Рішення

від 04.10.2018 по справі 927/583/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

04 жовтня 2018 року м. Чернігів справа № 927/583/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О.М.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро",

код ЄДРПОУ 36348550, вул. Промислова, 20, м. Обухів, Київська область, 08702

Відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Натуральні Аграрні Технології",

код ЄДРПОУ 38948511, вул. 1 Травня, 21, с. Данилівка, Менський район, Чернігівська область, 15642

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Груп Лізинг",

код ЄДРПОУ 38656658, вул. Дачна, 8, с. Жавинка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15583

Відповідач-3: ОСОБА_2 ,

ід. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 1184874,45 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Бохан С.О., представник, довіреність №б/н від 02.01.2018;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився,

від відповідача-3: не з'явився,

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Натуральні Аграрні Технології", Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Груп Лізинг" та ОСОБА_2, у якому просить суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів 1184874,45 грн, з яких 509314,65 грн основної заборгованості, 136061,42 грн відсотків за користування товарним кредитом, 147874,33 грн пені, 172320,12 грн - 36 % річних, 38624,68 грн інфляційних втрат та 180679,25 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачами зобов'язань за договором поставки № 106/17-ЧН від 27.04.2017 та договорами поруки № П/106/17-ЧН від 27.04.2017.

Ухвалою суду від 06.08.2018 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 30.08.2018 у режимі відеоконференції та встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвала суду від 06.08.2018 отримана відповідачем-1 10.08.2018.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем-1 відзиву є 27.08.2018.

Ухвали суду від 06.08.2018, направлені на адресу відповідача-2 та відповідача-3, повернулись на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), зробленого судом, місцезнаходження відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Груп Лізинг : 15583, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Жавинка, вул. Дачна, 8.

Згідно з інформацією, наданою Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради, за даними, які містяться у реєстрі територіальної громади м. Чернігова, місце проживання відповідача-3 - ОСОБА_2 зареєстровано АДРЕСА_1.

За приписами ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктами 110, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, передбачено, що у разі коли адресат не з'явився за одержанням реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу протягом трьох робочих днів після доставки першого повідомлення про надходження зазначеного поштового відправлення, поштового переказу, йому під розписку вручається повторне повідомлення (крім повторних повідомлень про надходження рекомендованих поштових відправлень). У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Оскільки ухвала суду від 06.08.2018 направлялась відповідачу-2 та відповідачу-3 за адресами їх місцезнаходження та місця проживання, які зареєстровані у встановленому порядку, і повернулись на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання , суд вважає, що відповідач-2 та відповідач-3 були належним чином повідомлені про встановлення їм строку для подання відзиву на позов і, лише у силу нехтування своїми правами на одержання поштового відправлення (фактично відмовившись від одержання поштового відправлення), відповідач-2 та відповідач-3 не отримали ухвали суду, а отже не скористались своїми процесуальним правами.

Відзивів на позов від відповідачів у встановлений строк суду не надходило.

Ухвалою суду від 30.08.2018 відкладено підготовче засідання до 20.09.2018, ухвалено провести його у режимі відеоконференції та викликано учасників справи у це підготовче засідання.

Відповідач-1 був належним чином повідомлений про час та місце проведення засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але у підготовче засідання 20.09.2018 не з'явився.

Відповідач-2 та відповідач-3 у підготовче засідання 20.09.2018 також не з'явились.

Ухвали суду від 30.08.2018, направлені на адресу відповідача-2 та відповідача-3, повернулись на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до приписів ст. 242 Господарського процесуального кодексу відповідач-2 вважається належним чином повідомлений про час та місце проведення підготовчого засідання.

Судом зроблено витяг з ЄДР, відповідно до якого ОСОБА_2, який є відповідачем-3 у даній справі, є засновником (учасником) та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Натуральні Аграрні Технології , тобто відповідача-1.

Оскільки судом встановлено, що відповідач-1 був належним чином повідомлений про час та місце проведення підготовчого засідання, а ОСОБА_2 є засновником та керівником відповідача-1, суд вважає, що і відповідач-3 був належним чином про час та місце проведення цього підготовчого засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, підготовче засідання 20.09.2018 проводилось за відсутності відповідачів.

До початку підготовчого засідання 20.09.2018 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій актів нарахування відсотків за користування товарним кредитом: №19369 від 15.06.2018, №31681 від 19.07.2018, №32529 від 31.07.2018, які підписані позивачем та відповідачем-1. До клопотання позивачем додано докази направлення вказаних документів іншим учасникам справи.

У поданому клопотанні позивач зазначає, що до позовної заяви ним було додано вказані акти нарахування відсотків за користування товарним кредитом, які не були підписані відповідачем-1, але направлені на його адресу. Позивач вказує, що не міг їх подати до суду разом з позовною заявою, оскільки ці акти повернулись позивачу, підписаними відповідачем-1, лише тепер.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

За приписами ч. 8, 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Оскільки на момент подання позовної заяви у позивача були відсутні акти нарахування відсотків за користування товарним кредитом: №19369 від 15.06.2018, №31681 від 19.07.2018, №32529 від 31.07.2018, підписані відповідачем-1, суд у підготовчому засіданні 20.09.2018 визнав поважними причини неможливості їх подання у встановлений строк та прийняв вказані докази до розгляду, а відтак спір вирішується з їх урахуванням.

У підготовчому засіданні 20.09.2018 суд не встановив строки для подання відповіді на відзив та заперечення у зв'язку з ненадходженням від відповідачів відзивів на позов.

Враховуючи те, що у підготовчому засіданні 20.09.2018 було розглянуто питання, визначені ч. 1 ст. 177 та ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд у підготовчому засіданні постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 20.09.2018 призначено справу до судового розгляду по суті на 04.10.2018 у режимі відеоконференції та викликано учасників справи у це судове засідання.

Відповідач-1 та відповідач-3 були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, але у судове засідання з розгляду справи по суті 04.10.2018 не з'явились.

Ухвала суду від 20.09.2018, направлена на адресу відповідача-2, повернулась на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до приписів ст. 242 Господарського процесуального кодексу відповідач-2 вважається належним чином повідомлений про час та місце проведення підготовчого засідання.

На підставі ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання з розгляду справи по суті проводилось за відсутності відповідачів.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачами не подано відзивів у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 13 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, 27.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Натуральні Аграрні Технології (далі - Покупець) укладено договір поставки №106/17-ЧН (далі - Договір поставки) (а.с. 18-20).

Відповідно до п. 1.1 Договору поставки у строки, визначені Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом у сумі, визначеній відповідно до умов Договору.

Найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати Товару та нарахованих відсотків, інші умови визначені у Додатках до Договору, які є невід'ємною його частиною (п. 1.2 Договору поставки).

Покупець проводить розрахунки з Постачальником на умовах внесення вартості (ціни) Товару, визначеної з врахуванням вимог п. 2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, у розмірах, вказаних у Додатках до Договору, шляхом перерахування коштів у національній валюті на банківський рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 2.6 Договору поставки за користування товарним кредитом Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки, розмір яких передбачений Додатком до Договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов'язковій оплаті Покупцем.

Згідно з п. 2.10 Договору поставки у випадку недостатності коштів, отриманих від Покупця на виконання в повному обсязі його зобов'язань за цим Договором, Постачальник має право провести зарахування коштів, зокрема, у наступному порядку: 1) в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п. 2.6 Договору; 5) в рахунок оплати вартості (ціни) Товару, пропорційно кожній номенклатурі неоплаченого Товару.

У п. 2.11 Договору поставки сторони визначили, що відсотки за користування товарним кредитом нараховуються Постачальником відповідно до п. 2.6 Договору. Щомісячно з 01 вересня поточного року або в день повного розрахунку, якщо такий настав раніше, Постачальник складає акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом. Даний акт надсилається Постачальником на адресу Покупця, що вказана в тексті цього Договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі, якщо підписаний акт не повертається Постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним Покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості (ціни) Товару, і зараховується Постачальником відповідно до вимог п. 2.10.

Відповідно до п. 7.2 Договору поставки у випадку порушення умов даного Договору, Постачальник має право притягти Покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за Договором. За порушення даних умов Договору Покупець:

а) сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення;

б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів сплачує штраф у розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання;

в) сплачує на користь Постачальника 36 відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ст. 625 Цивільного кодексу України).

27.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро (далі - Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю Транс Груп Лізинг (далі - Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Натуральні Аграрні Технології (далі - Боржник) укладено договір поруки №П/106/17-ЧН (далі - Договір поруки-1) (а.с. 59).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки-1 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником усіх грошових зобов'язань за договором, передбаченим п. 2 цього Договору (далі - Основний договір).

У випадку порушення Боржником обов'язку за Основним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п. 1.2 Договору поруки-1).

Згідно з п. 2.1 Договору поруки-1 під Основним договором у цьому Договорі розуміється Договір поставки №106/17-ЧН від 27.04.2017, укладений між Кредитором (в Основному договорі іменується Постачальник ) та Боржником (в Основному договорі іменується Покупець ).

Передбачений цим Договором обов'язок Поручителя перед Кредитором обмежується сумою зобов'язання Боржника за Основним Договором (п. 3.1 Договору поруки-1).

Пунктом 3.2 Договору поруки-1 передбачено, що підписанням цього Договору Поручитель, без додаткового повідомлення та без укладення окремої угоди, надає безумовну згоду на те, що у випадку збільшення обсягу обов'язку Боржника перед Кредитором за Основним договором, відповідно збільшується обсяг обов'язку Поручителя перед Кредитором. Кредитор зобов'язаний повідомляти Поручителя про зміну обсягу обов'язку Боржника перед Кредитором шляхом направлення письмової вимоги Поручителю виключно у випадку, передбаченому п. 4.1 даного Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору поруки-1 Поручитель зобов'язаний у разі порушення Боржником обов'язку за Основним договором самостійно виконати зазначений обов'язок Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора у строк 3-х банківських днів шляхом оплати грошових коштів на розрахунковий рахунок Кредитора, вказаний у даному Договорі.

У пункті 6.1 Договору поруки-1 сторони визначили, що цей Договір набуває чинності з дати його укладення і діє до моменту припинення поруки. Порука припиняється через 5 років з дати укладення даного Договору.

27.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро (далі - Кредитор), фізичною особою ОСОБА_2 (далі - Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Натуральні Аграрні Технології (далі - Боржник) укладено договір поруки №П/106/17-ЧН (далі - Договір поруки-2) (а.с. 63).

Пункти 1.2, 2.1, 3.1, 3.2, 4.1, 6.1 Договору поруки-2 є аналогічними відповідним пунктам Договору поруки-1.

Сторонами Договору поставки підписано Додатки до цього договору, у яких зазначено найменування, кількість, ціна Товару, строки поставки, графік оплати Товару Покупцем, а саме:

- №1/СА000007974 від 27.04.2017, відповідно до якого Покупець купує Товар на загальну суму 564293,16 грн. Вид платежу - відстрочений платіж, строк оплати - по 15.10.2017 включно (а.с. 21);

- №1/СА000007977 від 27.04.2017, відповідно до якого Покупець купує Товар на загальну суму 26696,40 грн. Вид платежу - відстрочений платіж, строк оплати - по 15.10.2017 включно (а.с. 22);

- №1/СА000007978 від 27.04.2017, відповідно до якого Покупець купує Товар на загальну суму 2042,16 грн. Вид платежу - відстрочений платіж, строк оплати - по 15.10.2017 включно (а.с. 23);

- №1/СА000012181 від 30.05.2017, відповідно до якого Покупець купує Товар на загальну суму 161160,48 грн. Вид платежу - відстрочений платіж, строк оплати - по 15.10.2017 включно (а.с. 24);

- №1/СА000012183 від 30.05.2017, відповідно до якого Покупець купує Товар на загальну суму 40472,40 грн. Вид платежу - авансова частина, строк оплати - по 31.05.2017 включно (а.с. 25);

- №1/СА000014012 від 22.06.2017, відповідно до якого Покупець купує Товар на загальну суму 40186,80 грн. Вид платежу - авансова частина, строк оплати - по 23.06.2017 включно (а.с. 26);

- №1/СА000014013 від 22.06.2017, відповідно до якого Покупець купує Товар на загальну суму 102453,00 грн. Вид платежу - відстрочений платіж, строк оплати - по 15.10.2017 включно (а.с. 27);

- №1/СА000014014 від 22.06.2017, відповідно до якого Покупець купує Товар на загальну суму 46751,04 грн. Вид платежу - відстрочений платіж, строк оплати - по 15.10.2017 включно (а.с. 28).

Відповідно до Договору поставки та Додатків до нього позивачем поставлено, відповідачем-1 отримано Товар на загальну суму 984055,44 грн, що підтверджується видатковими накладними №9899 від 27.04.2017 на суму 564293,16 грн, №9904 від 27.04.2017 на суму 26696,40 грн, №9905 від 27.04.2017 на суму 2042,16 грн, №15379 від 31.05.2017 на суму 40472,40 грн, №15381 від 31.05.2017 на суму 161160,48 грн, №17199 від 29.06.2017 на суму 40186,80 грн, №17736 від 06.07.2017 на суму 102453,00 грн, №17737 від 06.07.2017 на суму 46751,04 грн та довіреностями на отримання матеріальних цінностей №8 від 27.04.2017, №11 від 30.05.2017, №15 від 27.06.2017 (а.с. 29-39).

14.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Натуральні Аграрні Технології укладено Додаткову угоду до Договору поставки, відповідно до якої сторони дійшли згоди доповнити п. 2.6 Договору поставки абзацом наступного змісту: З 15.10.2017 року розмір відсотків за користування товарним кредитом становить 24% річних (а.с. 57).

Позивачем складено акти нарахування відсотків за користування товарним кредитором, як підписані відповідачем-1, а саме:

- №21547 від 05.09.2017 на суму 3218,77 грн;

- №23650 від 03.10.2017 на суму 891,02 грн;

- №25117 від 02.11.2017 на суму 920,72 грн;

- №25866 від 01.12.2017 на суму 887,90 грн;

- №17 від 03.01.2018 на суму 784,60 грн;

- №553 від 07.02.2018 на суму 519,08 грн;

- №1318 від 07.03.2018 на суму 468,85 грн;

- №3865 від 02.04.2018 на суму 72802,75 грн;

- №3868 від 02.04.2018 на суму 12457,98 грн;

- №15666 від 15.05.2018 на суму 12056,10 грн;

- №19369 від 15.06.2018 на суму 12457,98 грн;

- №31681 від 19.07.2018 на суму 12056,10 грн;

- №32529 від 31.07.2018 на суму 12457,98 грн (а.с. 44-53, 114-116).

Усього розмір нарахованих відсотків за користування товарним кредитом становить 141979,83 грн.

Відповідач-1 сплатив позивачу кошти у розмірі 480659,20 грн, що підтверджуються платіжними дорученнями №282 від 31.05.2017 на суму 40472,40 грн, №299 від 23.06.2017 на суму 40186,80 грн, №17 від 30.11.2017 на суму 100000,00 грн, №367 від 27.12.2017 на суму 300000,00 грн (а.с. 40-44).

Відповідно до п. 2.10 Договору із суми коштів у розмірі 100000,00 грн, отриманих 30.11.2017, 5030,51 грн були зараховані у рахунок сплати відсотків за користування товарним кредитом, а із суми коштів у розмірі 300000,00 грн, отриманих 27.12.2017, 887,90 грн були зараховані у рахунок сплати нарахованих відсотків.

Решта коштів у розмірі 474740,79 грн, отриманих від відповідача-1, зараховано у рахунок сплати заборгованості за поставлений Товар.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача-1 перед позивачем за поставлений Товар становить 509314,65 грн, а розмір заборгованості зі сплати відсотків за користування товарним кредитом - 136061,42 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за Договором поставки, позивачем відповідачу-2 та відповідачу-3, які є поручителями відповідача-1 за Договором поставки, направлені вимоги про сплату боргу від 27.07.2018 №2707/101-П1 та №2707/101-П2, відповідно (а.с. 60-62, 64-66).

За порушення умов Договору позивачем нараховано 147874,33 грн пені (за період з 16.10.2017 по 02.08.2018), 172320,12 грн - 36% (за період з 16.10.2017 по 02.08.2018), 38624,68 грн інфляційних втрат (за листопад 2017 року по червень 2018 року) та 180679,25 грн штрафу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, позивач на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором поставки поставив відповідачу-1 Товар на загальну суму 984055,44 грн, що підтверджується видатковими накладними, наявними у матеріалах справи.

Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, які свідчили б про повернення (повне або часткове) отриманого за Договором поставки Товару, наявність зауважень щодо якості, кількості, строків поставки товару тощо, суд доходить висновку, що відповідач-1 отримав Товар згідно із вказаними вище видатковими накладними, у зв'язку з чим у відповідача-1 виник обов'язок щодо оплати цього Товару у строк, вказаний у Додатках до Договору поставки.

Проте, відповідач-1 частково сплатив вартість отриманого Товару у сумі 474740,79 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 509314,65 грн.

За приписами ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, відповідно до наведених правових норм та положень п. 2.6 Договору поставки (із змінами, внесеними 14.03.2018 Додатковою угодою) позивачем нараховано відповідачу-1 відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 141979,83 грн, які були частково ним сплачені на суму 5918,41 грн, а решта сума відсотків у розмірі 136061,42 грн залишилась неоплаченою відповідачем-1.

Оскільки відповідач-1 прострочив виконання своїх зобов'язань за Договором поставки, позивачем нараховано 147874,33 грн пені (за період з 16.10.2017 по 02.08.2018), 172320,12 грн - 36% (за період з 16.10.2017 по 02.08.2018), 38624,68 грн інфляційних втрат (за листопад 2017 року по червень 2018 року) та 180679,25 грн штрафу.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Сторонами у пункті 7.2 Договору поставки погоджено, що у разі порушення умов цього Договору Покупець (відповідач-1) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів - штраф у розмірі 20% від несплаченої суми.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі статті 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012 року у справі № 3-24гс12.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі № 6-49цс12 та від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс11.

Пунктом 7.2 Договору поставки встановлено, що Покупець (відповідач-1) у випадку порушення умов цього Договору сплачує 36% річних від простроченої суми.

Як зазначено у пункті 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14, з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, 36% річних, інфляційних нарахувань та штрафу, дійшов висновку про правильне їх нарахування відповідно до норм чинного законодавства та умов Договору поставки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачами було укладено два договори поруки від 27.04.2017, за якими відповідач-2 та відповідач-3 поручились за виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за Договором поставки.

Главою 50 Цивільного кодексу України визначені правові засади припинення зобов'язання. Так, статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки, на підставі частини першої статті 559 Цивільного кодексу України, зі зміною основного зобов'язання за відсутності на це згоди поручителя та зумовленим такою зміною збільшенням обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.

Так, зміна умов зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобов'язанням.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за наявності двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі № 6-3176цс15, від 23.12.2014 у справі № 3-196гс14, від 20.02.2013 у справі № 6-172цс12, від 21.05.2012 у справі № 6-18цс11, від 10.10.2012 у справі № 6-112цс12.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 05.06.2013 у справі № 6-43цс13 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов'язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

Пунктом 3.2 Договору поруки-1 та Договору поруки-2 передбачено, що підписанням цього Договору Поручитель, тобто відповідач-2 та відповідач-3, без додаткового повідомлення та без укладення окремої угоди, надає безумовну згоду на те, що у випадку збільшення обсягу обов'язку Боржника перед Кредитором за Основним договором, відповідно збільшується обсяг обов'язку Поручителя перед Кредитором.

За змістом ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Оскільки як відповідач-2, так і відповідач-3, в укладених договорах поруки надали свою згоду на збільшення обсягу своєї відповідальності, а строк дії договорів поруки, укладених на 5 років, не закінчився, порука не є припиненою.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки відповідачем-1 зобов'язання за Договором поставки виконані не були, позивачем відповідачу-2 та відповідачу-3 як поручителям відповідача-1 направлені вимоги про сплату боргу від 27.07.2018.

Вказані вимоги залишені відповідачами без відповіді та без задоволення.

З огляду на встановлене судом порушення основного зобов'язання, допущене відповідачем-1, суд дійшов висновку, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники по сплаті заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 509314,65 грн, а також за вимогами по сплаті відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 136061,42 грн, 147874,33 грн пені, 172320,12 грн - 36 % річних, 38624,68 грн інфляційних втрат та 180679,25 грн штрафу.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, за наведених у їх сукупності обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Натуральні Аграрні Технології" (код ЄДРПОУ 38948511, вул. 1 Травня, 21, с. Данилівка, Менський район, Чернігівська область, 15642), Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Груп Лізинг" (код ЄДРПОУ 38656658, вул. Дачна, 8, с. Жавинка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15583) та ОСОБА_2 (ід. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (код ЄДРПОУ 36348550, вул. Промислова, 20, м. Обухів, Київська область, 08702) заборгованість та штрафні санкції у розмірі 1184874,45 грн, з яких 509314,65 грн основної заборгованості, 136061,42 грн відсотків за користування товарним кредитом, 147874,33 грн пені, 172320,12 грн - 36 % річних, 38624,68 грн інфляційних втрат та 180679,25 грн штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Натуральні Аграрні Технології" (код ЄДРПОУ 38948511, вул. 1 Травня, 21, с. Данилівка, Менський район, Чернігівська область, 15642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (код ЄДРПОУ 36348550, вул. Промислова, 20, м. Обухів, Київська область, 08702) 5924,37 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Груп Лізинг" (код ЄДРПОУ 38656658, вул. Дачна, 8, с. Жавинка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (код ЄДРПОУ 36348550, вул. Промислова, 20, м. Обухів, Київська область, 08702) 5924,37 грн витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_2 (ід. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (код ЄДРПОУ 36348550, вул. Промислова, 20, м. Обухів, Київська область, 08702) 5924,37 грн витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено 16.10.2018.

Суддя В.В. Шморгун