Рішення

від 03.10.2018 по справі 916/1822/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" жовтня 2018 р.м. Одеса справа № 916/1822/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,

розглянувши справу № 916/1822/18

за позовом: публічного акціонерного товариства "Укртелеком" /ЄДРПОУ 21560766, адреса - 01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18/ в особі Одеської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" /65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39/

до відповідача: Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації /ЄДРПОУ 03194752, адреса - 67100, Одеська обл., смт. Велика Михайлівка, вул. Леніна, 130/

про стягнення заборгованості у розмірі 63 337,33 грн.

за участю представників:

від позивача: Рябошапка В.В., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача: не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надано заяву про розгляд справи за відсутності представника /вх. № 19444/18 від 24.09.2018 року/.

ВСТАНОВИВ:

28.08.2018 року публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Одеської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 1967/18) до Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості у розмірі 63 337,33 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2018 року у справі № 916/1822/18 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1822/18; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін призначено на "03" жовтня 2018 р.

В обґрунтування позовних вимог публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Одеської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" посилається на те, що товариство є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам. Позивач вказує, що з 01.01.2017 року товариством було надано послуги пільговим категоріям абонентів та відповідно до актів розрахунків сума заборгованості за період з січня 2017 року по грудень 2017 року становить 63 337,33 грн. Однак відповідачем не відшкодовані понесені позивачем витрати, що зумовило звернення позивача до суду із позовом на підставі ст.ст. 509, 526, 530, 617, 642 ЦК України, ст. 175 ГК України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг.

24.09.2018 року через канцелярію до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /вх. № 19442/18/, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що Законом України Про Державний бюджет України на 2017 рік субвенція з Державного бюджету України місцевим бюджетам на надання пільг з телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) не була передбачена.

Відповідач зазначає, що покладання позивачем на Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації обов'язків зі сплати відповідних витрат з посиланням на норми Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 є хибним. Оскільки даний нормативно-правовий акт є похідним, носить підзаконний характер і має обмежену сферу правового регулювання.

Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації підкреслює, що договір про відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян на 2017 рік між управлінням та ПАТ Укртелеком не укладався та реєстрація фінансових зобов'язань на відшкодування витрат за надання пільг не проводилась, а також у зв'язку з обмеженим фінансовим ресурсом району кошти на фінансування вищевказаних послуг не виділялися.

27.09.2018 року через канцелярію до суду надійшла відповідь на відзив /вх. № 19714/18/, в якому позивач зазначає, що недофінансування відповідача коштами субвенції з державного бюджету не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язань перед позивачем щодо компенсації втрат від надання послуг на пільговій основі.

У судовому засіданні представник позивача Одеської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" - Рябошапка В.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просить позов задовольнити.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, інших законодавчих актів України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" закріплено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено Законом України "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України "Про прокуратуру", Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до пункту 3 статті 63 Закон України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Отже, норми відповідних законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян, за якими передбачено безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільги визначеним категоріям громадян, якому кореспондується обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Механізм реалізації визначених законодавством України соціальних гарантій, зокрема отримання пільг з оплати послуг зв'язку, визначається Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. №117 Порядком надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 р. № 389.

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. При цьому в силу положень Конституції України та Законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов'язок відшкодовувати витрати підприємств, що надають такі послуги особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян.

Статтею 89 та частиною 1 статті 102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категорія громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 2 статті 97 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 затверджено "Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок), який відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України регламентує механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування) за рахунок субвенцій з державного бюджету.

В пунктах 2, 3 вказаного Порядку зазначено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, з урахуванням вищевказаних положень, Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації є головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, що здійснює розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Порядком № 256 передбачено, що перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя (пункт 4).

Згідно п.5 вказаного Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

Пунктом 6 Порядку №256 визначено, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати (пункт 7).

Згідно п. 8 вищевказаного Порядку, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг.

Як встановлено судом, позивачем у 2017 році надавалися телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, акти звірки розрахунків по яким, направлялися Управлінню соціального захисту Великомихайлівської районної державної адміністрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідач не заперечував факт направлення позивачем на його адресу актів звірки розрахунків, у зв'язку із чим вказані обставини не підлягають доказуванню в даному судовому провадженні з підстав ч. 1 ст. 75 ГПК України.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги вищевказаного Положення №117 щодо складення та подання до Управління соціального захисту Великомихайлівської районної державної адміністрації розрахунків щодо вартості послуг.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК.

За змістом статей 525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи наведено й у статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача в період з 01.01.2017р. по 01.01.2018р. складає 63 337,33 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача у повному обсязі.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, всупереч ч. 1 ст. 74 ГПК України свого контррозрахунку заборгованості не надав, не заперечував проти вартості наданих послуг, кількості осіб, яким надаються пільги тощо.

За таких обставин, суд приймає розрахунок позивача, оскільки він підтверджений належними та допустимими доказами, а саме розрахунками заборгованості, актами звірки розрахунків, супровідними листами.

При цьому суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань на оплату наданих позивачем послуг, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Законодавством не встановлено залежності відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій із державного бюджету.

Поряд із цим ні Законом України "Про телекомунікації", ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005р. у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004р. у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Суд зазначає, що право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не з наведеного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним у цьому законодавстві особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками.

Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Також, Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Зокрема, в Рішенні від 09.07.07р. №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

Важливим є і те, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Кечко проти України" зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

ЄСПЛ у справі "Бакалов проти України" та у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові Верховного суду України від 22.03.17р. у справі №3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.03.18р. у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові ВП ВС від 10.04.18р. у справі №12-46гс18.

Крім того суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності договірних відносин, та відповідно - відсутність обов'язку сплачувати компенсацію за надані послуги, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін.

Отже телекомунікаційні послуги на пільгових умовах надані ПАТ "Укртелеком", уповноважений на те державою орган - відповідач у справі - в силу закону має відшкодувати позивачеві за рахунок бюджетних коштів понесені позивачем витрати.

Зазначеної правової позиції притримується Верховний суд у постановах від 02 травня 2018 року по справі № 902/445/17, від 23 березня 2018 року у справі № 904/6252/17.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 63 337,33 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред'явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 1 762,00 грн., що вбачається із платіжного доручення № 7166 від 23.07.2018 року (а.с. 12).

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" у повному обсязі, судовий збір у розмірі 1762,00 грн. підлягає стягненню з відповідача Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Укртелеком" - задовольнити у повному обсязі.

2 . Стягнути з Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації /ЄДРПОУ 03194752, адреса - 67100, Одеська обл., смт. Велика Михайлівка, вул. Леніна, 130/ на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" /ЄДРПОУ 21560766, адреса - 01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18/ в особі Одеської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" /65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39/ заборгованість у розмірі 63 337,33 грн. /шістдесят три тисячі триста тридцять сім гривень 33 копійки/ та судовий збір у розмірі 1762,00 грн. /одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок/.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У судовому засіданні оголошено, що повний текст рішення буде складено 08.10.2018 року, однак у зв'язку із тим, що суддя Петренко Н.Д. перебувала на лікарняному з 04.10.2018 року по 12.10.2018 року включно, повний текст рішення підписано 16 жовтня 2018 р.

Суддя Н.Д. Петренко