Рішення

від 11.10.2018 по справі 910/11097/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2018Справа № 910/11097/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Бородині В.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестіст Агротрейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФІРМ"

про стягнення 296 415, 99 грн.

Представники:

від позивача: Мороз С.С.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестіст Агротрейд" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФІРМ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 296 415, 99 грн., з яких: 281 245, 20 грн.- основного боргу та 15 170, 79 грн. - пені

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на надання послуг по перевезенню № 120318 від 05.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.09.2018.

04.09.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестіст Агротрейд" подало заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме: приймати будь-які рішення щодо ліквідації, реорганізації товариства, відчуження корпоративних прав та часток (частин часток) у статутному капіталі товариства третім особам; змінювати чи призначити нового керівника товариства; накласти арешт на кошти у розмірі ціни позову - 296 415, 99 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестіст Агротрейд" про вжиття заходів забезпечення позову - відмовлено.

У судовому засіданні 13.09.2018 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 11.10.2018.

11.10.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 316 959, 59 грн., з якої 301 788, 80 грн. - основного боргу та 15 170, 79 грн. - пені.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, суд зазначає, що чинним законодавством передбачено право позивача на подання відповідних заяв про збільшення розміру позовних вимог до початку першого судового засідання, тож враховуючи, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження та 13.09.2018 відбулося перше судове засідання, суд відхиляє подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Тож, представник позивача підтримав першочергово заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.10.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестіст Агротрейд" (далі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРФІРМ" (далі - замовник) укладено договір на надання послуг по перевезенню № 120318, умовами якого передбачено, що перевізник зобов'язується доставляти ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення в установлені строки та видавати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевізник виконує для замовника перевезення вантажів обсягом й умовах обумовлених у заявках на перевезення, які є невід'ємною частиною цього договору. Заявка на перевезення надається в одній із перелічених форм: письмово або по факсу (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, оплата послуг замовником відбувається на підставі рахунку протягом 5-ти банківських днів.

Згідно п. 3.3. договору, здавання послуг виконавцем та прийняття їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін після фактичного надання послуг.

Договір діє з дня його підписання сторонами та до 05.03.2019 року, але до повного виконання ними своїх зобов'язань по предмету договору (п. 6.4. договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору на надання послуг по перевезенню № 120318 від 05.03.2018 згідно заявок відповідача на перевезення, були надані послуги з перевезення вантажу на загальну суму 294 571, 20 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) № 123 від 07.06.2018, № 126 від 08.06.2018, № 127 від 08.06.2018, № 128 від 08.06.2018, № 129 від 11.06.2018, № 130 від 12.06.2018, № 131 від 12.06.2018, № 132 від 12.06.2018, № 133 від 13.06.2018, № 134 від 13.06.2018, № 135 від 13.06.2018, № 136 від 14.06.2018, № 136/1 від 14.06.2018, № 136/2 від 14.06.2018, № 137 від 15.06.2018, № 139 від 18.06.2018, № 140 від 18.06.2018, № 141 від 19.06.2018, № 142 від 19.06.2018, № 143 від 19.06.2018, № 146 від 20.06.2018, № 147 від 20.06.2018, № 150 від 21.06.2018, № 151 від 21.06.2018, № 152 від 22.06.2018, № 153 від 22.06.2018, № 154 від 22.06.2018, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств (копії у матеріалах справи).

Проте, відповідач за надані послуги розрахувався частково на суму 13 326, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача № 26009052534708, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРФІРМ" утворилась заборгованість у розмірі 281 245, 20 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 13/07/18-2 від 13.07.2018, в якій позивач просив відповідача виконати належним чином свої зобов'язання та перерахувати на рахунок позивача суму заборгованості за договором на надання послуг по перевезенню № 120318 від 05.03.2018, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 17.07.2018.

Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 281 245, 20 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 15 170, 79 грн. - пені за період з 12.06.2018 по 16.08.2018.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору на надання послуг по перевезенню № 120318 від 05.03.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором з елементами договору про надання послуг та договору транспортного експедирування.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 930 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

За приписами ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно ст. 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги, що підтверджується актами здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) № 123 від 07.06.2018, № 126 від 08.06.2018, № 127 від 08.06.2018, № 128 від 08.06.2018, № 129 від 11.06.2018, № 130 від 12.06.2018, № 131 від 12.06.2018, № 132 від 12.06.2018, № 133 від 13.06.2018, № 134 від 13.06.2018, № 135 від 13.06.2018, № 136 від 14.06.2018, № 136/1 від 14.06.2018, № 136/2 від 14.06.2018, № 137 від 15.06.2018, № 139 від 18.06.2018, № 140 від 18.06.2018, № 141 від 19.06.2018, № 142 від 19.06.2018, № 143 від 19.06.2018, № 146 від 20.06.2018, № 147 від 20.06.2018, № 150 від 21.06.2018, № 151 від 21.06.2018, № 152 від 22.06.2018, № 153 від 22.06.2018, № 154 від 22.06.2018, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств (копії у матеріалах справи).

Проте відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРФІРМ" утворилась заборгованість у розмірі 281 245, 20 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 3.1. договору, оплата послуг замовником відбувається на підставі рахунку протягом 5-ти банківських днів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405 та постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у справі № 910/15918/14.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг з перевезення вантажу у розмірі 281 245, 20 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору на надання послуг по перевезенню № 120318 від 05.03.2018 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 281 245, 20 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 15 170, 79 грн. - пені за період з 12.06.2018 по 16.08.2018.

Так, статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (стаття 547 Цивільного кодексу України)

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового зобов'язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

Оскільки між сторонами угода щодо стягнення пені не укладена, а частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено обмеження нарахування пені за весь час користування чужими грошовими коштами обліковою ставкою НБУ, якщо вона передбачена умовами укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 15 170, 79 грн. задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов'язані із правовою допомогою.

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг , а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, інтереси позивача в судових засіданнях представляв адвокат Мороз С.С., яка є адвокатом згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №5511/10 від 19.11.2015. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестіст Агротрейд" та Адвокатом Мороз Світланою Сергіївною укладено договір № 06/09/2018-Г про надання правничої (правової) допомоги від 06.09.2018, однак суду не надано доказів на підтвердження понесених витрат пов'язаних з правничою допомогою адвоката, а саме детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача про покладення на відповідача витрат, пов'язаних із правовою допомогою.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестіст Агротрейд" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФІРМ" (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 21, офіс 3, ідентифікаційний код - 39823763) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестіст Агротрейд" (76005, місто Івано-Франківськ, вул. О. Довженка, будинок 5А, офіс 22, ідентифікаційний код - 41347344) 281 245 (двісті вісімдесят одну тисячу двісті сорок п'ять) грн. 20 коп. - заборгованості та 4 218 (чотири тисячі двісті вісімнадцять) грн. 68 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 16.10.2018

Суддя Щербаков С.О.