Рішення

від 11.10.2018 по справі 910/9392/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.10.2018Справа № 910/9392/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Жука В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства ЕС ЕНД ТІ Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрвіннтех

про стягнення 671278,42 грн.,

за участі представників :

від позивача - Войтович М.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року Дочірнє підприємство ЕС ЕНД ТІ Україна звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрвіннтех про стягнення 671278,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за Договором про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги №ФД-3-17, укладеного між сторонами 26.06.2017, в частині повернення грошових коштів, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю Укрвіннтех перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 500000 грн. яку просить стягнути позивач на свою користь.

Крім того, позивач просить стягнути нараховані на вказану заборгованість на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 38000 грн. інфляційних втрат та 11753,42 грн. 3% річних, а також нарахованої пені в розмірі 71525 грн. та штрафу в сумі 50000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов протягом усього часу розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.06.2017 між Дочірнім підприємством ЕС ЕНД ТІ Україна (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрвіннтех (позичальник) укладено Договір №ФД3-17, відповідно до умов якого, позикодавець передає позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному п.2.1 цього договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, у зв'язку з тим, що між сторонами налагоджені тісні взаємовигідні ділові стосунки та перспективне довгострокове співробітництво, поворотна фінансова допомога позичальнику надається без нарахування відсотків або інших видів компенсацій.

Згідно з п.2.1 Договору, позикодавець зобов'язується передати позичальнику грошові кошти на зворотній безвідсотковій основі в розмірі 500000 грн.

Позичальник зобов'язується прийняти зворотну фінансову допомогу у розмірі, передбаченому п.2.1 цього договору, та використати її за цільовим призначенням, а саме: для ведення власної господарської діяльності, та повернути зазначені грошові кошти у строк, передбачений даним договором (п.2.2 Договору).

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що повернення суми грошових коштів фінансової допомоги позикодавцю здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавцю в установі банку на банківські реквізити зазначені в цьому договорі.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю всю суму поворотної фінансової допомоги до 26.09.2018 включно (п.3.4 Договору).

За умовами п.4.1 Договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та засвідчення печатками сторін до моменту його остаточного виконання.

Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.3.1 цього договору та закінчується в момент остаточного виконання умов договору позичальником, шляхом повернення грошової суми фінансової допомоги, визначеної а п.2.1 договору, на поточний рахунок позикодавця (п.4.2 Договору).

Відповідно до п.5.2 Договору, за порушення строків повернення поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково штраф у розмірі 10% від суми поворотної фінансової допомоги.

На виконання умов зазначеного договору позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 500000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою позивача.

Однак у порушення договору, відповідач не повернув у встановлені договором строки грошові кошти в сумі 500000 грн.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами ч.2. ст.1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем своєчасно не повернуто грошові кошти, надані у вигляді позики, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми 500000 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних норм, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 11753,42 грн. трьох відсотків річних та 38000 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що позивачем вказане нарахування проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак заявлені позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 71525 грн. та штрафу в сумі 50000 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.5.2 Договору, за порушення строків повернення поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково штраф у розмірі 10% від суми поворотної фінансової допомоги.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу та пені, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вказаних нарахувань, а відтак вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрвіннтех (02090, м. Київ, вул. Новаторів, буд. 22-В, кв. 252; ідентифікаційний код 40262930) на користь Дочірнього підприємства ЕС ЕНД ТІ Україна (03142, м. Київ, просп. Академіка Палладіна, буд. 44, Літ. "А"; ідентифікаційний код 20032321) 500000 (п'ятсот тисяч) грн. заборгованості, 71525 (сімдесят одна тисяча п'ятсот двадцять п'ять) грн. пені, 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. штрафу, 38000 (тридцять вісім тисяч) грн. інфляційних втрат, 11753 (одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят три) грн. 42 коп. трьох відсотків річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 10069 (десять тисяч шістдесят дев'ять) грн. 18 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 16.10.2018

Суддя Я.В. Маринченко