Рішення

від 05.09.2018 по справі 826/24579/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 року м. Київ № 826/24579/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Стринадко О.Г., представників позивача Ковтуна С.О., Столярчука В.І., у відсутність представників відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремконт" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

04.11.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремконт" (ТОВ "Ремконт") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ДПІ у Святошинському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.07.2017 №0002612204, яким нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 241595 грн та №0002622204, яким нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 322132,50 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2015 у справі відкрито провадження, проведено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 та згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.

15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2018 справу прийнято до провадження і призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В судових засіданнях представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та надані у справу докази.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на письмово висловлену позицію.

Враховуючи подання представниками сторін клопотання про розгляд справи у їх відсутність, суд, керуючись частиною третьою статті 194 КАС України ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження. Однак із підстав, викладених в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2018 призначив у справі судове засідання.

В засідання представники відповідача не з'явилися, причини неявки не повідомили, хоча про дату, час та місце його проведення ДПІ у Святошинському районі повідомлена завчасно й належним чином, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відтак, судом ухвалено провести засідання й розглянути справу у відсутність представників відповідача.

Отже, правова позиція позивача зводиться до того, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки №36/26-57-22-04-10/31779471 від 06.07.2015 є необґрунтованими в частині встановлених в ході перевірки порушень ТОВ "Ремконт" вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) під час здійснення господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Консалтінг Груп" (ТОВ "Еліт Консалтінг Груп").

Товариство зауважує, що правомірно включило до складу витрат та врахувало при формуванні податкового кредиту витрати на придбання товарів у ТОВ "Еліт Консалтінг Груп", адже господарські операції ТОВ "Ремконт" з ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" є реальними та документально підтвердженими, товари отримані від ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" використані у власній господарській діяльності. При цьому, висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій є абсолютно безпідставними.

ТОВ "Ремконт" наголошує на принципі персональної відповідальності, відповідно до якого можливі порушення вимог податкового законодавства з боку ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" не можуть беззаперечно свідчити про фіктивність господарських операцій вказаного товариства з ТОВ "Ремконт".

Враховуючи, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.07.2017 №0002612204 та №0002622204 прийняті на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, то такі рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

ДПІ у Святошинському районі подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки №36/26-57-22-04-10/31779471 від 06.07.2015, згідно яких не підтверджено реальність господарських операцій ТОВ "Ремконт" з ТОВ "Еліт Консалтінг Груп".

В свою чергу суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, встановив наступне.

В період з 22.06.2015 по 26.06.2015 державним ревізором-інспектором ДПІ у Святошинському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ремконт" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків до державного бюджету під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" за період з 01.01.2014 до 31.01.2014.

За результатами перевірки складено акт №36/26-57-22-04-10/31779471 від 06.07.2015.

В ході перевірки виявлено та зафіксовано в акті перевірки порушення ТОВ "Ремконт" вимог:

- підпункту 138.10.3 пункту 238.10, пункту 138.2, пункту 138.4, пункту 138.11 статті 138, підпункту 139.1.1, підпункту 139.1.1, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV, підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, що призвело до заниження суми податку на прибуток за 2014 рік на 193276 грн.

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.6 статті 201 ПК України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за серпень 2014 року на 214755 грн.

Згідно акту №36/26-57-22-04-10/31779471 від 06.07.2015 відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вказаних положень податкового законодавства з огляду на завищення позивачем витрат на 1073756 грн та податкового кредиту на 214755 грн за наслідками господарських відносин з ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" в період, який охопила перевірка.

21.07.2017 на підставі висновків акту перевірки №36/26-57-22-04-10/31779471 від 06.07.2015 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0002612204, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Ремконт" з податку на прибуток підприємств на 241595 грн, в тому числі на 193276 грн за основним платежем та на 48319 грн за штрафними санкціями;

- №0002622204, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Ремконт" з податку на додану вартість на 322132,5 грн, в тому числі на 214755 грн за основним платежем та на 107377,5 грн за штрафними санкціями.

Позивач не погодився із податковими повідомленнями-рішеннями від 21.07.2017 №0002612204 та №0002622204 та оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання скарги до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.08.2015 №13078-10-26151005 вказана скарга ТОВ "Ремконт" залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 21.07.2017 №0002612204 та №0002622204 - без змін.

Все ж вважаючи податкові повідомлення-рішення від 21.07.2017 №0002612204 та №0002622204 протиправними, товариство звернулося до суду.

Визначаючись щодо заявлених вимог по суті, суд виходить з того, що судом встановлено, що 18.08.2014 ТОВ "Ремконт" укладено з ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" договір поставки №18/08 відповідно до якого ТОВ "Ремконт" зобов'язується прийняти та оплатити товар, а ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" зобов'язується передати товар. Товар складається з комплектів, найменування, кількість, ціна якого зазначена в рахунках фактурах.

На виконання договору №18/08 від 18.08.2014 ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" продано позивачу товар на загальну суму 1288530,87 грн, що підтверджують наявні в матеріалах справи рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення про оплату за поставлений товар, подорожні листи.

Придбаний у ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" товар ТОВ "Ремконт" використало у власній господарській діяльності з виконання умов договору генерального підряду №38 від 28.07.2014, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик", та договору №229 від 07.10.2014 на виконання капітального ремонту харчоблоку Дошкільного навчального закладу №678, укладеного з управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації. Виконання ТОВ "Ремконт" робіт на підставі вказаних договорів та їх прийняття замовниками достовірно підтверджується матеріалами справи.

За результатами господарських операції з ТОВ "Ремконт", ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" виписані податкові накладні, а зазначені в таких податкових накладних суми витрат та податок на додану вартість ТОВ "Ремконт" врахувало при формуванні власної податкової звітності та податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В акті перевірки відповідач вказує на відображення вказаних господарських операцій ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" в бухгалтерському обліку позивача та їх документування без фактичного здійснення таких операцій з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних або будь-яких інших документів, які б підтверджували транспортування придбаних у ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" товарів, а також з огляду на висновок про фіктивність та спрямованість на надання податкової вигоди діяльності ТОВ "Еліт Консалтінг Груп".

Висновку про те, що діяльність ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" має ознаки нереальності та спрямована на надання податкової вигоди третім особам відповідач дійшов з огляду на:

- невідповідність номенклатури реалізованих та придбаних товарів (послуг);

- неподання ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" податкової звітності;

- відсутність засобів для провадження господарської діяльності;

- дані досудового розслідування кримінального провадження №42014000000000259 від 10.04.2015 за фактом розкрадання державних коштів службовими особами Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" у 2010-2014, шляхом організації закупівель товарів, робіт та послуг у підконтрольних підприємствах за значно завищеними цінами, за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України. Відповідач зазначає, що в ході досудового розслідування, встановлено одного з основних вигодонабувачів транзитно-конвертаційної групи, а саме ТОВ "Ремконт", яке формувало податковий кредит за рахунок ТОВ "Еліт Консалтінг Груп". Встановлено, що податкові накладні видано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за підписом ОСОБА_4 (ОСОБА_4.), в той час як керівником та засновником ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" є ОСОБА_5 (ОСОБА_5.). Під час допиту ОСОБА_4 повідомив про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Еліт Консалтінг Груп".

Надаючи правову оцінку вказаним доводам відповідача суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Суд зазначає, що реальність відповідних господарських операцій підтверджується документами, які відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів.

Встановлено також наявність зв'язку отриманих послуг із господарською діяльністю позивача, наявність ділової мети та розумних економічних причин для здійснення господарських операцій, а також використання ТОВ "Ремконт" придбаного у ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" товару у власній господарській діяльності. Так, у підтвердження цього позивачем надано для долучення до матеріалів справи ряд первинних документів, підтверджуючих надання послуг та більше того, висновки уповноважених органів щодо підтвердження обсягу і якості операцій та розрахунків із замовниками послуг.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Надаючи юридичну оцінку посиланням відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як на підставу неможливості їх використання для цілей бухгалтерського й податкового обліку, суд виходить із правової позиції, викладеної Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а (адміністративне провадження К/9901/8403/18).

Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд зазначає, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Слід враховувати, що факт транспортування товару, придбаного ТОВ "Ремконт" у ТОВ "Еліт Консалтінг Груп", підтверджується подорожніми листами, претензії до яких у відповідача відсутні. Більше того, позивачем на підтвердження транспортування додатково надані до справи накази про прийняття осіб на роботу, штатний розпис.

Таким чином, висновки відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або беззаперечних доказів фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем та його контрагентом розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, подавали звітність, в тому числі і з використанням електронного цифрового підпису, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавалися.

Доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" з огляду на відсутність необхідних ресурсів у вказаного контрагента суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Посилання відповідача на дані досудового розслідування кримінального провадження №42014000000000259 від 10.04.2015 суд розглядає системно із іншими матеріалами справи та встановленими в ході судового розгляду справи обставинами.

Так, відповідачем під час розгляду справи не надано копію протоколу допиту ОСОБА_4, на який міститься посилання в Акті перевірки.

Звертаючись до суду із клопотанням про витребування доказів, представник відповідача зазначив про необхідність витребування у Генеральної прокуратури України копії протоколу допиту ОСОБА_5 При цьому будь-яких пояснень про те, що саме має підтвердити зазначений протокол допиту ОСОБА_5, з огляду на те, що директором ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є ОСОБА_4, представником відповідача не надано. Також не зазначено про неможливість надання копії протоколу допиту ОСОБА_4, який надійшов до ДПІ у Святошинському районі, про що зазначено в Акті перевірки.

При цьому дійсно в Акті перевірки контролюючим органом необґрунтовано здійснено посилання на матеріали кримінального провадження в частині того, що керівником та засновником ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" є ОСОБА_5 В той час згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" керівником ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" є ОСОБА_4

Суд вважає за необхідне також зауважити, якщо навіть директор і надав свідчення про те, що не підписував жодних договорів і не знає про здійснення будь-яких поставок, це не означає обов'язкову кваліфікацію злочину за статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Такі пояснення можуть свідчити і про кримінальне правопорушення, передбачене статтею 367 вказаного Кодексу "Службова недбалість". Норма статті 367 Кримінального кодексу України визначає службову недбалість як невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 22.04.2015 у справі №810/3964/14 було зазначено: "… щодо доводів відповідача про наявність кримінального провадження порушеного за фактом скоєння невстановленими особами фіктивного підприємництва, зокрема, створення і ТОВ "Гефест Альянс", передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, в якому встановлено, що підписи в наданих на дослідження документах виконані невстановленими особами, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які правомірно не прийняли це до уваги, оскільки останнє не є належним доказом у справі відповідно до статті 62 Конституції України, якою передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду".

Крім того, слід зазначити що дійсно Верховний Суд в рішенні у справі №2а-7075/12/2670 від 16.01.2018 констатує, що первинні документи є неналежними, адже підписані особою, яка значилась директором товариства, проте фактично ніякого відношення до діяльності товариства не мала, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частинами першою та третьою статті 358 КК України.

Проте слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінально процесуальний кодекс України (КПК України).

Відповідно до частини першої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

Доводи відповідача в частині виписки ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" податкових накладних виключно на суми до 10000 грн спростовуються матеріалами справи, а саме усіма податковими накладними ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" виписаними для позивача на більші за 10000 грн суми.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 (Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із статтею 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20.022018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14, від 12.06.2018 у справі №2а-1484/12/1370).

Та навіть за таких обставин додатковим підтвердженням добросовісності дій позивача щодо вибору контрагента є те, що ТОВ "Еліт Консалтінг Груп" є зареєстрованим і на даний час, керівник його не змінився, а статутний капітал навпаки збільшився.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що позивачем надані всі первинні документи, які відображають реальність господарських операцій з його контрагентом та є підставою для формування податкового обліку, а відповідачем не доведено обґрунтованості висновків перевірки та правомірності оскаржуваного рішення, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку.

Частинами першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у справі платіжного доручення №541 від 30.10.2015 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 8455,93 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремконт" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 21.07.2017 №0002612204 та №0002622204.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремконт" витрати зі сплати судового збору у розмірі 8455,93 грн (вісім тисяч чотириста п'ятдесят п'ять гривень дев'яносто три копійки).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремконт" (адреса: 03115, м. Київ, вул. Серпова, 11, офіс 134; код ЄДРПОУ: 31779471).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (адреса: 03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9; код ЄДРПОУ: 39513550).

Суддя О.М. Чудак