Рішення

від 16.10.2018 по справі 1340/4134/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/4134/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мричко Н.І., розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Терра ІНТ про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

до Львівського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області (надалі - ГУ ДФС у Львівській області) з позовною заявою в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Терра ІНТ (надалі - ТзОВ Терра ІНТ ) (код ЄДРПОУ: 34107351) кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника у розмірі 2200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача податкового боргу перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов'язань по податку на прибуток, що складається із основного платежу. Заборгованість відповідача у сумі 2200,00 грн виникла на підставі самостійно задекларованої відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 відкрито провадження у справі за позовною заявою ГУ ДФС у Львівській області до ТзОВ Терра ІНТ та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Надіслана на адресу ТзОВ Терра ІНТ , що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом №7901824075347 копія вказаної ухвали була повернута до суду разом з поштовим відправленням з причини за закінченням встановленого строку зберігання . В силу положень частини 4 статті 124, частини 1 статті 127 та частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), копія вказаної ухвали вважається врученою відповідачу. Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження в адміністративній справі, а також про його права та обов'язки, зокрема, про право надати свій відзив на позов або заяву про визнання позову.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву та жодні додаткові документи до суду не подав.

За змістом норм статті 12 КАС України, справи у спорах про стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження, а також інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, відносяться до незначної складності, які розглядаються в порядку спрощеного провадження відповідно правил глави 10 розділу ІІ цього Кодексу.

Зокрема, частиною 5 статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотань сторін про розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені таким обставини є достатніми для розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та прийняття рішення у справі по суті з огляду на наступне.

ТзОВ Терра ІНТ зареєстроване як юридична особа 03.05.2006, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ: 34107351, місцезнаходження: 80526, Львівська обл., Буський р-н, с. Переволочна) та перебуває на обліку в органах доходів і зборів.

Згідно з довідкою позивача, відповідач має відкриті рахунки в установах банків (аркуш справи 8).

Відповідачем 28.02.2017 року подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства, згідно з якою визначено суму податку на прибуток в розмірі 1800 грн (аркуш справи 13-14). Крім цього, 26.02.2018 року відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства, згідно з якою визначено суму податку на прибуток в розмірі 400 грн (аркуш справи 11-12).

Указане зобов'язання є узгодженим, однак відповідачем в установленому порядку не сплачене.

07.08.2017 ГУ ДФС у Львівській області сформувало та виставило ТзОВ Терра ІНТ податкову вимогу за № 4580-17, згідно з якою станом на 27.07.2017 загальна сума податкового боргу відповідача за узгодженими грошовими зобов'язаннями за платежем: код бюджетної класифікації 11021000 становила 1800,00 грн. ОСОБА_1 від 07.08.2016 була надіслана контролюючим органом за адресою місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявними матеріалами справи (аркуш справи 15).

Жодні документальні докази оскарження платником податків вказаної податкової вимоги у судовому порядку, скасування їх у досудовому/судовому порядку сторони до суду не подали.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з статтею 8 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних податків та зборів належить податок на додану вартість і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (підпункт 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 цього Кодексу).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У пункті 54.1 статті 54 Податкового кодексу України зафіксовано, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи, з метою погашення податкового боргу відповідно до статті 59 Податкового кодексу України, контролюючим органом складено податкову вимогу від 07.08.2017 року № 4580-17 на суму 1800,00 грн.

У матеріалах справи відсутні відомості, що податковий борг до моменту розгляду справи переривався, або є погашеним відповідачем у справі.

Податковий борг відповідача підтверджується довідкою ГУ ДФС у Львівській області про суму заборгованості станом на 13.06.2018 року, податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств від 28.02.2017 року та від 26.02.2018 року та корінцем податкової вимоги від 07.08.2017 форми Ю № 4580-17.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Відповідно підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків (пункт 95.4 статті 95 Податкового кодексу України).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, заявлена до стягнення сума є узгодженою та станом на дату вирішення справи набула статусу податкового боргу. Враховуючи те, що податковий борг відповідачем не сплачено, відтак такий підлягає стягненню з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують ТзОВ Терра ІНТ .

Відповідно до положень статті 139 КАС України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5-11, 12, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) до Товариства з обмеженою відповідальністю Терра ІНТ (код ЄДРПОУ: 34107351, місцезнаходження: 80526, Львівська обл., Буський р-н, с. Переволочна) про стягнення коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю Терра ІНТ (код ЄДРПОУ: 34107351, місцезнаходження: 80526, Львівська обл., Буський р-н, с. Переволочна) в дохід державного бюджету податковий борг в розмірі 2200 (дві тисячі двісті) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Суддя Мричко Н.І.