Рішення

від 17.09.2018 по справі 1740/1777/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2018 року м. Рівне №1740/1777/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство "ГРІНПЕТ" доУправління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "ГРІНПЕТ" (далі - ПП "Грінпет", позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №РВ 62/980/000245/ТД-ФС від 24.05.2018 у розмірі 111690,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач заперечував порушення ст. ст. 21, 24 КЗпП України та вказував про відсутність факту допуску працівника до роботи без належного оформлення трудового договору. Зазначав, що укладена 16.04.2018 цивільно-правова угода № 1 між ПП "Грінпет" та ОСОБА_2 терміном з 16.04.2018 до 16.05.2018 не носить характеру трудового договору і на неї не поширюються норми трудового законодавства. Зауважував, що предметом угоди є роботи по доставці бутильованої води до споживачів. Оплата за виконані роботи відповідно до п.2.2 угоди становить 3 грн. за доставку 1 бутля води і сплачується на підставі акта виконаних робіт. За умовами угоди ОСОБА_2 організовував свою діяльність в час та спосіб, визначений ним самостійно, внутрішній трудовий розпорядок на нього не поширювався. Таким чином, предметом угоди є виконання працівником певного визначеного обсягу роботи, за наслідком виконання якої замовник зобов'язувався оплатити виконавцеві виконану ним роботу, тобто предметом є кінцевий результат, а не процес праці. Також позивач зазначав, що працівник сам організовував свою роботу і виконував її на власний ризик, трудові функції виконував разово, так як після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність робітника в ПП "Грінпет" припинилася. Зауважив, що ОСОБА_2 у заяві від 16.05.2018 письмово відмовився від запропонованої посади працівника по розливу та відвантаженню води у зв'язку з тим, що планує виїзд за кордон.

Окрім цього, позивач вказував, що на порушення Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, інспекторами відповідача не були використані жодні повноваження, надані їм цим Порядком. Зокрема, констатувавши у акті перевірки наявність порушень ПП "Грінпет" норм законодавства про працю, інспектори жодним чином не встановили, де знаходиться робоче місце ОСОБА_2 і яким чином воно створене; не опитано працівника на предмет того, чи він перебував у трудових відносинах з ПП "Грінпет", чи мав він постійне робоче місце, графік роботи, чи отримував заробітну плату тощо; не зафіксували в будь-який спосіб фактів виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки. Фактично, під час інспекційного відвідування інспектори з праці обмежились лише отриманням у суб'єкта контролю копії цивільно-правової угоди.

За наведеного, позивач зазначив, що, здійснюючи перевірочні заходи в ПП "Грінпет" та складаючи акт перевірки, посадові особи Управління Держпраці діяли не на підставі та поза межами наданих повноважень, а також не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Ухвалою від 11.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач позову не визнав, подав відзив на адміністративний позов (а.с.29-30), в якому зазначив, що факт допущення до роботи ОСОБА_2 без укладення трудового договору було зафіксовано в ході інспекційного відвідування, у виробничих приміщеннях підприємства працювало двоє громадян - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Відповідно до наданих під час інспекційного відвідування документів було встановлено, що ОСОБА_2 виконував роботи відповідно до цивільно-правового договору № 1 від 16.04.2018, за змістом якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконувати роботи "Різноробочі" в строк з 16.04.2018 по 16.05.2018. Замовник виплачує виконавцю винагороду у розмірі 3,00 грн. за доставку 1 бутля води.

Представник відповідача зазначив, що основною ознакою, яка відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Відтак, зазначив, що фактично громадянин ОСОБА_2 був допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а також позивачем не повідомлено Державну фіскальну службу про прийняття працівника на роботу.

За наведеного, вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, тому просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача подав відповідь на відзив (а.с.49-50), в якому, окрім наведених у позові аргументів, також вказав, що постановою Апеляційного суду Рівненської області від 25.07.2018 за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення директором ПП "Грінпет" ОСОБА_4 ч.3 ст.41 КУпП, надано оцінку цивільно-правової угоди № 1 від 16.04.2018, а саме: "вказана угода не носить характеру трудового договору і на неї не поширюється дія норм трудового законодавства, оскільки за умовами цивільно-правової угоди ОСОБА_2 організовував свою діяльність в час та спосіб, визначений ним самостійно, внутрішній трудовий розпорядок на нього не поширювався, трудові функції виконував разово, так як після закінчення виконання визначеного завдання, вказаною угодою трудова діяльність робітника з ПП "Грінпет" припинилася". За наведеного, просив постанову про накладення штрафу скасувати.

В подальшому представник позивача подав клопотання, яким позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, справу розглянути за його відсутності (а.с.53).

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог з мотивів, наведених у відзиві на позов, просив відмовити у позові повністю.

З'ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.

Матеріалами справи підтверджується, що Приватне підприємство "Грінпет" є зареєстрованою юридичною особою, основний вид діяльності: 11.07 Виробництво безалкогольних напоїв, виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки; місцезнаходження: Рівненська область, Рівненський район, село Олександрія, вулиця Станіславівка,6 (а.с.6-9).

Суд встановив, що на підставі наказу від 02.05.2018 № 319 посадовими особами Управління Держпраці у Рівненській області проведено з 02.05.2018 по 04.05.2018 інспекційне відвідування з питань додержання вимог законодавства про працю в Приватному підприємстві "Грінпет" код ЄДРПОУ 13991989, місцезнаходження Рівненська область, Рівненський район, с. Олександрія, вул. Станіславівка,6 (а.с.30).

Підставою інспекційного відвідування слугувало, зокрема, звернення ОСОБА_5 від 12.03.2018 щодо порушення законодавства про працю (а.с.33,34).

Результати інспекційного відвідування оформлені актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує працю, від 04.05.2018 № КВ62/980/АВ, в якому встановлено:

в порушення вимог частини першої статті 21 КЗпП цивільно-правова угода № 1 від 16.04.2018, укладена між ПП "Грінпет" та громадянином ОСОБА_2, містить ознаки трудового договору;

в порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України громадянин ОСОБА_2 допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та не повідомлено Державну фіскальну службу про прийняття працівника на роботу (а.с.11-14).

Акт інспекційного відвідування директором ПП "Грінпет" ОСОБА_4 підписаний без зауважень.

На підставі акта інспекційного відвідування винесено припис від 04.05.2018 №РВ62/980/АВ/П про усунення виявлених порушень у строк до 18.05.2018 (а.с.15-16).

18.05.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою № 01 від 17.05.2018 про скасування припису про усунення виявлених порушень з тих підстав, що акт інспекційного відвідування та припис складені одночасно, що є порушенням Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295. Також вказував, що предметом цивільно-правової угоди є послуги з експедирування і навантажувально-розвантажувальні послуги по доставці бутильованої води до споживачів, а виконавець не підпорядкований правилам внутрішнього трудового розпорядку підприємства, сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик (а.с.17-18).

24.05.2018 начальником Управління Держпраці у Рівненській області ОСОБА_6 винесено постанову № РВ 62/980/000245/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу у розмірі 111690 грн. (а.с.20).

Оцінюючи спірні правовідносини сторін, суд враховує наступне.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно з Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України..

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Пунктом 3 Порядку № 295 передбачено, що інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Згідно з пп.2 п.5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

Згідно з пунктами 19, 20 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Пунктами 23 та 24 Порядку № 295 встановлено, що припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.

Відповідно до пункту 26 Порядку № 295 у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об'єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках. Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об'єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення.

Досліджені в судовому засіданні докази не дають підстав для висновку про порушення відповідачем процедури проведення інспекційного відвідування та оформлення його результатів, а відтак доводи позивача в означеній частині суд вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Також суд встановив, що між Приватним підприємством "Грінпет" (Замовник) та громадянином ОСОБА_2 (Виконавець) укладено цивільно-правовий договір № 1 від 16.04.2018, за змістом якого Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи: різноробочий, в строк з 16.04.2018 по 16.05.2018 (а.с.21).

Цивільно-правовою угодою передбачено, що робота має відповідати вимогам державних стандартів та вимогам, які висуваються до даного виду робіт (пункт 1.2); Замовник зобов'язаний своєчасно прийняти й оплатити виконану Виконавцем роботу (пункт 1.3); Виконавець виконує роботу за цим договором самостійно та не має права залучати третіх осіб (субпідрядників) інакше, ніж як за погодженням із Замовником (пункт 1.4).

Згідно з пунктом 2.1. цієї угоди підставою для підписання документа, який підтверджує виконання робіт Виконавцем за цим договором, є підписаний Акт приймання виконаних робіт на об'єкті. Пунктом 2.2. передбачено, що за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 3 грн. за доставку бутля згідно акту виконаних робіт. Пунктом 2.3 угоди передбачено, що виплата винагороди Виконавцеві Замовником здійснюється не пізніше 15 банківських днів після підписання Акта приймання виконаних робіт.

Відповідно до п.6.2 угоди на Виконавця не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку Замовника. Виконавець самостійно й на власний ризик організовує виконання цього договору у відповідності до його умов та вимог цивільного законодавства.

З огляду на ту обставину, що ні під час інспекційного відвідування, ні під час підготовчого провадження в адміністративній справі позивач не надав акту виконаних робіт до цивільно-правової угоди № 1 від 16.04.2018 та доказів оплати виконаної роботи, означені докази були витребувані від ПП "Грінпет" ухвалою суду від 29.08.2018, однак позивачем суду не надані.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що він впродовж двох місяців до початку липня поточного року працював в ПП "Грінпет" експедитором на підставі цивільно-правового договору. За вказаний період було укладено два договори цивільно-правового характеру. Зазначив, що по трудовій книжці він сам працювати не хотів, оскільки шукав сезонну роботу. Пояснив, що він на офісі по вул. Князя Володимира в м. Рівне отримував маршрутний лист, потім їхав на завод в село ОСОБА_3, завантажував воду "Олександрійські джерела", розвозив її замовникам за маршрутним листом, отримував від них кошти. Зазначив, що вся інформація щодо кількості товару та адреси замовників була наявною в оператора, який впродовж дня міг вносити корективи в його маршрут пересування. Також свідок пояснив, що він працював за графіком: з понеділка по п'ятницю з 8:00 до 18:00, в суботу з 8:00 до 15:00, неділя вихідний. Оплата здійснювалася з розрахунку 6 грн. за доставку бутля води (19,5 л), при цьому акти виконаних робіт не підписувались, а в кінці дня він сам відраховував кошти на оплату своєї праці від загальної суми, яку здавав на офісі. Ствердив, що інші документи, у тому числі акти виконаних робіт, відомості на оплату праці, він не підписував. Щодо пред'явленої наданої позивачем заяви від 16.05.2018 (а.с.22) свідок написання тексту такої заяви заперечив, однак підтвердив підписання заяви на прохання роботодавця, за яких умов, пригадати не може.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд враховує таке.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі; додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Частиною третьої статті 24 КЗпП України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою допуску працівника до роботи є укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

При цьому, Верховний Суд України у пункті 7 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Частина перша статті 23 КЗпП передбачає, що трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

В той же час, згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Тобто, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_2, не зважаючи на укладену цивільно-правову угоду № 1 від 16.04.2018, не надавав позивачу жодних послуг на власний ризик, а фактично виконував трудову функцію за спеціальністю експедитор, що безпосередньо пов'язана зі здійсненням підприємством основного виду економічної діяльності. Більш того, така трудова діяльність була організована саме ПП "Грінпет", яке передавало працівнику товарно-матеріальні цінності та супровідні документи них, уповноважувало отримувати від замовників на користь позивача грошові кошти, здійснювало впродовж робочого дня коригування маршрутів та замовників. Суд зауважує, що жодний з наведених видів робіт (послуг) не був передбачений цивільно-правовою угодою № 1 від 16.04.2018, і такі роботи не можуть бути віднесені до робіт "різноробочий" як передбачено п.1.1 угоди.

Окрім цього, передбачені п.6.2 угоди умови щодо не розповсюдження на виконавця правил внутрішнього трудового розпорядку не відповідають обставинам справи та спростовані поясненнями свідка ОСОБА_2, з пояснень якого в судовому засіданні встановлено чіткий розпорядок робочого дня працівника та вихідні дні.

Таким чином, праця за цією угодою не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності всього підприємства з систематичним виконанням трудових функцій, часу.

Слід окремо наголосити на відсутності актів приймання виконаних робіт та будь-яких документально підтверджених доказів щодо оплати праці виконавця. Відтак, цивільно-правова угода № 1 від 16.04.2016 є удаваною угодою, позаяк працівник фактично був допущений до роботи та виконував відповідні обов'язки на підприємстві, всупереч порядку, визначеному законодавством про працю, а саме без укладання трудового договору.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що постанова Апеляційного суду Рівненської області від 25.07.2018 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, не спростовує встановлених судом фактичних обставин справи щодо порушення законодавства про працю, допущеного ПП "Грінпет". Суд не приймає доводів представника позивача щодо оцінки апеляційним судом в іншій справі цивільно-правової угоди № 1 від 16.04.2018, позаяк за приписами ч.ч. 1, 2 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відтак, суд погоджується з висновками акта інспекційного відвідування про те, що позивач фактично допустив ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору, що є підставою для притягнення роботодавця до відповідальності на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході судового розгляду справи відповідач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах. Доводи позивача не відповідають встановленим судом обставинам справи, не підтверджують порушення суб'єктом владних повноважень порядку проведення інспекційного відвідування, не спростовують обґрунтованості притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю, а відтак та не дають суду підстав для скасування оскарженої постанови.

За наведеного, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Приватному підприємству "ГРІНПЕТ" (35320 Рівненська область, Рівненський район, с. Олександрія, вул. Станіславівка,6, код ЄДРПОУ 13991989) в позові до Управління Держпраці у Рівненській області (33028 м. Рівне, вул. Лермонтова,7, код 39780243) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 вересня 2018 року.

Суддя Дорошенко Н.О.