Рішення

від 16.10.2018 по справі 904/3510/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2018 Справа № 904/3510/18 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Енерго , м. Кривий Ріг

До: Приватного акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту в особі Зеленодольської філії, м. Зеленодольськ

Про: стягнення 32 237, 79 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ :

ТОВ Комплекс Енерго (позивач) з урахуванням уточнень (зменшення розміру пені) звернувся до суду з позовом до ПрАТ Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту в особі Зеленодольської філії ( відповідач) про стягнення 32 237, 79 грн. ( в т.ч.: 23 520, 00 грн. - основана заборгованість; 3 213, 79 грн. - пеня; 4 382, 77 грн. - інфляційні втрати та 1 121, 23 грн. - 3% річних) заборгованості за договором №55 на обслуговування комп'ютерної системи Енергія-Фінанси від 30.06.14р. (укладеного між сторонами). Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов вищезазначеного договору в частині здійснення своєчасної оплати наданих позивачем послуг у грудні 2016 року. Одночасно позивач клопотав про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 20.08.18р. було відкрите провадження у справі №904/3510/18 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

ПрАТ Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту в особі Зеленодольської філії ( відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував , зазначаючи, що не отримував від позивача послуг у грудні 2016р., направляв на адресу позивача лист з додатковою угодою про розірвання договору, яку відповідач не підписав . За твердженням відповідача, відповідно до приписів ст. 907 ЦК України договір №55 від 30.06.14р. вважається розірваним, а тому у відповідача відсутні будь-які зобов'язання перед позивачем. Окрім того - відповідач просив застосувати суд наслідки спливу позовної даності щодо пені. Також заперечував щодо правильності розрахунку інфляційних втрат в сумі 4 382, 77 грн. та надав контр-розрахунок інфляційних втрат,який склав 4 187, 45 грн. (а.с.91).

ТОВ Комплекс Енерго (позивач) у відповіді на відзив заперечував проти обставин, викладених відповідачем у відзиві , зазначаючи, що є хибними твердження відповідача, що договір №55 від 30.06.2014р. може бути розірвано відповідачем в односторонньому порядку, оскільки сторони в п.8.5. вищезазначеного договору погодили, що цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору. Однак сторонами не було досягнуто домовленості щодо розірвання договору, а тому спірний правочин є чинним; розглянувши пропозицію відповідача №2196 від 30.06.2016р. щодо розірвання договору №55 від 30.06.14р. позивач направив відповідачу лист-відмову від розірвання договору за вих.№07/12-1 від 12.07.2016р. ; відповідач не скористався своїм правом, встановленим ст. 188 ГК України, та не звернувся до суду для розірвання договору у судовому порядку, а отже цей договір у спірний період є чинний. Позивач також зазначає, що послуги за цим договором надавалися ним відповідачу у повному обсязі, на адресу позивача не надходило претензій щодо порушення умов договору у спірний період; відповідач в порушення п.4.2. договору за отримані від позивача послуги не розрахувався. Окрім того - позивач заперечував проти спливу строку позовної давності щодо нарахуванням суми пені, зазначаючи, що цей строк було перервано згідно відповіді відповідача від 19.02.18р. №178/18 на претензію позивача вих.№3017 від 29.12.17р. ; одночасно позивач уточнив ( зменшив) розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за період з 11.12.16р. по 11.06.17р. яка склала 3 213, 79 грн. (а.с.107). Також позивач зазначив, що ним було вірно розраховано інфляційні втрати в розмірі 4 382, 77 грн.

ПрАТ Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту в особі Зеленодольської філії ( відповідач) у запереченнях на відповідь на відзив не погоджується з твердженнями позивача стосовно преривання строку позовної давності по стягненню пені, оскільки отримавши претензію №3017 від 29.12.17р. Зеленодольська філія листом №178/18 від 19.02.18р. повідомила позивача про те, що стороною за договором №55 від 30.06.2014р. є юридична особа - ПрАТ Київ-Дніпровське МППЗТ , яке є розпорядником коштів, а так як претензія направлена і на його адресу , то питання задоволення претензії та оплати заборгованості має вирішити саме ПрАТ Київ-Дніпровське МППЗТ ; а про визнання претензійних вимог в цьому листі мова не йшла. А тому, на момент звернення з позовом до суду позивачем пропущено річний строк позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

30.06.14р. між ПрАТ Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту в особі Зеленодольської філії (замовник, відповідач) та ТОВ Комплекс Енерго (виконавець, позивач) було укладено договір № 55 на обслуговування комп'ютерної системи Енергія-Фінанси . Згідно з пунктом 1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з обслуговування комп'ютерної системи Енергія-Фінанси , яка застосовується замовником. За даним договором обслуговуються 28 робочих місць замовника (пункт 1.2 договору). Відповідно до пункту 2.1 договору виконавець бере на себе зобов'язання надавати наступні послуги з обслуговування комп'ютерної системи Енергія-Фінанси :

1) усунення помилок в роботі системи, пов'язаних з некоректною роботою технічних засобів замовника (вихід з ладу окремих частин комп'ютера, раптове відключення електричного струму, втручання сторонніх програм, примусове вимкнення комп'ютера до виходу із програми і т.п.);

2) відновлення в разі можливості пошкодженої інформації;

3) усунення помилок в роботі системи, пов'язаних з некоректно введеною інформацією замовником;

4) резервне копіювання баз даних;

5) перевстановлення та відновлення даних програми у разі заміни технічних засобів замовника;

6) надання консультацій з питань роботи у програмі Енергія-Фінанси ;

7) діагностика помилок програми і їх усунення;

8) консультації бухгалтерів і інших користувачів з оптимального ведення обліку у програмі Енергія-Фінанси ;

9) вирішення питань, пов'язаних з некомфортною роботою у програмі Енергія-Фінанси ;

10) управління правами доступу користувачів.

Вартість робіт з обслуговування одного робочого місця замовника складає 840,00 грн. з ПДВ на місяць, загальна сума за місяць складає 23 520,00 грн. з ПДВ (пункт 4.1 договору).

Пунктом 4.2 договору, сторони погодили перерахування замовником на користь виконавця абонентської плати до 10-го числа поточного місяця на підставі рахунків, що виставляються виконавцем. В п.5.7. договору сторони встановили , що на вимогу виконавця замовник у разі несвоєчасної оплати за послуги , обумовленої цим договором, зобов'язаний сплатити виконавцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставники НБУ, яка діляла у період невиконання зобов'язань, від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше суми заборгованості. Згідно з пунктом 8.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 09.12.15р., а.с.42) він набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Відповідно до п. 8.4. договору зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору. Згідно з п.8.6. договору , цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору. (а.с.35-39).

На виконання умов договору 13.12.16р. позивачем було надіслано на адресу Зеленодольської філії ПрАТ Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту рахунок на оплату №58 від 05.12.16р. на суму наданих послуг за грудень 2016р. в розмірі 23 520, 00 грн. (а.с.44) та акт надання послуг №58 від 30.12.16р. (а.с.43), що підтверджується відповідним фіскальним чеком та описом вкладення від 13.12.16р. (а.с.45). Відповідач вищезазначені рахунок та акт надання послуг отримав 23.12.2018р. ( що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, а.с.46).

Однак в порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач отриманий рахунок на оплату наданих позивачем послуг за грудень 2016р. рік не оплатив, акт надання послуг №58 від 30.12.2016р. не підписав. Жодних письмових заперечень щодо обсягу виконаних робіт , або вмотивованої відмови щодо підписання акту надання послуг №58 від 30.12.16р. відповідач позивачу не надіслав. У зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за надані у грудні 2016р. послуги в розмірі 23 500, 00 грн.

Направлену позивачем на адресу відповідача 29.12.17р. претензію вих.№3017 від 29.12.17р. (а.с.53-57) про сплату заборгованості за надані послуги за договором №55 від 30.06.2014р. в розмірі 23 520, 00 грн., відповідач не задовольнив. А у відповіді №178/18 від 19.02.18р. на вищезазначену претензію Зеленодольська філія повідомила позивача про те, що стороною за договором №55 від 30.06.2014р. є ПрАТ Київ-Дніпровське МППЗТ , яке ж є і розпорядником грошових коштів і безпосередньо здійснює всі платежі без участі філій; саме від рішення ПрАТ Київ-Дніпровське МППЗТ буде залежати питання задоволення претензії та оплати заборгованості (а.с.62)

Окрім того - позивач відповідно до п.5.6. договору та приписів ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу : 3 213, 79 грн.- пені (за період з 11.12.16р. по 11.06.2017р. ); 4 382, 77 грн. - інфляційних втрат ( за період з 01.01.17р. по 03.08.18р.) та 1 121, 23 грн. - 3% річних ( за період з 01.01.17р. по 03.08.18р.). (а.с.4, 107).

Враховуючи вищевикладене та ту обставину , що у суду відсутні правові підстави для визнання недійсним акту надання послуг №58 від 30.12.16р., суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором в розмірі 23 520, 00 грн.

Судом перевірено (враховуючи приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ) здійснений позивачем розрахунок 3% річних в розмірі 1 121, 23 грн., в риезультаті чого суд дійшов до висновку про обґрунтованість таких нарахувань. Одночасно внаслідок здійсненого судом перерахунку розміру інфляційних втрат в розмірі 4 382, 77 грн. за період з 01.01.17р. по 03.08.18р. , його розмір склав 4 187, 45 грн. А тому, саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно тверджень відповідача про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені , суд зазначає наступне. Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до пункту 2.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 року Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Згідно п.4.3. постанови, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором);порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.

Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем , у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищезазначене та те, що прострочення з оплати виконання зобов'язання за договором у відповідача розпочалось з 11.12.16р., та в той же день і розпочався період, за який позивач мав право нарахувати відповідачу пеню ( а саме з 11.12.16р. по 11.06.17р., в розумінні приписів ст.232 ГК України); при цьому, строк позовної давності (щодо до вимог про стягнення з відповідача пені, в розумінні ст.258 ЦК України) закінчився у позивача 11.06.18р.; а з позовом до суду позивач звернувся лише 03.08.18р. ; суд дійшов висновку про те , що позивач пропустив строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 3 213, 79 грн. Обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку позовної давності, суд не знаходить. За викладених обставин в цій частині в позові слід відмовити. Одночасно заперечення позивача стосовно переривання строку позовної давності щодо нарахування пені суд оцінює критично, оскільки відповідач у своїй відповіді №178/18 від 19.02.2018р. на претензію позивача №3017 від 29.12.2017р. не визнавав претензійні вимоги, а лише повідомив позивача, що стороною за договором №55 від 30.06.2014р. є ПрАТ Київ-Дніпровське МППЗТ , яке ж є і розпорядником грошових коштів і безпосередньо здійснює всі платежі без участі філій; саме від рішення ПрАТ Київ-Дніпровське МППЗТ буде залежати питання задоволення претензії та оплати заборгованості.

Згідно із частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За частиною першою статті 903 цього Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій

За таких обставин справи позовні вимоги підлягають задоволенні в частині стягнення з відповідача на користь позивача 23 520, 00 грн. - основаної заборгованості за договором; 4 187, 45 грн. - інфляційних втрат та 1 121, 23 грн. - 3% річних. В задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити з вищенаведених підстав.

Також, суд критично оцінює заперечення відповідача стосовно того , що договір №55 від 30.06.14р. було розірвано відповідачем в односторонньому порядку ( оскільки в цьому договорі сторонами було чітко погоджено, що договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору; а доказів належного оформлення (укладання) між сторонами угоди про розірвання договору , абовідповідного рішення суду відповідачем не надано).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 37, код ЄДРПОУ 04737111) в особі Зеленодольської філії Приватного акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту (53860, Дніпропетровська область, Апостолівський район, м. Зеленодольськ, вул. Зелене поле, буд. 1, код ЄДРПОУ 34425562) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Енерго (50105, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 84А, код ЄДРПОУ 37271987): 23 520, 00 грн. - заборгованості за договором; 4 187, 45 грн. - інфляційних втрат; 1 121, 23 грн. - 3% річних та 1575, 67 грн. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 16.10.2018 р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя Васильєв О.Ю.