Постанова

від 10.10.2018 по справі 816/1312/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1312/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду, від 12.07.2018, суддя Л.О. Єресько, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 повний текст складено 20.07.18 по справі № 816/1312/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро"

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач), звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі по тексту - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідач), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" (далі по тексту - ТОВ "Бурат-Агро"), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформленого листом № 2163/0/26-18 від 03.03.2018, про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту та зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.02.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 50000, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прияти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що чинне законодавства України не передбачає існування колективної власності. Крім того, вказує, що процес розпаювання земель колишніх колгоспів відбувався ще у 2000-2002 роках, а тому Державний акт на право колективної власності на землю не може вважатись належним доказом права колективної власності на запитувану земельну ділянку. Також, вважає, що судом першої інстанції безпідставну був не врахований той факт, що у ТОВ Бурат-Агро відсутні будь-які набуті у встановленому законом порядку права на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.02.2018 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту (а.с.30).

До заяви додавалися графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копії довіреності уповноваженої особи, паспорта, ідентифікаційного номера та посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1

Також було додано заяву про те, що право на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності ним не використано (а.с. 33).

За результатами розгляду клопотання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надано відповідь, оформлену листом від 03.03.2018 № 2163/0/26-18 (а.с. 35).

У зазначеному листі вказано, що за інформацією відділу у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області запитувана земельна ділянка відноситься до земель колективної власності.

Посилаючись на пункт є) статті 15-1, статтю 122 Земельного кодексу України ГУ Держгеокадастру у Полтавській області вказував, що не має правових підстав для задоволення клопотання (а.с. 35).

Не погодившись із вищевказаною відповіддю ГУ Держгеокадастру у Полтавській області позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка належить до колективної власності, відтак, що у відповідача відсутні повноваження розпоряджатись такою земельною ділянкою, в тому числі і надавати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до приписів частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

За змістом частини сьомої згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) відповідно до Положення про нього, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15.

Підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, визначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, яку бажала отримати позивач, належить до земель, які передані у колективну власність Агрофірмі «Мир» , с. Піщане Піщанської сільської ради, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю від 29.12.1995 року, серії ПЛ-21, виданий Решетилівською районною радою народних депутатів Решетилівського району Полтавської області на підтвердження передачі у колективну власність 3696,2 га землі в межах згідно з планом для ведення колективного сільського господарства (а.с. 39-40).

Державний акт є чинним, не скасованим в установленому законом порядку. В матеріалах справи відсутні докази визнання його протиправним або скасування.

У відповідності до листа Головного управління статистики у Полтавській області від 23.04.2018 № 03.3-19/236з (а.с. 43), в Загальносоюзному класифікаторі підприємств та організацій значився суб'єкт (ідентифікаційний код 03769787) з назвою:

- з 1977 по 1988 - Колгосп ім. Свердлова Решетилівський район;

- з 1989 по 1992 - Колгосп ім. Свердлова Решетилівського РАПО Решетилівський район, с. Піщане;

- з 1993 - Колективне сільськогосподарське підприємство - агрофирма «Мир» .

До Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України суб'єкт (ідентифікаційний код 03769787) був включений з назвою Агрофірма «Мир» . З цією ж назвою суб'єкта включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ЄДРПОУ) в 1996 році.

Далі з 29.02.2000 в ЄДРПОУ за ідентифікаційним кодом 03769787 значився суб'єкт за назвою Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Мир .

Згідно з пунктом 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118, ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи зберігається її ідентифікаційний код.

Також Головне управління статистики у Полтавській області повідомило, що відповідно до відомостей, наданих державним реєстратором Решетилівської РДА Полтавської області, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Мир (ідентифікаційний код 03769787) вилучено з бази даних (правовий статус суб'єкта - юридична особа; 38410, Полтавська область, Решетилівський район, с. Піщане; дані про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи: Решетилівська районна державна адміністрація Полтавської області, дата реєстрації припинення 21.12.2004, причина ліквідації - в результаті реорганізації; номер запису - 15781120002000008). Згідно з відомостями, наданими державним реєстратором Решетилівської РДА, правонаступником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мир (ідентифікаційний код 03769787) значиться Товариство з обмеженою відповідальністю Бурат-Агро (ідентифікаційний код 3015227) (а.с. 43, зі звороту).

Згідно із витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, залучених до матеріалів справи, правонаступником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мир є Товариство з обмежено відповідальністю "Бурат-Агро" (іден. код 30152327, 38410, Полтавська область, Решетилівський район, с. Піщане, ідентифікаційний код 30152327) (а.с. 61, зі звороту).

В свою чергу ТОВ Бурат-Агро (іден. код 30152327) є зареєстрованою юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16.05.2018 № НОМЕР_2 (а.с. 63-66).

Пунктом 1 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до п. 2 вказаного Указу № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Матеріали справи містять Технічну документацію по розробці схеми організації земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мир Решетилівського району Полтавської області, розроблений Полтавським філіалом Іституту землеустрою Української академії аграрних наук.

А ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції сторонами не було надано доказів, що невитребувані паї після реалізації проекту приватизації земель Агрофірми Мир та в подальшому Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Мир в наслідок їх розпаювання були передані в установленому законодавством порядку до державної власності.

Таким чином, якщо землі колективної власності не були повернуті до земель державної чи комунальної власності і право власності на них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, розпорядження такими землями не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного статтею 122 Земельного кодексу України, а землі залишаються у колективній власності.

З прийняттям Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, законодавець дійсно виключив із форм власності на землю окремі форми, режим яких встановлювався раніше діючим Земельним кодексом України від 18.12.1990 № 561-ХІІ, таких як колективна власність.

При цьому, у процесі реформування земельного законодавства законодавцем не передбачено ніяких перехідних положень щодо права колективної власності осіб, які набули таке право до набрання чинності ЗКУ від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, а саме - не урегульовано питання процесу припинення права колективної власності на земельну ділянку та її подальший перехід у державну чи комунальну власність, не встановлений орган, уповноважений приймати рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність тощо.

З огляду на вищезазначене, твердження позивача про те, що землі колективної власності автоматично переходять у державну власність, колегія суддів вважає необґрунтованими через відсутність будь-якого законодавчого врегулювання цього питання.

Водночас відсутність регулювання та визначеності на законодавчому рівні не може бути перешкодою для реалізації права власності на підставі чинного державного акту.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 3 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Відповідно до статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (втратив чинність згідно із Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені у статті 28 Земельного кодексу України від 18.12.1990 та у статті 140 Земельного кодексу України від 25.10.2001. Ці підстави є вичерпні.

Доказів, які б підтверджували припинення права власності на землю на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ-21 від 29.12.1995, суду не надано.

При цьому пунктом 7 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001, встановлено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Державний акт серії ПЛ-21 від 29.12.1995 про право колективної власності на земельну ділянку оформлений належним чином та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 21.

Таким чином, зміни, що відбулися в земельному законодавстві після видачі державного акту на право колективної власності на землю серії, відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю, тому висновки суду.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06.06.2018 у справі 816/1618/17 (номер в ЄДРСР 74550313)

З огляду на викладене, колегія суддів вказує на те, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що державний акт на право колективної власності на землю від 29.12.1995 № ПЛ-21 є належним доказом, що підтверджує право колективної власності на земельну ділянку, яку бажав отримати позивач, відтак не належить до земель державної власності.

Вказаними вище обставинами спростовуються доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що процес розпаювання земель колишніх колгоспів відбувався ще у 2000-2002 роках, а тому Державний акт на право колективної власності на землю не може вважатись належним доказом права колективної власності на запитувану земельну ділянку.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість відмови відповідача в наданні дозволу на розробку проектної документації позивачу, оскільки спірна земельна ділянка належить до колективної власності.

Доводи апеляційної скарги про те, що чинне законодавства України не передбачає існування колективної власності висновків суду не спростовують, оскільки чинне законодавство України не містить і регулювання автоматичного переходу земель комунальної власності до земель державної власності.

Доводи апелянта на той факт, що у ТОВ Бурат-Агро відсутні будь-які набуті у встановленому законом порядку права на спірну земельну ділянку спростовуються матеріалами справи, зокрема Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що ТОВ Бурат-Агро є правонаступником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мир .

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 23, 31, 33, 90, 292, 308, 309, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 по справі № 816/1312/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду .

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 16.10.2018.