Рішення

від 16.10.2018 по справі 815/2725/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2725/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (представник за довіреністю)

відповідач: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна (67700, Одеська обл., місто Білгород-Дністровський, вулиця Автомобільна, будинок 11; код ЄДРПОУ 03768821) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Семінарська, будинок 5; код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 22.02.2018р., -

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 жовтня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна до Головного управління ДФС в Одеській області, в якій позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 000711408 від 22.02.2018р.; податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 22.02.2018р. в частині: за податковими зобов'язаннями в сумі 361632 грн. та за штрафними санкціями в сумі 90408 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення №0007191408 від 22.02.2018р.

Ухвалою від 25.06.2018 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись суддею одноособово в порядку загального позовного провадження; встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено підготовче засідання по справі на 17.07.2018 р. о 14 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 17.07.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів та відкладено підготовче засідання по справі на 04.09.2018 р. о 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 04.09.2018 р. підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01.10.2018 р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 01.10.2018 р., яка занесена до протоколу засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 03.10.2018 р. 11 год. 00 хв.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності ТОВ імені Мічуріна у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач в обґрунтування правової позиції зазначив, що в порушення п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187 ПК України позивачем занижено податкові зобов'язання у загальній декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року на 268333,00 грн. Зазначені висновки обґрунтовано посиланням на податкову інформацію ДПІ у Дарницькому районі ГУДФС у м. Києві щодо контрагента позивача ТОВ Кліо Ко , керівник якого зазначив, що жодного відношення до реєстрації зазначеного підприємства та керівництва ним не має. Крім того, на думку відповідача, при здійсненні продажу ячменю ПП АК Агроток за ціною нижчою, ніж ціна його придбання, підприємством не було складено податкову накладну та включено до складу податкових зобов'язань різницю. Крім того, відповідач вважає, що у 2017 році за наслідками господарських відносин з ДП Світанок Агро відбулося списання насіння соняшнику без виписки накладних. Реалізації ТОВ Кернел-Трейд соняшнику врожаю 2015 року не встановлено. Відтак, на думку відповідача, позивачем в порушення приписів п. 198.5 ст. 198 ПК України занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість загальної декларації за вересень 2017 року на 396667,00 грн. Відповідач, посилаючись на інформацію з Інтернету , зазначає, що насіння соняшнику надійно зберігається лише при вологості 7 % та температурі 10 °C. Позивачем протягом 9 місяців 2017 року було списано 2700 кг соняшнику 2016 року, решта залишилась та обліковувалась на залишку рахунку Товари на складі . Зазначене свідчить, що даний товар (соняшник) не використовувався у виробництві сільськогосподарської продукції та його частина зберігалась понад два роки, відтак сплачені суми податку на додану вартість не може бути включено до складу податкового кредиту декларацій зі спеціального режиму оподаткування. Також відповідач зазначив про нецільове використання позивачем коштів зі спеціального рахунку, які спрямовувались сільськогосподарським товаровиробником зі спеціального рахунку на оплату електроматеріалів, канцтоварів, кисню, решітного полотна та обладнання. Окрім того, в порушення п. 209.2 ст. 209 ПК України, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України, п. 123.2 ст.123 ПК України платником податків неправомірно використано суми, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДФС в Одеській області відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.77.1 ст.77 ПК України, на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 6580 від 07.12.2017р., направлень на перевірку проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна (код ЄДРПОУ 03768821) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 30.09.2017р.

За наслідками перевірки складено акт № 000026/15-32-14-08/03768821 від 19.01.2018р. (т.1, а.с.29-65), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

п. 185 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п. 198.5 ст. 198, п.209.15.1 п. 209.15 ст.209 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 394132 грн., в тому числі за червень 2015 року в сумі 268333 грн., за травень 2017 року на суму 125799 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за вересень 2017 року на суму 396667 грн.;

п.209.2 ст.209, п.209.15.1 п. 209.15 ст.209, п. 123.2 ст.123 ПК України, в результаті чого встановлено не цільове використання коштів із спеціального рахунку на загальну суму 816628,59 грн., в тому числі за грудень 2014 року у сумі 5687,50 грн., за жовтень 2015р. у сумі 5368,72 грн., за грудень 2015 р. у сумі 803772,37 грн., за квітень 2016 року у сумі 800 грн.;

п.п. 201.1, 201.1.10 ст.201 ПК України, в результаті чого несвоєчасно зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму 54133,33 грн. ПДВ.

За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_1 від 22.02.2018р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 396667 грн. (т.1, а.с. 25);

№0007191408 від 22.02.2018р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 816629,00 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 816629,00 грн. (т.1, а.с. 27);

№ НОМЕР_2 від 22.02.2018р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 492605 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями у розмірі 394132 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 98533 грн. (т.1, а.с. 26).

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Судом встановлено, що перевірка проводилась у період з 20.12.2017р. по 12.01.2018р.

Згідно акта перевірки, ТОВ імені Мічуріна проінформовано про проведення перевірки письмовим повідомленням № 558/15-32 від 08.12.2017 р. З направленнями на право перевірки ознайомлено під підпис 20.12.2017р. головного бухгалтера товариства ОСОБА_3 Федоріну. Перевірку проведено з відома директора товариства ОСОБА_4 та у присутності головного бухгалтера ОСОБА_3

Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень № № 000711408, НОМЕР_3 від 22.02.2018р. та податкового повідомлення-рішення №0007181408 від 22.02.2018р. в частині: за податковими зобов'язаннями в сумі 361632 грн. та за штрафними санкціями в сумі 90408 грн., звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваних рішень, суд виходив з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна зареєстровано як юридичну особу 01.12.1992 р. (номер запису: 1 530 120 0000 000128).

Основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна є змішане сільське господарство (код КВЕД 01.50).

ТОВ імені Мічуріна є виробником сільськогосподарської продукції, а саме зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

У періоді, що перевірявся, ТОВ імені Мічуріна було платником фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до вимог глави 2 Фіксований сільськогосподарський податок розділу XIV Податкового кодексу України та перебувало на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського та лісового господарства, відповідно до ст. 209 ПК України.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у загальній декларації за період з 01.01.2014р. по 30.09.2017р., суд зазначає наступне.

ТОВ імені Мічуріна окрім загальної податкової декларації складає окрему податкову декларацію по спеціальному режиму оподаткування у сфері сільського господарства відповідно до ст. 209 ПК України.

Згідно акта перевірки, з 01.01.2014р. по 30.09.2017р. ТОВ імені Мічуріна задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 7884993 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2014р. по 30.09.2017р. встановлено їх заниження всього на суму 697500 грн., в тому числі за червень 2015 року в сумі 268333 грн., за грудень 2016 року на суму 32500 грн., за вересень 2017 р. у сумі 396 667 грн. (т.1, а.с. 35).

За приписами пп.14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 2.1, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких принципах: нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці; інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. № 996-ХІV).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

За приписами п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.209.2 ст. 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Судом встановлено, що 16.06.2015р. між ТОВ імені Мічуріна (продавець) та ТОВ КЛІО КО (покупець) укладено договір поставки №16/06/01, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця зерно ячменю озимого українського походження врожаю 2014 року, без ГМО (товар) на умовах, передбачених цим договором, а покупець зобов'язується прийняти товар, який за якістю та кількістю відповідає умовам, визначеним цим договором, у продавця та оплатити його вартість (т.1, а.с. 93-94).

Згідно п.2.1 вказаного договору кількість товару, що підлягає поставці відповідно до цього договору, складає 500 метричних тон +/- 10 відсотків за вибором продавця.

Пунктами 4.1 - 4.5 договору передбачено, що поставка товару здійснюється СРТ-Зерновий термінал, відповідно до умов Incotemrs в редакції 2010 року. Місце поставки - СРТ Укрелеватпром/Іллічівський зерновий термінал/Трансбанктермінал, за вибором покупця. Строк поставки з 16.06.2015р. по 30.09.2015р. Поставка здійснюється автотранспортом. Поставка вважається здійсненою з моменту прийняття товару за кількістю та якістю у місці поставки та підписання сторонами акту приймання-передачі права власності на товар.

На підтвердження факту виконання умов договору №16/06/01 від 16.06.2015р., укладеного позивачем з ТОВ КЛІО КО , надано засвідчені копії: податкової накладної №2/2 від 17.06.2015р. на суму 1610000,00 грн., в тому числі ПДВ 268333,33 грн. (т.1, а.с. 95).

На підтвердження факту постачання (передачі) товару (ячменю) надано засвідчені копії видаткових накладних № 88 від 08.07.2015р. (поставка озимого ячменю 244,48т.) на суму 787225,60 грн., в т.ч. ПДВ 131204,27 грн., № 46 від 09.08.2015р. (поставка ячменю 2015 року 226220 кг) на сума 728428,40 грн., в т.ч. ПДВ 121404,73 грн., № 101 від 24.09.2015р. (поставка озимого ячменю 29,30 т.) на суму 94346 грн., в т.ч. ПДВ 15724,33 грн. (т.1, а.с. 96-98).

На підтвердження факту оплати згідно вищевказаного договору позивачем надано засвідчену копію платіжного доручення № 75 від 17.06.2015р. на суму 1610000,00 грн. (т.1, а.с. 99).

01.06.2015р. між ТОВ імені Мічуріна та ФОП ОСОБА_5 укладено договір перевезення вантажу (т.1, а.с. 100-101).

На підтвердження факту перевезення товару позивачем надано засвідчені копію товарно-транспортних накладних № 225476 від 06.07.2015р., №228921 від 06.07.2015р., №228795 від 06.07.2015р., №228796 від 06.07.2015р., №225478 від 07.07.2015р., №225481 від 08.07.2015р., №225483 від 08.07.2015р. (т.1, а.с. 102-108), відповідно до яких ТОВ імені Мічуріна через автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_5 для замовника та вантажовідправника ТОВ КЛІО КО передав вантажоодержувачу, а вантажоодержувач ПАТ Укрелеваторпром прийняв товар (ячмінь) за результатами його зважування.

Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, наявність належно оформлених первинних документів, які підтверджують реальність виконання господарської операції, ТОВ імені Мічуріна, з урахуванням приписів п.209.2 ст. 209 ПК України, було правомірно віднесено суми ПДВ по операціям з ТОВ КЛІО КО до податкових зобов'язань спеціальної декларації з ПДВ.

Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Водночас, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.73 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішень суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами, наявності рішень суду про визнання недійсними правочинів позивача з контрагентами, за наслідками господарських взаємовідносин ТОВ імені Мічуріна сформовано податковий кредит.

Наявність у ТОВ КЛІО КО складських приміщень, персоналу, податкової адреси не були предметом або обов'язковими умовами укладеного з ТОВ імені Мічуріна договору.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2018 р. у справі №806/4408/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3796/18), в якій зазначено, що можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких сформовано позивачем витрати та податковий кредит.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

За приписами ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, висновки контролюючого органу про безтоварність господарської операції позивача з ТОВ КЛІО КО , які ґрунтуються лише на податковій інформації, отриманій від ДПІ у Дарницькому районі ГУДФС у м. Києві № 457/7/11-23-07-03 від 29.01.2016р., без самостійного дослідження господарських відносин, суд вважає безпідставними.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Відповідно до ст.ст.46-49 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України ).

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому ПК України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 ПК України та його узгодження.

Такий висновок у повній мірі кореспондується з положенням статті 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Щодо тверджень контролюючого органу про списання у 2017 році насіння соняшнику без виписки накладних (т.1, а.с. 41), що, на думку останнього, призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 396667 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

25.04.2016р. між ДП Світанок Агро (продавець) та ТОВ імені Мічуріна (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 9, відповідно до якого продавець зобов'язується постачати та передавати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах цього договору. Протягом дії даного договору продавець постачає покупцю соняшник згідно накладних (т.1, а.с. 109-110).

Згідно п.1.3 вказаного договору при поставці продавцем товару з показниками якості: вологість 5%, сміттєві домішки 1%, масова частка олії у перерахунку на суху речовину 46 %, ціна товару збільшується на 300 грн., за кожний відсоток підвищення показників масової частки олії в перерахунку на суху речовину.

Згідно п.п.2.1-2.3 договору загальна кількість товару складає 170 тонн. Вартість одиниці товару складає 14000 грн., в тому числі ПДВ. Загальна вартість товару складає 2380000 грн., в тому числі ПДВ.

Зазначений товар обліковано ТОВ імені Мічуріна на оборотно-сальдовому рахунку № 281 Товари на складі та КТ 631 Розрахунки з вітчизняними покупцями (т.1, а.с. 111-117).

На субрахунку 281 Товари на складі ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 за травень 2017 року, вищезазначений товар вагою 170000 кг було реалізовано, що знаходить своє відображення в картці - рахунку 281 за травень 2017 року.

На підтвердження факту реалізації 170000 кг соняшнику 2015 року на адресу TOB КЕРНЕЛ-ТРЕЙД згідно договору поставки №ОД6411/17 від 13.05.2017 р. (т.1, а.с. 118-119) позивачем надано засвідчені копії видаткових накладних № 8 від 20.05.2017 р., №9 від 21.05.2017 р. (т.1, а.с. 120-121), листа від 08.05.2018 р. (вих. №080518/1), зі змісту якого вбачається, що в ході поставки насіння соняшника українського походження врожаю 2016 року, також було насіння соняшника українського походження врожаю 2015 року в кількості 17000 кг, оскільки останнє відповідало якісним показникам і вимогам зазначеним у договорі №ОД6411/17 від 13.05.2017 р. (т.1, а.с. 122).

Операції по продажу соняшника врожаю 2015 року задекларовано у податковій декларації за травень 2017 року в розділі податкові зобов'язання в рядку 1.1 у сумі 15654883 грн., податок на додану вартість в сумі 3130977 грн., що знайшло відображення в розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) згідно Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (т.1, а.с. 124-130).

Враховуючи наведене, контролюючий орган безпідставно дійшов висновку щодо списання соняшника 2015 року, придбаного TOB імені Мічуріна у ДП Світанок-Агро згідно Договору № 9 від 25.04.2016 р.

Як вбачається з матеріалів справи, такі твердження контролюючого органу ґрунтуються на тому, що при перевірці документів ним не встановлено реалізації на адресу TOB КЕРНЕЛ-ТРЕЙД соняшнику врожаю 2015 року та зазначено, що згідно джерел інформації Інтернет , насіння соняшнику надійно зберігається лише при вологості менше 7% і температура не вище 10°C. При вологості 8% і температурі 20°C воно може зберігатися 1,5 місяця, при 10 °C - 4,5 місяці, при 1 °C понад 6 місяців.

Обґрунтовуючи висновки, зазначені в акті перевірки, відповідач посилається на джерела інформації Інтернет , не зазначаючи навіть в яких саме джерелах міститься відповідна інформація, станом на який час тощо.

За приписами ст.ст. 73, 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Водночас згідно ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

За приписами п.9.3 Національного стандарту України СОНЯШНИК технічні умови ДСТУ 7011:2009, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 169 від 27.04.2009р., після закінчення гарантійного строку зберігання якість насіння перевіряють на відповідність вимогам стандарту. У разі позитивних результатів аналізування строк зберігання насіння соняшнику продовжують.

Контролюючим органом не доводилось та жодними доказами не підтверджено, що придбаний ТОВ імені Мічуріна у ДП Світанок-Агро соняшник 2015 року врожаю, який в подальшому реалізовано на адресу TOB КЕРНЕЛ-ТРЕЙД , не відповідав вимогам Національного стандарту України СОНЯШНИК технічні умови ДСТУ 7011:2009.

Таким чином, висновки контролюючого органу про завищення TOB імені Мічуріна від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2017 року на суму 396667 грн. є безпідставними та необґрунтовані належними та допустимими доказами.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. у розмірі 93299 грн., в тому числі за грудень 2016 року на суму 93299 грн., суд зазначає наступне.

Згідно висновків акта перевірки, за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. ТОВ імені Мічуріна задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 15025757грн. (т.1, а.с. 43).

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. встановлено його завищення на загальну суму 93299 грн., в тому числі за грудень 2016 року на суму 93299 грн.

01.12.2016 р. між ДП Світанок-Агро (продавець) та ТОВ імені Мічуріна укладено договір купівлі-продажу № 01/12-2, за умовами якого продавець зобов'язується постачати та передавати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах цього договору. Протягом дії цього договору продавець постачає покупцю соняшник згідно договору (т.1, а.с. 141-142).

Відповідно до умов договору № 01/12-2 від 01.12.2016 р. ТОВ імені Мічуріна придбано у ДП Світанок-Агро соняшник на загальну суму 559791 грн., у тому числі ПДВ 93298,5 грн.

На підтвердження факту виконання умов договору позивачем надано засвідчену копію видаткової накладної № 132 від 30.12.2016р. (т.1, а.с 144).

За наслідками вказаних правовідносин складено податкову накладну № 62 від 30.12.2016р. (т.1, а.с. 143).

Зазначену суму податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту в деклараціях зі спеціального режиму оподаткування.

За приписами п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.123.2 ст. 123 ПК України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

За приписами п. б п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит: вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів.

За змістом пп.209.15.2 п. 209.15 ст. 209 ПК України дія спеціального режиму оподаткування податковим на додану вартість у межах діяльності у сфері сільського господарства поширюється на такі види діяльності:

а) виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

б) виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

в) надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

Як зазначено позивачем, ТОВ імені Мічуріна у 2017 році було придбано свійську птицю для господарських потреб, на годування якої використовувався соняшник 2015 - 2016 року, придбаний у ДП Світанок-Агро згідно договору від 01.12.2016р., в зв'язку з чим вважає обґрунтованим включення 93299 грн. до складу податкового кредиту в деклараціях із спеціального режиму оподаткування та таким, що відповідає вимогам п. 209.15 ст. 209 ПК України

Згідно акта перевірки, перевіркою цільового використання коштів із спеціального рахунку за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. встановлено його не цільове використання на загальну суму 816 628,59 грн., у тому числі за грудень 2014 року у сумі 6687,50 грн., за жовтень 2015 року у сумі 5368,72 грн., за грудень 2015 року у сумі 803772,37 грн., за квітень 2016 року у сумі 800 грн.

Документальною перевіркою встановлено нецільове використання коштів із спеціального рахунку, що підтверджується наступними платіжними документами:

№909 від 24.12.2014 р. (за електроматеріали згідно pax. №116 від 16.12.2014 р. без ПДВ) на суму 6687,5 грн.;

№3265 від 02.10.2015 р. (за кисень згідно pax. №564 від 24.09.2015 р.) на суму 1200 грн.;

№3268 від 02.10.2015 р. (за обладнання згідно pax. №1630 від 14.09.2015 р.) на суму 3250 грн.;

№3291 від 27.10.2015 р. (за полотно решітне згідно pax. №7214 від 27.10.2015 р.) на суму 918,72 грн.;

№3364 від 15.12.2015 р. (за електроматеріали згідно pax. №239 від 21.12.2015 р.) на суму 23772,37 грн.;

№434 від 28.04.2016 р. (за кисень згідно pax. №211 від 21.04.2016 р.) на суму 300 грн.;

№435 від 28.04.2016 р. (за канцтовари згідно pax. №65 від 10.04.2016 р.) на суму 500 грн. (т.1, а.с. 51).

На думку контролюючого органу, спрямування коштів TOB імені Мічуріна зі спеціального рахунку на оплату електроматеріалів, канцтоварів, кисню, решітного полотна та обладнання не вважається цільовим використанням акумульованих коштів.

Суд враховує, що відповідно до приписів п.209.2 ст. 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

За змістом пп.209.15.1 п.209.15 ст. 209 ПК України до виробничих факторів належать, зокрема:

сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;

пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД);

отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг);

знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;

експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь.

Позивачем акцентовано увагу на тому, що механізований загін ТОВ імені Мічуріна є специфічною централізованою ланкою підприємства, в основу якої покладено виконання польових робіт, перш за все збирально-тракторних процесів, скиртування соломи, заготівля та внесення органічних добрив, захист рослин, обслуговування сільськогосподарських машин та агрегатів, технічне обслуговування сільськогосподарської техніки та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно платіжних документів №909 від 24.12.2014р. та рахунку №3364 від 15.12.2015р. TOB імені Мічуріна зі спеціального рахунку було перераховано кошти на оплату електроматеріалів механізованого загону Товариства, що підтверджується накладними №134 від 24.12.2014 р., випискою ПАТ Промінвестбанк з 15.12.2015р. до 15.12.2015р., випискою ПАТ КБ ІНВЕСТБАНК з 20.12.2014р. до 24.12.2014р., актами списання товарів №31 від 30.09.2015 р. та №34 від 30.12.2015 р. (т.1, а.с. 145-159).

Аналізуючи наведені вище норми чинного законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що спрямування коштів на оплату електроматеріалів механізованого загону є цільовим та таким, що відповідає виробничим цілям TOB імені Мічуріна.

Щодо спрямування кошті на оплату кисню, позивач зазначив, що придбаний кисень використовувався для зварювання сівалки точного висіву з центральним приводом СУ-8М, яка призначена для проведення посівних робіт зернових культур. Застосування сівалки повністю автоматизує процес сівби, не вимагає фізичної праці людини. Одночасно з посівом сівалка вносить гранульовані мінеральні добрива в ґрунт, а також для зварювання культиватора Гранд Плайс, призначеного для обробки ґрунту (без перевертання його верхнього шару), боротьби з бур'янами та збереження вологості ґрунту, сівалки Гранд Плей, призначеної для висіву рядних культур (кукурудзи, соняшнику, сої, сорго).

Крім того, відповідно до рахунку №1630 від 14.09.2015р. TOB імені Мічуріна придбано у ТОВ Аналіт Прибор обладнання - апарат для змішування зерна БІС-1У, на суму 3250 грн., що підтверджується копіями видаткової накладної № 1205 від 07.10.2015р. та виписки ПАТ КБ ІНВЕСТБАНК за період з 02.10.2015р. по 03.10.2015р. (т.1, а.с. 154, 156)

Крім того, позивачем було придбано у ПАТ Завод Фрунзе полотна решітні зерноочисних машин ТУ 23.2.2068-94 для ремонту зерноочисних машин ЗАВ 50 та ЗАВ40, призначених для механізованої післязбиральної обробки зернових культур харчового, насіннєвого та фуражного призначення, що підтверджується копіями видаткової накладної № ЗиФ-771197 від 01.12.2015р., банківської виписки (т.1, а.с. 157-158).

Щодо оплати канцтоварів згідно рахунку № 65 від 10.04.2016р. на суму 500 грн. позивачем повідомлено, що зазначені кошти було витрачено на придбання канцелярського приладдя, строк служби якого зазвичай складає менше одного року та яке використовується у повсякденній господарській діяльності підприємства.

Також, документальною перевіркою встановлено перерахування коштів із спеціального рахунку, як передплату за ячмінь та пшеницю, що підтверджується наступними платіжними документами:

№3354 від 15.12.2015 р. (призначення платежу: передплата за озимий ячмінь урожаю 2016 р. згідно pax. № б\н від 15.12.2015 р.) на адресу ДП Світанок-Агро (код ЄДРПОУ 35452023) у сумі 260000 грн.;

№3353 від 15.12.2015 р. (призначення платежу: передплата за озиму пшеницю урожаю 2016 року згідно pax. №15 від 14.12.2015 р.) на адресу ДП Нова-Царичанка-1 (код ЄДРПОУ 34611959) у сумі 260000 грн.;

№3355 від 15.12.2015 р. (призначення платежу: передплата за озиму пшеницю урожаю 2016 року згідно pax. №б/н від 15.12.2015 р. на адресу ПП АК Агроток (код ЄДРПОУ 37832074) у сумі 260 00грн. (т.1, а.с. 52).

На думку контролюючого органу, кошти перераховані платником податку зі спеціального рахунку, як передплата за озимі ячмінь і пшеницю врожаю 2016 року, яка не була призначена для посіву вважається такими, що використані не на виробничі цілі, тобто використані не за цільовим призначенням що призвело до порушення п.209.2 ст. 209, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209, п. 123.2 ст. 123 ПК України.

Судом встановлено, що 15.12.2015р. між ДП Світанок-Агро (продавець) та TOB імені Мічуріна (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 12 від 15.12.2015 р., відповідно до якого продавець зобов'язується постачати та передавати належний йому товар у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нього на умовах цього договору кошти. Протягом дії цього договору продавець постачає покупцю товар (сільськогосподарську продукцію) (пшеницю, ячмінь, кукурудзу, соняшник, ріпак) на загальну суму, вказану у п.2.1 даного договору (т.1, а.с. 160).

У зв'язку з надходженням передплати за ячмінь згідно вказаного договору складено податкову накладну №22 від 12.15.2015р. на загальну суму 260000,00 грн., в тому числі ПДВ 43333,33 грн. (т.1, а.с. 161).

15.12.2015р. між ДП Нова Царичанка-1 (продавець) та TOB імені Мічуріна (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язується постачати та передавати належний йому товар у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нього на умовах договору кошти (т.1, а.с. 164-166).

За наслідками вказаних правовідносин складено податкову накладну № 22 від 15.12.2015р. на загальну суму 260000 грн., в т.ч. ПДВ 43333,33 грн. (т.1, а.с. 167).

01.12.2015 р. між ПП Агрокомпанія Агроток (продавець) та TOB імені Мічуріна (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язується постачати та передавати належний йому товар у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нього на умовах договору кошти (т.1, а.с. 168-170).

За наслідками вказаних правовідносин у зв'язку з отриманням передоплати складено податкову накладну № 22 від 15.12.2015р. на загальну суму 260000 грн., в т.ч. ПДВ 43333,33 грн. (т.1, а.с. 171).

Як зазначалось вище, порядок застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість і діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства визначався приписами ст. 209 ПК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи, що діяльність товариства з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна пов'язана з виробництвом, переробкою сільськогосподарської продукції, її закупівля та реалізацією, передплата за озимі ячмінь та пшеницю врожаю 2016 року згідно договорів, укладених позивачем з контрагентами ДП Нова Царичанка-1 та ПП Агрокомпанія Агроток , перерахована зі спеціального рахунку TOB імені Мічуріна, не може вважатись такою, що використана не за цільовим призначенням.

Щодо повернення передоплати за озимий ячмінь врожаю 2016 року на поточний рахунок TOB імені Мічуріна, судом встановлено наступне.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, ДП Світанок-Агро звернулось до позивача з листом від 04.04.2016 р. (вих. №14/01), в якому просило відстрочити дату поставки товару, а саме озимого ячменю врожаю 2016 року, у зв'язку з неможливістю поставити товар у передбачені договором купівлі-продажу № 12 від 15.12.2015р. строки, та підписати Додаткову угоду №1 в 30-ти денний термін ( т.1, а.с. 162).

26.04.2016 р. (вих. № 15/01) ДП Світанок-Агро на адресу позивача направлено лист, в якому повідомлено, про неможливість виконання умов договору, у зв'язку із недостатньою кількістю сільськогосподарської продукції, а саме озимого ячменю врожаю 2016 р., на складі продавця постачальника та викладено прохання розірвати договір (т.1, а.с. 163).

З урахуванням наведеного, згідно платіжного доручення №326 від 26.04.2016 р. ДП Світанок-Агро повернуто кошти в розмірі 260 000 грн., на поточний рахунок TOB імені Мічуріна як повернення передоплати за озимий ячмінь врожаю 2016 року.

Згідно приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до приписів ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За змістом ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Постачання товару не відбулося не з вини TOB імені Мічуріна, а у зв'язку з тим, що продавець ДП Світанок-Агро не зміг поставити та передати озимий ячмінь врожаю 2016 року в достатній кількості, передбаченій договором купівлі-продажу №12 від 15.12.2015 р. Відтак, ДП Світанок-Агро з дотриманням вимог чинного законодавства у зв'язку з неможливістю передати товар у встановлений строк повернуто суму попередньої оплати.

Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, базуються на припущеннях, а контролюючий орган без належного самостійного дослідження господарських операцій, дійшов хибного висновку про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, не цільового використання коштів із спеціального рахунку .

Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України» , зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовуються судами як джерело права.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З огляду на зазначене суд вважає, що податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області №№ НОМЕР_1, НОМЕР_3 від 22.02.2018р., № НОМЕР_2 від 22.02.2018р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 452040 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 361632 грн. та за штрафними санкціями 90408 грн., є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про необхідність присудити позивачу сплачений судовий збір у розмірі 24980,04 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна (67700, Одеська обл., місто Білгород-Дністровський, вулиця Автомобільна, будинок 11; код ЄДРПОУ 03768821) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Семінарська, будинок 5; код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 (в частині), НОМЕР_3 від 22.02.2018р.,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 22.02.2018р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0007191408 від 22.02.2018р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_2 від 22.02.2018р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 452040 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 361632 грн. та за штрафними санкціями 90408 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Семінарська, будинок 5; код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна (67700, Одеська обл., місто Білгород-Дністровський, вулиця Автомобільна, будинок 11; код ЄДРПОУ 03768821) судовий збір у розмірі 24980,04 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят гривень 04 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.10.2018 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.