Рішення

від 20.09.2018 по справі 671/774/18

ВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 671/774/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2018 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Ніколової С.В.

при секретарі Хрупайло Т.В.,

з участю заявника ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Поповецька сільська рада Волочиського району, про встановлення факту перебування на утриманні,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту перебування його матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на утриманні ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. В обґрунтування заяви вказував, що його матір, перебуваючи на пенсії, у період з січня 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року була на утриманні своєї родички ОСОБА_4 Зазначав, що його матір впродовж останніх 10 років до смерті зловживала спиртними напоями, витрачала пенсію на придбання спиртних напоїв, чим ставила себе в скрутне матеріальне становище. Образившись на нього, заявника, через втручання в її особисте життя, в січні 1996 року матір перейшла проживати до ОСОБА_4 в жиловий будинок АДРЕСА_1. З цього часу і до дня смерті ОСОБА_4 матір перебула на її утриманні. ОСОБА_4 піклувалася про неї, готувала їжу, прала білизну, тощо. Після смерті матері відкрилася спадщина і він є єдиним спадкоємцем, який претендує на спадкове майно. До спадкового майна належить і земельна ділянка розміром 3,8 в умовних кадастрових гектарах, що належала ОСОБА_4 У зв'язку з тим, що він не входить до кола осіб спадкоємців, які мають право спадкувати за законом, він не може оформити свої спадкові права.

В судовому засіданні заявник та його представник заявлені вимоги підтримали.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, від заінтересованої особи надійшла письмова заява про розгляд справи у відсутності її представника, заперечень проти задоволення заяви немає.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки правовідносини щодо встановлення факту перебування на утриманні, стосуються права на спадкування після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, тому ці правовідносини повинні регулюватися нормами ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 5 постанови "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31 березня 1995 року №5, суди для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, повинні з'ясовувати, які фізичні особи та організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання.

Пунктом 8 зазначеної вище Постанови вказано, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Статтею 531 в редакції ЦК УРСР 1963 року визначено, що до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Крім того, з системного аналізу норм цивільного законодавства, повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо.

Утриманням є вид правовідносин, у межах яких одна фізична особа зобов'язана надавати іншій фізичній особі матеріальну підтримку в грошовій (як правило) або в натуральній формі у випадках та за дотримання умов, визначених законом або договором про надання утримання, а інша фізична особа має право вимагати від першої фізичної особи виконання обов'язку щодо надання утримання.

Завдання інституту утримання полягає у створенні умов для матеріального задоволення потреб людини, які виникають в силу її буття та перебування в суспільстві, у тих випадках, коли власні доходи такої людини не можуть достатньою мірою забезпечити задоволення цих потреб.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с. Попівці Волочиського району померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2. До складу спадкового майна увійшло право на земельну частку (пай), розташовану в КСП "Жовтнева перемога" с. Попівці Волочиського району Хмельницької області розміром 3,8 в умовних кадастрових гектарах, що належала спадкодавцю згідно сертифіката на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3.

Із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 51973336 від 18.05.2018 року, виданою Волочиською державною нотаріальною конторою,вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4ІНФОРМАЦІЯ_2 року не заводилась.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року в цьому ж с. Попівці Волочиського району померла матір заявника ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 та свідоцтвом серії НОМЕР_4 про народження заявника.

З матеріалів спадкової справи № 175/2004, заведеної Волочиською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3, яка померла 21.01.2004 року, вбачається, що спадщину прийняв її син ОСОБА_1, який протягом 2004-2005 років оформив свої спадкові права на належні померлій житловий будинок з надвірними будівлями, земельну частку (пай), грошові вклади та право на пайовий фонд майна КСП "Жовтнева перемога".

На звернення заявника, державним нотаріусом Волочиської державної нотаріальної контори листом від 12.04.2018 року № 600/02-14 було повідомлено про неможливість видати йому свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на земельну частку (пай), що належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4, у зв'язку з відсутністю документів на підтвердження родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Згідно з даними виписок з погосподарської книги № 4 за 1996-2000 роки та довідок, наданих виконкомом Поповецької сільської ради від 05.06.2018 року, на день смерті ОСОБА_4 з нею в АДРЕСА_2, проживав співмешканець ОСОБА_5 (домоволоділець) та, з 1996 року по 1998 рік, без реєстрації проживала ОСОБА_3, які вели спільне господарство. Погосподарський номер за цією адресою був закритий 01.06.2000 року у зв'язку зі смертю 19.05.2000 року ОСОБА_5

Довідками головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.07.2018 року№ 23121/03 та управління соціального захисту населення Волочиської РДА від 09.08.2018 року № 05-11/1395 підтверджується, що ОСОБА_3 у період з 01.01.1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року отримувала пенсію за віком, розмір якої становив: з 01.01.1996 - 864000 крб. та 204000 крб. компенсації, з 01.03.1996 року - 4500000 крб., з 02.09.1996 року - 49 грн. 86 коп., з 01.03.1998 року - 52 грн. 19 коп. ОСОБА_4 також отримувала пенсію, розмір якого становив: з 23.02.1995 року - 389900 купонів, з 01.03.1996 року - 2431000 купонів, з 01.08.1996 року - 3700000 купонів, з 02.09.1996 року - 37 грн.

Із показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що з 1996 року по 1998 рік ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, проживала разом ОСОБА_3 Остання допомагала ОСОБА_4 по господарству. Отриману пенсію ОСОБА_3 витрачала на власні потреби, в тому числі і на спиртні напої. Під час спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, заявник ОСОБА_1 допомагав їм по господарству, а також допомагав матеріально.

Зазначені вище письмові докази, що були досліджені в судовому засіданні, а також показання свідків спростовують твердження заявника про те, що його матір ОСОБА_3 перебувала на повному утриманні померлої ОСОБА_4

Таким чином, в судовому засіданні не встановлено обставин на підтвердження того, що ОСОБА_3 перебувала на утриманні ОСОБА_4 та отримувала від неї матеріальну допомогу, яка була би постійним і основним джерелом засобів до існування. При цьому, суд також приймає до уваги і те, що в період з 1996 по 1998 рік ОСОБА_3 отримувала пенсію в більшому розмірі, ніж ОСОБА_4, розпоряджаючись нею самостійно, про що не заперечував в судовому засіданні і сам заявник

Враховуючи викладене, оцінюючи докази в їх сукупності та відповідно до наведеного вище чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 13, 76, 247, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на утриманні ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, у період з січня 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1; Поповецька сільська рада, с. Попівці Волочиського району, ЄДРПОУ 04403611.

Повне рішення складено 01.10.2018 року.

Суддя: