Рішення

від 17.09.2018 по справі 715/714/17

ГЛИБОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 715/714/17

Провадження № 2/715/8/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Цуренка В.А.,

секретаря судового засідання Оршевської С.М.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

відповідачки ОСОБА_2,

представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Глибока справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_7 сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, третя особа: Глибоцька районна державна адміністрація Чернівецької області про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та скасування запису про державну реєстрацію прав,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що за позивачкою ОСОБА_6 рахується земельна ділянка площею 0,18 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Лук'яна Кобилиці в с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області, якою вона користується вже більше 30 років. Вранці 17.03.2017 року сусідка ОСОБА_2 замовила трактор та викопала траншею під фундамент на частині земельної ділянки ОСОБА_6 біля дороги, тим самим захопивши частину земельної ділянки, і, закривши доступ ОСОБА_6 до її земельної ділянки. Поки ОСОБА_6 викликала представників сільської ради (сільського голову та землевпорядника), гр. ОСОБА_2 вже залила бетон і на зауваження сільського голови не відреагувала. На звернення ОСОБА_6 гр. ОСОБА_2 сказала, що вона приватизувала земельну ділянку і може робити все, що завгодно. Слід звернути увагу, що частина земельної ділянки, на якій відповідачка почала будівництво ніколи не відносилась до земель забудови, а завжди відносилась до земель сільськогосподарського призначення. Тому, не зрозуміло, яким чином відповідачка змінила цільове призначення земельної ділянки під будівництво. 31.03.2017 року гр. ОСОБА_2 завезла бетономішалку, бочку з водою та почала будівництво на частині земельної ділянки, яка належить позивачці, та якою остання користується вже багато років. Про те, що ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку позивачці не було відомо, оскільки ніяких документів щодо погодженні меж земельної ділянки вона не підписувала, а отже, не погоджувала. З метою перевірки законності приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 Крім того, на незаконність приватизації земельної ділянки відповідачкою вказує той факт, що суміжним з позивачкою землекористувачем всі попередні роки була не позивачка, а її батько, який помер і за життя не приватизував свою земельну ділянку. У свою чергу, відповідачці ніколи не виділяли земельну ділянку по вул. Л. Кобилиці, а отже, вона могла приватизувати лише земельну ділянку, яка рахувалась за її батьком, тобто, до межі з земельною ділянкою позивачки. Тому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_7 сільської ради Глибоцького району Чернівецької області про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1370 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7321087900:01:002:0561, яка розташована по вул. Л.Кобилиці в с. Чагор Глибоцького району. Скасувати запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1370 га по для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7321087900:01:002:0561, яка розташована по вул. Л.Кобилиці в с. Чагор Глибоцького району.

05 вересня 2017 року, представник позивача ОСОБА_1 подав до суду клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.

05 вересня 2017 року, Глибоцьким районним судом винесена ухвала про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи.

11 вересня 2017 року, до суду надійшла апеляційна скарга на ухвалу Глибоцького районного суду від ОСОБА_2

13 вересня 2017 року, справу направлено в апеляційний суд Чернівецької області, для розгляду апеляційної скарги поданої ОСОБА_2

13 жовтня 2017 року апеляційний суд Чернівецької області залишив ухвалу Глибоцького районного суду від 05 вересня 2017 року без змін.

26 січня 2018 року, справа повернулася з експертизи.

29 січня 2018 року, ухвалою Глибоцького районного суду, провадження по справі поновлено.

06 березня 2018 року, ухвалою Глибоцького районного суду, справу повторно направлено до експертної установи, для проведення судової земельно-технічної експертизи.

22 серпня 2018 року, справа повернулася з експертизи.

23 серпня 2018 року, ухвалою Глибоцького районного суду, провадження по справі поновлено.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, в своїх поясненнях підтвердив обставини, які викладені в позові, просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилались на їх необґрунтованість та не законність, просили суд в задоволенні позову відмовити повністю та просили суд також застосувати строки позовної давності.

Представники відповідача ОСОБА_7 сільської ради Глибоцького району Чернівецької області ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, в своїх поясненнях посилалися на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог і просили суд відмовити у задоволені позовних вимог повністю, в зв'язку із безпідставністю позовних вимог та у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Представник третьої особи Глибоцької районної державної адміністрації Чернівецької області, в судове засідання не з'явилися, проте направили до суду листа, в якому просять справу розглянути без їх участі, рішення прийняти згідно чинного законодавства.

Вислухавши пояснення учасників процесу та, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, а також визначив наступні правові норми, що їх регулюють.

Відповідно до ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено судом, у позовній заяві ОСОБА_6 зазначила, що у її користуванні знаходиться земельна ділянка площею 0.18 га. для ведення особистого селянського господарства на вул. Л.Кобилиці в с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області. Позовні вимоги аргументує тим, що ОСОБА_2, оформивши право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будівель та споруд захопила частину її земельної ділянки.

Як вбачається з погосподарських книг та архівних довідок за господарством позивачки починаючи з 1980 року рахувалось 0,26 га., (в т.ч. під будівлями 0,01 га,), з них для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських споруд - 0,08 га; для ведення особистого селянського господарства - 0,18 га.

Згідно ст. 22 ЗК України (в редакції 1992 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (ні місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до п. 3 Декрету КМУ Про приватизацію земельних ділянок від 26.12.1992р. право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у постанові від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ з 01 січня 2002 року відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Крім того, з 02 травня 2009 року у відповідності із Законом України від 05 березня 2009 року № 1066-УІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Будь-яких належних і допустимих доказів виділення спірної земельної ділянки в натурі, встановлення меж земельної ділянки, оформлення технічної документації позивачкою надано не було.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_6 не зверталася до землевпорядних організацій для встановлення меж земельної ділянки в натурі, не отримувала державного акту на спірну земельну ділянку.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають на території відповідного села відноситься до виключної компетенції відповідного орану місцевого самоврядування і в судовому засіданні належними і допустимими доказами не доведено, що при прийнятті рішень органом місцевого самоврядування були допущені порушення.

Позивачкою не надано доказів порушення ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою. Зокрема, позивачка не надала будь-яких правовстановлюючих документів, на підставі яких вона користується земельною ділянкою, у зв'язку з чим не зазначено яке право позивачки порушено, у зв'язку з видачею ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Більше того, порушене ОСОБА_6 питання про скасування запису про державну реєстрацію фактично зводиться до припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку. Проте, порядок припинення права на землю урегульовано главою 22 Земельного кодексу України. Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначено ст. 140 ЗК України, який є вичерпним. Наведеною нормою не передбачено такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

30 жовтня 2012 р. за № 261 ОСОБА_7 сільською радою Глибоцького району Чернівецької області прийнято рішення, відповідно до якого затверджено проект із землеустрою і передано у власність відповідачу ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1370 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку по вул. Л. Кобилиці, 3 с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області.

На підставі оспорюваного рішення, 20 червня 2013р. реєстраційною службою Глибоцького районного управління юстиції ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку кадастровий номер 732108790:01:002:0561, площею 0,1370 га, із вказаним вище цільовим призначенням, яка розташована по вул. Л. Кобилиці, 3 с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області. Вказане право зареєстровано за ОСОБА_2 у державному реєстрі прав за індексним номером 5134309.

Отже, спірне рішення ОСОБА_7 сільської ради Глибоцького району Чернівецької області є актом індивідуальної дії, яке вичерпало свою юридичну силу після реалізації, а саме: після одержання відповідачкою ОСОБА_2 документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно (відповідного свідоцтва) та державної реєстрації цього права за нею.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Можливість задоволення такої вимоги залежить від вирішення вимоги - про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 (тобто дана позовна вимога є похідною), яка позивачем у справі не заявлялась і судом відповідно не розглядалась.

Тому вимога про скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки не підлягає задоволенню, оскільки існує чинний правоустановлюючий документ на землю, що створило спільно із рішенням сільської ради правовий наслідок для ОСОБА_2 - отримання у власність землі, який ніким в даний час не оскаржено.

Посилання представника позивача на відсутність підпису ОСОБА_6 у акті прийому-передачі межових знаків, який міститься у проекті землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_2, не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки вимога погодження меж чинним законодавством визначена обов'язковою виключно для власника чи користувача землі, а у позивачки відповідні правовстановлюючі документи, як встановлено судом, відсутні.

Відповідно до ст. 50 Закону України Про землеустрій , проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки).

Наказом державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. №376 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 р. за № 391/17686 затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Згідно п. 3.14 Інструкції №376 передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Пунктом 14.1.73 Податкового кодексу України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані земельні ділянки в користування державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Стаття 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як встановлено судом, станом на прийняття спірного рішення, так і в даний час, позивачка не є ні власником, ні користувачем спірної земельної ділянки, а тому її доводи про незаконність рішення сільської рішення через відсутність підпису ОСОБА_6 в акті прийому-передачі межових знаків є необґрунтованими та безпідставними.

Доводи позивачки про законність свого землекористування по вул. Л.Кобилиці, 3 с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області, відповідно до записів по господарської книги не можуть братися до уваги, оскільки правомірність землекористування, згідно положень Земельного і Цивільного законодавства із 1992 року підтверджується виключно правоустановлюючим документом на землю.

Відсутність такого документа є правопорушенням у сфері землекористування, а саме використанням землі без правоустановлюючого документа.

Позивачка не довела належними і допустимими доказами, що оскаржуване нею рішення сесії ОСОБА_7 сільської ради Глибоцького району Чернівецької області є незаконним чи порушує її права, та не довела своє право землекористування вказаною спірною земельною ділянкою.

Також позивачкою в судовому засіданні належними і допустимими доказами не доведено фактичний розмір наявних у неї земельних ділянок та факт відсутності інших земельних ділянок в с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області.

Суд відхиляє доводи представника позивача з посиланням на висновки судової земельно-технічної експертизи № 435 від 03 серпня 2018 року, оскільки, як встановлено судом, будь-яких належних і допустимих доказів виділення спірної земельної ділянки в натурі, встановлення меж земельної ділянки, оформлення технічної документації позивачкою надано не було. Тому експертиза частково проведена не на підставі технічних відомостей щодо розташування земельних ділянок, а зі слів представника позивачки.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги не знайшли свого обґрунтування при розгляді справи і у їх задоволенні слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, ст. 55 КК України, ч.1 ст. 393 ЦК України, ст.. 22 ЗК України (в редакції 1992 року), ст. 152 ЗК України, керуючись ст. ст. 2-13,19,76-81,89,206,259,263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_7 сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, третя особа: Глибоцька районна державна адміністрація Чернівецької області про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та скасування запису про державну реєстрацію прав - відмовити повністю.

Повний текст судового рішення виготовлено 21 вересня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

СУДДЯ: