Рішення

від 10.10.2018 по справі 910/10137/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2018Справа № 910/10137/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю.,

За участю секретаря судового засідання Ваховської К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Бротрейд

про стягнення 180 883,65 грн.

У засіданні брали участь:

від позивача: Кучерявий С.В. - по дов. №270 від 08.06.2018

Ткачук О.В. - по дов. №226 від 21.05.2018

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бротрейд" про стягнення заборгованості у розмірі 180 883,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати товару за Договором № 181 на закупівлю рамок під плакати від 15.02.2017, у зв'язку з чим виник борг в сум і 139 296, 00 грн. Крім того, позивач заявлені вимоги про стягнення штрафу в сумі 13 929,60 грн., 3% річних в сумі 5 117, 70 грн. та інфляційних в сумі 22 540, 35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 відкрито провадження у справі №910/10137/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.09.2018.

Представник відповідача у судове засідання 03.09.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103047364985.

У судовому засіданні 03.09.2018 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні на 24.09.2018.

20.09.2018 від представника позивача через відділ діловодство господарського суду міста Києва надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до даної заяви позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 139 296,00 грн., штраф в сумі 13 929,60 грн., 3% річних в сумі 5 861, 88 грн. та інфляційних в сумі 17 161, 27 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Суд, розглянувши дану заяву, прийняв її до розгляду.

Представник відповідача у підготовче судове засідання 24.09.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103047674275.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та постановив протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про призначення справи до судового розгляду по суті на 10.10.2018р.

В судовому засіданні 10.10.2018р. представники позивача позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

В судовому засіданні 10.10.2018р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача , всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.09.2017 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (надалі позивач ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бротрейд (відповідач ) укладено Договір поставки №181 на закупівлю рамок під плакати.

Відповідно до п.1.1 договору позивач доручає, а відповідач зобов'язується виготовити та поставити (передати у власність) позивача рамки під плакати, а позивач зобов'язується прийняти і оплатити такий товар на умовах, викладених в даному договорі.

Згідно п. 1.2. договору найменування, кількість, комплектність, вартість товару визначаються згідно із специфікацією товару (додаток 1) до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що відповідач повинен поставити та передати у власність позивач товар, у відповідності до вимог, що визначені додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п.п. 3.1.-3.2. договору загальна вартість договору (разом з ПДВ) складає - 278 592,00 грн.

Оплата здійснюється позивачем поетапно на рахунок відповідача, а саме:

протягом 7-ми банківських днів з моменту підписання цього договору позивач сплачує грошові кошти у розмірі 50 % від загальної вартості договору, а саме - 139 296,00 грн. з ПДВ;

оплата решти суми у розмірі 50 % від загальної вартості договору - 139 296,00 грн. з ПДВ здійснює на рахунок відповідача протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної та на її підставі.

Згідно пункту 3.4. договору розрахунки за цим договором здійснюються у формі безготівкового перерахування коштів в національній валюті України.

Пунктом 5.1.1. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний передати (поставити) товар позивачу належної якості відповідно до умов цього договору.

Згідно пункту 5.1.3. договору відповідач зобов'язаний своєчасно здійснити поставку товару позивачу відповідно до розділу 4 цього договору.

Відповідно до пункту 4.1. договору поставка товару здійснюється відповідачем протягом 30 робочих днів з моменту підписання сторонами даного договору. Місце поставки: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 24, склад АБ УКРГАЗБАНК .

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, здійснивши перший етап оплати товару у розмірі 139 296,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8898-2059 від 22.02.2017.

Відповідач порушив строки поставки товару за договором, визначені пунктом 4.1. договору, не здійснив поставки товару на склад позивача протягом 30 робочих днів з моменту підписання сторонами даного договору.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, обов'язок відповідача передати товар позивачу вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця за місцезнаходженням товару.

При цьому, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В п. 5.1.5. договору сторони передбачили, що позивач зобов'язаний у випадку не поставки товару покупцю протягом 10 банківських днів з моменту настання строку поставки товару, передбаченого п. 4.1. даного договору, повернути покупцю авансовий платіж, що сплачений покупцем відповідно до п. 3.2. цього договору, протягом 10 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги від Покупця.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, та на виконання пункту 5.1.5. Договору, позивач 07.04.2017 надіслав на адресу відповідача претензію № 15582/3557/2017 в якій вимагав до 12.04.2017 усунути порушення умов договору та здійснити поставку товару на умовах виконання пунктів 4.2. - 4.8. договору та сплатити штраф у розмірі 10 % від загальної вартості договору на користь позивача.

Листом № 04-05-17/1 від 04.05.2017 відповідач повідомив позивача про готовність розірвати договір № 181 на закупівлю рамок під плакати від 15.02.2017, повернути авансовий платіж, сплачений позивачем відповідно до п. 3.2. договору та сплатити штраф у розмірі 10 % від загальної вартості договору.

Листом від 15.06.2017 за № 15-06-17/2 відповідач повідомив позивача, що на виконання п. 6.3.2. договору ним сплачено платіжним дорученням № 29 від 24.05.2017 на рахунок позивача штраф у розмірі 10 % від загальної вартості договору. Також даним листом відповідач повідомив позивача про готовність розірвати договір шляхом укладення додаткової угоди до договору та повернути авансовий платіж.

17.07.2017 позивач повторно направив відповідачу претензію № 15582/7147/2017 в якій вимагав повернути авансовий платіж у сумі 139 296,00 грн. та інформував відповідача про неможливість розірвання договору, оскільки строк його дії закінчився 31.05.2017. Зазначену претензію в письмовому вигляді було направлено спеціальним зв'язком на адресу відповідача, вказану ним у розділі 12 договору (04107, м. Київ, вул. Татарська, буд. 21 А), та повернуто покупцю у зв'язку неможливістю її доставки адресату.

Водночас, суд зазначає, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Вказаний висновок суду відповідає принципам розумності та справедливості та вимогам щодо належності виконання взятого на себе зобов'язання, враховуючи, що продавець погодив такі умови договору, які передбачають порядок отримання ним замовлення від покупця в тому числі поштою, що свідчить про обізнаність продавця щодо обов'язку відстежувати власну поштову кореспонденцію та наслідки її неотримання.

Суд зазначає, що по суті, вимога позивача про повернення попередньої оплати є односторонньою відмовою від зобов'язання з поставки товару, право на яку передбачено ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України.

Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов'язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов'язань сторін за договором, в тому числі припинення обов'язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов'язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

Таким чином, направивши відповідачу вимогу вих. №15582/7147/2017 від 17.07.2017 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 139 296,00 грн., позивач реалізував своє право на односторонню відмову від зобов'язання з поставки, яке виникло з договору №121 від 15.02.2017, у зв'язку з чим між сторонами припинились зобов'язання з поставки товару, зокрема у відповідача припинився обов'язок поставити позивачу товар.

Водночас, у відповідача як у продавця, який у встановлені договором строки не поставив товар покупцю, виник обов'язок повернути позивачу сплачену останнім суму попередньої оплати.

Доказів повернення (сплати) грошових коштів (попередньої оплати) у розмірі 139 296,00 коп. позивачу станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Обов'язок відповідача з повернення суми попередньої оплати у розмірі 139 296,00грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не був спростований, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу (суми попередньої оплати) у розмірі 139 296, 00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 861,88 грн. 00 коп. за період з 21.04.2017 по 14.09.2018, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок проведено вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 5 861,88 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 17 161,27 за період травень 2017 по серпень 2018.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, так як позивачем правильно визначено початок періоду нарахування інфляційних втрат. З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення інфляційних в сумі 17 1614,27 грн. підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що з огляду на заявлені позивачем підстави позову - невиконання відповідачем зобов'язання з повернення попередньої оплати, тобто грошових коштів, а також предмет позову - стягнення суми попередньої оплати, пені, 3% та інфляційних втрат (ст. 625 Цивільного кодексу України) у зв'язку з таким невиконанням, необхідним є встановлення обставин наявності у зобов'язанні з повернення відповідачем позивачу грошових коштів (попередньої оплати) ознак грошового, оскільки положення ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюють правило, за якого сплата 3% річних та інфляційних втрат як спосіб захисту майнового права та інтересу кредитора за користування боржником утримуваними коштами та від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, здійснюється у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що у Цивільному кодексі України відсутнє визначення терміну "грошове зобов'язання".

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 30.03.2016 у справі №6-2168цс16, (предметом розгляду в межах якої були вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат внаслідок невиконання обов'язку з повернення авансу, стягнутого за рішенням суду), зобов'язання, що зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням, а отже невиконання таких зобов'язань належним чином дає підстави для стягнення інфляційних витрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов'язання, оскільки боржник зобов'язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми.

При цьому, враховуючи, предмет розгляду у справі №6-2168цс16 - повернення авансу, можна дійти висновку, що грошове зобов'язання слід розуміти не тільки як таке, що може виникати лише з договору, та містить у собі обов'язок з оплати іншій стороні за виконані роботи/надані послуги/товар (тобто бути елементом зобов'язання, яке передбачає оплатність), а як і таке, що може виникати з будь-яких юридичних фактів, які передбачені ст. 11 ЦК України, та передбачати будь-який обов'язок з передачі грошових коштів, тобто коли одна особа зобов'язана такі кошти надати іншій особі, а інша особа має право вимагати передання таких коштів, зокрема, і у випадку обов'язку повернути грошові кошти, сплачені у якості авансу, попередньої оплати (ст. 693 ЦК України).

Таким чином, будь-яке зобов'язання, що зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням, а отже невиконання таких зобов'язань належним чином дає підстави для стягнення інфляційних витрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

Таким чином, зобов'язання відповідача з повернення грошових коштів (попередньої оплати), які були ним отримані на виконання договору поставки від покупця (позивача), є грошовим, так як змістом такого зобов'язання є обов'язок відповідача повернути отримані грошові кошти (суму попередньої оплати) та право позивача вимагати такого повернення від відповідача. При цьому, зобов'язання з повернення попередньої оплати виникає як наслідок невиконання продавцем обов'язку з поставки товару та реалізацією покупцем права на відмову від договору поставки у зв'язку з простроченням продавця, тобто, по суті, відбувається новація зобов'язання з поставки в обов'язок щодо повернення попередньої оплати, у зв'язку з чим у продавця припиняється обов'язок щодо поставки товару та виникає обов'язок щодо передачі покупцю грошових коштів, які були йому передані у якості попередньої оплати.

Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штрафу в сумі 13 929, 60 грн.

Згідно п. 5.1.5 відповідач зобов'язаний у випадку не поставки товару позивачу протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту настання строку поставки товару, пере6дбаченого п.4.1 даного договору, повернути позивачу авансовий платіж, що сплачений позивачем відповідно до п. 3.2 цього договору протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання письмової вимоги.

В п. 6.3.3 договору сторони передбачили відповідальність у випадку порушення відповідачем своїх зобов'язань, передбачених п. 2.1 та п.5.1.5 цього договору, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5% від загальної вартості договору, що визначена в п. 3.1 цього договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Суд зазначає, що умовами договору №181 на закупівлю рамок під плакати від 15.02.2017 передбачено нарахування штрафу за неповернення суми попередньої оплати протягом 10 (десяти) банківських днів.

Таким чином, зважаючи на те, що договором №181 на закупівлю рамок під плакати від 15.02.2017 сторони передбачили нарахування штрафу у розмірі 5% (п'ять відсотків) за неповернення відповідачем попередньої оплати, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 13 929 грн. 60 коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОТРЕЙД" (04107, м. Київ, вул. Татарська, 21А; ідентифікаційний код: 40103585) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк УКРГАЗБАНК (03087, м. Київ, вул. Єреванська,1; ідентифікаційний код: 23697280) суму основного боргу у розмірі 139 296 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 5 861грн. 88 коп., інфляційні втрати у розмірі 17 161грн. 27 коп., штраф в сумі 13 929 грн. 60 коп. та судовий збір у розмірі 2643 грн. 73 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 16.10.2018

Суддя Трофименко Т.Ю.