Рішення

від 08.10.2018 по справі 910/8993/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2018Справа № 910/8993/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання Астаповій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Білоцерківський кар'єр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Трейдінг" про стягнення 856 281,66 грн., за участю представників позивача - Виштака Ю.М., довіреність №4 від 09.01.201 8 року, відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

У липні 2018 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача 651 456,69 грн. основного боргу та 204 824,97 грн. пені за договором №ТК-0000033 від 25.12.2015 року на підставі ст.ст. 526, 692 ЦК України та ст.ст. 193, 265 ГК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.08.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.10.2018 року.

01.08.2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів наявності заборгованості в сумі 651 456,69 грн. з оплати вартості поставленої продукції за договором № ТК-0000033 від 19.04.2012 року, а тому просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі.

01.08.2018 року від відповідача до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності, у якій відповідач зазначає, що позивачем було заявлено до стягнення пеню за період з 04.01.2018 року по 04.07.2018 року, при цьому остання накладна про поставку датована 14.03.2017 року, а тому позовні вимоги не можуть бути задоволенні у повному обсязі, оскільки до даної позовної вимоги про стягнення пені слід застосувати строк позовної давності, який становить 1 рік.

08.10.2018 року представник відповідача в судове засідання не з'явилися.

Відповідач у справі був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.04.2012 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Білоцерківський кар'єр" (постачальник) до Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт Трейдінг" (покупець) був укладений договір за №ТК-0000033 на постачання (далі - договір), за умовами якого (п. 1.1. договору), постачальник зобов'язується передати, покупець - прийняти й оплатити продукцію (надалі - товар) на умовах, що передбачені даним договором.

Відповідно до п. 3.1. договору поставка товару здійснюється транспортом зазначеним в специфікаціях. Постачальник зобов'язується поставити товар на умовах поставки, зазначених в специфікаціях згідно із міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010 року.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що терміни поставки товару вказується в Специфікаціях. У разі поставки товару згідно із законодавством України графіком - графік оформляється як додаток до цього договору, що є невід'ємною частиною.

За умовами п. 4.1. договору поставка товару здійснюється за цінами, які визначені в відповідність до умови поставки, вказані в специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника пов'язані з постачанням.

Згідно п. 5.2. договору покупцем прийняті зобов'язання в частині здійснення оплати коштів за кожну поставлену партію продукції, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 15 календарних днів.

24 травня 2018 року між сторонами укладено додаткову угоду № 24\05 до договору № ТК-0000033 від 19.04.2012 року щодо виконання зобов'язань по сплаті боргу (надалі - додаткова угода), за умовами якої покупець підтверджує, що за умовами даного договору, за поставлену продукцію (щебінь, піщана суміш) станом на 24 травня 2018 року має заборгованість на загальну суму 651 456, 69 грн. (п. 1. додаткової угоди).

Пунктом 1. додаткової угоди сторони визначили, що покупець приймає на себе зобов'язання на предмет погашення зазначеної в п. 1 даної угоди, суми заборгованості рівними частинами по 217 152, 23 грн. щомісяця (до 25 числа кожного поточного місяця) на протязі 3-х місяців, з дня підписання даної додаткової угоди

Поясненнями позивача, а також наявними в матеріалах справи видатковим накладним №ТК-0000130 від 14.02.2017 року, №ТК-0000144 від 15.02.2017 року, №ТК-0000145 від 15.02.2017 року, №ТК-0000155 від 16.02. 2017 року, №ТК-0000159 від 16.02. 2017 року, №ТК-0000163 від 17.02. 2017 року, №ТК-0000168 від 20.02.2017 року, №ТК-0000174 від 21.02.2017 року, №ТК-0000183 від 22.02.2017 року, №ТК-0000191 від 23.02.2017 року, №ТК-0000301 від 10.03.2017 року, №ТК-0000322 від 11.03.2017 року, №ТК-0000323 від 11.03.2017 року, ТК-0000327 від 13.03.2017 року, ТК-0000331 від 13.03.2017 року, №ТК-0000349 від 14.03.2017 року, №ТК-0000350 від 14.03.2017 року, підтверджується факт поставки позивачем відповідачеві продукції на загальну суму 49 939 425, 39 грн. на виконання умов договору.

При цьому, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні специфікації, на підставі яких, за умовами договору, мав бути визначений порядок оплати товару зокрема і за вказаними видатковими накладними, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 692 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З урахуванням вищезазначеного, слід дійти висновку, що відповідач прийняв на себе зобов'язання оплатити продукцію після її прийняття згідно вказаних вище видаткових накладних, тобто на наступний день після підписання відповідної видаткової накладної.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки відповідачеві товару відповідно до умов договору, проте відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати їх вартості та має перед позивачем заборгованість у розмірі 651 456, 69 грн., з урахуванням часткової оплати, що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 28.02.2018 року та додатковою угодою №1 від 24 травня 2018 року, що підписані представниками позивача та відповідача.

Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем суду не надано.

Ст. ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом надано належну оцінку відзиву відповідача на позовну заяву, проте, доводи відповідача, що позивачем не надано доказів наявності заборгованості в сумі 651 456,69 грн. з оплати вартості поставленої продукції за договором № ТК-0000033 від 19.04.2012 року, повністю спростовуються видатковим накладним №ТК-0000130 від 14.02.2017 року, №ТК-0000144 від 15.02.2017 року, №ТК-0000145 від 15.02.2017 року, №ТК-0000155 від 16.02. 2017 року, №ТК-0000159 від 16.02. 2017 року, №ТК-0000163 від 17.02. 2017 року, №ТК-0000168 від 20.02.2017 року, №ТК-0000174 від 21.02.2017 року, №ТК-0000183 від 22.02.2017 року, №ТК-0000191 від 23.02.2017 року, №ТК-0000301 від 10.03.2017 року, №ТК-0000322 від 11.03.2017 року, №ТК-0000323 від 11.03.2017 року, ТК-0000327 від 13.03.2017 року, ТК-0000331 від 13.03.2017 року, №ТК-0000349 від 14.03.2017 року, №ТК-0000350 від 14.03.2017 року, актом звірки взаємних розрахунків станом на 28.02.2018 року та додатковою угодою №1 від 24 травня 2018 року, що підписані представниками позивача та відповідача та містяться в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушені відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 651 456, 69 грн. основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.12. договору у разі порушення строків оплати передбачені п. 5.2. договору за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючій в період нарахування за кожен день прострочки від суми заборгованості. Зазначена неустойка нараховується постачальником на заборгованість з моменту її утворення покупцем, згідно проведених поставок у відповідності до видаткових накладних .

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати товару, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 204 824,97 грн. пені, за період з 04.01.2018 року по 04.07.2018 року.

З огляду на те, що відповідачем не виконано зобов'язання по видатковим накладним №ТК-0000130 від 14.02.2017 року, №ТК-0000144 від 15.02.2017 року, №ТК-0000145 від 15.02.2017 року, №ТК-0000155 від 16.02. 2017 року, №ТК-0000159 від 16.02. 2017 року, №ТК-0000163 від 17.02. 2017 року, №ТК-0000168 від 20.02.2017 року, №ТК-0000174 від 21.02.2017 року, №ТК-0000183 від 22.02.2017 року, №ТК-0000191 від 23.02.2017 року, №ТК-0000301 від 10.03.2017 року, №ТК-0000322 від 11.03.2017 року, №ТК-0000323 від 11.03.2017 року, ТК-0000327 від 13.03.2017 року, ТК-0000331 від 13.03.2017 року, №ТК-0000349 від 14.03.2017 року, №ТК-0000350 від 14.03.2017 року, суд приходить до висновку, що позивач мав право на нарахування пені за період з лютого, березня 2017 року по вересень 2017р. (у відповідності до вимог ч.6 ст. 232 ГК України в межах шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано).

Проте, позивачем в порушення вимог ч.6 ст. 232 ГК України заявлено до стягнення з відповідача 204 824,97 грн. пені, за період з 04.01.2018 року по 04.07.2018 року.

01.08.2018 року відповідачем через канцелярію суду надано заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, оскільки право та охоронюваний законом інтерес позивача в частині стягнення 204 824,97 грн. пені за період з 04.01.2018 року по 04.07.2018 року, не порушено відповідачем, то в позові в цій частині слід відмовити саме з підстав його необґрунтованості.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Трейдінг" (03056, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 27; код 35950685) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Білоцерківський кар'єр" (09153, Київська область, Білоцерківський район, Сільська рада Пилипчанська, Кошик Урочище, 1; код 00292480) 651 456 (шістсот п'ятдесят одна тисяча чотириста п'ятдесят шість) грн. 69 коп. основного боргу та 9 771 (дев'ять тисяч сімсот сімлеся'і одна) грн. 86 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 16.10.2018р.

Суддя С.О. Чебикіна