Рішення

від 16.10.2018 по справі 910/9848/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2018Справа № 910/9848/18

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В.В. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Ковалишина Василя Степановича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Логістік Еталон"

про стягнення 53 109,50 грн,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2018 року Фізична особа-підприємець Ковалишин Василь Степанович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Логістік Еталон" про стягнення заборгованості в розмірі 53 109,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов укладеного між ним та позивачем договору на транспортне обслуговування №14/06/2018 від 14.06.2018 в частині оплати наданих позивачем послуг з перевезення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 вищевказану позовну заяву було залишено без руху та встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви.

06.08.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/9848/18, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 13.08.2018 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 25 Б.

Проте, поштовий конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва було повернуто до суду з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання" від 17.09.2018. При цьому, як вбачається з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", вказана поштова кореспонденція не була вручена одержувачу під час доставки.

Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами часини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частиною 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою від 13.08.2018 про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Приписами статті 248 ГПК передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.06.2018 між Фізичною особою-підприємцем Ковалишиним Василем Степановичем (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Логістік Еталон" (експедитор) було укладено Договір №14/06/2018 на транспортне обслуговування, відповідно до якого перевізник здійснює перевезення вантажів, наданих експедитору від імені замовника, а експедитор бере на себе зобов'язання оплачувати послуги перевізника за рахунок коштів, отриманих від замовника відповідно до договору.

Згідно з пунктами 1.2., 1.3. Договору, конкретні умови перевезень вантажів зазначаються в заявках-замовленнях на перевезення. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг перевізника - зазначаються в заявках-замовленнях на перевезення, які є невід'ємними частинами даного Договору і надаються експедитором перевізнику перед кожним перевезенням або групою перевезень.

Заявка-замовлення на перевезення вантажу повинна бути складена в письмовій формі і скріплена печатками перевізника і експедитора. Сторони визнають юридичну силу заявки-замовлення на перевезення, переданої шляхом факсимільного зв'язку.

Відповідно до пункту 2.2.9. вважається, що перевізник виконав свої зобов'язання по перевезенню вантажу належним чином з моменту передання вантажу вантажоотримувачу і отримання свого екземпляру CMR або товарно-транспортної накладної без зауважень вантажоотримувача.

За змістом пунктів 3.2. та 3.3. вказаного правочин, вартість послуг перевізника, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень) вказуються в заявках. Порядок і терміни оплати обумовлюються в разовій заявці, що направляється перевізнику перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень) по домовленості двох сторін за умов оплати перевезення вантажів як за кордоном так і за перевезення вантажів по території України.

Оплата вартості послуг перевізника, що надаються ним за даним договором здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок перевізника, якщо інше не обумовлено в заявці. Оплата здійснюється на підставі оригіналів наступних документів - рахунку перевізника, виставленого згідно умов даного Договору, акту виконаних робіт та оригіналу CMR. Оплата здійснюється через 30 днів після отримання оригіналів документів, вказаних в пунктів 4.2. Банківські витрати по переведенню коштів перевізнику відносяться на рахунок експедитора, якщо інше не передбачено заявкою-замовленням (пункти 4.1., 4.2., 4.3. Договору).

Згідно з пунктом 9.1. даний Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018.

14.06.2018 позивач та відповідач підписали заявку б/н від 14.06.2018 на здійснення міжнародних транспортних послуг з перевезення.

На виконання умов заявки б/н від 14.06.2018 позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR), за якою вантаж був переданий 21.06.2018 за адресою розвантаження.

Для оплати наданих послуг з перевезення Фізичною особою-підприємцем Ковалишиним Василем Степановичем направлено на адресу, зазначену Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Логістік Еталон" під час листування електронною поштою, відповідні документи: акт наданих послуг №ОУ-0000240 від 26.06.2018 на суму 53 109,50 грн, міжнародну товаротранспортну накладну(CMR), рахунок-фактуру №СФ-0000240 від 26.06.2018.

Як вбачається з витягу офіційного сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", вказане поштове відправлення було вручено одержувачу особисто 09.07.2018.

Згідно з умовами Заявки, а також відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000240 від 26.06.2018, вартість послуг за міжнародне перевезення склала 53 109,50 грн, та мала бути сплачена відповідачем протягом 10-14 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів (оригіналу CMR).

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, а саме: надав автотранспортні засоби марки MAN, державні реєстраційні номери ВС4895НВ та ВС8280ХТ, а також здійснив перевезення вантажу з місця завантаження (місто Ольхінг, Німеччина) до місця розвантаження (Україна, місто Одеса, вулиця Миколаївська дорога, 253).

Проте, відповідачем у порушення взятих на себе зобов'язань за Заявкою не були оплачені надані позивачем послуги у строк, обумовлений Договором на транспортне обслуговування №14/06/2018 від 14.06.2018 та заявкою б/н від 14.06.2018 на здійснення міжнародних транспортних послуг з перевезення. Станом на час подання позовної заяви, за твердженням позивача, зв'язок з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Логістік Еталон" відсутній та зобов'язання за Договором не виконані.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до пункту 2 статті 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно положень статей 901 та 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до приписів статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно зі статтею 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за надані позивачем послуги перевезення є підтвердженою, строк оплати є таким що настав.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Ковалишина Василя Степановича підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Фізичної особи-підприємця Ковалишина Василя Степановича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Логістік Еталон" про стягнення заборгованості в розмірі 53 109,50 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Логістік Еталон" (04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 25 Б; ідентифікаційний код 42102358) на користь Фізичної особи-підприємця Ковалишина Василя Степановича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 53 109,50 грн (п'ятдесят три тисячі сто дев'ять гривень 50 копійок) заборгованості та витрати по сплаті судового збору в сумі 1762, 00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 50 копійок).

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ