростовуються вище встановленими обставинами справи.

Зокрема, судом залишаються поза увагою доводи відповідача стосовно недопоставки товару позивачем в обсягах визначених у Специфікації до Договору враховуючи підписання останнім видаткової накладної на поставку товару та скріплення її печаткою КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" без жодних заперечень (зауважень), та відсутність складання останнім в односторонньому порядку акту у відповідності до п. 4.3. Договору щодо невідповідності товару його кількості та інформування постачальника по виявлені недоліки.

Крім того, не беруться до уваги посилання відповідача на дефіцит вільних обігових коштів останнього зумовлений тим, що відповідач є комунальним підприємством фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг споживачам та є організацією, метою якої є перш за все надання соціально-значимих послуг, позаяк ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що, підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Отже, укладаючи договір з позивачем та погоджуючи у відповідності до приписів ст.ст. 627, 628 ЦК України його умови та відповідальність за невиконання Договору, відповідач являючись юридичною особою, яка здійснює підприємницьку діяльність, заздалегідь був обізнаним про настання негативних для нього наслідків, зумовлених невиконанням зазначеного Договору.

Інші доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують обґрунтованості заявленого позову позивачем та на явності підстав для його задоволення з урахуванням вище наведеного.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, у відповідності до ст.ст. 126, 129 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу за результатами розгляду яких суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 26.06.2018 р. між адвокатом Глівінською Світланою Йосипівною (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр Енергооблік" (Замовник) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 01/06-08 відповідно до якого виконавець приймає зобов'язання надати професійну правову (правничу) допомогу замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надану допомогу на умовах та в строки, що передбачено умовами Договору (а.с. 28, т. 1).

Здача-приймання наданої професійної правової (правничої) допомоги за цим Договором оформлюється актом здачі-прийняття наданих послуг (п. 2.1. Договору).

Згідно із п. 3.1. Договору вартість професійної правової (правничої) допомоги, що надається на умовах цього Договору складає 5 000,00 грн.

27.06.2018 р. сторонами підписано акт про здачу-прийняття наданих послуг відповідно до якого адвокатом (виконавцем) Глівінською С.Й. виконано, а замовником ТОВ "Інженерно-технічний центр Енергооблік" прийнято роботи згідно Договору вартість яких становить 5 000 грн 00 коп., а саме: ознайомлення з матеріалами; збирання доказів; розробка та подача претензій; розробка, підготовка та подача позовної заяви; участь у судових засіданнях; подача інших процесуальних документів, що передбачені ГПКУ (а.с. 32, т. 1).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною , різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 ).

Також в матеріалах справи міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видане Глівінській С.Й. № 456 від 30.05.2005 р., ордер на надання правової допомоги серії ВН № 076251 від 26.07.2018 р. та платіжне доручення № 2897 від 09.07.2018 р. про сплату ТОВ "Інженерно-технічний центр Енергооблік" адвокату Глівінській С.Л. 5 000 грн 00 коп . послуг за Договором (а.с. 29-31, т. 1).

Таким чином понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону , яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Натомість відповідачем, окрім посилання на роз'яснення Вищого господарського суду України та рішення Європейського Суду з прав людини стосовно не співмірності заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу не надано суду жодних доказів на підтвердження своїх доводів, зокрема, розрахунку із зазначенням в ньому витрат, які є, на думку останнього, обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи. Тобто в силу приписів ст.ст. 11, 74 ГПК України не відповідачем надано суду жодних доказів на підтвердження своїх доводів щодо необхідності зменшення заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України вказано, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

04.10.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100 (ідентифікаційний код - 33126849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр Енергооблік", вул. Тимошенко, 3. с. Сербинівці, Жмеринський район, Вінницька область, 23122 (ідентифікаційний код - 34325641) - 37 151 грн 22 коп. - боргу, 00 грн 43 коп. - 0,001% річних, 4 040 грн 64 коп. - інфляційних втрат, 1 342 грн 92 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору, 3 810 грн 77 коп . - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. У стягненні 12 522 грн 43 коп. пені, 290 грн 35 коп. інфляційних втрат та 42 грн 21 коп. - 0,001% річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 16 жовтня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 6 прим.:

1 - до справи.

2, 3, 4 - позивачу - вул. Тимошенко, 3. с. Сербинівці, Жмеринський район, Вінницька область, 23122; вул.Пирогова, 151А, офіс 23-29, м.Вінниця, 21008; а/с 7525, м.Вінниця, 21029.

5 - представнику позивача - Глівінській Світлані Йосипівні - вул. М. Оводова, 38/307, м.Вінниця, 21050.

6 - відповідачу - вул. 600-річчя,13, м. Вінниця, 21100.