Рішення

від 02.10.2018 по справі 809/909/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2018 р. справа № 809/909/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.

за участю: секретаря судового засідання Хоми О.В.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Спільного українсько-польського виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Анрад" до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу від 11.05.2018 року за №ІФ702/351/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС та №ІФ702/351/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС,-

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-польське виробничо-комерційне підприємство ТОВ "Анрад" звернулося в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про скасування постанови №ІФ702/351/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС від 11.05.2018 про накладення штрафу в розмірі 186150,00 грн. за порушення вимог частини 6 статті 95, статті 106 Кодексу законів про працю України, та постанови №ІФ702/351/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС від 11.05.2018 про накладення штраф у розмірі 3723,00 грн. за порушення вимог частини 1 статті 24, частини 2 статті 30 Закону України Про оплату праці , частин 1, 2 статті 115 Кодексу законів про працю України.

Ухвалами суду від 07.08.2018 та 09.08.2018 вжито заходи забезпечення адміністративного позову.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані постанови про накладення штрафу прийняті відповідачем на підставі неправильних висновків та з порушенням процедури притягнення до відповідальності. Позивач зазначає, що відповідач порушив пункти 6, 7, абзац 4 пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 та прийняв постанови про накладення штрафу №ІФ702/351/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС, №ІФ702/351/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС від 11.05.2018 за відсутності представників позивача, хоча повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу отримано позивачем 17.05.2018. В жовтні місяці 2017 року працівники ОСОБА_1 та ОСОБА_4 фактично працювали протягом 167 годин, а не 168 годин, однак при заповненні табелю робочого часу за жовтень місяць 2017 року була допущена технічна помилка і за 13 число місяця замість 7 годин внесено 8 годин, а тому підприємство порушень статті 106 Кодексу законів про працю не вчинило. Зазначає про відсутність порушень частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України, оскільки працівники за період з 2014 по 2016 роки відпрацювали фактично меншу кількість годин/днів в місяці, а оплата праці здійснювалась на рівні окладів, вказаних у штатному розписі за відповідні роки, а не за фактично відпрацьовану кількість годин/днів і у відомостях відображалась загальною сумою. Здійснені виплати працівникам були більшими за фактично відпрацьовану ними кількість годин/днів, а оплати були більшими за прожитковий мінімум і фактично включали в себе заробітну плату за фактично відпрацьовані години/дні, індексацію та доплати. Підприємством на час проведення перевірки дотримано вимог частини 2 статті 30 Закону України Про оплату праці та наказу Державного комітету статистики України №489 від 05.12.2008 року, табелі обліку робочого часу за березень, серпень, жовтень 2017 року велися з відображенням всіх відомостей про кількість відпрацьованих годин, у табелі містяться всі необхідні показники робочого часу та статистичних спостережень. На виконання вимог ст.115 Кодексу законів про працю України заробітна плата працівникам виплачується регулярно в робочі дні, у строки встановлені колективним договором, не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, однак із врахуванням святкових днів згідно наказу №9 від 28.12.2017 та на прохання працівників виплата авансу була здійснена 17.01.2018, другу виплату заробітної плати за січень було здійснено 06.02.2018.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, наведених в адміністративному позові, відповіді на відзив, додаткових поясненнях, наявних в матеріалах справи (а.с.129, 214 т.1), просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні стосовно задоволення позову заперечила, з підстав зазначених у відзиві. Пояснила, що позивачем при проведенні інспекційного відвідування не було вказано про наявність технічної помилки у табелі обліку робочого часу за жовтень 2017 року, а також за березень, серпень 2017 року, як і під час надання відповідні на винесений стосовно позивача припис про усунення виявлених порушень. Підприємством порушено вимоги ч.6 ст.95, ст.106 КЗпП України ч.1 ст.24, ч.2 ст.30 Закону України Про оплату праці , ч.1, 2 ст.115 КЗпП України, а тому правомірно притягнуто до відповідальності у вигляді накладення штрафів, передбачених абз. 4 ч.2 ст. 265 КЗпП України та абз. 8 ч.2 ст.265 КЗпП України. Зазначила, що позовні вимоги є необґрунтовані, в задоволенні позову просила відмовити.

В судове засідання 02.10.2018 представник відповідача не з'явився, з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, взявши до уваги відзив на позов, відповідь на відзив, додаткові пояснення позивача, дослідивши надані суду письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу про проведення інспекційного відвідування № 512-Д від 20.04.2018 (а.с.144 т.1) та направлення №04-13/15-10/2700 від 20.04.2018 (а.с.145 т.1) відповідачем в період з 24.04.2018 року по 25.04.2018 року проведено інспекційне відвідування Спільного українсько-польського виробничо-комерційного підприємства ТОВ "Анрад", яке використовує найману працю, чисельність працівників становить 3 особи.

В результаті інспекційного відвідування відповідачем складено акт №ІФ702/351/АВ (а.с.146-150 т.1). Відповідно до вказаного акту виявлено порушення позивачем законодавства про працю, а саме:

1) у наданих для перевірки табелях обліку використання робочого часу працівників позивача за березень, серпень, жовтень 2017 року не відображена кількість відпрацьованих найманими працівниками надурочних годин, тобто до табелів обліку робочого часу вносяться недостовірні відомості. Табелі обліку використання робочого часу не ведуться відповідно до вимог Державного комітету статистики України №489 від 05.12.2008 року Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці (із змінами та доповненнями від 25.12.2009 року), не відповідають затвердженій типовій формі первинної облікової документації підприємств та не відображають обов'язкові показники, необхідні для заповнення форм державних статистичних спостережень з праці, що свідчить про порушення вимог частини 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці";

2) працівникам позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_3, робота в надурочний час не оплачувалася в подвійному розмірі. Як встановлено з табеля обліку використання робочого часу за жовтень 2017 року, працівники ОСОБА_1, ОСОБА_3. в жовтні 2017 року при місячній нормі тривалості робочого часу 167 годин відпрацювали протягом місяця 168 годин, однак за роботу в понаднормовий час оплата в подвійному розмірі їм не проведена. Наведене свідчить про порушення позивачем вимог статті 106 Кодексу законів про працю України;

3) індексація заробітної плати за 2014-2016 роки працівникам ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не нараховувалась та не виплачувалась, що встановлено з відомостей нарахування заробітної плати, чим порушено приписи частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України та статті 33 Закону України "Про оплату праці";

4) заробітна плата працівникам позивача за першу половину січня 2018 року виплачена 17.01.2018 (згідно відомості на виплату заробітної плати від 17.01.2018), а заробітна плата за другу половину січня 2018 року виплачена 06.02.2018 (згідно відомості від 06.02.2018), що свідчить про недотримання позивачем вимог частин 1, 2 статті 115 Кодексу законів про працю України, а також частини 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці".

25.04.2018, на підставі вищезазначеного акту та описаних в ньому порушень відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень №ІФ702/351/АВ/П, яким зобов'язано позивача усунути зазначені порушення у строк до 07.05.2018 (а.с.151-153 т.1).

27.04.2018 відповідачем прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ІФ702/351/АВ/П/ІП/МГ та повідомлення позивача про те, що розгляд справи відбудеться 11.05.2018 (а.с.100 т.2) .

03.05.2018 відповідачем направлено на адресу позивача повідомлення від 02.05.2018 про виклик на розгляд справи про накладення штрафу №04-13/15-10/2917 11.05.2018 (а.с.18-19 т.1, а.с.113 -114 т.2).

Вказане повідомлення вручено позивачу 17.05.2018 (а.с.20 т.1).

11.05.2018 відповідачем прийнято постанови про накладення на позивача штрафу:

- за №ІФ702/351/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС - у розмірі 186 150 грн. за порушення вимог ч.6 ст.95, ст.106 КЗпП України

- за №ІФ702/351/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС - у розмірі 186 150 грн. за порушення вимог ч.1 ст.24, ч.2 ст.30 Закону України Про оплату праці , ч.1, 2 ст.115 КЗпП України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Главою XVIII Кодексу законів про працю України (надалі, також - КЗпП України) врегульовано здійснення нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю. Так, статтею 259 Кодексу передбачено, що Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Наказом Державної служби України з питань праці від 04.02.2016 №8 затверджено Положення про Управління Держпраці в Івано-Франківській області, відповідно до якого, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб є одним з основних завдань Управління.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (надалі також - Порядок №295).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення, що передбачено пунктом 19 Порядку.

Пунктом 27 Порядку №295 визначено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Згідно пункту 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (надалі також - Порядок №509) про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (п.7 Порядку №509).

Судом встановлено, що повідомлення про виклик позивача на розгляд справи про накладення фінансових санкцій на 11.05.2018 було надіслано відповідачем 03.05.2018, тобто у строки, визначені п.6 Порядку №509.

Фактичне неотримання цього повідомлення адресатом до 11.05.2018 не залежить від відправника та не може свідчити про протиправність оскаржуваного рішення.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 20.06.2018 в справі №809/1198/17 (провадження №К/9901/35930/18).

Стосовно встановлених відповідачем порушень позивачем статті 106 Кодексу законів про працю України, частини 6 статті 95 КЗпП і статті 33 Закону України Про оплату праці , та доводів позивача щодо неправомірності винесеної відповідачем постанови №ІФ702/351/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС від 11.05.2018 про накладення штрафу у розмірі 186 150 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 106 Кодексу законів про працю України визначено порядок оплати роботи в надурочний час, зокрема за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Як слідує із змісту акта перевірки №ІФ702/351/АВ та встановлено в судовому засіданні, порушення позивачем ст.106 Кодексу законів про працю України визначено відповідачем згідно табеля обліку використання робочого часу працівників за жовтень 2017 року.

Судом встановлено, що у табелі, який був наданий позивачем відповідачу під час перевірки, відмічено роботу 2-х працівників - ОСОБА_1, ОСОБА_9 по 8 годин щодня на протязі жовтня 2017 року, а всього 168 годин, при місячній нормі тривалості робочого часу 167 годин (а.с.156 т.1). Згідно розрахунку нарахування зарплати та обов'язкових утримань за жовтень 2017 року вказаним працівникам виплачено заробітну плату за 168 відпрацьованих годин, тобто без оплати в подвійному розмірі за роботу в понаднормовий час (а.с.157 т.1).

При цьому суд критично ставиться до пояснень представників позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_9 про те, що ними фактично в жовтні місяці відпрацьовано 167 годин, оскільки вони є керівником і головним бухгалтером підприємства, тобто особами, які зацікавленні в уникненні позивачем відповідальності.

Натомість, ні під час інспекційного відвідування, ні після його проведення, посадовими особами Спільного українсько-польського виробничо-комерційного підприємства ТОВ "Анрад" не зазначалось та не надавалось відповідачу доказів помилковості внесення відповідних відомостей.

Дослідивши табель використання робочого часу працівників позивача за жовтень 2017 року, відомість нарахування зарплати за жовтень 2017 року, суд не приймає до уваги твердження представників позивача про помилковість даних у табелі обліку використання робочого часу працівників за жовтень 2017 року, наданого під час перевірки відповідачу.

Згідно із Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III (надалі, також - Закон №2017-III), а саме, абзацу 3 статті 1, державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до статей 95 КЗпП України та 3 Закону України Про оплату праці , мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі, також - Закон України №1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення (надалі, також - Порядок №1078). Пунктом 2 даного Порядку встановлено, що індексації підлягає, серед іншого, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Разом з цим, відповідно до частини 2 статті 3-1 Закону України Про оплату праці при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров'я, за роботу в нічний та надурочний час, роз'їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що до розміру мінімальної заробітної плати мають враховуватись всі інші складові заробітної плати, які не перелічені в частині 2 статті 3-1 вищевказаного Закону, у тому числі і сума індексації.

Відтак, індексація грошових доходів населення є невід'ємною частиною мінімальної заробітної плати, яка у свою чергу є державною мінімальною та державною соціальною гарантією, що відповідає приписам статті 95 КЗпП України та статті 3 Закону України Про оплату праці .

Така позиція суду відповідає правовому висновку, зазначеному у рішенні Верховного Суду від 12.04.2018 по справі №816/2325/16.

Судом встановлено, що згідно наданих позивачем під час інспекційного відвідування відомостей про нараховану і виплачену заробітну плату, позивачем у 2014-2016 роках не нараховувалась та не виплачувалась в межах прожиткового мінімуму індексація заробітної плати працівникам ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Пояснення представників позивача про те, що вказані працівники за період з 2014 по 2016 роки фактично відпрацювали меншу кількість годин/днів в місяці, а здійснені виплати працівникам були більшими за відпрацьовану ними кількість годин/днів і фактично включали в себе заробітну плату за фактично відпрацьовані години/дні, індексацію та доплати, суд вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки суперечать зазначеним у відомостям нарахування заробітної плати даним.

При цьому суд не бере до уваги надані в ході розгляду справи особові рахунки зазначених вище працівників, оскільки ні під час інспекційного відвідування, ні після нього, вказані особові рахунки відповідачу не надавались. Акт інспекційного відвідування підписаний позивачем без зауважень, письмові зауваження в порядку пункту 21 Порядку №295 позивачем не надавались. Також, ні інспектору при здійсненні відвідування, ні суду не надані, в підтвердження достовірності вказаних особових рахунків, відповідні докази встановлення на підприємстві режиму неповного робочого часу, зокрема, накази щодо зменшення тривалості щоденної роботи або зменшення кількості робочих днів.

Крім того, дані, зазначені в наданих суду особових рахунках відрізняються від даних, зазначених у відомостях нарахування заробітної плати, зокрема щодо відпрацьованих днів та годин.

Додані позивачем до позовної заяви докази щодо кількості здійснених у 2014-2016 роках операцій з продажу товарів та пояснення ОСОБА_8 не спростовують встановлені відповідачем порушення частин 6 статті 95 КЗпП і статті 33 Закону України Про оплату праці .

Разом з цим, судом встановлено, що ОСОБА_8 перебував у трудових відносинах із позивачем з 07.02.2013 по 07.11.2014.

Відповідальність, зокрема й за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, за статтею 265 КЗпП введена з 01.01.2015 згідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці від 28.12.2014 №77- VIII.

Таким чином, на час роботи ОСОБА_8 у позивача чинним законодавством не передбачалась відповідальність за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці за статтею 265 КЗпП.

Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що відповідачем протиправно визначено штрафні санкції за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці ОСОБА_8.

За таких обставин, постанова Управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ702/351/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС від 11.05.2018 року в частині накладення на Спільне українсько - польське виробничо - комерційне підприємство ТОВ "Анрад" штрафу у розмірі 37 230 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про оплату праці" роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

В частинах 1, 2 статті 115 КЗпП України зазначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата та у разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 24 Закону України Про оплату праці .

За порушення позивачем вищенаведених норм трудового законодавства, у відповідності до абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України, відповідачем прийнято оскаржувану постанову №ІФ702/351/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС.

Протиправність вказаної постанови позивач обґрунтовує помилковістю зазначених у табелях кількості відпрацьованих годин, усуненням порушень. Стосовно порушень щодо перевищення шістнадцятиденного строку виплати у січні 2018 року заробітної плати за другу половину січня 2018 року, позивач не заперечуючи таке перевищення пояснює його наявністю вихідних днів у січні місяці 2018 року.

Судом встановлено, що в табелях обліку використання робочого часу працівників позивача за березень, серпень, жовтень 2017 року не зазначено кількість відпрацьованих понадурочних годин, хоча ОСОБА_1 і ОСОБА_9, згідно вказаних табелів, працювали понаднормово (а.с154-156 т.1). Згідно відомостей на виплату заробітної плати від 17.01.2018 та 06.02.2018, заробітна плата за першу половину січня 2018 року виплачена 17.01.2018, а за другу половину січня 2018 - 06.02.2018 (а.с.194-195 т.1).

Таким чином, зазначені у постанові №ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС порушення позивачем вимог КЗпП України знайшли своє підтвердження у судовому засіданні і свідчать саме про внесення недостовірних відомостей до табелів обліку робочого часу та несвоєчасну (з порушенням встановлених строків) виплату заробітної плати.

Стосовно доводів представників позивача про помилковість зазначення в табелях обліку робочого часу відповідних відомостей, то оцінку таким доводам судом надано вище, зокрема при аналізі виявлених порушень за статтею 106 КЗпП.

Форма табелю обліку використання робочого часу затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці . Згідно примітки до Типової форми № П-5, яка затверджена вищевказаним Наказом та встановлює типову форму Табелю обліку використання робочого часу встановлено, що на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) розрахунок підсумованого фонду робочого часу за місяць, по кожному працівнику. При цьому фонд робочого часу не повинен перевищувати нормальної його тривалості.

Відповідно до пункту 2 примітки до типової форми Табелю обліку використання робочого часу встановлено, що дана форма носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень. При необхідності форма може бути доповнена іншими показниками, необхідними для обліку на підприємстві.

Таким чином, затверджена наказом № 489 від 05.12.2008 форма Табелю обліку використання робочого часу носить рекомендаційний характер, однак табель обліку використання робочого часу повинен містити мінімальну кількість показників, зазначених у типовій формі, зокрема й щодо надурочних годин.

При цьому суд звертає увагу позивача, що наказ Міністерства статистики України від 22.05.1996 №144 Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі , а також наказ Міністерства статистики України від 09.10.1995 №253 Про затвердження типових форм первинного обліку втратили чинність з 01.01.2009 згідно наказу Державного комітету статистики України від 05.12.2008 №489.

Згідно пункту 29 Порядку №295, заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності, серед іншого, за несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Враховуючи, що позивачем порушено вимоги по внесенню достовірних відомостей у табелі обліку використання робочого часу та порушено вимоги по виплаті заробітної плати два рази на місяць у встановлений законом проміжок часу, факт усунення позивачем після інспекційного відвідування недоліків табелів обліку використання робочого часу за березень, серпень, жовтень 2017 року не є підставою для незастосування заходів щодо притягнення позивача до відповідальності.

Такий висновок узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, висвітленою у постанові від 22.03.2018 по справі №697/2073/17.

Отже, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача стосовно винесення постанови №ІФ702/351/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС від 11.05.2018 про накладення штрафу в розмірі 3 723 грн. Натомість, доводи позивача, що вказують на протиправність зазначеної постанови суд вважає безпідставними, а позовну вимогу про визнання цієї постанови протиправною та її скасування такою, що не підлягає задоволенню.

Підсумовуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ702/351/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС від 11.05.2018 року в частині накладення на Спільне українсько - польське виробничо - комерційне підприємство ТОВ "Анрад" штрафу у розмірі 37 230 грн.

У відповідності до частин 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 558,51 грн. (19,61%).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ702/351/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС від 11.05.2018 року в частині накладення на Спільне українсько - польське виробничо - комерційне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Анрад" штрафу у розмірі 37 230 грн. (тридцять сім тисяч двісті тридцять гривень).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Скасувати вжиті ухвалами від 07.08.2018 року та 09.08.2018 року заходи забезпечення адміністративного позову.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625, вул.Незалежності 67, м.Івано-Франківськ, 76018) на користь Спільного українсько - польського виробничо - комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Анрад" (код 22168421, вул.В.Івасюка 26 А, м. Івано-Франківськ, 76018) сплачений судовий збір в розмірі 558,51 грн. (п'ятсот п'ятдесят вісім гривень 51 копійка).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Біньковська Н.В.

Рішення складене в повному обсязі 08.10.2018.