Рішення

від 10.10.2018 по справі 607/10833/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.10.2018 Справа №607/10833/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді - Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання - Зарічної О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред'явив до суду позов до відповідача ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора, у якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок, загальною площею 33,8 кв.м., житловою площею 18,5 кв.м., з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по вул. Глибока, 19 в с. Ігровиця, Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після померлої 11 квітня 2017 року ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є спадкоємцем за заповітом після померлої 11 квітня 2017 року матері ОСОБА_3. До складу спадкового майна також входить житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по вул. Глибока, 19 в с. Ігровиця, Тернопільського району, Тернопільської області. Вказаний житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами належить до суспільної групи - колгоспний двір, ? частка якого належала ОСОБА_4 як члену колгоспного двору та ? частина - ОСОБА_3, яка була головою колгоспного двору. 17 серпня 1990 року померла ОСОБА_4, спадщину після якої прийняла, але не оформила своїх спадкових прав ОСОБА_3. Після смерті ОСОБА_3, яка померла 11 квітня 2017 року, він (ОСОБА_1Є.) звернувся у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої матері ОСОБА_3 Однак, постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори від 29 травня 2018 йому (ОСОБА_1Є.) відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по вул. Глибока, 19 в с. Ігровиця, Тернопільського району, Тернопільської області, оскільки було виявлено, що реєстрація ? частини житлового будинку за ОСОБА_3 в бюро не проведена та за її матір'ю ОСОБА_4 ? частка житлового будинку не зареєстрована. Таким чином, позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права на будинковолодіння в нотаріальному порядку, тому просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по вул. Глибока, 19 в с. Ігровиця, Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після померлої 11 квітня 2017 року ОСОБА_3.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

Від відповідача ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області надійшла до суду заява про розгляд справи за відсутності їх представника, позовні вимоги визнають та просять задовольнити.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора надійшла до суду заява про розгляд справи за відсутності їх представника.

За вказаних обставин, відповідно до ст. 223 ЦПК України справу слід розглянути у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Судом установлено:

Згідно Інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна №3 виданої 12 січня 2018 року ФОП ОСОБА_5, житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в с. Ігровиця, Тернопільського району, Тернопільської області, складається із: А - житлового будинку з прибудовою, 1936 року побудови, житловою площею 33,8 кв.м., Б - хлів, 1936 року; Пг - погріб, 1938 року; К - криниця. Станом на 12 січня 2018 року житовий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в с. Ігровиця рахується: ? частина за ОСОБА_3; ? частина - за ОСОБА_4. За ОСОБА_4 державна реєстрація права власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по вул. Глибока, 19 в с. Ігровиця, Тернопільського району, Тернопільської області не проведена.

Відповідно до Інформаційної довідки №2 виданої 12 січня 2018 року ФОП ОСОБА_5 станом на 12 січня 2018 року житовий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в с. Ігровиця рахується: ? частина за ОСОБА_3; ? частина - за ОСОБА_4. Станом на 21 березня 1991 року право власності на майно було зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житлових будинок, виданого 21 березня 1991 року Тернопільською районною радою на підставі рішення виконкому №170 від 28 серпня 1990 року.

ОСОБА_4 померла 20 травня 1990 року, про що зроблено актовий запис №17 ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, та 05 червня 2018 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області повторно видане свідоцтво про смерть серії І-ИД №244150.

Як убачається із довідки №228 виданої 29 травня 2018 року ОСОБА_2 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_4 разом із нею в с. Ігровиця по вул. Глибока, 19 проживали та зареєстровані: ОСОБА_3.

01 листопада 2018 року померла ОСОБА_3, про що складено актовий запис №09 виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та 11 квітня 2017 року видане свідоцтво про смерть серії І-ИД №224583.

Згідно довідки №227 виданої 29 травня 2018 року ОСОБА_2 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області на день смерті ОСОБА_3 в с. Ігровиця по вул. Глибока, 19 була зареєстрована та проживала ОСОБА_3.

Довідкою №198 виданою 04 травня 2017 року ОСОБА_2 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області стверджується, що будинковолодіння в с. Ігровиця по вул. Глибока, 19 рахується за померлою ОСОБА_3. Станом на 01 липня 1990 року - колгоспний двір, членами двору були: ОСОБА_3 - голова, ОСОБА_4 - мати.

У матеріалах справи наявна також копія технічного паспорта на житловий будинок, що знаходиться по вул. Глибока, 19 в с. Ігровиця Тернопільського району, Тернопільської області, УРСР, виданого 20 січня 1991 року Бюро технічної інвентаризації, у якому власником вказаного будинку зазначено ОСОБА_3. Згідно експлікації до плану будинку, загальна площа вказаного житлового будинку становить 33,8 кв.м., житлова площа - 18,5 кв.м.

Згідно заповіту складеного 09 листопада 2015 року у с. Ігровиця, Тернопільського району Тернопільської області, на випадок своєї смерті ОСОБА_3 усе належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось та все те, що належатиме їй на день смерті, а також належні їй майнові права та обов'язки на час смерті заповіла ОСОБА_3

ОСОБА_6. Вказаний заповіт посвідчено секретарем Ігровицької сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за №90.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 лютого 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та встановлено факт родинних відносин, зокрема того, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, котра померла 11 квітня 2017 року є рідною матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У встановлений законом строк позивач звернувся у Тернопільську районну державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_3.

28 квітня 2018 року державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_8 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно померлої ОСОБА_3, зокрема на земельну ділянку площею 2,4749 га, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 612583400:01:001:0192.

Однак, державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори 29 травня 2018 року винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №1388/02-14, якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_3, зокрема на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по вул. Глибока, 19 в с. Ігровиця, Тернопільського району, Тернопільської області, оскільки було виявлено, що реєстрація ? частини житлового будинку за ОСОБА_3 в бюро не проведена та за її матір'ю ОСОБА_4 ? частка житлового будинку не зареєстрована. Вказаною постановою також стверджується, що крім ОСОБА_1, інші спадкоємці у нотаріальну контору не зверталися.

02 січня 2018 року ФОП ОСОБА_5 видано технічний паспорт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по вул. Глибока, 19 в с. Ігровиця, Тернопільського району, Тернопільської області. Замовником технічної інвентаризації у вказаному технічному паспорті зазначено ОСОБА_1. Згідно експлікації приміщень до плану житлового будинку під літерою А по вул. Глибока, 19 в с. Ігровиця, Тернопільського району Тернопільської області, загальна площа житлового будинку становить - 33,8 кв.м., житлова площа - 18,5 кв.м.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статус майна колгоспного двору був врегульований статтями 120-126 ЦК України в редакції 1963 року, які були виключені з кодексу у 1993 році (Закон від 16 грудня 1993 року № 3718-XII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , який набрав чинності з 18 січня 1994 року).

Частиною 1статті 112 ЦК УРСР передбачено, що колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Згідно зі ст.120 ЦК УРСР 1963 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності.

За змістомст.123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено у зв'язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності судам роз'яснено, що положення статей 17, 18 Закону Про власність щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14.01.2014 року у справі №6-145цс13 та від 18 листопада 2015 року № 6-350цс15.

Таким чином, право на частку у колгоспному дворі мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

Як установлено судом, після 15 квітня 1991 року, із вступом в силу Закону України «Про власність» майно вказаного колгоспного двору не змінилося.

Доказів того, що спірний житловий будинок станом на 15 квітня 1991 року було переведено до іншої суспільної групи, матеріали цивільної справи не містять.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

В силу ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом установлено, що ОСОБА_3 успадкувала 1/2 частину будинковолодіння №19, що знаходиться по вул. Глибока в с. Ігровиця, Тернопільського району, Тернопільської області після смерті матері ОСОБА_4, оскільки на момент смерті спадкодавця проживала разом із нею та протягом визначеного законом строку не заявила відмови від прийняття спадщини.

Відтак, ОСОБА_3 набула право на цілий житловий будинок.

Як передбачено ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання за ним права власності на житловий будинок, загальною площею 33,8 кв.м., житловою площею 18,5 кв.м., з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по вул. Глибока, 19 в с. Ігровиця, Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після померлої 11 квітня 2017 року ОСОБА_3.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний облікової картки платника податківНОМЕР_1) до ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (адреса місцезнаходження: с. Ігровиця, Тернопільського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04393503), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора (адреса місцезнаходження: вул. Котляревського, 27, м. Тернопіль) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, загальною площею 33,8 кв.м., житловою площею 18,5 кв.м., з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по вул. Глибока, 19 в с. Ігровиця, Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після померлої 11 квітня 2017 року ОСОБА_3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Дата складення повного рішення суду - 10 жовтня 2018 року.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний облікової картки платника податківНОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_2 сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, адреса місцезнаходження: с. Ігровиця, Тернопільського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04393503.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора (адреса місцезнаходження: вул. Котляревського, 27, м. Тернопіль.

Головуючий суддяОСОБА_9