Постанова

від 11.10.2018 по справі 820/286/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Мельников Р.В.

11 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/286/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (м. Харків) від 06.03.2018 (12:35 год., повний текст складено 15.03.18) по справі № 820/286/18

за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Українсько-американське спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (далі по тексту - УАСП ТОВ Каіс , позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.01.2018 №0000221402 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19079765 грн та податкове повідомлення-рішення від 10.01.2018 №0000231402.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 по справі № 820/286/18 адміністративний позов Українсько-американського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 10.01.2018 року №0000231402 та №0000221402 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19079765 грн.

Стягнуто на користь Українсько-американського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (61058, м. Харків, вул. Іванівська, 1 каб. 501, код ЄДРПОУ - 20023279) сплачену суму судового збору в розмірі 288188 (двісті вісімдесят вісім тисяч сто вісімдесят вісім) грн 37 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ - 39599198).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, ненаданням оцінки всім аргументам учасників справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 по справі № 820/286/18 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на податкову інформацію Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо ТОВ Літія Груп , ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області щодо ТОВ Промарктрейд , дані Єдиного реєстру податкових накладних, протокол допиту директора та засновника ТОВ Промарктрейд ОСОБА_3 щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності підприємства, стверджує про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його постачальниками ТОВ Літія Груп , ТОВ Промарктрейд та ТОВ Зернотрейд Експрес з огляду на відсутність у останніх трудових ресурсів, основних фондів, придбання товару від постачальників, які фактично не мали змогу здійснювати постачання товарів, обумовлених договорами з позивачем, неможливість встановити ланцюг постачання вищезазначених товарів та підтвердити фактичне здійснення операції. Крім того, вказує, що за даними ЄРПН ТОВ Зернотрейд Експрес придбано кукурудзу, яка в подальшому була реалізована позивачеві, у ТОВ Олігрес , яке не придбавало такого товару, не є сільгоспвиробником та не могло самостійно виростити дану продукцію. Крім того, відповідно до ІС Податковий блок податкове зобов'язання ТОВ Олігрес по ТОВ Зернотрейд Експрес становить 0,00 грн. Враховуючи викладене, вважає обґрунтованим висновок відповідача про завищення УАСП ТОВ Каіс витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, по відносинам із вказаними вище контрагентами, та податкового кредиту по відносинам із ТОВ Зернотрейд Експрес , і не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Позивач в надісланому до суду письмовому відзиві та його представник у судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що реальність господарських операцій між позивачем та його постачальниками ТОВ Літія Груп , ТОВ Промарктрейд та ТОВ Зернотрейд Експрес підтверджена первинними документами, а також судовими рішеннями, що набрали законної сили, якими було встановлено обставини формування позивачем податкового кредиту за спірний період (серпень, вересень, жовтень 2016 року) по відносинам із ТОВ Літія Груп та ТОВ Промарктрейд . Вказує, що твердження відповідача про відсутність у вказаних контрагентів трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів не впливає на правомірність формування позивачем витрат по відносинам із вказаними постачальниками, та податкового кредиту по відносинам із ТОВ Зернотрейд Експрес , оскільки купівля-продаж товару (пшениці, кукурудзи) у вказаних контрагентів відбувались в межах зернового складу, без фактичного переміщення ТМЦ у просторі, шляхом переоформлення відповідних складських документів, на підставі яких відбувся перехід права власності на придбаний товар. Стверджує, що кримінальне провадження, в рамках якого засновником ТОВ Промарктрейд ОСОБА_3 надавались пояснення, на які послався відповідач в акті перевірки, було закрито. Враховуючи викладене, вважає безпідставним висновок акту перевірки про завищення витрат по відносинам із ТОВ Літія Груп , ТОВ Промарктрейд та ТОВ Зернотрейд Експрес , а також податкового кредиту по відносинам із ТОВ Зернотрейд Експрес , а спірні податкові повідомлення-рішення від 10.01.2018 №0000231402 та №0000221402 (в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19079765 грн) - такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що в період із 30.10.2017 по 08.12.2017 Головним управління ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2017.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 15.12.2017 № 24736/20-40-14-02-08/20023279, яким зафіксовано порушення позивачем, зокрема:

- пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010, п.2 та ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями та п.6 стандарту бухгалтерського обліку 16 «Витрати» , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 зі змінами та доповненнями - завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 20084365 грн, в т.ч. за 1 квартал 2016 року на суму 112600 грн, за 2 квартал 2016 року на суму 8200 грн, за 3 квартал 2016 року на суму 6339052 грн, за 4 квартал 2016 року на суму 13528413 грн та за 2 квартал 2017 року на суму 96100 грн;

- п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України - завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2016 року на суму 132793 грн.

Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки від 15.12.2017 №24736/20-40-14-02-08/20023279, звернувся до ГУ ДФС у Харківській області із запереченнями від 22.12.2017 на акт перевірки.

09.01.2018 року УАСП ТОВ «КАІС» отримано рішення ГУ ДФС у Харківській області від 04.01.2018 № 330/10/20-40-14-02-07 про розгляд заперечень, яким залишено без змін висновки акту перевірки від 15.12.2017 №24736/20-40-14-02-08/20023279.

На підставі наведених вище висновків акту перевірки відповідачем 10.01.2018 винесено податкове повідомлення-рішення :

№ НОМЕР_1, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по декларації за червень 2017 у розмірі 20084365 грн,

№ НОМЕР_2, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість по декларації за звітний період червень 2017 на суму 132793 грн.

Позивач, не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями від 10.01.2018 №0000231402 (повністю) та №0000221402 - в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19079765 грн, звернувся до суду з даним позовом про їх оскарження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем витрат по відносинам із ТОВ Літія Груп , ТОВ Промарктрейд та ТОВ Зернотрейд Експрес , а також податкового кредиту по відносинам із ТОВ Зернотрейд Експрес .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для висновку відповідача про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, слугувало твердження відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками ТОВ Літія Груп , ТОВ Промарктрейд та ТОВ Зернотрейд Експрес .

Твердження відповідача про завищення витрат у зв'язку із придбанням товару у ТОВ Зернотрейд Експрес , яке, на думку відповідача, мало місце, вплинуло на визначення бази оподаткування податком на додану вартість, та слугувало підставою для зменшення позивачеві від'ємного значення ПДВ, що зараховується до наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2016 року в сумі 132793 грн.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, з огляду на таке.

У відповідності до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015 до 01.01.2017) об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до розділу ІІІ ПК України передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до розділу ІІІ ПК України передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку) зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Пунктом 5 Правил (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі по тексту - П (С) БО 15), встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БО 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

За визначенням пункту 6 П (С) БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.7 П (С) БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єктом оподаткування податком на прибуток, можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п. п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом вищенаведених норм ПК України право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають звітування платника податків-постачальника до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачем (Покупець) було укладено із ТОВ «Літія груп» (Постачальник) договори поставки: № 0408ЛІ від 04.08.2016, предметом якого є поставка пшениці 3,5 класу врожаю 2016 року (т.1 а.с. 213-218), та № 1008ЛИ від 10.08.2016, предметом якого є поставка пшениці врожаю 2016 року (т.1 а.с. 229-234).

За умовами п. 3 вказаних договорів, з урахуванням додатку № 1 від 10.08.2016 до договору поставки № 1008ЛИ від 10.08.2016, базисом поставки є базис ЕХW (франко-елеватор): Луганська область, Кремінський район, смт. Красноріченське, вул. Шевченка, 36, ТОК Красноріченське відповідно до Інкотермс 2010.

З метою виконання умов договору поставки № 0408ЛІ від 04.08.2016 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору від 04.08.2016 року (т.1 а.с. 219).

З метою виконання умов договору поставки № 1008ЛИ від 10.08.2016 ТОВ Літія груп та УАСП ТОВ Каіс підписано додатки до договору № 1 від 10.08.2016, № 2 від 18.08.2016 та № 3 від 26.08.2016, відповідно до якого базисом поставки є ЕХW (франко-елеватор): Луганська область, Кремінський район, смт. Красноріченське, вул. Шевченка, 36, ТОК Красноріченське та ТОВ Рубіжне-Агро , Луганська область, м. Рубіжне, вул. Київська, 138, а також додаткову угоду № 1 від 10.08.2016.

За змістом додаткових угод № 1 до вищезазначених договорів поставки, постачальник ТОВ Літія Груп підтверджує, що він є сільськогосподарським підприємством - виробником товару, і поставка товару за цим договором є першою.

На виконання умов зазначених вище договорів ТОВ Літія Груп 05.08.2016, 11.08.2016, 18.08.2016, 29.08.2016, 30.08.2016, 31.08.2016 здійснено поставку позивачеві пшениці 2, 3, 5 класу згідно з видатковими накладними № РН-12 від 05.08.2016 на суму 588 228,05 грн, № РН-13 від 11.08.2016 на суму 542628,80 грн, № РН-14 від 18.08.2016 на суму 708832,20 грн, № РН-15 від 29.08.2016 на суму 692391,60 грн, № РН-16 від 30.08.2016 на суму 121420,72 грн, № РН-17 від 31.08.2016 на суму 32514,40 грн, складськими квитанціями на зерно № 16000000503 від 05.08.2016, № 16000000505 від 05.08.2016, № 16000000615 від 11.08.2016, № 16000000616 від 11.08.2016, № 16000000713 від 18.08.2016, №16000000812 від 29.08.2016, № 16000000811 від 29.08.2016, № 16000000822 від 30.08.2016, № 16000000830 від 31.08.2016, актами приймання-передачі №00000000100 від 05.08.2016, №00000000099 від 05.08.2016, №00000000118 від 11.08.2016, №00000000119 від 11.08.2016, №00000000135 від 18.08.2016, №00000000166 від 29.08.2016, №00000000167 від 29.08.2016, №00000000169 від 30.08.2016, №00000000170 від 31.08.2016 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Якість реалізованої позивачу пшениці підтверджено картками аналізу зерна № 518 від 05.08.2016, № 41 від 05.08.2016, № 56 від 11.08.2016, № 57 від 11.08.2016, № 71 від 18.08.2016, № 94 від 30.08.2016, № 771 від 30.08.2016, копії яких надано до матеріалів справи.

Оплата придбаного товару здійснена позивачем згідно з платіжними дорученнями № 2365 від 05.08.2016, № 2511 від 11.08.2016, № 2667 від 19.08.2016, № 2684 від 19.08.2016, №2763 від 30.08.2016, № 2767 від 31.08.2016, № 2778 від 01.09.2016.

На виконання умов договору поставки ТОВ «Літія груп» складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - ЄРПН) податкові накладні від 05.08.2016 № 1, від 11.08.2016 № 2, від 18.08.2016 № 9, від 29.08.2016 № 25, від 30.08.2016 №30, від 31.08.2016 № 31.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що між УАСП ТОВ «КАІС» (Покупець) та ТОВ «Промарктрейд» (Постачальник) укладено договори від 23.08.2016 № 2308ПР, предметом якого є поставка пшениця 2 класу, врожаю 2016 року, та від 23.09.2016 № 2308ПР, від 29.09.2016 №2909ПР, від 03.10.2016 №0310ПР, від 06.10.2016 №0610ПР, від 10.10.2016 №1010ПР, від 17.10.2016 №1710ПР, від 20.10.2016 № НОМЕР_3, від 25.10.2016 №2510ПР, предметом яких є поставка кукурудза 3 класу, врожаю 2016 року, на умовах ЕХW (франко-елеватор) - Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Шевченка, 47, ДП «Златодар» , відповідно до Інкотермс 2010 (т. 2 а.с. 124-129, 146-151, 161-166, 173-178, 187-192, 203-208, 217-222, 234-239, т. 3, а.с. 1-6).

Крім того, між позивачем та ТОВ «Промарктрейд» 03.11.2016 укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №2510ПР від 25.10.2016 (т.3 а.с. 7).

На виконання умов договору поставки від 23.08.2016 № 2308ПР ТОВ Промарктрейд 23.08.2016 реалізовано позивачеві пшеницю 2 класу врожаю 2016 у кількості 607,65 тон, що підтверджується видатковою накладною №3 від 23.08.2016, тристороннім актом приймання-передавання зерна від 23.08.2016 № 46, укладеним за участю зберігача - зернового складу ДП «Златодар» , складською квитанцією на зерно від 23.08.2016 № 2796, карткою аналізу зерна від 23.08.2016 №30, копії яких наявні в матеріалах справи.

Постачальником ТОВ «Промарктрейд» складено та зареєстровано податкову накладну від 23.08.2016 № 1.

На підтвердження здійснення оплати за поставлений товар до матеріалів справи надано копії платіжних доручень від 25.08.2016 № 53 та від 29.08.2016 № 56.

На виконання умов договорів поставки від 23.09.2016 № 2308ПР, від 29.09.2016 №2909ПР, від 03.10.2016 №0310ПР, від 06.10.2016 №0610ПР, від 10.10.2016 №1010ПР, від 17.10.2016 №1710ПР, від 20.10.2016 № НОМЕР_3, від 25.10.2016 №2510ПР постачальником ТОВ «Промарктрейд» 26.09.2016, 29.09.2016, 03.10.2016, 06.10.2016, 10.10.2016, 17.10.2016, 20.10.2016, 03.11.2016, 10.11.2016 здійснено поставку кукурудзи 3 класу врожаю 2016 року згідно з видатковими накладними № 8 від 26.09.2016, № 4 від 29.09.2016, № 9 від 03.10.2016, №10 від 06.10.2016, №11 від 10.10.2016, №12 від 17.10.2016, № 12 від 20.10.2016, № 19 від 03.11.2016, №20 від 10.11.2016 року, складськими квитанціями на зерно № 2905 від 26.09.2016, № 2927 від 29.09.2016, № 2957 від 03.10.2016, № 3038 від 06.10.2016, №3053 від 10.10.2016, № 3105 від 17.10.2016, №3189 від 20.10.2016, № 3657 від 03.11.2016, № 3848 від 10.11.2016, тристоронніми актами приймання-передавання зерна від 29.09.2016 № 64, від 03.10.2016 № 66, від 06.10.2016 № 71, від 10.10.2016 № 75, від 17.10.2016 № 78, від 20.10.2016 № 81, від 10.11.2016 №108, підписаними ТОВ «Промарктрейд» , УАСП ТОВ «КАІС» та зберігачем зерна ДП «Златодар» , копії яких наявні в матеріалах справи.

Якість придбаного зерна засвідчено картками аналізу зерна від 03.10.2016 № 63, від 06.10.2016 № 66, від 10.10.2016 № 70, від 17.10.2016 № 176/72, від 20.10.2016 № 75, копії яких надано до матеріалів справи.

Оплату придбаного товару проведено позивачем у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями № 252 від 28.09.2016, № 279 від 30.09.2016, № 314 від 04.10.2016, № 344 від 07.10.2016, №383 від 13.10.2016, №365 від 12.10.2016, № 397 від 13.10.2016, № 442 від 19.10.2016, № 458 від 20.10.2016, № 1 від 18.10.2017, № 501 від 25.10.2016, № 5 від 20.10.2016, № 509 від 25.10.2016, №3338 від 28.10.2016 (попередня оплата за товар), а також шляхом укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.11.2016 за договорами поставки №2010ПР від 20.10.2016 та №2510ПР від 25.10.2016 (т.3 а.с. 13).

На виконання умов вищезазначених договорів поставки ТОВ «Промарктрейд» складено та зареєстровано податкові накладні від 26.09.2016 № 3 (з урахуванням розрахунку коригувань кількісних і вартісних показників від 28.09.2016 № 1), від 29.09.2016 № 4, від 03.10.2016 №1, від 06.10.2016 № 2, від 10.10.2016 № 3, від 17.10.2016 № 4, від 20.10.2016 № 5, від 25.10.2016 № 7, від 28.10.2016 № 8.

Також судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ «Зернотрейд Експрес» (Постачальник) і УАСП ТОВ «КАІС» (Покупець) укладено договір №09113Е від 09.11.2016, предметом якого є поставка кукурудзи 3 класу врожаю 2016 року в загальній кількості 330 тонн +/- 5% за ціною 4070,00 грн, в т.ч. ПДВ - 678,33грн, за одну тонну на умовах даного договору у строк до 14.11.2016 включно. Відповідно до п. 3.2 договору поставки від 09.11.2016 №09113Е базис поставки Товару - ЕХW (франко-елеватор): Луганська область, Кремінський район, смт. Красноріченське, вул. Шевченка, 36, - відповідно до Інкотермс 2010.

На виконання умов зазначеного договору поставки ТОВ «Зернотрейд Експрес» передано, а УАСП ТОВ «Каіс» прийнято на зерновому складі ТОВ «Красноріченське» (код ЄДРПОУ 32974043) за адресою: Луганська область, Кремінський район, смт. Красноріченське, вул. Шевченка, 36, кукурудзу 3 класу врожаю 2016 року згідно з видатковими накладними №46 від 10.11.2016, №47 від 14.11.2016, складськими квитанціями на зерно № 16000001261 від 10.11.2016, № 16000001269 від 14.11.2016, актами приймання-передачі № 00000000235 від 10.11.2016, №00000000242 від 14.11.2016, підписаними ТОВ «Зернотрейд Експрес» , УАСП ТОВ «КАІС» та зберігачем зерна ТОВ «Красноріченське» , копії яких надані до матеріалів справи.

Якість поставленого зерна підтверджено наявними в матеріалах справи копіями карток аналізу зерна № 144 від 10.11.2016, № 47 від 14.11.2016, здійсненого ТОВ «Красноріченське» .

На підтвердження здійснення оплати за поставлений товар позивачем до матеріалів справи надано копії платіжних доручень від 16.11.2016 № 746, від 17.11.2016 № 760, від 22.11.2016 № 829, від 23.11.2016 № 853, від 24.11.2016 № 875.

На виконання умов договору поставки від 09.11.2016 №09113Е ТОВ «Зернотрейд Експрес» складено та зареєстровано податкову накладну від 10.11.2016 №7, з урахуванням розрахунків коригування кількісних та вартісних показників від 20.12.2016 № 1 та від 21.12.2016 № 2.

Матеріалами справи підтверджено, що УАСП ТОВ «КАІС» як Поклажодавцем було укладено договори складського зберігання від 19.07.2016 № 45 із ТОВ «Красноріченське» (Зерновий склад) (т.2 а.с.30-32) та від 26.09.2016 № 13/4, від 04.07.2016 № 18/1пш із ДП «Златодар» (Зерновий склад) (т.2 а.с. 139-142, 143-145, т.3 а.с.18-19).

В рамках виконання умов договору зберігання ТОВ Красноріченське надавались позивачеві послуги з приймання, очистки, сушки, зберігання, відвантаження зернових культур врожаю 2016 року, придбаних у ТОВ Літія груп та ТОВ Зернотрейд Експрес , про що свідчать надані до матеріалів справи копії зведених відомостей вартості витрат на вказані послуги, та додаткової угоди до договору зберігання (т.2, а.с. 33-38), а ДП Златодар - послуги зі зберігання ТМЦ, придбаних позивачем у ТОВ Промарктрейд .

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на момент придбання позивачем зерна (пшениці, кукурудзи) у ТОВ Літія Груп та ТОВ Зернотрейд Експрес останнє фактично перебувало на зберіганні на зернових складах ТОВ Красноріченське , як прийняте на зберігання від ТОВ Літія Груп та ТОВ Зернотрейд Експрес , що підтверджується відміткою зернового складу переоформлено від ТОВ Літія груп , переоформлено від ТОВ Зернотрейд Експрес , наявною у складських документах, виданих УАСП ТОВ Каіс на підтвердження прийняття складом зерна на зберігання від позивача. Зерно, придбане у ТОВ Промарктрейд , на момент його продажу позивачеві, знаходилось на зберіганні складу ДП Златодар , про що також свідчать відповідні відмітки на складських документах.

Таким чином, придбання позивачем зернових у ТОВ Літія груп , ТОВ Промарктрейд та ТОВ Зернотрейд Експрес відбувалось шляхом переоформлення права власності на зерно з попереднього власника на позивача на зерновому складі, тобто, без фактичного переміщення у просторі і без вивезення зерна на момент переоформлення за межі території зернового складу. Таке переоформлення права власності на зерно зерновим складом здійснювалось на підставі договорів зберігання зерна, укладених між зерновим складом і попередніми власниками зерна ТОВ Літія Груп , ТОВ Промарктрейд та ТОВ Зернотрейд Експрес , договорів поставки зерна між останніми та УАСП ТОВ Каіс , а також договорів зберігання з елеватором (зерновим складом), укладеним між зерновим складом і новим власником зерна - УАСП ТОВ Каіс .

Як свідчать матеріали справи, товар, придбаний у ТОВ «Літія груп» та ТОВ Зернотрейд Експрес , позивачем було реалізовано партіями подальшому покупцю OPTIMONT INVESTMENTS LTD, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії контракту № К-ОР-12С/А від 15.11.2016, залізничних накладних, листів щодо відвантаження, посвідчень про якість зерна, виданих ТОВ Красноріченське , митних декларацій №UA500040/2017/000392 від 10.03.2017, №UA500040/2017/000712 від 16.03.2017, №UA504020000/2017/000451 від 23.01.2017, подвійного складського свідоцтва на зерно від 02.09.2016, залізничної накладної від 25.01.2017 з ідентифікатором відправки № 48029136.

Товар, придбаний позивачем у контрагента ТОВ «Промарктрейд» , було реалізовано партіями на користь OPTIMONT INVESTMENTS LTD та ТОВ «Мелагрейн Центр» , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями залізничних накладних, посвідченнями про якість зерна, листів щодо відвантаження, договору поставки № 2912МЕ від 29.12.2016 між УАСП ТОВ «КАІС» (постачальник) та ТОВ «Мелагрейн Центр» (покупець), додаткової угоди до нього від 30.01.2017, видаткової накладної від 29.12.2016 № 491, довіреності від 29.12.2016 № 1595-1, складської квитанції на зерно від 29.12.2016 № 4300, митних декларацій.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, складених в ході господарських операцій між УАСП ТОВ Каіс та постачальниками ТОВ Літія груп , ТОВ Промарктрейд та ТОВ Зернотрейд Експрес вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, далі за текстом - Положення №88).

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Зауваження щодо форми та змісту виписаних постачальниками податкових накладних, їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних з боку контролюючого органу в акті перевірки відсутні.

Доводи відповідача про неможливість здійснення вказаними підприємствами поставок зерна позивачеві, в силу відсутності у ТОВ Літія груп , ТОВ Промарктрейд та ТОВ Зернотрейд Експрес необхідного персоналу, яким могли здійснюватись продаж товару, навантажувально-розвантажувальні операції, основних засобів, у т.ч. транспортних засобів, приміщень для зберігання товару тощо, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Такі твердження відповідач мотивує виключно з посиланням на дані податкової інформації, отриманої від інших контролюючих органів, а також на наявність зареєстрованих кримінальних проваджень, в яких фігурують вказані підприємства.

Разом з тим, як зазначалось вище, купівля-продаж товарів за договорами між постачальниками ТОВ Літія груп , ТОВ Промарктрейд та ТОВ Зернотрейд Експрес та позивачем по справі відбувалось шляхом документального переоформлення права власності в межах зернового складу, поклажодавцем якого був спочатку постачальник-власник зернових, а згодом і позивач як покупець цього товару, що підтверджується тристоронніми актами приймання-передачі зернових та відмітками зернового складу на складських накладних та картках аналізу зерна. Навантаження-розвантаження зернових у залізничний транспорт для подальшого його продажу позивачем здійснювалось силами зернового складу за рахунок УАСП ТОВ Каіс , про що свідчать наявні в матеріалах справи копії відповідної переписки між позивачем та зерновим складом щодо затвердження розцінок на послуги останнього, фактичних обставин навантаження і розвантаження, залізничних накладних тощо.

Слід вказати, що доводи відповідача про відсутність фактичної можливості виробництва та поставки позивачеві зернових з боку ТОВ Літія груп з огляду на відсутність у останнього основних засобів спростовуються наявними в матеріалах справи копією державного статистичного звіту Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2016 року за формою 4-сг, поданим ТОВ Літія груп до Управління статистки у Києво-Святошинському районі м. Вишневе Київської області (т.1, а.с.209-212).

Крім того, колегія суддів вказує, що відомості податкової інформації не можуть бути взяті до уваги, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Згідно з абз. 5 п. 86.7 ст. 86 ПК України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акту перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Отже, законодавець чітко і однозначно вказав, що навіть той офіційний письмовий документ, складання якого прямо передбачено законом, а саме акт перевірки, не може бути доказом вчинення податкового правопорушення у разі, коли за ним не винесено податкового повідомлення-рішення або воно вважається відкликаним.

З огляду на викладене, в силу ч. 7 ст. 9, ст.ст.73, 74 КАС України таким доказом не може бути і письмовий документ у вигляді податкової інформації.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що податкова інформація не є належним та допустимим доказом відсутності у позивача права на формування витрат по відносинам із ТОВ Літія груп , ТОВ Промарктрейд та ТОВ Зернотрейд Експрес податкового кредиту по відносинам із ТОВ Зернотрейд Експрес .

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У свою чергу, в силу ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення, відповідачем зроблено висновок про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ Промарктрейд та ТОВ Літія груп з урахуванням того, що відсутність реального характеру господарських операцій з вказаними вище контрагентами за періоди, що перевіряються, встановлена актами попередніх перевірок УАСП ТОВ Каіс від 07.06.2017 № 4344/20-40-14-11-11/20023279 Про результати позапланової документальної виїзної перевірки УАСП ТОВ КАІС з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ Літія груп за серпень 2016 року, з ТОВ Промарктрейд (код 39174473) за вересень-жовтень 2016 року , від 11.07.2017 №7200/20-40-12-02-08/20023279 Про результати позапланової документальної виїзної перевірки УАСП ТОВ КАІС з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника за квітень 2017 року , якими позивачеві донараховано податок на додану вартість по спірним господарським операціям.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку УАСП TOB КАІС з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ Літія груп (код 40015997) за серпень 2016 року, з ТОВ Промарктрейд (код 39174473) за вересень-жовтень 2016р., за результатами якої складено акт від 07.06.2017 №4344-20-40-14-11-11/20023279. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.06.2017 №0001571411 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3 172 644 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 у справі №820/4022/17 за позовом УАСП ТОВ КАІС , визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 26.06.2017 №0001571411.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку УАСП ТОВ КАІС з питань правомірності визначення суми від'ємного значення, задекларованої до відшкодування на рахунок платника у банку за податковою декларацією з ПДВ за квітень 2017 року (від 22.05.2017 №9094151494), за результатами якої складено акт від 11.07.2017 №7200/20-40-12-02-08/20023279. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.07.2017 №0026091202.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2018 у справі №820/4972/17 за позовом УАСП ТОВ КАІС , визнано протиправним і скасовано дане податкове повідомлення-рішення від 28.07.2017 №0026091202.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що в рамках розгляду зазначених адміністративних справ судом досліджувалися господарські операції з постачання зерна позивачеві ТОВ Літія груп у серпні 2016 року, ТОВ Промарктрейд у вересні-жовтні 2016 року (справа № 820/4022/17), а також ТОВ ПРОМАРКТРЕЙД за період серпень 2016 року (справа № 820/4972/17), тобто ті самі, що й у даній справі № 820/286/18, встановлено їх товарність і реальний характер.

При цьому, колегія суддів відмічає, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 по справі № 820/4022/17 апеляційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 у справі №820/4022/17 повернуто відповідачеві.

Отже, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 у справі №820/4022/17 станом на час винесення податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються у даній справі № 820/286/18, набрала законної сили, що не було враховано відповідачем по справі.

Посилання відповідача на пояснення директора ТОВ Промарктрейд ОСОБА_3, щодо непричетності останнього до фінансово-господарських операцій, колегія суддів відхиляє, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Таким чином, пояснення посадових осіб контрагента, зафіксовані в протоколі допиту, є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак, вони не є належним документом, який встановлює відповідні юридичні факти.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, наведена процесуальна норма встановлює обов'язковість для врахування адміністративним судом фактів, наведених у вироку, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

В обґрунтування твердження про відсутність реального характеру господарських операцій із ТОВ Промарктрейд , відповідач в акті перевірки послався на лист від 06.11.2017 по справі № 5986/8/20-30-21-20, до якого було додано протокол допиту гр. ОСОБА_3, відповідно до якого останній після проведення перереєстрації підприємства на власне ім'я передав печатку та всі документи господарської діяльності іншій особі та самостійно не здійснювала укладення будь-яких договорів або підписання первинних документів.

Разом з тим, як підтвердив представник відповідача в судовому засіданні, вироку по даному кримінальному провадженню ані станом на час проведення перевірки позивача, ані станом на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій не винесено.

Також колегія суддів вважає за необхідне вказати, що в матеріалах справи наявна копія заяви директора ТОВ «Промарктрейд» ОСОБА_3 від 28.11.2017 до СУ ГУ НП в Харківській області, якою останній підтвердив наявність фінансово-господарських відносин між ТОВ «Промарктрейд» та УАСП ТОВ «КАІС» щодо поставки зерна, які підтверджуються також первинними документами і договорами поставки, укладеними між сторонами, а також зазначив, що не надавав будь-яких пояснень з приводу вказаних відносин правоохоронним органам. Пояснив, що на вимогу та під тиском невстановлених осіб, які представились працівниками правоохоронних органів з м. Харкова, підписав документ, який не читав, перебуваючи при цьому в стані алкогольного сп'яніння та у нестабільному психологічному стані у зв'язку зі смертю родича. Враховуючи викладене, просив не приймати до уваги, не використовувати та вважати недопустимими при здійсненні досудового розслідування будь-які пояснення за підписом ОСОБА_3, які містяться (можуть міститися) в матеріалах кримінального провадження № 320172200000000036 та інших, як такі, що отримані з порушенням порядку, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України (т.3, а.с.123).

Крім того, матеріали справи містять заяву директора ОСОБА_3 від 27.11.2017 про вчинення злочину, що полягало у вчиненні службовою особою допиту не в належному місці, без виклику, в неналежному стані, із застосуванням примусу у наданні письмових пояснень шляхом застосування до нього насильства особами, що відбирали пояснення (т.3, а.с.126-128).

На підставі вищенаведеного можна дійти висновку, що надані пояснення керівника ТОВ Промарктрейд ОСОБА_3 відповідно до протоколу допиту свідка в межах кримінального провадження, не є допустимими та належними у справі доказами у розумінні вимог ст. ст. 72-78 КАС України, а тому відхиляються колегією суддів.

Твердження відповідача про наявність зареєстрованих кримінальних проваджень, в яких фігурують контрагенти УАСП ТОВ Каіс , колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки посилання на номери конкретних кримінальних проваджень та дати їх реєстрації в ЄРДР, факти, за якими вони були порушені, в акті перевірки УАСП ТОВ Каіс відсутні.

В обґрунтування таких тверджень представник відповідача послався лише на дані Єдиного реєстру судових рішень, однак, на вимогу суду апеляційної інстанції не зміг назвати конкретні номери кримінальних проваджень та їх зміст, при цьому, вказав на відсутність вироків по таким кримінальним провадженням.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.74 КАС України).

У відповідності до ст.83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Отже, в контексті пп.83.1.4. п.83.1 ст.83 ПК України за відсутності вироку, що набрав законної сили, відомості, набуті слідчими органами в рамках їх розслідування, мають доказове значення виключно в рамках цих кримінальних проваджень, та не є належним і допустимим доказом відсутності реального характеру між УАСП ТОВ Каіс та ТОВ Літія груп , ТОВ Промарктрейд та ТОВ Зернотрейд Експрес .

При цьому, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентом.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій з поставки позивачеві зернових контрагентами ТОВ Літія груп , ТОВ Промарктрейд та ТОВ Зернотрейд Експрес .

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Платник податків, в даному випадку позивач УАСП ТОВ Каіс , не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-318а14. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.9 КАС України не виявлено.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що доводи контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій між УАСП ТОВ Каіс та постачальниками ТОВ Літія груп , ТОВ Промарктрейд та ТОВ Зернотрейд Експрес не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з придбання товарів у вказаних постачальників сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 27.02.2018 по справі № 813/1974/17, ід 13.03.2018 по справі № 801/6934/13-а, від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, від 15.05.2018 по справі № 810/4391/16.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкового повідомлення-рішення від 10.01.2018 року №0000231402 про зменшення суми від'ємного значення ПДВ на 132793 грн та №0000221402 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19079765 грн діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування даних податкових повідомлень-рішень (№0000231402 повністю, №0000221402 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19079765 грн).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За приписами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час апеляційного розгляду справи було подано заяву про стягнення з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги від 15.01.2018, додаткову угоду до цього договору від 17.08.2018, ордер серія ХВ № 000039 від 30.05.2018 на представництво інтересів УАСП ТОВ Каіс адвокатом ОСОБА_1, копію платіжного доручення № 4799 від 21.08.2018, акт наданих послуг № 6 від 12.09.2018.

Відповідно до п.1.2.5 договору від 15.01.2018 Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надавати Клієнту такі види правової допомоги, як, зокрема, представництво інтересів в судах.

Додатковою угодою від 17.08.2018 до вказаного договору сторони погодили надання таких послуг за договором : участь у судових засіданнях у Харківському апеляційному адміністративному суді у справі № 820/286/18 за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 з розрахунку : 100 грн. - ознайомлення з матеріалами справи, 400 грн. - участь у першому судовому засіданні апеляційного суду, 500 грн. - участь у наступних судових засіданнях апеляційного суду. Зазначено, що судове засідання по справі призначено на 12.09.2018 на 10:30 год.

Представником Головного управління ДФС у Харківській області подано клопотання, в якому відповідач просить суд зменшити суму витрат на оплату правничої допомоги адвоката. В обґрунтування клопотання вказано, що УАСП ТОВ Каіс не було надано відповідачу жодного документу, який підтверджує понесені витрати, а тому, з посиланням на ч.9 ст.79 КАС України, вважає, що без наявності доказів направлення відповідних документів на адресу ГУ ДФС у Харківській області судом відповідні документи не повинні визнаватися належними доказами у справі. Крім того, склад та розмір витрат на правову допомогу повинно бути обґрунтовано належними і допустимими доказами, зокрема, розрахунком (калькуляцією) вартості правової допомоги, що може бути відображено у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії. Зміст фактично наданих адвокатом послуг має бути прямо передбаченим у договорі про надання правової допомоги, у разі, якщо такі послуги договором не передбачені, у стягненні відповідних витрат має бути відмовлено.

Дослідивши надані позивачем в обґрунтування поданого клопотання докази, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що надання адвокатом ОСОБА_1 послуг з участі в судових засіданнях по справі № 820/286/18 та вартість цих послуг обумовлено договором про надання правової допомоги від 15.01.2018 та додатковою угодою до нього від 17.08.2018.

Актом приймання-передачі наданих послуг № 6 від 12.09.2018 підтверджено, що адвокатом надано на користь Клієнта наступні послуги : участь у судовому засіданні Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 820/286/18 за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 з розрахунку : 100 грн. - ознайомлення з матеріалами справи, 400 грн. - участь у судовому засіданні апеляційного суду 12.09.2018.

Наданою до матеріалів справи копією платіжного доручення від 21.08.2018 підтверджено факт сплати коштів у розмірі 500 грн з призначенням платежу оплата послуг згідно договору про надання правової допомоги від 15.01.2018 без ПДВ , одержувач - Адвокатське бюро ОСОБА_1.

Матеріалами справи підтверджено, що адвокат ОСОБА_1 22.08.2018 ознайомилась з матеріалами справи № 820/286/18, та була присутня в судових засіданнях 12.09.2018 та 11.10.2018.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання позивача про відшкодування судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає задоволенню, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати на правничу допомогу в розмірі 500 грн.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 по справі № 820/286/18 залишити без змін

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) на користь Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" (61058, м. Харків, вул. Іванівська, 1, офіс 501, код ЄДРПОУ 20023279) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 16.10.2018.