Рішення

від 03.10.2018 по справі 916/1113/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1113/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/1113/18

за позовом: Білгород-Дністровської місцевої прокуратури (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.. незалежності, 39) в інтересах держави в особі Карналіївської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня Білгород-Дністровського району Одеської області (67740, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Карналіївка, вул.. Гастело, 16, код ЄДРПОУ 34169313) та в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул.. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 39765871)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Алкалія" (67740, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Карналіївка, вул. Гастело, буд. 15, код ЄДРПОУ 32927356)

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Білгород-Дністровську районну раду Одеської області (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.. Грецька, 24, код ЄДРПОУ 21017996)

про визнання недійсним договору

Представники сторін:

Від прокуратури: Кірющенко А.В. за посвідчення №035593 від 07.09.2015р.

Від позивача 1: не з'явився;

Від позивача 2:Ярошенко Г.Ю. за довіреністю №31-15-0.61-639/2-18 від 12.01.2018р.

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Білгород-Дністровська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Карналіївської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня Білгород-Дністровського району Одеської області та в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкалія" про визнання недійсним договору про сумісну діяльність №3 від 01.08.2016р. та звільнення земельної ділянки.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Білгород-Дністровська місцева прокуратура зазначає, що спірний договір є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам ЦК України, ЗК України, Закону України "Про оренду землі" та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.06.2018р. було відкрито провадження по справі №916/1113/18. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.09.2018р. до участі у справі у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Білгород-Дністровську районну раду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2018р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

10.07.2018р. до суду від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду, з огляду на той факт що прокуратурою не наведено обставин, які унеможливлюють або перешкоджають Головному управлінню Держгеокадастра в Одеській області самостійно захистити інтереси держави у судовому порядку.

Судом в задоволенні відповідної заяви було відмовлено, з огляду на наступне.

Згідно із рішенням Конституційного суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) прокурор та його заступник має право подати позови до суду в інтересах держави. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, у кожному випадку прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до ст. 131і Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає Головне управління Держгеокадастру в Одеській області у зв'язку з наступним. Відповідно до ст. 15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пунктом 31 вищезазначеного Положення передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно з п. 1, п.п. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.02.2015 року № 14, Головне управління Держгеокадастру у Одеській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України.

Порушення інтересів держави у даному випадку полягає в тому, що спірний договір про спільну діяльність, укладено з грубим порушенням вимог законодавства, порушують встановлений законодавством порядок набуття та реалізації прав на землю, а також майнові інтереси держави щодо володіння, розпорядження та користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Разом з тим, уповноважений органи у сфері земельних відносин - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області протягом тривалого часу не здійснює захист інтересів держави та реалізацію наданих законом повноважень щодо визнання недійсним договору про спільну діяльність, що призводить до порушення майнових інтересів держави щодо володіння, розпорядження та користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

17.09.2018р. на адресу Господарського суду Одеської області від Товариства з додатковою відповідальністю "Алкалія" надійшла заява (вх.№2-4664/18) про закриття провадження у справі №916/1113/18, відповідно до якої останній просить суд провадження по справі за позовом Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Карналіївської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня Білгород-Дністровського району Одеської області та в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Товариства з додатковою відповідальністю "Алкалія" за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Білгород-Дністровську районну раду Одеської області про визнання недійсним договору про сумісну діяльність №3 від 01.08.2016р. та повернення земельної ділянки закрити.

В обґрунтування поданої заяви про закриття провадження заявник зазначає, що спірний договір припинив свою дію 01.08.2018р. та сторони договору підписали Акт приймання-передачі об'єкта (земельної ділянки) від 01.08.2018р., яким підтвердили факт повернення земельної ділянки. Отже на думку заявника між сторонами договору відсутні будь-які господарські відносини, що спірної земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.10.2018р. заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Алкалія" (вх.№2-4664/18 від 17.09.2018р.) про закриття провадження у справі №916/1113/18 було задовольно частково. Провадження у справі №916/1113/18 за позовом Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Карналіївської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня Білгород-Дністровського району Одеської області та в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Товариства з додатковою відповідальністю "Алкалія" за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Білгород-Дністровську районну раду Одеської області, в частині позовних вимог про зобов'язання Товариства з додатковою відповідальністю "Алкалія" повернути Карналіївської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня Білгород-Дністровського району Одеської області за актом прийому-передачі земельну ділянку площею 20га., отриману на підставі договору від 01.08.2016р. було закрито. В решті заяви відмовлено.

Відповідач 10.07.2018р. за вх. ГСОО №13765/18 надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 17.11.2008р. №2566/А-2008 Карналіївській загальноосвітній школі І-ІІ ступеня Білгород-Дністровського району Одеської області, видано державний акт серії ЯЯ №205941 на право постійного користування земельною ділянкою № 51, поле № 6, площею 20 га, з цільовим призначенням для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Згідно до п.5.1. статуту Карналіївської загальноосвітної школи І-ІІ ступеня Білгород-Дністровського району матеріально технічна база НВК включає будівлі, споруди, земельну ділянку, комунікації, обладнання та інші матеріальні цінності вартість яких відображено у балансі закладу. Майно НВК належить йому на правах власності, повного господарського відання відповідно до чинного законодавства, рішення про застосування НВК та укладених ним угод (п.5.2. статуту).

Як встановлено судом, Білгород-Дністровською місцевою прокуратурою за результатами вивчення додержання вимог законодавства України при розпорядженні майном навчальних закладів на території Білгород-Дністровського району Одеської області встановлено, що між Карналіївською загальноосвітньою школою І-ІІ ступені Білгород-Дністровського району Одеської області (Сторона 1) та Товариством з додатковою відповідальністю Алкалія (Сторона 2) укладено договір про сумісну діяльність № 3.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що сторони зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль спільно діяти у сфері агропромислового комплексу для досягнення таких спільні спільних господарських цілей, як: організація вирощування сільськогосподарських культур для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; пестицидів, міндобрив та інших товарно-матеріальних цінностей сільськогосподарського призначення; передача або обмін (без зміни права власності) засобами виробництва, матеріалами, сировиною, матеріальними та грошовими ресурсами, що є в наявності сторін.

Відповідно до положень п. 3.1. Договору, Сторона 1 зобов'язується зробити внески на сумісну діяльність, шляхом надання земельної ділянки площею 20 га, яка їй належить згідно державного акту на право постійного користування та передачу її в користування (без зміни права власності) на період, дії даного договору.

Згідно п. 4.1. договору Сторона 2 зобов'язується виконувати весь комплекс агротехнічних операцій по вирощуванню сільськогосподарської продукції.

Розділ 7 договору передбачає, що всі доходи отриманні сторонами за цим договором у результаті сумісної діяльності, використовуються в першу чергу на відшкодування матеріальних витрат, понесених Стороною 2.

Положення п. 7.3 договору передбачають, що дохід, отриманий сторонами від сумісної діяльності, розподіляється сторонами між собою за домовленістю порівну, але Сторона 1 отримує не менше 7 % від вартості грошової оцінки 1 га землі.

Відповідно до положень п. 7.4. договору підведення підсумків в сумісної діяльності і розподіл доходів здійснюється між сторонами в термін до 31 грудня кожного року.

Пункт 7.5. договору передбачає, що отримання доходу здійснюється шляхом перерахування відповідної частини доходу Сторони 1 на її розрахунковий рахунок, та отримання відповідної частки доходу Сторони 2.

Позивач вказує, що разом із тим, у Карналіївської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеню відсутній розрахунковий рахунок у банківському закладі.

Прокуратурою встановлено, що на виконання пп. 3 п. 7 договору про сумісну діяльність № 3 від 01.08.2016 укладеного між Карналіївською загальноосвітньою школою І-ІІ ступеню Білгород-Дністровського району Одеської області та ТДВ Алкалія , 23.12.2017 складено акт приймання-передачі майна № 3.

Нормативна грошова оцінка 1 га вказаної земельної ділянки, згідно інформації, Міськрайонного управління Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському району Головного управління Держгеокадастру в Одеській області складає 31 167,66 грн.

Прокурор та позивач вказують, що зі змісту вище зазначеного договору про сумісну діяльність, вбачається, що Карналіївська загальноосвітня школа І-ІІ ступеню Білгород-Дністровського району Одеської області фактично передала ТДВ Алкалія у платне користування земельну ділянку, при цьому не уклавши договору оренди земельної ділянки відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі .

Зазначений договір про сумісну діяльність від 01.08.2016, укладений між Карналіївською загальноосвітньою школою І-ІІ ступеню Білгород-Дністровського району Одеської області та ТДВ Алкалія є удаваним та містить ознаки іншого правочину - договору оренди земельної ділянки.

Відповідні обставини стали підставою для звернення Білгород-Дністровською місцевою прокуратурою в інтересах держави в особі Карналіївської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня Білгород-Дністровського району Одеської та в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з відповідним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, надані ними в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги прокурора обґрунтовано недійсністю укладеного між Карналіївською загальноосвітньою школою І-ІІ ступеню Білгород-Дністровського району Одеської області та ТДВ Алкалія договору №3 про сумісну діяльність від 01.08.2016р. як удаваного правочину.

При цьому, заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що укладений договір за своєю правовою природою не може бути договором оренди землі, оскільки в ній відсутні істотні умови такого договору в розумінні ст.15 закону України "Про оренду землі", натомість є договором про спільну діяльність, метою якого є обробіток та проведення агротехнічних робіт на земельній ділянці сільськогосподарського призначення.

Надаючи оцінку правовій природі вказаного договору, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що статтею 1130 ЦК України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до положень статті 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об'єднання осіб для досягнення спільної мети.

Натомість, згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 вказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Приймаючи до уваги, що договором №3 про сумісну діяльність від 01.08.2016р. ТДВ Алкалія було надано оплатне право користування земельною ділянкою, оскільки умовами договору передбачено плату, виходячи з площі земельної ділянки, суд доходить висновку про укладення між сторонами договору оренди землі.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 Цивільного кодексу України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків (п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що до вказаного договору підлягають застосуванню правові норми, що регулюють відносини, пов'язані з орендою землі.

За змістом ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Суб'єктами права власності на землю, згідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Статтею 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи

Згідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У відповідності до 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015р. № 15 Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до підпункту 31 пункту 4 "Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

З наведеного вбачається, що саме Держгеокадастр має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання у користування земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).

Виходячи з правового аналізу вищевикладених норм, враховуючи належність спірної ділянки до державної власності, та чітке розмежування законодавством повноважень на розпорядження землями державної власності, суд доходить висновку про відсутність у Карналіївської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеню Білгород-Дністровського району Одеської області повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою та недотримання встановленого нормами земельного законодавства порядку щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки, що має наслідком визнання договору №3 про сумісну діяльність від 01.08.2016р. недійсним .

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Карналіївської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня Білгород-Дністровського району Одеської та в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Білгород-Дністровської місцевої прокуратури (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.. незалежності, 39) в інтересах держави в особі Карналіївської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня Білгород-Дністровського району Одеської області (67740, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Карналіївка, вул.. Гастело, 16, код ЄДРПОУ 34169313) та в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул.. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 39765871) до Товариства з додатковою відповідальністю "Алкалія" (67740, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Карналіївка, вул. Гастело, буд. 15, код ЄДРПОУ 32927356) за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Білгород-Дністровську районну раду Одеської області (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.. Грецька, 24, код ЄДРПОУ 21017996) про визнання недійсним договору - задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений шляхом підписання сторонами правочину - договору про сумісну діяльність №3 від 01.08.2016р. між Карналіївською загальноосвітньою школою І-ІІ ступеня Білгород-Дністровського району Одеської області (67740, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Карналіївка, вул.. Гастело, 16, код ЄДРПОУ 34169313) та Товариством з додатковою відповідальністю "Алкалія" (67740, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Карналіївка, вул. Гастело, буд. 15, код ЄДРПОУ 32927356)

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Алкалія" (67740, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Карналіївка, вул. Гастело, буд. 15, код ЄДРПОУ 32927356) на користь прокуратури Одеської області судовий збір за подачу позову на розрахунковий рахунок №25213085000564 в ДСКУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552 (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, неприбуткова організація) в розмірі 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12 жовтня 2018 р.

Суддя К.Ф. Погребна