Рішення

від 02.10.2018 по справі 914/1432/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2018 Справа №914/1432/18

м. Львів

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ВІАБУД ЛЬВІВ , м. Трускавець

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю УніВент , м. Львів

про стягнення 150 838, 12 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі Ю.Забора

Представники:

Від позивача: Волчок А. Л.

Від відповідача: Шклярук І. Ч.

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю ВІАБУД ЛЬВІВ , м. Трускавець до Товариства з обмеженою відповідальністю УніВент , м. Львів про стягнення 150 838, 12 грн.

Ухвалою господарського суду від 07.08.2018р. порушено провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до розгляду по суті на 04.09.2018р.

04.09.2018р. в судовому засіданні оголошувалась перерва, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

11.09.2018р. розгляд справи відкладено на 02.10.2018р., про що відповідача повідомлено ухвалою про виклик в порядку ст.121 ГПК України.

В судове засідання 02.10.2018р. представник позивача з'явився, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 148 115, 38 грн., з яких 137 251, 04 грн. - основного боргу, 3 156, 00 грн. - 3% річних та 7 708, 34 грн. - інфляційних нарахувань. Крім того, подав довідку про стан заборгованості відповідача, згідно якої розмір основного боргу ТзОВ УніВент станом на 02.10.2018р. становить 137 251, 04 грн. Посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений позивачем товар. Позов просить задоволити у відповідності до заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання з'явився. Дав пояснення по суті спору, позовні вимоги визнав усно в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

Згідно ст. 509 ЦК України , зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Однією з підстав виникнення зобов"язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частиною 1 ст.205 ЦК України встановлено, що правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не вказано законом.

На підставі виставлених рахунків №СФ-0000030 від 11.08.2017р. та №СФ-0000037 від 18.09.2017р., між Товариством з обмеженою відповідальністю ВІАБУД ЛЬВІВ (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю УніВент (відповідач) досягнуто домовленості про поставку товару.

На виконання взятих на себе зобов'язань позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 305 986, 69 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000018 від 21.08.2017р. на суму 168 735, 65 грн. та №РН-0000021 від 16.10.2017р. на суму 137 251, 04 грн., підписаними та скріпленими печатками сторін. Дана обставина сторонами не заперечувалась.

Однак, відповідач свій обов'язок щодо оплати за поставлений товар виконав лише частково, сплативши 168 735, 65 грн., згідно видаткової накладної №РН-0000018 від 21.08.2017р., що підтверджується платіжним дорученням №345 від 26.08.2017р. (в матеріалах справи). Внаслідок часткової сплати за поставлений товар у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 137 251, 04 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу-претензію №12 від 07.12.2017р. про сплату заборгованості у розмірі 137 251, 04 грн., однак дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати та порушенням вимог законодавства, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості.

Згідно ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, сплата трьох процентів річних від простроченої суми не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

На підставі вищевказаного, згідно розрахунку наведеного в позовній заяві, а також заяві про зменшення позовних вимог, позивачем за прострочення виконання зобов'язання нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 3 156, 00 грн. за період з 17.10.2017р. по 23.07.2018р. та інфляційні нарахування у розмірі 7 708, 34 грн. за період з 01.11.2017р. по 23.07.2018р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 191 ГПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що внаслідок невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати за поставлений товар, було порушено право позивача на одержання коштів. Відтак, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати стягнення з відповідача суми заборгованості.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, станом на день прийняття рішення судом, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання щодо оплати за поставлений товар, підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та становить 137 251, 04 грн. - основного боргу, 3 156, 00 грн. - 3% річних та 7 708, 34 грн. - інфляційних нарахувань. Доказів зворотнього суду не надано.

Судові витрати, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УніВент , м. Львів, вул. Навроцького, 1 (код ЄДРПОУ 34418531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІАБУД ЛЬВІВ , м. Трускавець, вул. Івана Мазепи, 23 (код ЄДРПОУ 39194281) - 137 251, 04 грн. - заборгованості, 3 156, 00 грн. - 3% річних, 7 708, 34 грн. - інфляційних нарахувань та 2 221, 63 грн. - судового збору.

У зв"язку із відрядженням судді Мороз Н. В. у період з 10.10.2018р. по 13.10.2018р., повний текст рішення виготовлено 16.10.2018р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України .

Суддя Мороз Н.В.