Рішення

від 12.10.2018 по справі 910/8005/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2018Справа № 910/8005/18

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В. , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", в особі філії - Головного управління по м.Києву та Київській області АТ "Ощадбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мет-технологія"

про стягнення 2 994,42 грн

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", в особі філії - Головне управління по м.Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (далі - позивач, Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мет-технологія" (далі - відповідач, Товариство, Клієнт) про стягнення 2994,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані, за твердженням позивача, неналежним виконанням відповідачем Договору банківського рахунку від 16.02.2016 №26003300201338 в частині сплати вартості отриманих послуг, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в розмірі 2 994,42 грн, з яких 2423,14 грн - заборгованість за щомісячною платою за обслуговування тарифного пакету, 155,03 грн - сума пені, 336,29 грн - сума інфляційних втрат, 79,96 грн - три проценти річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 відкрито провадження у справі за вищезазначеною позовною заявою, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Сторони належним чином були повідомлені про відкриття провадження у справі. Відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень № 0103046608945 та № 0103046608937 копії ухвали суду про відкриття провадження у справі були отримані уповноваженими представниками позивача 16.06.2018 та 27.06.2018.

Щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену відповідачем в спірному договорі в якості фактичного місцезнаходження підприємства, а саме: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденко, будинок 1-Б, офіс 423.

Однак, як вбачається з витягу з офіційного веб-сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення, яке було скероване на адресу відповідача, не вдалося вручити адресату 07.07.2018.

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З матеріалів справи, зокрема, з додатку 1 до Договору банківського рахунку від 16.02.2016 №26003300201338 Опитувальника клієнта - юридичної особи - резидента вбачається, що відповідачем було повідомлено про фактичне місцезнаходження підприємства саме за адресою: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденко, будинок 1-Б, офіс 423.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстровані у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення учасників судового процесу про відкриття провадження у справі

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2018, не подав до суду відзиву на позов, тому останній не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв'язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

У частині восьмій статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ :

16.02.2016 між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю Мет-технологія" було укладено договір №26003300201338 банківського рахунку, відповідно до п.1.1 якого Банк зобов'язується надавати Клієнту послуги розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього Клієнта, видачею йому грошових коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених цим договором, а Клієнт зобов'язується оплачувати вартість таких послуг та надає Банку право користуватись тимчасово вільними коштами Клієнта на власний розсуд.

За умовами п.2.1 договору №26003300201338 від 16.02.2016 Банк протягом трьох банківських днів після надання всіх необхідних документів зобов'язується відкрити Клієнту поточний рахунок №26003300201338 в гривні України та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування, відповідно до умов цього договору, законодавства України, в тому числі, нормативно-правових актів Національного банку України.

У п.3.1 укладеного між сторонами правочину вказано, що вартість послуг Банку визначена в Тарифах у вигляді суми тарифу-вартості послуги.

При настанні термінів оплати вартості наданих Банком послуг з розрахункового рахунку Клієнт доручає Банку здійснювати договірне списання коштів в передбаченому Тарифами розмірі, що необхідний для оплати наданих Банком послуг з рахунку Клієнта, а також інших поточних рахунків Клієнта, відкритих в АТ "Ощадбанк" або тих, що будуть відкриті протягом строку дії договору (п.3.2 договору №26003300201338 від 16.02.2016).

Пунктами 4.3.10, 4.3.11 договору №26003300201338 від 16.02.2016 передбачено обов'язок Клієнта сплачувати вартість послуг Банку згідно з Тарифами в порядку, визначеному розділом 3 цього договору; своєчасно поповнювати рахунок грошовими коштами, у разі відсутності або недостатності коштів на рахунках з метою належного виконання своїх обов'язків за цим договором щодо сплати на користь Банку вартості наданих ним послуг, в тому числі, з метою забезпечення можливості здійснення Банком права договірного списання коштів в сумі, необхідній для повної оплати послуг, а також в інших випадках, визначених цим договором, для реалізації Банком права договірного списання коштів з рахунку.

Пунктом 6.4 договору №26003300201338 від 16.02.2016 визначено, що за несвоєчасне поповнення рахунку відповідно до умов п.4.3.11 договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані Банком послуги, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,2% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє протягом одного календарного року. Дія договору автоматично продовжується на кожен наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не попередить в письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення відповідного строку дії договору (п.9.1 договору №26003300201338 від 16.02.2016).

У додатку №2 до договору №26003300201338 від 16.02.2016 контрагентами погоджено тарифи за послуги Банку. Зокрема, визначено, що сума комісії за обслуговування рахунка становить 99 грн. та сплачується щомісячно не пізніше п'ятого числа наступного місяця.

Суд приймає до уваги договір №26003300201338 від 16.02.2016, як належну підставу у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов'язків.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів полягає, що у період з 16.04.2016. по 30.04.2018 включно відповідачем не здійснювалась оплата послуг позивача з обслуговування рахунка, наявність грошових коштів на рахунку, яка б вказувала на можливість банку здійснити договірне списання, не забезпечувалась, внаслідок чого у Товариства утворилась заборгованість в сумі 2 423,14 грн.

За приписами ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч.4 ст.1068 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вказувалось судом, у додатку №2 до договору №26003300201338 від 16.02.2016 контрагентами погоджено тарифи за послуги банку. Зокрема, визначено, що сума комісії за обслуговування рахунка становить 99 грн. та сплачується щомісячно не пізніше п'ятого числа наступного місяця.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк внесення відповідачем плати за обслуговування банком рахунку клієнта за період з 16.04.2016. по 30.04.2018 включно на загальну суму 2 423,14 грн., настав.

Проте, судом зазначалось, що відповідачем не здійснювалась оплата послуг позивача з обслуговування рахунка, наявність грошових коштів на рахунку, яка б вказувала на можливість банку здійснити договірне списання, не забезпечувалась, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мет-технологія" утворилась заборгованість в сумі 2 423,14 грн. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мет-технологія" в частині стягнення основного боргу в сумі 2 423,14 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У частині 4 ст. 231 ГК України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6.4 договору №26003300201338 від 16.02.2016 визначено, що за несвоєчасне поповнення рахунку відповідно до умов п.4.3.11 договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання коштів за надані банком послуги, клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,2% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати послуг з обслуговування рахунку, у межах договору №26003300201338 від 16.02.2016, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню на загальну суму 155,03 грн, зокрема, за прострочення виконання грошових зобов'язань за період з 01.11.2017 по 30.04.2018.

Проте, за висновками суду, наведений заявником розрахунок пені є невірним, з огляду на наступне.

Заявником не враховано, що договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Статтею 1 вказаного нормативно-правового акту унормовано, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Проте, всупереч вищенаведених приписів чинного законодавства, позивачем розмір пені не було обмежено розміром подвійної облікової ставки Національного банку України.

Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені в сумі 67,23 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків внесення плати за послуги у межах договору №26003300201338 від 16.02.2016 позивачем було нараховано та заявлено до стягнення трьох процентів річних в сумі 78,18 грн. та інфляційні втрати в розмірі 341,77 грн.

Після проведення перерахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача три проценти річних у розмірі 78,03 грн.

Одночасно, у застосуванні індексації позивачем не враховано рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі №62-97р від 03.04.1997 Верховного Суду України.

Відповідно до Листа № 62-97р. від 03.04.1997 Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 Вищого господарського суду України "Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Вказані рекомендації щодо нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат також викладено у Листі б/н від 01.07.2014. Верховного Суду України "Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві".

Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 290,44 грн.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", в особі філії - Головного управління по м.Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мет-технологія" про стягнення 2 994,42 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мет-технологія" (04053, місто Київ, вулиця Гоголівська, будинок 39, офіс 8; ідентифікаційний код 39467981) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12-Г; ідентифікаційний код 00032129) в особі філії Головного управління по м.Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (01001, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Володимирська, будинок 27; ідентифікаційний код 09322277) основний борг у розмірі 2 423,14 грн (дві тисячі чотириста двадцять три гривні 14 копійок), пеню в розмірі 67,23 грн (шістдесят сім гривень 23 копійки), три проценти річних у розмірі 78,03 грн (сімдесят вісім гривень 03 копійки), інфляційні втрати в розмірі 290,44 грн (двісті дев'яносто гривень 44 копійок) та 1 680,63 грн (одну тисячу шістсот вісімдесят гривень 63 копійки) витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ