Рішення

від 04.10.2018 по справі 911/1235/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1235/18

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Брунько А.І., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Менеджмент Системс" про стягнення 166341,88 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В. - довіреність від 01.03.2018 вих. № 1803010150;

від відповідача: не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" подало до суду позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Менеджмент Системс" 166341,88 грн, з яких: 125000,00 грн основного боргу, 34404,22 грн інфляційних нарахувань та 6937,66 грн 3% річних.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 18-ТПВ/16-К від 29.12.2015 в частині несвоєчасної сплати наданих послуг із знешкодження (термічного перероблення) твердих побутових відходів (відходи комунальні (міські) змішані, в т. ч. сміття з урн, код відходу 7720.3.1.01).

Ухвалою від 12.06.2018 господарський суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 19.07.2018.

Ухвалою від 19.07.2018 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання на 11.09.2018.

Ухвалою від 11.09.2018 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.10.2018.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

При цьому щодо неприбуття в засідання суду представника відповідача, господарський суд приймає до уваги таке.

21.09.2018 на адресу Господарського суду Київської області з відміткою поштового відділення про невручення, повернулась кореспонденція господарського суду з ухвалою від 11.09.2018, направлена рекомендованим листом з повідомленням відповідачу у справі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Вест Менеджмент Системс".

Водночас, як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1004088846, станом на час розгляду справи в суді Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Менеджмент Системс" зареєстроване за адресою: 08322, Київська обл., Бориспільський район, село Проліски, вулиця П.Морозова, будинок, 8.

Відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, у тому числі її місцезнаходження.

За ч. 1 ст. 10 вищевказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не змінював своєї юридичної адреси, і адреса відповідача, на яку направлялися ухвали Господарського суду Київської області від 12.06.2018, 19.07.2018 та 11.09.2018, відповідає адресі, вказаній у витязі з ЄДР.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Враховуючи, що ухвали суду були надіслані відповідачу за належною адресою, однак повернуті підприємством зв'язку з відміткою про невручення, зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, клопотань про відкладення розгляду справи та повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні до суду не надходило, при цьому надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріали справи докази, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (позивач/виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Менеджмент Системс" (відповідач/замовник) було укладено договір № 18-ТПВ/16-К про надання послуг (далі - договір), за умовами якого виконавець надає, а замовник отримує послуги із знешкодження (термічного перероблення) твердих побутових відходів (відходи комунальні (міські) змішані в т.ч. сміття з урн, код відходу - 7720.3.1.01).

Відповідно до п. 1.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 25.02.2016) сторони погодили, що обсяг надання послуг становить 34300 тонн в рік.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору визначено, що замовник сплачує виконавцю вартість послуг у відповідності до тарифу, діючого в період надання таких послуг, встановленого виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). На час укладання договору тариф становить 72,50 грн за одну тонну, крім того ПДВ - 14,50 грн., всього за одну тонну - 87,00 грн.

Замовник щомісяця протягом 20 (двадцяти) календарних днів місяця наступного за місяцем, у якому надавались послуги, сплачує на поточний рахунок виконавця повну вартість послуг, наданих виконавцем у попередньому місяці. Замовник має право здійснювати попередню оплату послуг на підставі рахунка-фактури, який надає виконавець на замовлення замовника.

За п. 2.4 договору виконавець має право в односторонньому порядку зараховувати отримані кошти в оплату заборгованостей замовника, які виникли по раніше наданим послугам, а також в оплату нарахованих штрафних санкцій, незалежно від призначення платежу визначеного замовником.

Відповідно до п. 8.1 договору, останній набуває чинності з 01.01.2016 і діє до 31.12.2016 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного проведення.

Матеріалами господарської справи підтверджено, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги із знешкодження (термічного перероблення) твердих побутових відходів, а відповідач, в свою чергу, надані позивачем послуги прийняв без зауважень, доказом чого є підписані та скріплені підписами та печатками сторін акти наданих послуг №КЕ000013820 від 30.06.2016 на суму 118532,28 грн та №КЕ000016993 від 31.07.2016 на суму 54946,60 грн. Загалом вартість всіх послуг, що підлягають оплаті по двох актах, склала 173478,88 грн.

Оскільки позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, відтак у відповідача виникло зобов'язання розрахуватися за отримані послуги за актом №КЕ000013820 від 30.06.2016 до 21.07.2016, а за актом №КЕ000016993 від 31.07.2016 до 23.08.2016.

Граничний строк оплати наданих послуг був обрахований судом з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України та даних щодо строків оплати, погоджених між сторонами в умовах укладеного між ними договору.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач обов'язок по сплаті коштів за надані йому послуги у строк, встановлений в п. 2.2 договору, виконав неналежним чином, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем на суму 125000,00 грн.

Так, за актом №КЕ000013820 від 30.06.2016 відповідач заборгував позивачу 70053,40 грн, частково розрахувавшись за послуги на суму 48478,88 грн (оплати: від 11.08.2016 на суму 9478,88 грн, від 12.08.2016 на суму 14000,00 грн, від 16.08.2016 на суму 15000,00 грн, від 17.08.2016 на суму 5000,00 грн, від 19.08.2016 на суму 5000,00 грн).

Що стосується акту №КЕ000016993 від 31.07.2016, то він залишився неоплаченим відповідачем у повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 ЦК України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту містяться в ст.ст. 525 і 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач повністю не оплатив вартість наданих позивачем послуг із знешкодження (термічного перероблення) твердих побутових відходів, заборгувавши останньому 125000,00 грн, позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача суми основного боргу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, тому позивач правомірно звернувся в цій частині з позовом до суду.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК УКраїни боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з цим варто зазначити, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору.

Як вбачається з розрахунку позивача, за прострочку виконання зобов'язань з оплати наданих послуг, позивачем було нараховано відповідачу 6937,66 грн 3% річних та 34404,22 грн інфляційних нарахувань.

Здійснивши перерахунок річних в розрізі кожного неоплаченого відповідачем акту надання постуг окремо за період з моменту виникнення заборгованості по визначену позивачем дату (31.05.2018), з урахуванням частково проведених відповідачем оплат, суд дійшов висновку, що при нарахуванні річних за зобов'язанням, яке виникло на підставі акту №КЕ000016993 від 31.07.2016, позивачем було невірно, всупереч ч. 5 ст. 254 ЦК України, визначено початок періоду його нарахування, а саме замість 23.08.2016 вказано 21.08.2016

Таким чином, розмір 3% річних за простроченими зобов'язаннями липня 2016 року складає 2920,34 грн.

Враховуючи викладене, суд вказує про наявність підстав для часткового задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 6928,65 грн 3% річних. У стягненні 9,01 грн річних суд відмовляє.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, та здійснивши його перерахунок за період, вказаний позивачем у розрахунку ціни позову, господарський суд встановив, що при здійсненні нарахування інфляційних втрат позивачем було допущено незначні арифметичні помилки.

Відтак суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявленою до стягнення з відповідача є сума інфляційних втрат у розмірі 34136,22 грн. Тому у стягненні 268,00 грн інфляційних суд відмовляє за безпідставністю їх нарахування.

Відповідно до статей 74 та 77 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд встановив, що відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав, отже фактично обов'язок по оплаті наданих позивачем послуг визнав.

Водночас позивач належними та допустимими доказами обґрунтував заявлені у суді позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 166064,87 грн, з яких: 125000,00 грн основного боргу, 6928,65 грн 3% річних та 34136,22 грн інфляційних втрат. У стягненні 9,01 грн 3% річних та 268,00 грн інфляційних втрат суд відмовляє за безпідставністю заявлених вимог.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, зважаючи, що при зверненні до суду з позовом ПАТ "Київенерго" було сплачено до Державного бюджету України згідно з платіжного доручення № 2116898503 від 21.06.2017 6788,81 грн судового збору, замість належних 2495,13 грн, та зважаючи на заявлене товариством у п. 5. прохальної частини позовної заяви клопотання про повернення судового збору, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7, господарський суд вважає за необхідне повернути ПАТ "Київенерго" з Державного бюджету України 4293,68 грн зайво сплаченого судового збору, про що необхідно винести відповідну ухвалу суду.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Менеджмент Системс" (08322, Київська обл., Бориспільський район, село Проліски, вулиця П.Морозова, будинок 8, код ЄДРПОУ 37227257) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (04050, м.Київ, вулиця Мельникова, будинок 31, код ЄДРПОУ 00131305): 125000 (сто двадцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок основного боргу, 6928 (шість тисяч дев'ятсот двадцять вісім) гривень 65 копійок 3% річних, 34136 (тридцять чотири тисячі сто тридцять шість) гривень 22 копійки інфляційних втрат та 2490 (дві тисячі чотириста дев'яносто) гривень 97 копійок судового збору.

3. У іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією про дане судове рішення учасники справи можуть ознайомитися на сайті: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено: 16.10.2018.

Суддя В.М. Антонова