Рішення

від 09.10.2018 по справі 910/8506/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.10.2018Справа № 910/8506/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр-Комплект" (Київська обл., с. Софіївська Борщагівка)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіенто" (м. Київ)

Про стягнення 61.745,70 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Меть С.І.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр-Комплект" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіенто" про стягнення 61 745,70 грн., з яких:

- за договором від 01.10.16. № 28 56498,61 грн., з яких: 45674,88 грн. основного боргу, 6495,72 грн. пені, 939,00 грн. 3% річних, 3389,01 грн. інфляційних втрат;

- за договором № 29 від 01.10.16. 5247,09 грн., з яких: 4242,0 0 грн. основного боргу, 603,30 грн. пені, 87,00 грн. 3% річних, 314,79 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання за вказаними договорами оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.18. відкрито провадження у справі № 910/8506/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Крім того, означеною ухвалою суду визначено учасникам господарського процесу строки для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.18. постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 27.09.18., в порядку ч. 4 т. 74 ГПК України зобов'язано сторін надати документи.

21.09.18. позивачем подано документи та пояснення по справі.

27.09.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.10.18.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті судом було заслухано вступне слово, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник позивача в судовому засіданні 09.10.18. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 09.10.18. явку свого повноважного представника не забезпечив.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіенто" у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано. При цьому судом встановлено, що у відповідності до рекомендованих повідомлень про вручення відповідач отримував ухвали суду в даній справі. Крім вказаного, 19.07.18. представник відповідача ознайомився з матеріалами справи № 910/8506/18.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/8506/18.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 09.10.18. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.16. між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) було укладено Договір оренди № 28 індивідуально визначеного нерухомого майна (далі - Договір-1), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене нерухоме майно - приміщення в нежитловій будівлі, загальною площею 63,00 кв.м на п'ятому поверсі за адресою: 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, б. 24 (далі - Об'єкт оренди).

Строк дії Договору-1 сторонами погоджено пунктом 11.1 з моменту його підписання і діє до 30.09.17.

Відповідно до пункту 1.10 Договору-1 строк використання Об'єкта оренди починається з дати прийняття Орендарем за актом приймання-передачі і буде діяти до 30.09.17.

Згідно з п. 2.5 Договору-1 датою початку використання Об'єкта оренди є дата підписання акта приймання-передачі Об'єкта оренди та скріплення його печатками сторін.

Актом від 01.10.16. до Договору-1 Об'єкт оренди був переданий Орендодавцем Орендарю.

Вартість орендної плати за 1 кв. м. приміщень на місяць встановлюється у національній валюті України та складає 120 (сто двадцять) грн. 00 коп., в т. ч. ПДВ. Загальний розмір місячної орендної плати складає 1 7560,00 грн. з ПДВ. Орендна плата підлягає нараховуванню з дати підписання Сторонами актів приймання-передачі Орендарю об'єкта оренди та/або його складових частин і припиняється з дня підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди та/або його складових частин Орендодавцю. Орендна плата вноситься орендарем у національній валюті України - гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря. Підставою для перерахування орендної плати на рахунок Орендодавця є рахунок-фактура, що виставляється останнім. Наднормативна сума орендної плати, що надійшла Орендодавцю, підлягає поверненню Орендарю за його вимогою, або заліку в рахунок наступних платежів. В разі необхідності визначення суми орендної плати за неповний місяць сума нараховується пропорційно кількості днів у такому неповному місяці. Під час оренди Орендар відшкодовує Орендодавцю вартість спожитого під час експлуатації об'єкту оренди газу, електроенергії та водопостачання на підставі показників лічильників у відповідності до нормативно закріплених тарифів, витрат на утримання прибудинкової території, обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових електро-, телефонних та комп'ютерних мереж, охоронної сигналізації на підставі Розрахунку, який є невід'ємною частиною цього договору. Сума компенсації комунальних та експлуатаційних витрат сплачується Орендарем у безготівковому порядку на підставі рахунків, виставлених Орендодавцем за наступний місяць оренди, шляхом банківського переказу на поточний рахунок Орендодавця, який вказаний в відповідних виставлених рахунках, не пізніше тридцятого числа поточного місяця. Наднормативна сума компенсації комунальних та експлуатаційних витрат, що надійшла Орендодавцю, підлягає поверненню Орендарю за його вимогою, або заліку в рахунок наступних платежів. (пункти 3.1-3.6 Договору-1).

Крім вказаного, додатком № 2 до Договору-1 сторони погодили вартість комунальних платежів, які належать до відшкодування відповідачем позивачу.

01.10.16. між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) було укладено Договір оренди обладнання № 29 (далі - Договір-2), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове володіння та користування обладнання та зобов'язується сплачувати орендну плату. Перелік, кількість, найменування, вид майна, що орендується, вказується в додатках (п.1.1.1 Договору-2).

Додатком № 1 до Договору-2 сторони домовились про перелік, кількість, найменування, вид майна, що орендується.

Строк дії Договору-2 сторонами погоджено пунктом 10.1 з моменту його підписання і діє 35 календарних місяців. При відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну Договору-2 за один місяць до закінчення терміну його дії, він вважається пролонгованим на тих же умовах в той же термін.

Згідно з п. 2.3 Договору-2 датою початку використання обладнання є дата підписання акта приймання-передачі.

Відповідно до пунктів 3.1-3.2 Договору-2 майно, що орендується, вважається переданим Орендодавцеві з дати підписання Акта приймання-передачі. Термін оренди складає 12 (дванадцять) календарних місяців з дати прийняття обладнання за актом.

Актом від 01.10.16. до Договору-2 обладнання було передано Орендодавцем Орендарю.

В пунктах 4.1, 4.2 Договору-2 сторони погодили, що орендна плата сплачується Орендарем у розмірі, визначеному Розрахунком, щомісячно, в безготівковій формі в гривні шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця протягом 10 банківських днів, в поточному місяці за поточний період, з обов'язковим складанням акту наданих послуг.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання по сплаті грошових коштів за користування приміщенням за Договором-1 на суму 45.674,88 грн., та по сплаті грошових коштів за користування обладнанням за Договором-2 на суму 4.242,00 грн.

Претензіями № 32 від 06.12.17. та № 33 від 06.12.17., направленими 07.12.17., позивач звернувся до відповідача з проханням сплатити вказану заборгованість.

Оскільки вказані грошові кошти Орендарем Орендодавцю оплачені не були, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр-Комплект" звернулось з даним позовом до суду про стягнення орендної плати, пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

За своє правовою природою дані Договори є договорами оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем нараховано відповідачу за період по 22.09.17. 66.479,17 грн. за Договором-1, з яких відповідачем було оплачено 23.833,74 грн.

Позивачем нараховано відповідачу за період по 22.09.17. 5.502,00 грн. за Договором-2, з яких відповідачем було оплачено 1.890,00 грн.

Судом за наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в розмірі 45.674,88 грн. за Договором-1 та 4.242,00 грн. за Договором-2.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідач до матеріалів справи не надав.

З огляду на викладене в сукупності суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача45.674,88 грн. за Договором-1 та 4.242,00 грн. за Договором-2, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договорів, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6495,72 грн. пені за Договором-1 та 603,30 грн. пені за Договором-2.

Згідно з п. 9.4 Договору-1 за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен банківський день прострочення.

Відповідно до п. 8.3 Договору-2 у випадку прострочення по сплаті орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 9.4 Договору-1 передбачено нарахування пені на несвоєчасно сплачену суму саме орендної плати, однак, з наданого розрахунку вбачається, що позивачем нараховано пеню в порядку п. 9.4 Договору-1 як на суму неоплаченої орендної плати, так і на суму комунальних платежів.

Отже, розмір пені за Договором-1 становить 5.807,91 грн., за Договором-2 становить 603,30 грн., внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Пеню в сумі 687,81 грн. за Договором-1 нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Крім вказано, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 939,00 грн. 3% річних, 3389,01 грн. інфляційних втрат за Договором-1 та 87,00 грн. 3% річних, 314,79 грн. інфляційних втрат за Договором-2.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом здійснено перерахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 939,00 грн. 3% річних, 3389,01 грн. інфляційних втрат за Договором-1 та 87,00 грн. 3% річних, 314,79 грн. інфляційних втрат за Договором-2.

При цьому, відповідачем не оспорено розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, ч. 9 ст. 165, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіенто" (03038, м. Київ, провулок Бехтерівський, б. 4, літ. А, нежиле приміщення 19; ідентифікаційний код 39374960) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр-Комплект" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, б. 24; ідентифікаційний код 32498154) 45.674 (сорок п'ять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 88 коп. заборгованості за Договором № 28 від 01.10.16., 5.807 (п'ять тисяч вісімсот сім) грн. 91 коп. пені, 939 (дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 00 коп. 3% річних, 3.389 (три тисячі триста вісімдесят дев'ять) грн. 01 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіенто" (03038, м. Київ, провулок Бехтерівський, б. 4, літ. А, нежиле приміщення 19; ідентифікаційний код 39374960) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр-Комплект" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, б. 24; ідентифікаційний код 32498154) 4.242 (чотири тисячі двісті сорок дві) грн. 00 коп. заборгованості за Договором № 29 від 01.10.16., 603 (шістсот три) грн. 30 коп. пені, 87 (вісімдесят сім) грн. 00 коп. 3% річних, 314 (триста чотирнадцять) грн. 79 коп. інфляційних втрат.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіенто" (03038, м. Київ, провулок Бехтерівський, б. 4, літ. А, нежиле приміщення 19; ідентифікаційний код 39374960) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр-Комплект" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, б. 24; ідентифікаційний код 32498154) 1.742 (одну тисячу сімсот сорок дві) грн. 37 коп. судового збору.

5. В іншій частині в позові відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 16.10.18.

Суддя Т.М. Ващенко